Виданий у 1937-му році, роман змальовує Британію до того, як була створена NHS (Національна служба охорони здоров'я; вона виникла з ідеї, що охорона здоров'я має бути доступною для всіх, незалежно від рівня достатку). У ті часи медицина була бізнесом, а не покликанням.
Кронін писав із власного досвіду лікаря і, судячи з усього, писав зі злістю й обуренням. Він хотів змін — і отримав їх: через декілька років після друку «Цитаделі» NHS нарешті була заснована.
Проте для того, щоб насолодитися книгою, контекст знати не обов'язково. Конфлікт між совістю та збагаченням (на жаль) не старіє.

Попри медичний фон, насамперед це роман про людей. Про наші сильні сторони (відвагу, бажання допомогти, чесність) і про недоліки теж. Про те, як важко зберігати гідність під фінансовим тиском і як легко втрапити в пастку матеріального.
Врешті, це також книга про кохання, втрату, надію, й про те, що лікарі поза кабінетом — такі ж люди.
Ендрю Менсон не ідеальний герой, але саме тому він і відчувається живим.

Стилістично книга досить спокійна. Автор наче просто веде читача за персонажем без додаткових прикрашань. Але це працює. Персонажам віриш, і, хоч від написання книги минуло майже століття, їхні переживання не виглядають застарілими.

«Цитадель» — гарний роман. Місцями він кумедний, місцями дуже сумний; він надихає і приносить відчай, ранить і лікує.
Це перше моє знайомство з автором, і я певна, що буду читати в нього якщо не все, то майже все :)

Приємно, що світова медицина так далеко просунулась за минулий час. І кумедно, що люди, в суті своїй, не змінились — ми усі шукаємо свого шляху, прагнемо близькості і будуємо свою цитадель.

until august | #книгоогляди

Привіт-привіт!

📖 Розповідайте (і показуйте!), що ви читаєте зараз?

Можливо комусь на каналі потрібен відгук саме на ту книгу, яку ви радите (або не радите))

until august | #поговорити

Так, а тепер зізнавайтесь, чому ви не розповіли мені раніше про те, що в «Кімнаті Джованні» такий гарний стиль і такий поетичний переклад? 🥺

...власники паризьких готелів мали особливий нюх на бідність і, вчувши її, вчиняли так само, як і кожен, хто вчуває неприємний запах: викидали джерело смороду на вулицю.

Вона стверджувала, що жінкою бути дуже важко.
— Не розумію, що може бути важкого в тому, щоб бути жінкою. Принаймні допоки в неї є чоловік.
— Ось саме про це я й кажу, — відповіла вона. — Тобі ніколи не спадало на думку, що це доволі принизлива необхідність?

Нехай він дурень і боягуз, однак майже кожен з нас є тим або іншим, а більшість людей і тим, і іншим водночас. В якомусь сенсі він мені навіть подобався. Він був дещо дурненький, але такий самотній. Хай там як, але тепер я розумію, що зневага, яку я відчував до нього, була пов'язана з моєю зневагою до самого себе.

until august | #книги