Сьогодні Київ 🫂

〰️ Жив аскетично. Був доволі дивакуватим у побуті: щодня виходив гуляти за одним і тим же маршрутом, носив із собою парасольку в будь-яку погоду, лягав спати рівно о 22:00 — навіть у день свого ювілею не дослухав вітальні промови й ліг спати.

〰️ Попри суворість поглядів, Іван мав добрий характер і почуття гумору. Часом у своїх листах писав про себе в третій особі, мов про персонажа: «Нечуй сьогодні гуляв, як той школяр».

〰️ Письменник ніколи не був одружений. Близькі згадували, що він умів пристрасно закохуватися в жіночі характери у книжках — але в реальному житті залишався трохи сором’язливим та відстороненим.

〰️ Ніколи не вживав спиртного та не любив сварок. Після суперечки з кимось міг навіть захворіти.

〰️ Часто допомагав молодим авторам, безкоштовно редагував рукописи й підтримував тих, кому бракувало коштів чи можливостей.

〰️ Нечуй-Левицький разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Пулюєм першими переклали українською мовою Біблію.

〰️ Залишив по собі величезний спадок — понад 80 творів — і сформував той стиль української реалістичної прози, який ми сьогодні сприймаємо як «класичний».

〰️ Незважаючи на літературний успіх, останні роки життя письменник провів у злиднях і самотності, у київській богадільні — але продовжував писати та редагувати тексти майже до останніх днів.

until august | #цікаве

Минуло лише трохи більше як півмісяця, і я нарешті написала відгук на книгу! Ура! 🤭

Ця книга, де магічний реалізм зустрічається з буденністю маленького села, по відчуттям як міцний чай з присмаком меланхолії.

1983 рік. Десятирічна Луїза ближча до своєї бабусі Сельми, ніж до власних батьків. Її бабуся схожа на зірку телебачення (хоч і не красуня), знає відповіді майже на всі питання (хоч і з допомогою друга), вміє багато цікавих речей і товаришує з диким оленем. А ще вона має дивний дар: коли їй сниться окапі — хтось помирає.

Усі в селі знають про це, тому коли Сельмі знову сниться ця дивна тварина, село впадає в паніку. Люди поспішають вирішити старі суперечки й розповісти давні секрети, пишуть заповіти і зізнання в коханні, боячись, що наступними будуть саме вони.
Прикликана видінням смерть таки приходить, але зовсім не так і не тоді, як усі очікували.

І саме цей момент, ця смерть, що забирає неочікувану жертву, й змінює Луїзу назавжди.

Лекі майстерно розгортає історію про пошук свого місця у світі, про скорботу, про громаду, де всі близькі, як члени однієї великої родини. На фоні маленьких буденних подій вміщаються і роздуми про нещасливе кохання, і про буддизм, і про міжнародну пошту, і про втечу від себе в далекі країни.

Персонажі книги дивакуваті й дуже живі. У них свої історії, характери і таємниці. Взагалі сподобалось, що село показане чесно: тут є і затишок тісної громади, і її обмеження, і забобони, і підтримка.

Книга часто грішить навмисними повторами — цілі речення з'являються знову і знову, як казкові мотиви, що вплетені у сюжет. Але при цьому усе це не дратує, а заколисує і додає якоїсь інтимності: мимоволі звикаєш до людей, до їхніх історій, немов стаєш частиною села.
Темп також змінюється, як ритм реального життя: то сповільнюється, то прискорюється.

«Те, що видно звідси» — книга для тих, хто любить теплі історії й цінує характери більше стрімкого сюжету. А ще — для тих, хто готовий придивитись до скорботи і знайти в ній несподівану красу.

until august | #книгоогляди

Ну що, п'ятниця прийшла 😎

Розказуйте, що купили чи не купили? На що дивитесь і не знаєте, брати чи ні?

І питання: чи показувати вам те, на що я спокусилась завдяки маркетингу що прийшло мені?
❤️‍🔥 — так!
😈 — ні!

until august | #поговорити