В основі цієї позиції лежить моє уявлення про працю письменника. Письменник, який зайняв певну позицію в політичній, соціальній чи культурній сфері, повинен діяти лише за допомогою тих засобів, що належать виключно йому, тобто друкованого слова.

Усілякі відзнаки чинять на його читачів тиск, який я вважаю небажаним. Існує різниця між підписом «Жан-Поль Сартр» або «Жан-Поль Сартр, лауреат Нобелівської премії».

Письменник, погодившись на відзнаку такого роду, пов’язує цим також і асоціацію чи інститут, що його відзначив. Так, мої симпатії до венесуельських партизанів стосуються лише мене одного. Однак, якщо «Жан-Поль Сартр, лауреат Нобелівської премії» виступить на захист венесуельського опору, тим самим він разом із собою втягне й саму інституцію Нобелівської премії.

Письменник не повинен дозволяти перетворювати себе на інститут, навіть якщо це, як у даному випадку, набуває найпочесніших форм.