〰️ Працював учителем української мови та літератури в Горлівці у час, коли українську системно витісняли з освіти. На уроках не лише викладав програму — читав тексти українських письменників, розповідав історії з минувшини, заохочував дітей думати. Згодом працював на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні та метро.

〰️ 4 вересня 1965 року під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» встав у залі й виголосив: «Хто проти тиранії — встаньте!». Піднявся майже весь зал.

〰️ Говорив виключно українською — навіть тоді, коли це викликало агресію. Одного разу в їдальні його ображали за мову й назвали «бандерівцем» — конфлікт дійшов до бійки.

〰️ Двічі був заарештований за «антирадянську діяльність». Загалом радянська влада присудила йому 23 роки таборів, заслання й примусових робіт. Із 47 років життя 13 він провів у тюрмах і таборах.

〰️ Свого єдиного сина Дмитра виховував практично дистанційно: через арешти вони бачились дуже рідко, проте Стус писав сину багато листів, де давав поради, допомагав вирішити проблеми, радив книги.

〰️ У таборах не зламався, навіть важко хворим і виснаженим зберіг гідність і внутрішню силу. Сучасники згадували його сталевий характер і колосальну ерудицію.

〰️ Під час ув’язнення отримав поранення заточкою. Відкрилася внутрішня кровотеча, і Стус втратив свідомість, проте медичну допомогу йому не надавали. Тільки після голодування, організованого у жіночій зоні Іриною Калинець та Надією Світличною до поета, що вже помирав, прислали лікаря.

〰️ У 1983 році йому вдалося передати на волю збірку «З таборового зошита». Після публікації на Заході та спроби висунення Генріхом Бьоллем його творчості на Нобелівську премію тиск на Стуса ще більше посилився.

〰️ Помер у концтаборі за нез’ясованих обставин. Офіційна причина — зупинка серця, неофіційно ж існували підозри насильницької смерті. Навіть після смерті влада намагалася його контролювати: родині не дозволяли забрати тіло, бо в’язень мав відбути термін до кінця — навіть мертвий.

〰️ У незалежній Україні книгу «Справа Василя Стуса» з документами про його переслідування намагалися заборонити через суд — що спричинило зворотний ефект і зробило ім’я Стуса ще відомішим. А адвокатом поета в тій справі був Медведчук.

〰️ Перепоховання Василя Стуса (та Юрія Литвина і Олекси Тихого) відбулося 19 листопада 1989 року в Києві на Байковому цвинтарі. Подія зібрала десятки тисяч людей: повз КДБ, яке нищило дисидентів, пропливло справжнє синьо-жовте море.

until august | #цікаве

✍️ І, мабуть, моє улюблене:

Люди мають жити, як янголи: з любов’ю одне до одного, з почуттям, що всi люди брати, рiвнi, чеснi, богоподiбнi, всесильнi, незламнi, кришталевi.
Свiт - це таночок усiх людей, що взялися за руки i чаються братами, просвiтлими душами, що ширяють межi небом i землею — як степовi жайворонки, спiвом славлячи сонце i дощ, i снiг, i бурю, i рiчку, i дерева, i птаство, i метеликiв, i тигрiв, i щедрикiв (сонечка!), i вовкiв.

Бо все — живе i хоче жити. Тож хай живе — усе, що росте, цвiте, пасеться.
А ми, брати-люди, - посеред квiтiв, птаства, i звiрини, i дерев. Усе, що ми зробимо доброго, пiднесе небо ще вище, вiд нашої добротностi хмари стануть бiлiшi, а небо — голубiше, а сонце — яснiше.

Бач, сину, я хочу, щоб Ти вирiс чесним, мужнiм, мудрим чоловiком. Бо людина буває тiльки така. Інша проживе, проскнiє, прожере не з одного єгипетського глечика — поки й гегне. А чи була вона людиною? Чи було в неї життя? Чи залишила вона по собi добрий слiд?

❤️‍🩹❤️‍🩹

until august | #цікаве

Дніпро й Запоріжжя 💔

Нарешті я принесла вам підсумки свого минулого читацького року 👀

📚 Суб'єктивно найкращі книги цього року:
«Книга для дітей», «Hello Beautiful», «Девід Копперфільд», і аж два твори Кутзее — «В очікуванні варварів» й «Безчестя».
Довго-довго думала над тим, що ж обрати, бо більшість прочитаних цьогоріч книг були чудовими і виділити лише декілька з них стало важкою задачею!

📚 Суб'єктивно найгірші книги цього року:
Трилогія «Одного разу розбите серце» Стефані Ґарбер, яку я почала через хороші відгуки. А ще оформлення таке гарне, і хотілося чогось легкого й казкового. Перша частина вже показала, що в нас з книгою missmatch, проте я не здавалась! Продовжила, бо в наступних частинах мали дати відповідь на деякі питання (спойлер: краще б не давали).
Відчувалось це все як погано написаний фанфік.
Судячи з усього, це просто не мій жанр, і це нормально. Впевнена, що трилогія має свого читача і принесе багато позитивних емоцій в потрібний час :)

«Листи з холодного краю» Каролін Ламарш — той момент, коли не ясно, для чого книга була написана і що вона має символізувати. Страждання заради страждань, історія того, як бути творчою особистістю з кризою в стосунках, кризою в творчості, кризою у дружбі... та й в принципі, в якійсь суцільній кризі. Всім героям книги сумно і треба на терапію.
Можливо, це було б цікаво читати в інших умовах, але мені не зайшло абсолютно.

📚 Книги, які до певного моменту були класними, але врешті не виправдали моїх сподівань:
«Wicked: The Life and Times of the Wicked Witch of the West» Грегорі Магвайра — гарна книга, але під кінець в мене накопичилось багато негативних емоцій про деякі з описаних речей. Написано фантастично (навиділяла купу цитат! Стиль у автора чудовий), підіймається багато цікавих тем, але загальний післясмак все ж якийсь неприємний. Продовжувати цикл не буду.

«Шість багряних журавлів» Елізабет Лім — ретеллінг казки братів Грімм «Шість лебедів» у азійських декораціях... Ну, світ доволі цікавий, було декілька непоганих моментів, але книжка провисає і сюжетно, і стилістично. На жаль, не зачепило.

«Сім чоловіків Евелін Г'юґо» Тейлор Дженкінс Рід — читала на пляжі, тому в принципі питань по книзі нема, по атмосфері все підходило. Спочатку було дуже стильно й цікаво, але під кінець гламур заради гламуру трошки втомив.

📚 Книги, які я не дочитала:
«Дар Гумбольдта» Сола Беллоу — колись я її дочитаю! Це вже моя третя спроба осилити цю книгу з... 2018 року... 🥲
Я не знаю, що зі мною не так, але ми ніяк з цим романом не знайдемо один одного.
Поки відклала, спробую ще раз і колись — обіцяю! — я таки її дочитаю.

Ось такий вийшов читацький рік.
Питання й обговорення вітаються! І, якщо ви хочете покричати на мене, тому що я не оцінила котрусь з книг по справедливості — коментарі відкриті 👀

until august | #книги

Джозеф Конрад просто взяв і розсекретив мої думки про роботу в книжці 1899 року написання 🫠

Джозефе, що ж ти робиш, ніхто не мав про це знати......

until august | #книги