Хоч увесь роман відбувається всередині голови оповідачки, її імені ні разу не називають. Вона самозакохана і песимістична, уникає людей і власних почуттів, дратівлива й байдужа навіть до єдиної подруги (яку подругою і не вважає). Її важко назвати приємною людиною.

На перший погляд, у героїні немає жодних причин для смутку: легкі гроші, вища освіта, модельна врода, розум. Ззовні усе ідеально. Та якщо поглянути ближче...
Вона згадує, що у школі друзів у неї не було, а однокласниці уникали її через заздрощі. Батькам протягом усього життя було байдуже на дочку, бо в них були власні проблеми. Стосунки з чоловіками не складались. Робота не приносила задоволення. Навіть дружба з єдиною подругою була радше нав'язаною.

Другорядні персонажі тут не менш неприємні. Рева — заздрісна подруга, що вбирається в підробки брендів і постійно худне. Докторка Таттл — жахлива психіатриня з жахливим ставленням до пацієнтів, що роздає сильнодіючі ліки мов цукерки. Тревор — колишній, про якого нічого доброго і сказати не можна.

Життя героїні — це пігулки й відеокасети. У книзі багато повторів: коктейлі з препаратів, а за ними старі фільми, плачуча Рева на дивані, а потім спроби пригадати, що сталося під час чергового провалу в пам'яті. І так по колу.
Снодійне стає для оповідачки втечею в несвідоме. Вона хоче не просто заснути, а перестати відчувати й думати. У тексті вона зізнається у своєму найпотаємнішому бажанні: зникнути повністю, аби потім народитися заново.

Але депресія (чи щось інше, діагнозу ми не знаємо, а на докторку Таттл покладатись не варто) — це не єдина тема книги. Серед інших виділяються:

— тема споживацтва (кумедно, що дія відбувається у 2000-му році; зараз стало ще гірше): бренди, назви, компанії у такій великій кількості, що продукт наче стає живим персонажем. Весь текст пересипаний брендами і відсиланками на них.

— тема соціальних рівнів: героїня та її подруга народились в різних умовах, і протягом усієї книги помітно, наскільки сильно Рева хоче піднятися вище. Усі її журнали Cosmopolitan, книги про самодопомогу і підробні сумочки просто кричать про це.

— тема оновлення: те, як героїня намагається стати новим створінням через сон, як гусінь, що перетворюється в метелика. Це намагання віддзеркалює і рік, в який відбуваються події роману — 2000, злам століть.

— тема сучасного мистецтва: абсурд замість наповнення, хайп замість таланту. Героїня звільняється з галереї, де не бачить жодної вартісної речі.

Так, це книга про депресію. А ще про те, чим ми заповнюємо своє життя і чи варте воно того, врешті-решт.
Сподобалось.

until august | #книгоогляди

Ще цікавий момент, який зловила в книжці: головна героїня не просто багата, красива і розумна, а й расово привілейована.

У XIX — XX столітті деякі впливові американські діячі були ще тими расистами.
Євгенік Медісон Грант, автор книги «Кінець великої раси» (1916) та антрополог Вільям З. Ріплі, автор книги «Раси Європи» (1899), стверджували, що представники нордичної раси — британці, німці, французи, скандинави та голландці — є інтелектуально вищими за інших.
Вони навіть пропонували обмежити імміграцію з Південної та Східної Європи (італійців, євреїв, слов'ян) задля «збереження расової чистоти».

Героїня книги розповідає, що вона «англійка, француженка, шведка, німкеня», тобто є представницею нордичної раси.
Її подруга Рева — єврейка.
Її швейцара звуть Мануель (Іспанія чи Латинська Америка), при чому героїня його імені не знає, поки його не називає Рева.
Її знайомий художник — азієць.
Магазинчик в будинку героїні тримають єгиптяни.

Це все підкреслює «вищість» героїні. Отако 👀

until august | #цікаве

Не знаю, як у вас, але я останнім часом маю сили або на читання, або на створення контенту.
Сполучити ці дві активності разом в мене не виходить, тому тепер я маю список з книг, які чекають на відгуки, і заготовки 5+ постів, які хотілось би колись дописати 🙃

Але! Це гарне нагадування про те, що у всіх своя швидкість обробки інформації!

Книжковий контент на каналі буде, чесно-чесно, а поки я принесла вам мем 🫴

Цей анонс був раніше, але я побачила тільки зараз і хочу покричати з цього приводу!

Темпора видає книгу Мері Волстонкрафт, письменниці, феміністки, філософині... і матері Мері Шеллі, авторки «Франкенштайна» 👀

На написання роману «Мері» Волстонкрафт надихнула реальна історія її подруги Фенні Блад:

У своєму романі 1788 року британська письменниця Мері Волстонкрафт розказує історію молодої жінки Мері, яка змушена була вийти заміж через тиск родини.
Та замість того, аби скоритися очікуванням оточення, Мері обирає власний шлях: подорожі, допомога нужденним, філософські роздуми.

Оповідаючи про долю своєї героїні, Волстонкрафт порушує широке коло питань: гендерні ролі та стереотипи, тиск суспільства, право жінки на реалізацію власних прагнень і бажань.

Це нам треба! 🤝

until august | #книги