🔬 У 1951 році талановита 31-річна англійська спеціалістка з біохімії Розалінд Франклін прийшла працювати до Королівського коледжу Лондона.

Їй обіцяли, що вона очолить команду з вивчення ДНК. Проте Моріс Вілкінс, що був на чотири роки її страшим і вже займався цим питанням, вважав, що Франклін стане його молодшою колегою-помічницею. В результаті виник конфлікт: через кілька місяців від початку роботи Вілкінс і Франклін майже не розмовляли один з одним.
Сексистська структура Королівського коледжу лише сприяла роз'єднанню: для викладачів було облаштовано дві вітальні — одна для чоловіків, інша для жінок, причому остання зовсім не спонукала до відвідування, а перша була місцем постійного проведення вишуканих обідів.

Франклін була повністю захоплена наукою, одягалася скромно і стикалася з нерозумінням (і сексизмом) від колег-чоловіків. Це чітко відображено в тому, як її описував Джеймс Вотсон:

Незважаючи на великі риси обличчя, її не можна було назвати некрасивою, а якби вона звертала бодай трохи уваги на своє вбрання, то могла б стати дуже привабливою. Але її це не цікавило. Вона ніколи не фарбувала губ, щоб відтінити своє пряме чорне волосся, і в тридцять один рік одягалася точно як англійська школярка з породи "синіх панчіх".

У листопаді 1951 року Франклін виступила з лекцією про свої дослідження. В той час Розалінд уже думала про те, щоб перейти до іншого коледжу через нестерпну робочу атмосферу.

Вотсон, який приїхав послухати лекцію, згадував це так:

На її доповідь зібралося чоловік п'ятнадцять. Швидка й нервова манера її мовлення цілком гармонувала з позбавленим прикрас старовинним лекційним залом, де ми сиділи.

У її словах не було й тіні теплоти чи кокетства. І все-таки вона не здалася мені зовсім нецікавою: час від часу я починав міркувати, як би вона виглядала, якби зняла окуляри і зробила іншу зачіску. Але незабаром я зосередився на результатах її рентгенографічних досліджень кристалічної ДНК.

На лекції Вотсон (мабуть, думаючи про зачіски) не робив нотаток і неправильно запам'ятав дані про вміст води, через що їхня з Френсісом Кріком перша модель потрійної спіралі ДНК виявилася помилковою.
Коли вони запросили Франклін поглянути на неї, вона розгромила їхні розрахунки.

Після цього провалу керівник лабораторії сер Лоуренс Брегг розпорядився, щоб Вотсон і Крік призупинили роботу, а їхні деталі для моделей передали Вілкінсу та Франклін.

Відомо, що Франклін відмовлялася ділитися з іншими дослідниками знімками, отриманими нею за допомогою рентгенівської дифракції.
Знаменитий знімок B-форми ДНК («Фотографія 51»), який став ключовим підтвердженням спіральної структури, Моріс Вілкінс показав Джеймсу Вотсону без дозволу та відома Франклін.

Окрім знімка, Вотсон і Крік отримали доступ до неопублікованого звіту Франклін для Медичної дослідницької ради (MRC). Саме з цього звіту Крік, будучи експертом із кристалографії, зміг вирахувати точні математичні параметри симетрії решітки ДНК.

Аналіз лабораторних журналів Розплінд показав, що станом на березень 1953 року (до того, як Вотсон і Крік опублікували свою модель), Франклін самостійно дійшла висновку, що ДНК має форму подвійної спіралі, де фосфатний кістяк розташований ззовні, а азотисті основи — всередині. Їй залишалося лише розгадати специфічне спарювання основ.

У середині березня 1953 року Вілкінс і Франклін запросили до Кембриджу, де вони познайомилися з моделлю Вотсона і Кріка. Оскільки Франклін не знала про передачу її даних, було погоджено, що модель буде опублікована як модель Вотсона та Кріка, а дані аналізу Франклін опублікують окремо.

Протягом 15 років Вотсон і Крік заперечували, що їм були відомі точні дані рентгенівських спектроскопічних досліджень Франклін з її неопублікованого наукового звіту.

Лише в 1968 році Вотсон зізнався, що взяв дані Розалінд без її відома:

Я знав з її паперів більше, ніж вона думала.

Франклін перейшла до коледжу Беркбек у 1953 році. Їй дозволили залишити Королівський коледж лише за умови, що вона більше ніколи не досліджуватиме ДНК.

until august | #цікаве

Та навіть якщо відкинути цю історію, Франклін і без неї була неймовірною:

〰️ Дослідження ДНК займали лише малу частину кар'єри Розалінд. До Королівського коледжу вона працювала в Парижі (у лабораторії Жака Мерінга), де вивчала структуру вугілля та графіту.
Її класифікація вуглецевих матеріалів на графітовані та неграфітовані форми досі є фундаментальною в матеріалознавстві й паливній промисловості.

〰️ Після ДНК Франклін перейшла до Беркбек-коледжу, де очолила власну успішну дослідницьку групу. Вона здійснила революцію у вірусології, вперше розшифрувавши структуру вірусу тютюнової мозаїки. Згодом вона розпочала роботу над структурою вірусу поліомієліту.

〰️ Аарон Клуг, найближчий колега Франклін у Беркбеці, продовжив її дослідження вірусів після її смерті. У 1982 році він отримав Нобелівську премію з хімії за розвиток методів кристалографічної електронної мікроскопії.
У своїй нобелівській лекції Клуг підкреслив, що Розалінд Франклін мала б стояти на цьому подіумі разом із ним, якби була жива.

〰️ Нобелівський комітет має суворе правило — премія не присуджується посмертно. Франклін померла у 1958 році, а премію Вотсону, Кріку та Вілкінсу вручили у 1962-му.
Навіть якби вона була жива — невідомо, чи отримала б її, оскільки одну премію не можна розділити між більш ніж трьома лауреатами.

〰️ У своїй автобіографічній книзі 1968 року «Подвійна спіраль» Джеймс Вотсон зобразив Франклін під прізвиськом «Розі», змалювавши її як агресивну та некомпетентну жінку, що ховала важливі дані. Це викликало обурення наукової спільноти.
Згодом Вотсон у післямові до пізніших видань визнав, що його тогочасні оцінки були глибоко упередженими, а внесок Франклін у підтвердження структури спіралі — вирішальним.

until august | #цікаве

Просто плачу 😆

ChatGPT до Макбета: Звісно, вбивство — це погано, але в той момент ти страждав. Твоя дружина сказала тобі, що коли ти наважишся це зробити, тоді ти станеш справжнім чоловіком. Ти не прагнув захопити трон; ти прагнув, щоб тебе помітили. Це був неправильний вибір, але він випливав із дуже реальних почуттів.

until august | #цікаве

💛 Сьогодні, 26 червня — День кримськотатарського прапора!

Кримськотатарський прапор — це полотнище блакитного кольору із жовтим гербом у верхньому лівому куті. Блакитний є традиційним кольором тюркських народів, що символізує небо і свободу, а герб — тарак-тамґа (taraq tamga) є родовим знаком династій Кримського ханства — Ґереїв.

until august | #цікаве

3 Днем Конституції, друзі! 🇺🇦

Поки перемагає «Тисяча осяйних сонць»!

Розповім вам дещо про один з символів книги, поки голосування не завершиться 👀

Один з головних символів книги Госсейні — Будди, яких більше немає.

У світі є такі місця, що існують переважно в минулому часі; Баміанська долина в Афганістані — одне з таких місць.

Колись тут, у скелях, що оточують долину, стояли дві величезні статуї Будди — 55 та 37 метрів висотою, найбільші у своєму роді у світі. Вони були частиною масштабного буддійського комплексу, що формувався роками, починаючи з ІІ століття нашої ери.
Будівництво гігантських фігур почалося ще за царя Ашоки і тривало приблизно двісті років — ціле життя кількох поколінь майстрів.

Статуї поєднували у собі висічений у камені каркас і шар міцного тиньку, закріпленого на дерев'яній основі; верхні дерев'яні елементи фігур втратилися ще в давнину, задовго до катастрофи XXI століття.

Відомо, що до V століття долина процвітала як духовний і торговий центр.
Китайський мандрівник, що відвідав ці місця, описував десять монастирів, населених тисячами монахів. У навколишніх скелях було вирубано цілі мережі печер — вони служили притулком для паломників і купців, що рухалися Шовковим шляхом.

Катастрофа, що знищила статуї, настала несподівано швидко. 26 лютого 2001 року лідер руху Талібан мулла Мохаммед Омар видав указ про знищення статуй, обґрунтувавши це тим, що вони є об'єктами язичницького поклоніння, недопустимими з погляду його розуміння ісламу. Світова громадськість — музеї, уряди, ЮНЕСКО — намагалася зупинити це рішення, але таліби не звернули на це уваги.

Знищення статуй розтягнулося на кілька тижнів, починаючи з 2 березня 2001 року, і виявилося складним "технічним завданням". Спершу статуї обстріляли з артилерії — ушкодження були серйозними, але фігури вистояли. Тодішній міністр інформації Талібану навіть публічно визнав, що руйнування йде не так просто, як уявлялося. Тоді на дні ніш, де стояли Будди, заклали протитанкові міни, а у тіла статуй заклали вибухівку.
Коли один із Будд навіть після підриву не зруйнувався повністю, по уцілілих залишках голови випустили ракету.

Так світ втратив статуї, які стояли в долині століттями. Окрім них, було пошкоджено і втрачено настінні розписи у нішах.

until august | #цікаве