Виданий у 1937-му році, роман змальовує Британію до того, як була створена NHS (Національна служба охорони здоров'я; вона виникла з ідеї, що охорона здоров'я має бути доступною для всіх, незалежно від рівня достатку). У ті часи медицина була бізнесом, а не покликанням.
Кронін писав із власного досвіду лікаря і, судячи з усього, писав зі злістю й обуренням. Він хотів змін — і отримав їх: через декілька років після друку «Цитаделі» NHS нарешті була заснована.
Проте для того, щоб насолодитися книгою, контекст знати не обов'язково. Конфлікт між совістю та збагаченням (на жаль) не старіє.

Попри медичний фон, насамперед це роман про людей. Про наші сильні сторони (відвагу, бажання допомогти, чесність) і про недоліки теж. Про те, як важко зберігати гідність під фінансовим тиском і як легко втрапити в пастку матеріального.
Врешті, це також книга про кохання, втрату, надію, й про те, що лікарі поза кабінетом — такі ж люди.
Ендрю Менсон не ідеальний герой, але саме тому він і відчувається живим.

Стилістично книга досить спокійна. Автор наче просто веде читача за персонажем без додаткових прикрашань. Але це працює. Персонажам віриш, і, хоч від написання книги минуло майже століття, їхні переживання не виглядають застарілими.

«Цитадель» — гарний роман. Місцями він кумедний, місцями дуже сумний; він надихає і приносить відчай, ранить і лікує.
Це перше моє знайомство з автором, і я певна, що буду читати в нього якщо не все, то майже все :)

Приємно, що світова медицина так далеко просунулась за минулий час. І кумедно, що люди, в суті своїй, не змінились — ми усі шукаємо свого шляху, прагнемо близькості і будуємо свою цитадель.

until august | #книгоогляди

Привіт-привіт!

📖 Розповідайте (і показуйте!), що ви читаєте зараз?

Можливо комусь на каналі потрібен відгук саме на ту книгу, яку ви радите (або не радите))

until august | #поговорити

Так, а тепер зізнавайтесь, чому ви не розповіли мені раніше про те, що в «Кімнаті Джованні» такий гарний стиль і такий поетичний переклад? 🥺

...власники паризьких готелів мали особливий нюх на бідність і, вчувши її, вчиняли так само, як і кожен, хто вчуває неприємний запах: викидали джерело смороду на вулицю.

Вона стверджувала, що жінкою бути дуже важко.
— Не розумію, що може бути важкого в тому, щоб бути жінкою. Принаймні допоки в неї є чоловік.
— Ось саме про це я й кажу, — відповіла вона. — Тобі ніколи не спадало на думку, що це доволі принизлива необхідність?

Нехай він дурень і боягуз, однак майже кожен з нас є тим або іншим, а більшість людей і тим, і іншим водночас. В якомусь сенсі він мені навіть подобався. Він був дещо дурненький, але такий самотній. Хай там як, але тепер я розумію, що зневага, яку я відчував до нього, була пов'язана з моєю зневагою до самого себе.

until august | #книги

〰️ Після друку роман «Хатина дядька Тома» став справжнім бестселером. Рабовласники звинувачували письменницю в перекрученні фактів, але в книзі «Ключ до хатини дядька Тома» Гаррієт довела, що все описане в романі відповідало дійсності.

〰️ Прототипом головного героя найвідомішої книги Гаррієт став Джозайя Хенсон — людина, яка народилася в родині рабів у 1789 році. Його господар обіцяв звільнити його, але не дотримав слова.

〰️ Існує популярна легенда, що під час зустрічі з президентом Лінкольном у 1862 році він нібито сказав їй: «Отже, ви та жінка, що написала книгу, яка розпочала цю велику війну».
Цей вислів — з біографії 1911 року, написаної її сином Чарльзом, і він ставиться під сумнів, оскільки інші присутні ніколи його не згадували.

〰️ Гаррієт дуже любила малювати. Вона також взяла участь у заснуванні Гартфордської школи мистецтв, яка згодом стала частиною Університету Гартфорда.

〰️ Деякий час вона жила на одній вулиці з Марком Твеном.

〰️ За своє життя Гаррієт написала понад 30 книг, серед яких не лише романи, але й збірки есеїв, дорожні нотатки та статті. Проте найбільш відомою її роботою досі лишається «Хатина дядька Тома».

〰️ Після Громадянської війни Гаррієт почала захищати права заміжніх жінок. Вона порівняла становище заміжньої жінки зі становищем жінки-рабині — жодна з них не могла мати власність або будь-які законні права. Зрештою їй вдалося домогтися прийняття законопроєкту, що надав майнові права заміжнім жінкам.

until august | #цікаве

Сьогодні день донатів.
Сподіваюсь, що ви цілі після цієї ночі 💔

На каналі давненько не було цікавих статей, правда?
Ось що прочитала сьогодні:

🗞 У престижному науковому виданні «Journal of Applied Psychology» опубліковано свіже дослідження вчених із провідних університетів США та Китаю. Темою дослідження було спостереження за гендерною поведінкою у робочих группах.
Виявилось (хтось здивований?), що високий інтелект у жінок сприймається негативно і призводить до посилення ворожості з боку оточення та меншої підтримки в команді.

В основі дослідження лежить теорія соціальних ролей та концепція уявного дефіциту спільності (implied communality deficit).
Ось цей «прихований дефіцит спільності» — це концепція соціальної психології, що пояснює, чому жінок часто карають за успіхи у ролях чи завданнях, де домінують чоловіки. Воно передбачає, що коли жінка демонструє високу компетентність, це спонукає людей вважати, що їй бракує теплоти, турботи та міжособистісної чуйності.

Автори пояснюють негативну реакцію колег на "розумних" жінок через ланцюжок соціальних очікувань:
1. Агентність проти спільності:

У суспільстві високі когнітивні здібності традиційно маркуються як «агентна» (домінуюча, орієнтована на результат) риса, яка частіше асоціюється з чоловічою гендерною роллю. Від жінок натомість підсвідомо очікують «спільності» (communality) — турботи, підтримки зв'язків та емпатії. Щось таке, схоже на доброзвичайність, скажіть?

2. Порушення норми:

Коли жінка демонструє видатний інтелект, оточення часто свідомо чи не свідомо сприймає це як порушення традиційної гендерної норми.

3. Викривлення сприйняття:

Через вкорінені стереотипи колеги починають приписувати розумній жінці дві характеристики: підвищену міжособистісну ворожість та брак схильності до співпраці й компромісів (той самий дефіцит спільності).

Вчені використали комплексний підхід, щоб мінімізувати суб'єктивні викривлення:
— було проаналізовано дані двох досліджень, що охопили 826 працівників у складі 140 робочих груп (команд).
— інтелект учасників оцінювався за допомогою стандартизованих тестів на когнітивні здібності.
— оцінка міжособистісних відносин відбувалася за круговою системою, де кожен член команди оцінював кожного колегу, що дозволило зафіксувати реальну динаміку всередині колективів.

until august | #статті