🖼 Просто уявіть, що ви купуєте роман — і навіть не знаєте, яку саме історію прочитаєте першою. Це не маркетингова вигадка, а структурна особливість роману «How to Be Both» («Як бути двома») Алі Сміт.
У половині видань новела епохи Ренесансу передує сучасній; в іншій половині — порядок зворотній :)
Це як кіндер-сюрприз: ви не дізнаєтеся, яку версію придбали, доки не почнете читати.
Обидві частини роману посилаються одна на одну, але те, як інтерпретувати ці здогадки, залежить від того, голосом якого персонажа ви читаєте, дивитеся ви "вперед, в майбутнє", чи "назад, в минуле".
Бо, насправді, хто вирішив, що історії розгортаються лінійно і мають записуватись у хронологічному порядку? Цю книжку можна читати двома способами, і обидва — чудові.
until august | #книгоогляди
У половині видань новела епохи Ренесансу передує сучасній; в іншій половині — порядок зворотній :)
Це як кіндер-сюрприз: ви не дізнаєтеся, яку версію придбали, доки не почнете читати.
Обидві частини роману посилаються одна на одну, але те, як інтерпретувати ці здогадки, залежить від того, голосом якого персонажа ви читаєте, дивитеся ви "вперед, в майбутнє", чи "назад, в минуле".
Бо, насправді, хто вирішив, що історії розгортаються лінійно і мають записуватись у хронологічному порядку? Цю книжку можна читати двома способами, і обидва — чудові.
until august | #книгоогляди
🔥15❤🔥4❤1
until august
🖼 Просто уявіть, що ви купуєте роман — і навіть не знаєте, яку саме історію прочитаєте першою. Це не маркетингова вигадка, а структурна особливість роману «How to Be Both» («Як бути двома») Алі Сміт. У половині видань новела епохи Ренесансу передує сучасній;…
У центрі сюжету — дві історії, що ніби дзеркально відбиваються одна в одній. Мені пощастило (я так вважаю) почати з новели доби Ренесансу.
Перша в моєму накладі історія — про Франческо, художника з Феррари XV століття, прототипом якого послужив реальний митець Франческо дель Косса.
Про нього історія зберегла напрочуд мало: відомо, що він народився близько 1435-1436 року в родині каменяра, працював при дворі герцога Борсо д'Есте та створив частину знаменитих фресок у Палаццо Скіфанойя. Помер художник 1478 року в Болоньї, ймовірно, від чуми.
Ця прогалина в біографічних відомостях дала Алі Сміт простір для вигадки: у романі Франческо народжуєтьсядівчинкою, та живе і працює як чоловік, адже в той час дівчата не могли бути художницями.
Друга лінія — про 16-річну Джордж (дівчинку з ім'ям хлопчика), гостру на язик підлітку з сучасної Англії, що переживає раптову смерть матері. Джордж бере на себе турботу про молодшого брата і намагається підтримати горюючого батька.
Розповідь про Джордж ведеться у третій особі, але так само вільно перестрибує в часі, як і лінія Франческо, — повертаючись до одних і тих самих спогадів, доки вони не складуться в цілісну картину.
Персонажі перетинаються не випадково: Джордж із матір'ю колись їздили в Феррару й бачили фреску, яку написав Франческо. Цей візит — один із найтепліших спогадів дівчини про матір, і саме до нього вона повертається після втрати.
Та окрім емоційної складової, тут дуже, дуже, дуже багато мистецтва. Ця книга точно сподобається поціновувачам живопису. Описи робіт, технік, відтінків; роздуми про перспективу, символи і таємниці полотен; охра, лазур, позолота... це справді дуже гарно!
Я прочитала спочатку лінію Франческо — і закохалась. Голос художника для мене виявився сильнішим голосу Джордж: Сміт вдалося написати своєрідний потік свідомості, що передає мову й світовідчуття людини з іншої епохи без надмірної стилізації "під старовину".
А найцікавіше відбувається саме в точках перетину двох історій — коли стає очевидно, що порядок читання справді змінює сенс. Якби я почала з Джордж, лінія Франческо могла б читатись як історія, яку дівчина почасти вигадує собі сама, — і це позбавило б художника частини його самостійності. А ще б по-іншому звучав епізод в Національній галереї, де обидві історії раптом фокусуються в одній точці.
Тож особисто для мене "хронологічна" послідовність спрацювала краще — хоч сама письменниця лишає питання відкритим: яка послідовність "правильна", якщо правильної просто немає?
Попри різницю епох, обидві історії тримаються на спільному каркасі повторюваних образів:
— усе врівноважується протилежністю, не може бути світла без темряви, одного без іншого.
— це питання Джордж ставить матері ще до її смерті, і весь роман, по суті, шукає на нього відповідь.
І, звичайно, можливість одночасно "бути двома" — чудове порівняння з подвійною спіраллю ДНК, яка лежить в основі життя.
Як два ланцюги ДНК, що, не торкаючись один до одного, все одно є частиною цілого, людина може бути двома: і музою, і митцем, і чоловіком, і жінкою, і коханням, і ненавистю.
Цей роман вам або сподобається, або ні, і це нормально. Він досить специфічний за стилем і може відштовхнути своєю нелінійністю.
Але! Для мене він точно став одним з найкращих в цьому році 🤍
until august | #книгоогляди
Перша в моєму накладі історія — про Франческо, художника з Феррари XV століття, прототипом якого послужив реальний митець Франческо дель Косса.
Про нього історія зберегла напрочуд мало: відомо, що він народився близько 1435-1436 року в родині каменяра, працював при дворі герцога Борсо д'Есте та створив частину знаменитих фресок у Палаццо Скіфанойя. Помер художник 1478 року в Болоньї, ймовірно, від чуми.
Ця прогалина в біографічних відомостях дала Алі Сміт простір для вигадки: у романі Франческо народжується
Друга лінія — про 16-річну Джордж (дівчинку з ім'ям хлопчика), гостру на язик підлітку з сучасної Англії, що переживає раптову смерть матері. Джордж бере на себе турботу про молодшого брата і намагається підтримати горюючого батька.
Розповідь про Джордж ведеться у третій особі, але так само вільно перестрибує в часі, як і лінія Франческо, — повертаючись до одних і тих самих спогадів, доки вони не складуться в цілісну картину.
Персонажі перетинаються не випадково: Джордж із матір'ю колись їздили в Феррару й бачили фреску, яку написав Франческо. Цей візит — один із найтепліших спогадів дівчини про матір, і саме до нього вона повертається після втрати.
Та окрім емоційної складової, тут дуже, дуже, дуже багато мистецтва. Ця книга точно сподобається поціновувачам живопису. Описи робіт, технік, відтінків; роздуми про перспективу, символи і таємниці полотен; охра, лазур, позолота... це справді дуже гарно!
Я прочитала спочатку лінію Франческо — і закохалась. Голос художника для мене виявився сильнішим голосу Джордж: Сміт вдалося написати своєрідний потік свідомості, що передає мову й світовідчуття людини з іншої епохи без надмірної стилізації "під старовину".
А найцікавіше відбувається саме в точках перетину двох історій — коли стає очевидно, що порядок читання справді змінює сенс. Якби я почала з Джордж, лінія Франческо могла б читатись як історія, яку дівчина почасти вигадує собі сама, — і це позбавило б художника частини його самостійності. А ще б по-іншому звучав епізод в Національній галереї, де обидві історії раптом фокусуються в одній точці.
Тож особисто для мене "хронологічна" послідовність спрацювала краще — хоч сама письменниця лишає питання відкритим: яка послідовність "правильна", якщо правильної просто немає?
Попри різницю епох, обидві історії тримаються на спільному каркасі повторюваних образів:
Правильне полірування золота… видасть одночасно і темряву, і яскравість
— усе врівноважується протилежністю, не може бути світла без темряви, одного без іншого.
У чому сенс мистецтва?
— це питання Джордж ставить матері ще до її смерті, і весь роман, по суті, шукає на нього відповідь.
І, звичайно, можливість одночасно "бути двома" — чудове порівняння з подвійною спіраллю ДНК, яка лежить в основі життя.
Як два ланцюги ДНК, що, не торкаючись один до одного, все одно є частиною цілого, людина може бути двома: і музою, і митцем, і чоловіком, і жінкою, і коханням, і ненавистю.
Цей роман вам або сподобається, або ні, і це нормально. Він досить специфічний за стилем і може відштовхнути своєю нелінійністю.
Але! Для мене він точно став одним з найкращих в цьому році 🤍
until august | #книгоогляди
🔥20❤🔥7❤3
until august
У центрі сюжету — дві історії, що ніби дзеркально відбиваються одна в одній. Мені пощастило (я так вважаю) почати з новели доби Ренесансу. Перша в моєму накладі історія — про Франческо, художника з Феррари XV століття, прототипом якого послужив реальний митець…
Цікаво те, що про художника Франческо було мало що відомо до XIX століття, коли відкрили його фрески у Палаццо Скіфанойя. Назва палаццо походить від фрази «schifare la noia», що буквально означає «втекти від нудьги», що точно відображає задум комплексу, де відпочивала багата родина д'Есте.
Фрески Зали місяців у Палаццо Скіфанойя змальовують дванадцять місяців року. Вони розділені на три яруси: у верхньому поміщений цикл святкових алегоричних сцен, нижній являє собою картини з життя двору герцогів д'Есте. Між ними проходить широка стрічка із зображеннями астрологічних символів.
Вони являють собою один із найбільш значних фрескових циклів світського змісту, створених в добу Ренесансу.
На щастя, фрески частково збереглись і на них можна подивитись у Феррарі :)
until august | #мистецтво
Фрески Зали місяців у Палаццо Скіфанойя змальовують дванадцять місяців року. Вони розділені на три яруси: у верхньому поміщений цикл святкових алегоричних сцен, нижній являє собою картини з життя двору герцогів д'Есте. Між ними проходить широка стрічка із зображеннями астрологічних символів.
Вони являють собою один із найбільш значних фрескових циклів світського змісту, створених в добу Ренесансу.
На щастя, фрески частково збереглись і на них можна подивитись у Феррарі :)
until august | #мистецтво
❤19👍5🥰3
until august
🖼 Просто уявіть, що ви купуєте роман — і навіть не знаєте, яку саме історію прочитаєте першою. Це не маркетингова вигадка, а структурна особливість роману «How to Be Both» («Як бути двома») Алі Сміт. У половині видань новела епохи Ренесансу передує сучасній;…
🪶 І декілька цитат з книги «Як бути двома».
Коли читала, то виділяла текст цілими шматками, а цитати по сторінці не влазять в пост... тому просто повірте мені на слово, що там ще багато гарного! 🤭
until august | #цікаве
Коли читала, то виділяла текст цілими шматками, а цитати по сторінці не влазять в пост... тому просто повірте мені на слово, що там ще багато гарного! 🤭
until august | #цікаве
❤12😍5
Ще одна феміністична історія, яку натяком зачепила Алі Сміт в «Як бути двома» і все, я перестаю писати пости про цю книжку, чесно! 🙂↕️
Буде довгочит!
Буде довгочит!
🔥10❤2
until august
Ще одна феміністична історія, яку натяком зачепила Алі Сміт в «Як бути двома» і все, я перестаю писати пости про цю книжку, чесно! 🙂↕️ Буде довгочит!
Чи вам знайома ця жінка?
Якщо ні, то це не так страшно — вона майже невідома, хоча це вона доклалася до встановлення молекулярної структури нуклеїнових кислот (ДНК). Це вона стоїть за фундаментальним відкриттям, яке змінило біологію, і за яке у 1953 році отримали Нобелівську премію троє чоловіків — Джеймс Вотсон, Моріс Вілкінс та Френсіс Крік.
Знайомтеся — це Розалінд Франклін, жінка, яка могла б отримати Нобелівську премію з медицини у 1953 і з хімії у 1982.
На жаль, премію не присуджують посмертно. А Франклін померла у віці 37 років від пневмонії та раку яєчників, який, ймовірно, був спричинений впливом рентгенівських променів на її організм під час досліджень.
until august | #цікаве
Якщо ні, то це не так страшно — вона майже невідома, хоча це вона доклалася до встановлення молекулярної структури нуклеїнових кислот (ДНК). Це вона стоїть за фундаментальним відкриттям, яке змінило біологію, і за яке у 1953 році отримали Нобелівську премію троє чоловіків — Джеймс Вотсон, Моріс Вілкінс та Френсіс Крік.
Знайомтеся — це Розалінд Франклін, жінка, яка могла б отримати Нобелівську премію з медицини у 1953 і з хімії у 1982.
На жаль, премію не присуджують посмертно. А Франклін померла у віці 37 років від пневмонії та раку яєчників, який, ймовірно, був спричинений впливом рентгенівських променів на її організм під час досліджень.
until august | #цікаве
🔥19👏4❤3💔2