За своє життя Керрол написав понад сто тисяч (!) листів, величезна частина яких була адресована його маленьким друзям — дітям. Листування з дітьми було продовженням світу «Аліси в Дивокраї», наповнене абсурдом, ребусами й словесними іграми.
Зазначу, що для Керролла листи були способом втекти від консервативного вікторіанського світу дорослих. Вони не мають якогось видимого підтексту і завжди невинні.
Сам письменник був кліриком (священником), ніколи не одружувався і не мав стосунків; деякі дослідники вважають, що він був асексуалом.

Цей лист Керрол написав 27 грудня 1873 року. В ньому він жартома дорікає Гейнор за те, що вона написала його прізвище з літерою «J» замість «G»:

Моя дорога Гейнор,
моє прізвище пишеться з літерою «G», тобто «Доджсон». Кожен, хто пише його так само, як той негідник (я, звісно, маю на увазі голову комітетів у Палаті громад), глибоко й довічно ображає мене! Це те, що я можу забути, але ніколи не зможу пробачити! Якщо ти зробиш це знову, я буду називати тебе «ейнор». Чи змогла б ти жити щасливо з таким ім’ям?

Щодо танців, моя дорога, я ніколи не танцюю, якщо мені не дозволяють робити це по-своєму. Намагатися описати це марно: це треба побачити, щоб повірити.
В останньому будинку, де я пробував танцювати, підлога провалилася. Але тоді це була неякісна підлога — балки були лише шість дюймів завтовшки, їх ледь можна було назвати балками: кам’яні арки набагато більш доцільні, коли йдеться про танці мого стилю.
Ти коли-небудь бачила носорога та гіпопотама в зоологічному саду, які намагаються разом танцювати менует? Зворушливе видовище.

Передай Емі від мене будь-яке повідомлення, яке, на твою думку, найбільше її здивує, і, повір мені,

Твій відданий друг,

Льюїс Керрол.

🤲💛

until august | #цікаве

Читаю зараз «Просвітлення» Сари Перрі, і тут так гарно описані почуття героя після першої зустрічі з іншим (ставлю сотку, що це закоханість):

Усе в ньому було золотим — він випромінював світло — я міг би читати в темряві, стоячи в його тіні!

🤍

until august | #книги

З однією з книжок в цьому пості пов'язана цікава історія.

«Careless People» Сари Вінн-Вільямс, мемуари про роботу у Facebook, де вона описувала внутрішню кухню компанії, настільки вибісила представників Meta, що вони з нею судились. Дійшло до того, що авторка не може публічно коментувати факти, наведені в книзі.

В травні 2026 Сара відвідала один з головних книжкових фестивалів Великої Британії — Hay Festival в Уельсі.
Вона мала взяти участь у бесіді з журналісткою-розслідувачкою Керол Кадвалладр та науковцем Тімом Ву.
Замість обговорення власної книги Сара більше години просиділа на сцені мовчки. Юристи порадили їй навіть не кивати чи хитати головою.

Представляючи учасників дискусії, Кадвалладр сказала:

Гадаю, це, мабуть, прецедент для фестивалю: у нас авторка опинилася в ситуації заручниці. Моргніть один раз, якщо ви нас чуєте, Саро, двічі — якщо [Марк] Цукерберг — мудак.

В кінці дискусії аудиторія підтримала Сару оваціями.

until august | #цікаве