Ще цікавий момент, який зловила в книжці: головна героїня не просто багата, красива і розумна, а й расово привілейована.

У XIX — XX столітті деякі впливові американські діячі були ще тими расистами.
Євгенік Медісон Грант, автор книги «Кінець великої раси» (1916) та антрополог Вільям З. Ріплі, автор книги «Раси Європи» (1899), стверджували, що представники нордичної раси — британці, німці, французи, скандинави та голландці — є інтелектуально вищими за інших.
Вони навіть пропонували обмежити імміграцію з Південної та Східної Європи (італійців, євреїв, слов'ян) задля «збереження расової чистоти».

Героїня книги розповідає, що вона «англійка, француженка, шведка, німкеня», тобто є представницею нордичної раси.
Її подруга Рева — єврейка.
Її швейцара звуть Мануель (Іспанія чи Латинська Америка), при чому героїня його імені не знає, поки його не називає Рева.
Її знайомий художник — азієць.
Магазинчик в будинку героїні тримають єгиптяни.

Це все підкреслює «вищість» героїні. Отако 👀

until august | #цікаве

Не знаю, як у вас, але я останнім часом маю сили або на читання, або на створення контенту.
Сполучити ці дві активності разом в мене не виходить, тому тепер я маю список з книг, які чекають на відгуки, і заготовки 5+ постів, які хотілось би колись дописати 🙃

Але! Це гарне нагадування про те, що у всіх своя швидкість обробки інформації!

Книжковий контент на каналі буде, чесно-чесно, а поки я принесла вам мем 🫴

Цей анонс був раніше, але я побачила тільки зараз і хочу покричати з цього приводу!

Темпора видає книгу Мері Волстонкрафт, письменниці, феміністки, філософині... і матері Мері Шеллі, авторки «Франкенштайна» 👀

На написання роману «Мері» Волстонкрафт надихнула реальна історія її подруги Фенні Блад:

У своєму романі 1788 року британська письменниця Мері Волстонкрафт розказує історію молодої жінки Мері, яка змушена була вийти заміж через тиск родини.
Та замість того, аби скоритися очікуванням оточення, Мері обирає власний шлях: подорожі, допомога нужденним, філософські роздуми.

Оповідаючи про долю своєї героїні, Волстонкрафт порушує широке коло питань: гендерні ролі та стереотипи, тиск суспільства, право жінки на реалізацію власних прагнень і бажань.

Це нам треба! 🤝

until august | #книги

Мері взагалі була дуже цікавою жінкою, і її репутація після смерті була зіпсована мемуарами її чоловіка. Добре, що зараз ми до багатьох речей ставимося інакше :)

Декілька цікавих фактів з життя Мері Волстонкрафт:

〰️ У 16 років Мері утекла з батьківського дому через пияцтво й тиранію батька. Він навіть бив свою дружину, тому Мері лягала спати поряд з дверима в спальню матері, щоб захистити її.

〰️ 1784 року Мері переконала свою сестру Елізу, яка нещодавно народила, залишити жорстокого чоловіка і дитину. Мері підготувала все, щоб сестра могла втекти, кинувши виклик усім правилам і нормам того часу.

〰️ Була шалено закохана в одруженого художника Генрі Фюзелі. Вона настільки захоплювалася його інтелектом і талантом, що відкрито запропонувала його дружині жити утрьох під одним дахом у платонічному союзі. На це Мері отримала категоричну відмову.

until august | #цікаве

〰️ У своїй праці «На захист прав жінок» Мері порівнювала тогочасний стан жінок із становищем домашніх тварин і закликала відкрити для них доступ до вищої освіти. Вона запропонувала революційну на той час ідею — спільне навчання дітей обох статей у державних школах.

〰️ У 1792 році Мері вирушила до Франції, щоб взяти участь у революції. Коли між Британією та Францією спалахнула війна, підданим Британії реально загрожували арешти й страти.
Американський дипломат Гілберт Імлей, з яким вона перебувала у романтичних стосунках, зареєстрував Мері як свою дружину в американському посольстві. Це врятувало їй життя.

〰️ Після того як Гілберт покинув її з немовлям на руках, Мері пережила важку депресію. Двічі намагалася вкоротити собі віку, спочатку випивши опіумну настоянку (вважається, що її врятував Імлей), а потім стрибнувши з мосту у Темзу (де її врятували рибалки).

〰️ Повернувшись до Англії, Волстонкрафт і далі називала себе, навіть у колі рідних, «пані Імлей», щоб її донечка Фенні не набула репутації позашлюбної.

〰️ Намагаючись повернути прихильність Імлея, Мері з однорічною донькою погодилася на ризиковану подорож Швецією, Норвегією та Данією. Почуття не повернулись, а листи з цієї подорожі стали окремою книгою.

〰️ У своїх романах Волстонкрафт критикувала патріархальний інститут шлюбу і його шкідливий вплив на жінок. Ще однією важливою для неї темою була жіноча дружба. У незавершеній книзі «Марія, або Помилки жінки» описується щира дружба між жінками різних класів — це один з перших прикладів подібного в історії літератури.

〰️ У 1797 році Мері вийшла заміж за філософа Вільяма Ґодвіна, предтечу анархізму. У цьому шлюбі народилася донька Мері, яка згодом увійшла в історію світової літератури як авторка знаменитого роману «Франкенштайн».
Після народження доньки Волстонкрафт 10 днів пролежала у лихоманці, майже не приходячи до тями, і померла у віці 38 років.

〰️ Після її смерті Вільям Ґодвін видав мемуари про дружину. Прагнучи показати її вільний дух і щиро передати свої почуття, він відкрито описав її позашлюбні зв'язки, дітей та спроби самогубства. Книга стала скандальною, а в суспільстві на ціле століття сформувалося негативне ставлення до Мері.

〰️ Саме Мері Волстонкрафт належить знаменита фраза, що стала маніфестом жіночого руху:

Я не хочу, щоб жінки мали владу над чоловіками — тільки над самими собою.

until august | #цікаве