until august
Поки я була у відпустці, приїхали мої передзамовлення й книжкові подарунки, хі-хі 🤭 Показувати?
🍏 Пора врожаю — показую частину новинок зі своїх поличок.
— «Соціопатка» Патрік Ґеґні
— «Фамільяр» Лі Бардуґо
— «Три літа» Маргарити Ліберакі
— «Мандрівка людей книги» Ольги Токарчук
— «Еффі Бріст» Теодора Фонтане
— «Кімната з видом» Е. М. Форстера
— «Покійний Маттіа Паскаль» Луїджі Піранделло
— «Пеґґі» Ребекки Ґодфрі
Добре, що частина книг була в плівці, бо дві з них в процесі зйомки впали на траву 🤠
P.S. В коментарях покажу помічницю, яка терпляче чекала, поки я пофотографую книжки (і зберу яблука).
until august | #книги
— «Соціопатка» Патрік Ґеґні
Мемуари людини з підтвердженим діагнозом соціопатії.
— «Фамільяр» Лі Бардуґо
Одним словом — фентезі.
— «Три літа» Маргарити Ліберакі
Грецька література: жіночий досвід й атмосфера літа, що минає.
— «Мандрівка людей книги» Ольги Токарчук
Польска література: мандрівка незнайомців за старовинним артефактом.
— «Еффі Бріст» Теодора Фонтане
Німецька література: вільна особистість, затиснута в рамки соціальних норм.
— «Кімната з видом» Е. М. Форстера
Англійська література: сатира, любов й свобода вибору.
— «Покійний Маттіа Паскаль» Луїджі Піранделло
Італійська література: історія чоловіка, якого помилково визнають померлим.
— «Пеґґі» Ребекки Ґодфрі
Біографія однієї з найвідоміших мисткинь й меценаток XX століття.
Добре, що частина книг була в плівці, бо дві з них в процесі зйомки впали на траву 🤠
P.S. В коментарях покажу помічницю, яка терпляче чекала, поки я пофотографую книжки (і зберу яблука).
until august | #книги
🥰8❤7👏1
Тиждень тому я прочитала книжку, яку хотіла прочитати дуже давно і яка має рейтинг 4,36 на Goodreads. І вона дійсно класна, але є декілька "але" :)
Мова про роман «Стоунер» Джона Вільямса, який свого часу не викликав ажіотажу, а у 2000-х різко став популярним завдяки високим оцінкам відомих авторів.
Якщо коротко, то це академічний роман про викладача англійської літератури, про "маленьку людину" і непримітне життя, яке все одно має свою глибину.
Головний герой книги, Вільям Стоунер, народився наприкінці XIX століття на злиденній фермі у богом забутому селищі штату Міссурі. Як єдиного сина, його відправили в університет студіювати агрономію. Але там Вільям закохується у англійську літературу, і це змінює траєкторію його існування.
Ніби доміно, кожна подія його життя тягне за собою іншу: навчання на іншому факультеті, перші друзі, шлюб з дівчиною "вищого класу", віддаленість від батьків, викладацька кар'єра, війни, народження доньки, втома, скандали, виснаження.
until august | #книгоогляди
Мова про роман «Стоунер» Джона Вільямса, який свого часу не викликав ажіотажу, а у 2000-х різко став популярним завдяки високим оцінкам відомих авторів.
Якщо коротко, то це академічний роман про викладача англійської літератури, про "маленьку людину" і непримітне життя, яке все одно має свою глибину.
Головний герой книги, Вільям Стоунер, народився наприкінці XIX століття на злиденній фермі у богом забутому селищі штату Міссурі. Як єдиного сина, його відправили в університет студіювати агрономію. Але там Вільям закохується у англійську літературу, і це змінює траєкторію його існування.
Ніби доміно, кожна подія його життя тягне за собою іншу: навчання на іншому факультеті, перші друзі, шлюб з дівчиною "вищого класу", віддаленість від батьків, викладацька кар'єра, війни, народження доньки, втома, скандали, виснаження.
until august | #книгоогляди
❤🔥9💯2
until august
Тиждень тому я прочитала книжку, яку хотіла прочитати дуже давно і яка має рейтинг 4,36 на Goodreads. І вона дійсно класна, але є декілька "але" :) Мова про роман «Стоунер» Джона Вільямса, який свого часу не викликав ажіотажу, а у 2000-х різко став популярним…
Це дуже медитативний і красивий текст; завдяки спокійній манері оповіді дуже легко зануритись у життя Вільяма й дивитись на світ його очима.
Але ця простота оманлива. У книзі підіймається багато болючих тем, таких як війна, інвалідність, несправедливість, нелюбов. Та основною темою, мабуть, є самотність і емоційна відстороненість. Вони проявляються не лише в головному герої, а й в багатьох інших персонажах.
Життя Стоунера сповнене злетів і падінь, які іноді дарують йому щастя, та в більшості випадків — навпаки.
Він невдало одружується, вступає в конфлікт із колегою і цим ставить хрест на своєму кар'єрному рості, його друзі та студенти гинуть під час двох світових воєн, він палко закохується і втрачає кохання. Та, попри все, Вільям все одно знаходить розраду в книгах.
Мені щиро сподобався цей твір, але в певних моментах я не могла не злитися. Думаю, це показник хорошого роману — емоційна реакція на дії героїв.
Закрию під спойлер, щоб не зіпсувати вам враження:
Маю теорію, що головний герой мав розлади аутистичного спектру, що пояснювало б певні його рішення та дії. Але не можу з ними змиритися 🤠
Я не можу уявити такого головного героя в українській літературі, бо в нас завжди є дія, є ціль (навіть якщо і не дуже вдала), є воля щось змінювати. Так, інертність персонажа зрозуміла, його стоїчне відношення до критики й утискам на роботі можна пояснити. Коли Вільяму Стоунеру роблять боляче — він терпить. Гаразд, коли це відноситься лише до нього — окей. Але ЯК він міг дивитись на те, як його дружина стрімко сходить з розуму чи як спивається його єдина донька?
А ще в мене є відчуття, що Едіт, дружина Вільяма, піддавалась насильству в дитинстві, але я не можу цього довести.
У підсумку. «Стоунер» — це роман про непримітне життя "маленької людини". Але він показує, що навіть пересічне життя обов'язково наповнене глибокими почуттями, мріями та любов’ю.
Стратегія Стоунера по життю — радикальне прийняття. Терпи, терпи, терпи. Злість, сум, скарги чи заперечення нічого не дадуть. Коли б'ють по лівій щоці — підстав праву.
Але в мене (принаймні зараз, коли моя країна бореться за виживання) ось ця тактика викликає гнів. Іноді потрібно відповідати на удар. Опускати руки не можна, Вільяме!
until august | #книгоогляди
Але ця простота оманлива. У книзі підіймається багато болючих тем, таких як війна, інвалідність, несправедливість, нелюбов. Та основною темою, мабуть, є самотність і емоційна відстороненість. Вони проявляються не лише в головному герої, а й в багатьох інших персонажах.
Життя Стоунера сповнене злетів і падінь, які іноді дарують йому щастя, та в більшості випадків — навпаки.
Він невдало одружується, вступає в конфлікт із колегою і цим ставить хрест на своєму кар'єрному рості, його друзі та студенти гинуть під час двох світових воєн, він палко закохується і втрачає кохання. Та, попри все, Вільям все одно знаходить розраду в книгах.
Мені щиро сподобався цей твір, але в певних моментах я не могла не злитися. Думаю, це показник хорошого роману — емоційна реакція на дії героїв.
Закрию під спойлер, щоб не зіпсувати вам враження:
Я не можу уявити такого головного героя в українській літературі, бо в нас завжди є дія, є ціль (навіть якщо і не дуже вдала), є воля щось змінювати. Так, інертність персонажа зрозуміла, його стоїчне відношення до критики й утискам на роботі можна пояснити. Коли Вільяму Стоунеру роблять боляче — він терпить. Гаразд, коли це відноситься лише до нього — окей. Але ЯК він міг дивитись на те, як його дружина стрімко сходить з розуму чи як спивається його єдина донька?
А ще в мене є відчуття, що Едіт, дружина Вільяма, піддавалась насильству в дитинстві, але я не можу цього довести.
У підсумку. «Стоунер» — це роман про непримітне життя "маленької людини". Але він показує, що навіть пересічне життя обов'язково наповнене глибокими почуттями, мріями та любов’ю.
Стратегія Стоунера по життю — радикальне прийняття. Терпи, терпи, терпи. Злість, сум, скарги чи заперечення нічого не дадуть. Коли б'ють по лівій щоці — підстав праву.
Але в мене (принаймні зараз, коли моя країна бореться за виживання) ось ця тактика викликає гнів. Іноді потрібно відповідати на удар. Опускати руки не можна, Вільяме!
until august | #книгоогляди
❤🔥9🤝2🔥1
until august
Це дуже медитативний і красивий текст; завдяки спокійній манері оповіді дуже легко зануритись у життя Вільяма й дивитись на світ його очима. Але ця простота оманлива. У книзі підіймається багато болючих тем, таких як війна, інвалідність, несправедливість…
Всю книжку ловила себе на думці, що її б класно міг проілюструвати Едвард Гоппер.
🎨 Едвард Гоппер (22 липня 1882 — 15 травня 1967) — американський художник, живописець, графік, майстер міського пейзажу, один з найбільших урбаністів XX століття, якого також називають «поетом епохи» та «поетом порожніх просторів».
Головною темою картин, що принесла Гопперу успіх, стала самотність людини у світі та в суспільстві.
Едвард фактично винайшов свій власний особливий жанр — «портрет будинку». Він часто малював безлюдні міські пейзажі й самотні будівлі. У його картинах люди майже ніколи не відіграють головної ролі.
На картинах художника майже ніколи не було портретів конкретних людей; він замінив їх на узагальнений вигляд одинака, окремого міського мешканця. Герої картин Едварда — це розчаровані, самотні, спустошені, застиглі люди, зображені у барах, кафе й готелях.
until august | #мистецтво
🎨 Едвард Гоппер (22 липня 1882 — 15 травня 1967) — американський художник, живописець, графік, майстер міського пейзажу, один з найбільших урбаністів XX століття, якого також називають «поетом епохи» та «поетом порожніх просторів».
Головною темою картин, що принесла Гопперу успіх, стала самотність людини у світі та в суспільстві.
Едвард фактично винайшов свій власний особливий жанр — «портрет будинку». Він часто малював безлюдні міські пейзажі й самотні будівлі. У його картинах люди майже ніколи не відіграють головної ролі.
На картинах художника майже ніколи не було портретів конкретних людей; він замінив їх на узагальнений вигляд одинака, окремого міського мешканця. Герої картин Едварда — це розчаровані, самотні, спустошені, застиглі люди, зображені у барах, кафе й готелях.
until august | #мистецтво
❤11🔥4🥰1