Сьогодні цілий день маю гойдалки зі світлом, і, щоб не гойдатись просто так, розглядаю картинки з музеїв 🙃
Ось так і натрапила на цікавий музей з Сеулу, несу вам!

📚 Музей книги Сонпха (Songpa Book Museum) — це перший публічний музей книги в Кореї, який слугує простором для книголюбів. Його створили для популяризації здорової культури читання й дослідження літератури.

Музей спроектований з концепцією входу крізь книжкову полицю, щоб подарувати відвідувачам відчуття прогулянки "всередині" книги.
За свій унікальний дизайн він отримав нагороду на церемонії Seoul Architecture Award.

Тут є читацькі зони, відкрита студія (де проводять екскурсії сховищем музею), зали постійної та спеціальної експозиції, лекторій, а також "Bookium" — спеціальний простір для дошкільнят, оформлений у казковій концепції, де діти можуть гратись та відкривати для себе захоплюючий світ книг.

until august | #бібліотеки

🎐Поки я збиралась з силами для написання відгуку (і чекала на електрохарчування), вийшла невеличка підбірка цитат з «Джеймса».

until august | #книги

Для фону використала роботи Аарона Дугласа (26 травня 1899 — 3 лютого 1979) — афроамериканського художника. У 1922 році він закінчив університет штату Небраска, будучи єдиним афроамериканцем-студентом цього закладу у той час.

Аарон працював ілюстратором, декоратором та викладачем живопису, проте відомий також своєю боротьбою з расовою нерівністю в США.
Його роботи створювались на тлі спротиву білої більшості населення: в ті часи расові утиски загострились через економічну депресію.

Дуглас мав великий вплив на афроамериканське образотворче мистецтво першої половини ХХ століття. Зараз він вважається одним з найважливіших художників Епохи джазу (1918 — 1929).

until august | #мистецтво

Гемінґвей колись сказав, що уся сучасна американська література почалась з одного роману Марка Твена — «Пригоди Гекльберрі Фінна».

І от, у 2024-му році вийшла ще одна книга, що підтверджує тезу Гемінґвея: «Джеймс» Персіваля Еверетта. Ретелінг, що перевертає класику 1884-го року, надаючи голос тому, хто завжди був у тіні — рабу Джиму.

Це блискучий роман про свободу — внутрішню і зовнішню. Він жорстокий, моторошний і злий, не дивлячись на вдавану наївність і простоту.
Він перегукується з «Деревами», іншим твором Еверетта про расизм, але не має тієї ж сатиричної легкості попередника.

У мене є питання до «Джеймса». Проте я думаю, що це навіть добре: якщо я не з усім згодна, — значить, я вчуся новому.
Якби книга сподобалась мені менше, у мене було б і менше питань до неї :)

until august | #книгоогляди