Поки писала великий пост, відволіклась на жовтневі обкладинки «The New Yorker».
Несу їх вам, а пост ще пишеться :)
until august | #цікаве
Несу їх вам, а пост ще пишеться :)
until august | #цікаве
❤13😍9🔥3🥰1
until august
Почала фаворита голосування — «Книгу для дітей» Антонії Сьюзен Байєтт, і це такий розкішний текст! Дуже образна штука: всі ці описи вікторіанського мистецтва, шпалер Вільяма Морріса, побіжний розбір судового процесу Оскара Вайлда... 🫦 Чекаю на прерафаелітів…
Прерафаеліти таки з'явилися! Хоч і побіжно.
Через це я впала в кротову нору вікторіанських картин і, здається, маю заготовку великого довгочиту про прерафаелітів та їх вплив на сучасні мистецтво та моду... я можу його скоротити або подовжити, але ще вагаюсь.
Насипте трохи реакцій, щоб я розуміла, чи цікаво вам це:
❤️ — треба великий довгочит!
👌 — краще скоротити.
🙊 — можна взагалі без, тема не дуже цікава!
Через це я впала в кротову нору вікторіанських картин і, здається, маю заготовку великого довгочиту про прерафаелітів та їх вплив на сучасні мистецтво та моду... я можу його скоротити або подовжити, але ще вагаюсь.
Насипте трохи реакцій, щоб я розуміла, чи цікаво вам це:
❤️ — треба великий довгочит!
👌 — краще скоротити.
🙊 — можна взагалі без, тема не дуже цікава!
❤30🔥1
until august
Прерафаеліти таки з'явилися! Хоч і побіжно. Через це я впала в кротову нору вікторіанських картин і, здається, маю заготовку великого довгочиту про прерафаелітів та їх вплив на сучасні мистецтво та моду... я можу його скоротити або подовжити, але ще вагаюсь.…
🖼 Прерафаеліти: чому вони досі важливі.
У середині XIX століття, коли Британська імперія переживала пік індустріалізації, мистецтво втрачало живість. Академічний живопис був холодним, правил ставало більше, ніж натхнення, а художник мав на меті не шукати правду, а відтворювати «правильну» красу.
Саме в цей момент з’явилася група молодих митців, які вирішили відкинути догми. Вони вірили, що треба почати все спочатку, повернувшись до мистецтва часів «до Рафаеля», до академічних рамок, до ідеалу як шаблону.
Троє художників (Вільям Голман Гант, Джон Еверетт Мілле, Данте Габрієль Росетті), найстаршому з яких був 21 рік, оголосили бунт офіційному мистецтву.
Ось так і народилось Прерафаелітське братство.
Прерафаеліти відмовилися від традиційного підходу «спочатку фігура — потім фон». Вони робили навпаки: писали природу з натури до найменших деталей, а вже потім вписували людину. Вони не ховали фон у тінь, не розмивали контури. У їхніх картинах усе було однаково важливим.
Таке мислення зробило їх радикальними. Вони ламали правила композиції, перспективи, символіки. Навіть кольору, адже використовували чисті, незмішані фарби.
Фактично, прерафаеліти були першими, хто свідомо створив арт-маніфест — те, що пізніше стане характерною рисою всіх модерністських течій XX століття.
Прерафаелітів не цікавило мистецтво суто як декор. Вони вірили, що краса може змінювати суспільство. Одні піднімали соціальні проблеми (бідність, становище жінок, моральні конфлікти), інші бачили в красі форму опору індустріалізації — повернення до природи, ручного виробництва, ремесла, духовної глибини.
Прерафаеліти працювали в живописі, ілюстрації, дизайні меблів, тканин, книжкових обкладинок, вітражів, ювелірних виробів. Вони об’єднували мистецтво і життя — те, що сьогодні ми назвали б lifestyle-естетикою :)
В дизайні особливо виділявся Вільям Морріс, що буквально перевернув сталі уявлення про інтер’єр і декоративне мистецтво. Його витончені квіткові орнаменти, синтез краси і утилітарності стали основою того, що англійці сьогодні називають «традиційним стилем».
until august | #цікаве
У середині XIX століття, коли Британська імперія переживала пік індустріалізації, мистецтво втрачало живість. Академічний живопис був холодним, правил ставало більше, ніж натхнення, а художник мав на меті не шукати правду, а відтворювати «правильну» красу.
Саме в цей момент з’явилася група молодих митців, які вирішили відкинути догми. Вони вірили, що треба почати все спочатку, повернувшись до мистецтва часів «до Рафаеля», до академічних рамок, до ідеалу як шаблону.
Троє художників (Вільям Голман Гант, Джон Еверетт Мілле, Данте Габрієль Росетті), найстаршому з яких був 21 рік, оголосили бунт офіційному мистецтву.
Ось так і народилось Прерафаелітське братство.
Прерафаеліти відмовилися від традиційного підходу «спочатку фігура — потім фон». Вони робили навпаки: писали природу з натури до найменших деталей, а вже потім вписували людину. Вони не ховали фон у тінь, не розмивали контури. У їхніх картинах усе було однаково важливим.
Таке мислення зробило їх радикальними. Вони ламали правила композиції, перспективи, символіки. Навіть кольору, адже використовували чисті, незмішані фарби.
Фактично, прерафаеліти були першими, хто свідомо створив арт-маніфест — те, що пізніше стане характерною рисою всіх модерністських течій XX століття.
Прерафаелітів не цікавило мистецтво суто як декор. Вони вірили, що краса може змінювати суспільство. Одні піднімали соціальні проблеми (бідність, становище жінок, моральні конфлікти), інші бачили в красі форму опору індустріалізації — повернення до природи, ручного виробництва, ремесла, духовної глибини.
Прерафаеліти працювали в живописі, ілюстрації, дизайні меблів, тканин, книжкових обкладинок, вітражів, ювелірних виробів. Вони об’єднували мистецтво і життя — те, що сьогодні ми назвали б lifestyle-естетикою :)
В дизайні особливо виділявся Вільям Морріс, що буквально перевернув сталі уявлення про інтер’єр і декоративне мистецтво. Його витончені квіткові орнаменти, синтез краси і утилітарності стали основою того, що англійці сьогодні називають «традиційним стилем».
until august | #цікаве
❤🔥18❤13🔥1👏1
until august
🖼 Прерафаеліти: чому вони досі важливі. У середині XIX століття, коли Британська імперія переживала пік індустріалізації, мистецтво втрачало живість. Академічний живопис був холодним, правил ставало більше, ніж натхнення, а художник мав на меті не шукати…
Формально братство проіснувало всього кілька років — з 1848 до 1853.
Але насправді їх естетика прожила набагато довше, трансформувалася, перейшла до наступних поколінь і продовжує жити зараз. Ідеї братства підхопили символісти, естети, модерністи, сюрреалісти.
Сальвадор Далі захоплювався «Офелією» Мілле.
Кандинський називав Россетті моментом повороту в історії мистецтва.
Гюстав Моро, Пюві де Шаванн, Берн-Джонс — усі вони, по суті, розвивали прерафаелітську любов до символу, міфу, сну.
〰️ «Леді Ліліт», Данте Габрієль Росетті, 1866.
〰️ «Крадій полуниць», один з найпопулярніших повторюваних візерунків Вільяма Морріса для текстильних виробів, 1883.
〰️ «Сліпа дівчина», Джон Еверетт Мілле, 1856.
〰️ «Зачарований Мерлін», Едвард Берн-Джонс, 1872 — 1880.
〰️ «Офелія», Джон Еверетт Мілле, 1852.
〰️ «Цирцея подає келих Одіссею», Джон Вільям Вотергаус, 1891.
until august | #мистецтво
Але насправді їх естетика прожила набагато довше, трансформувалася, перейшла до наступних поколінь і продовжує жити зараз. Ідеї братства підхопили символісти, естети, модерністи, сюрреалісти.
Сальвадор Далі захоплювався «Офелією» Мілле.
Кандинський називав Россетті моментом повороту в історії мистецтва.
Гюстав Моро, Пюві де Шаванн, Берн-Джонс — усі вони, по суті, розвивали прерафаелітську любов до символу, міфу, сну.
〰️ «Леді Ліліт», Данте Габрієль Росетті, 1866.
〰️ «Крадій полуниць», один з найпопулярніших повторюваних візерунків Вільяма Морріса для текстильних виробів, 1883.
〰️ «Сліпа дівчина», Джон Еверетт Мілле, 1856.
〰️ «Зачарований Мерлін», Едвард Берн-Джонс, 1872 — 1880.
〰️ «Офелія», Джон Еверетт Мілле, 1852.
〰️ «Цирцея подає келих Одіссею», Джон Вільям Вотергаус, 1891.
until august | #мистецтво
❤31😍8🔥3❤🔥1🥰1
until august
Формально братство проіснувало всього кілька років — з 1848 до 1853. Але насправді їх естетика прожила набагато довше, трансформувалася, перейшла до наступних поколінь і продовжує жити зараз. Ідеї братства підхопили символісти, естети, модерністи, сюрреалісти.…
Хоча Прерафаелітське братство існувало недовго, його стиль почали наслідувати художники по всій Європі. У Франції — символісти. Вони теж звертались до міфу, біблійних і літературних сюжетів, але не заради ілюстрації. Вони намагались передати внутрішній стан, емоції, психологію.
Гюстав Моро, наприклад, створював складні, майже містичні сцени, де головним ставав настрій. У «Фракійській дівчині з головою Орфея» увагу притягує театральна поза й драматична краса. Це дуже близько до естетики Мілле та Россетті.
Пюві де Шаванн — більш стриманий, класичний, але його «Надія» теж відчувається як продовження прерафаелітської чутливості: мрійлива фігура, стриманий колорит.
Саме це мислення — образ як символ — вплинуло на наступне покоління митців: модерністів, сюрреалістів, авангардистів.
〰️ «Фракійська дівчина з головою Орфея», Гюстав Моро, 1864.
〰️ «Надія», Пюві де Шаванн, 1872.
until august | #мистецтво
Гюстав Моро, наприклад, створював складні, майже містичні сцени, де головним ставав настрій. У «Фракійській дівчині з головою Орфея» увагу притягує театральна поза й драматична краса. Це дуже близько до естетики Мілле та Россетті.
Пюві де Шаванн — більш стриманий, класичний, але його «Надія» теж відчувається як продовження прерафаелітської чутливості: мрійлива фігура, стриманий колорит.
Саме це мислення — образ як символ — вплинуло на наступне покоління митців: модерністів, сюрреалістів, авангардистів.
〰️ «Фракійська дівчина з головою Орфея», Гюстав Моро, 1864.
〰️ «Надія», Пюві де Шаванн, 1872.
until august | #мистецтво
❤25😍12🔥2👏1
Сподіваюсь, ви не стомились, бо скоро ми повернемось до наших любих прерафаелітів!
Залишайтесь на лінії 🙂↕️
Залишайтесь на лінії 🙂↕️
❤18❤🔥2🔥1
until august
Хоча Прерафаелітське братство існувало недовго, його стиль почали наслідувати художники по всій Європі. У Франції — символісти. Вони теж звертались до міфу, біблійних і літературних сюжетів, але не заради ілюстрації. Вони намагались передати внутрішній стан…
Коли у ХХ столітті з’являлось кіно, режисери інтуїтивно тягнулись до прерафаелітської візуальності.
Чому? Бо там уже було все, що потрібно для виразності: драматичні ракурси, театральність, символіка, композиція кадру як сцени.
Режисери і художники з костюмів й досі постійно звертаються до прерафаелітів:
〰️ «Душа Троянди», Джон Вільям Вотергаус, 1908.
〰️ Образ Лаури з фільму «Парфумер: Історія одного вбивці», 2006.
〰️ «Сідонія фон Борк», Едвард Берн-Джонс, 1860.
〰️ Натхненний картиною образ леді Мері з фільму «Сонна лощина», 1999.
〰️ «Офелія», Джон Еверетт Мілле, 1852.
〰️ Образ Жюстін у фільмі «Меланхолія», 2011.
〰️ «Офелія», Джон Вільям Вотергаус, 1910.
〰️ Аврора з фільму «Чаклунка», 2014.
〰️ «Подружка нареченої», Джон Еверетт Мілле, 1851.
〰️ Натхненний картиною образ Едіт у фільмі «Багряний пік», 2015.
Гільєрмо дель Торо, знімаючи цю готичну казку, попросив художницю по костюмах Кейт Гоулі створити образи, «які виглядали б так, ніби зійшли з прерафаелітської картини».
until august | #цікаве
Чому? Бо там уже було все, що потрібно для виразності: драматичні ракурси, театральність, символіка, композиція кадру як сцени.
Режисери і художники з костюмів й досі постійно звертаються до прерафаелітів:
〰️ «Душа Троянди», Джон Вільям Вотергаус, 1908.
〰️ Образ Лаури з фільму «Парфумер: Історія одного вбивці», 2006.
〰️ «Сідонія фон Борк», Едвард Берн-Джонс, 1860.
〰️ Натхненний картиною образ леді Мері з фільму «Сонна лощина», 1999.
〰️ «Офелія», Джон Еверетт Мілле, 1852.
〰️ Образ Жюстін у фільмі «Меланхолія», 2011.
〰️ «Офелія», Джон Вільям Вотергаус, 1910.
〰️ Аврора з фільму «Чаклунка», 2014.
〰️ «Подружка нареченої», Джон Еверетт Мілле, 1851.
〰️ Натхненний картиною образ Едіт у фільмі «Багряний пік», 2015.
Гільєрмо дель Торо, знімаючи цю готичну казку, попросив художницю по костюмах Кейт Гоулі створити образи, «які виглядали б так, ніби зійшли з прерафаелітської картини».
until august | #цікаве
❤19🥰7❤🔥3🔥3😍1