По голосуванню, до речі, 50/50, і я вже прочитала «Покійного Маттіа Паскаля» і читаю «Фамільяра» Лі Бардуґо 🤠

Про роман Луїджі Піранделло планую написати розгорнутий відгук цього тижня, не перемикайтесь.

А «Фамільяр» поки що дуже подобається, це моє перше знайомство з авторкою, і, сподіваюсь, кінець книги буде таким же цікавим, як і перша частина.
Деякі фрази такі кумедні:

На позір він не був дуже старим. Здавався хворим і на шляху до близької могили, але не старим.

— А що ти насправді думаєш про цей палац?
— А що комашка думає про черевик, який її розчавлює? Це дуже вишуканий черевик із приголомшливою підошвою, пошитий із найвитонченішої шкіри.

Коли він мав такий вигляд, наче ось-ось уріже дуба, вони краще могли спілкуватись нарівні.

— ...і поставила б у ньому величезне ліжко. Я ніколи не вилазила б із нього, хіба що стрибала б у паркі ванни.
— А що ти їстимеш?
— Наказала б кухареві класти пироги мені на подушку.
— Ти зробилася б страшенно товстою.
— Дуже на це сподіваюся.

😆

until august | #книги

А ви вже бачили трейлер фільму «Нарнія: Небіж чаклуна» Ґрети Ґервіґ? 🥹

Чесно кажучи, я й не знала, що цей фільм в роботі, бо не дуже слідкую за Netflix. Приємна несподіванка!
І це перший фільм платформи, для якого запланували глобальний кінотеатральний прокат.

Дуууже рада, що екранізовують цю історію з першої книги!

З цікавого: голос лева Аслана, одного з центральних персонажів історії, належить Меріл Стріп. Because god is a woman 😎

until august | #цікаве

Алгоритм соцмереж працює на відмінно: зранку підтягнулося відео з інтерв'ю Енн Карсон, хоча я про неї нічого в тій соцмережі не дивилась 🙃

У цьому уривку Енн згадує французького філософа Рене Декарта, відомого своїм висловом «cogito ergo sum» — «Я мислю, отже я існую».
Вона ділиться:

Але якщо придивитися до цього вислову, то там написано: «dubito ergo cogito, ergo sum» — «я сумніваюся, отже я мислю, отже я існую».
...«Cogito ergo sum» можна побачити на футболках по всьому світі, а от «dubito» має погану репутацію. Тож це дуже провокативно. Усе починається з сумніву, або це може означати вагання, але суть та сама.

Усе інтерв'ю можна подивитись/послухати ось тут. Планую якось ознайомитись, цікаво ж!

until august | #цікаве

Роман дуже театралізовний: при прочитанні легко уявити собі, що він розгортається на сцені.
Головний герой, Маттіа Паскаль, на початку трохи схожий на блазня з комічної сценки. Він — другий син колись заможної родини, яку підступно розорив управитель. Долею випадку він опиняється у шлюбі без кохання (з обох сторін) і на роботі, що не приносить йому ні задоволення, ні грошей.
Близькі люди або гинуть, або він втрачає з ними зв'язок. Удома ж на Маттіа чекають лише нещаслива дружина, сварлива теща і кредитори.

Одного дня він вирішує, що жити так більше не можна, і у пориві відчаю тікає до Монте-Карло, де фортуна повертається до нього іншим боком. За примхою долі Маттіа виграє велику сумму грошей та дізнається, що за час відсутності його помилково визнають загиблим.

У цей момент Маттіа Паскаль хапається за шанс розпочати життя з чистого листа. Починається новий виток його пригод, під новим ім'ям і в іншій подобі. Та об’їздивши купу міст і країн, герой зрештою розуміє, що маска не може сховати його минулого, а утекти від себе — неможливо.

Це прекрасна книга: і кумедна, і трагічна. Роздум про те, наскільки міцно кожна людина прив'язана до своїх особистості, імені, минулого, людей та місць навколо; про те, що неможливо побудувати щасливе життя на обмані. Про те, що від себе, зрештою, не утекти: ми завжди носимо себе з собою.

Кумедний момент: у післямові автор розповідає про реальний випадок, схожий на історію Маттіа, що стався за кілька років після публікації роману.
Кажуть, що правда дивніша за вигадку, але іноді вони рівні :)

until august | #книгоогляди