Тому пам'ятайте: ви цінні незалежно від ваших досягнень та перемог 🫶
Можливо, ці слова комусь потрібні саме зараз.
Можливо, ці слова комусь потрібні саме зараз.
❤5🥰1
Ви звертаєте увагу на перші речення в книгах? 👀
Anonymous Poll
37%
Так, це для мене маркер того, чи сподобається/не сподобається книга
30%
Так, бо мені дуже цікаво, як почнеться сюжет!
4%
Ні, ніколи не звертаю увагу на це
26%
Не думала/думав про це
4%
(Свій варіант в коментарях)
❤1👏1
✍️ Мої 7 улюблених перших речень книг:
Історія підвела нас, але нічого не вдієш.
«Пачінко», Мін Джін Лі
«Марія», Улас Самчук
«Таємна Історія», Донна Тартт
«Під скляним ковпаком», Сильвія Плат
«Бойня номер п'ять», Курт Воннегут
Минуле — це чужа країна, там все робиться по-іншому.
«Посередник», Леслі Поулз Хартлі
Він народився із загостреним почуттям смішного і вродженим відчуттям того, що світ божевільний.
«Скарамуш», Рафаель Сабатіні
until august | #книги
역사는 우리에게 실패했지만.
Історія підвела нас, але нічого не вдієш.
«Пачінко», Мін Джін Лі
Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят вісім днів.
«Марія», Улас Самчук
У горах танув сніг, і Банні був мертвий кілька тижнів, перш ніж ми збагнули всю серйозність нашого становища.
«Таємна Історія», Донна Тартт
То було хворобливого, задушливого літа — того ж літа, коли Розенберґів стратили на стільці, а я не розуміла, навіщо приїхала у Нью-Йорк.
«Під скляним ковпаком», Сильвія Плат
Все було саме так, більш-менш.
«Бойня номер п'ять», Курт Воннегут
The past is a foreign country; they do things differently there.
Минуле — це чужа країна, там все робиться по-іншому.
«Посередник», Леслі Поулз Хартлі
He was born with a gift of laughter and a sense that the world was mad.
Він народився із загостреним почуттям смішного і вродженим відчуттям того, що світ божевільний.
«Скарамуш», Рафаель Сабатіні
until august | #книги
🔥6🥰2👏1
Ні, це не кадр з діснеївського (мульт)фільму «Красуня і чудовисько», а чарівна бібліотека абатства Адмонт в Австрії ✨
Приміщення довжиною 70 метрів вміщує понад 70 000 томів, над якими видніються пастельні фрески у стилі бароко та оздоблені золотом стіни. Побудована у 1776 році, вона є найбільшою монастирською бібліотекою у світі.
Загалом у фондах бібліотеки зберігається близько 200 000 томів, які демонструють важливу художню та історичну еволюцію літератури впродовж століть. Також саме тут зберігається ілюмінований рукопис, відомий як Адмонтська біблія.
until august | #бібліотеки
Приміщення довжиною 70 метрів вміщує понад 70 000 томів, над якими видніються пастельні фрески у стилі бароко та оздоблені золотом стіни. Побудована у 1776 році, вона є найбільшою монастирською бібліотекою у світі.
Загалом у фондах бібліотеки зберігається близько 200 000 томів, які демонструють важливу художню та історичну еволюцію літератури впродовж століть. Також саме тут зберігається ілюмінований рукопис, відомий як Адмонтська біблія.
until august | #бібліотеки
❤9🥰3
Книга ірландської письменниці Клер Кіґан «Small Things like These» з'явилась недавно, та вже встигла залишити помітний слід: у 2022-му увійшла до короткого списку Букерівської премії, у 2024-му була екранізована.
Українські читачі також зможуть скоро познайомитись з нею: ВСЛ вже оголосили про придбання прав на переклад.
Та що ж такого особливого у творі, ледь довшому за 100 сторінок?
Головний герой — Білл Ферлонґ, чоловік із ірландського містечка Нью-Росс, який тяжко працює, щоб забезпечити сім'ю. Тиждень напередодні Різдва змінює його життя: Білл зіштовхується з важкими моральними виборами, гіркими роздумами й несправедливістю.
Думаю, що секрет цієї книги в тому, з якими сумом і ніжністю Клер вдалося розповісти історію маленької людини. Атмосфера щемлива, і, не дивлячись на відсутність у тексті прямих конфліктів і страхіть, все ж відчувається, що це трагічний твір. Це трагедія, яку не можна оспівати в арії чи опері, але яку хоч раз за життя переживає, мабуть, кожна людина.
until august | #книгоогляди
Українські читачі також зможуть скоро познайомитись з нею: ВСЛ вже оголосили про придбання прав на переклад.
Та що ж такого особливого у творі, ледь довшому за 100 сторінок?
Головний герой — Білл Ферлонґ, чоловік із ірландського містечка Нью-Росс, який тяжко працює, щоб забезпечити сім'ю. Тиждень напередодні Різдва змінює його життя: Білл зіштовхується з важкими моральними виборами, гіркими роздумами й несправедливістю.
Думаю, що секрет цієї книги в тому, з якими сумом і ніжністю Клер вдалося розповісти історію маленької людини. Атмосфера щемлива, і, не дивлячись на відсутність у тексті прямих конфліктів і страхіть, все ж відчувається, що це трагічний твір. Це трагедія, яку не можна оспівати в арії чи опері, але яку хоч раз за життя переживає, мабуть, кожна людина.
until august | #книгоогляди
❤5🥰1😍1
А зараз я б хотіла коротко розповісти про тему, яку в своїй книзі підняла Клер Кіґан. Одразу попереджаю, це буде сумно, тривожно і боляче 🥲
🚫 Наведена нижче інформація не є спойлером книги, але я не рекомендувала б читати її тим, хто має «Small Things like These» в своєму tbr.
Будь ласка, читайте далі з обережністю!
Отже, мова піде про так звані «Пральні Магдалини».
Притулки, або Пральні Магдалини — це виправні заклади для «занепалих» жінок, які діяли з кінця XVIII століття до 1996 року, здебільшого в Ірландії. Спочатку їх створили для реабілітації, але з часом вони стали місцями покарання та примусової праці.
У притулки Магдалини почали поміщати не тільки жінок, які займалися проституцією, але й матерів-одиначок, жінок із затримками розвитку, тих, хто пережив сексуальне насильство, і навіть молодих дівчат, яких вважали «занадто спокусливими» (!). Коли родичі бажали позбутися неугодної їм доньки, сестри або вихованки, притулки з радістю були готові позбавити їх від "тягаря".
Проголошуючи необхідність позбавити їх пороку, дівчат утримували в холодних кімнатах, відбирали особисті речі, а в деяких притулках замість імен називали за номерами. Психологічні тортури чергувалися з фізичним насильством: за найменшу непокору дівчат морили голодом, замикали в тісних комірчинах і били.
Новонароджених дітей передавали в чужі сім'ї, або вони просто гинули від нестачі догляду.
Життя вихованок складалося з рабської праці та мук. Щоденний 14-годинний робочий день за пранням чужої білизни забезпечував існування притулків і приносив колосальні доходи церкві. Оскільки такі притулки обслуговували армії, держустанови й лікарні, уряд на багато що закривав очі, а утекти з такого закладу не було майже ніякої можливості.
Останній такий притулок закрили лише 25 вересня 1996 року — це менше, ніж 30 років тому.
За приблизними оцінками, кількість жертв могла перевищувати 150 тисяч жінок, з них 30 тисяч померли або пропали. Відомо про 9 тисяч народжених у притулках дітей, які померли через хвороби або відсутність догляду 😔
until august | #цікаве
🚫 Наведена нижче інформація не є спойлером книги, але я не рекомендувала б читати її тим, хто має «Small Things like These» в своєму tbr.
Будь ласка, читайте далі з обережністю!
Отже, мова піде про так звані «Пральні Магдалини».
Притулки, або Пральні Магдалини — це виправні заклади для «занепалих» жінок, які діяли з кінця XVIII століття до 1996 року, здебільшого в Ірландії. Спочатку їх створили для реабілітації, але з часом вони стали місцями покарання та примусової праці.
У притулки Магдалини почали поміщати не тільки жінок, які займалися проституцією, але й матерів-одиначок, жінок із затримками розвитку, тих, хто пережив сексуальне насильство, і навіть молодих дівчат, яких вважали «занадто спокусливими» (!). Коли родичі бажали позбутися неугодної їм доньки, сестри або вихованки, притулки з радістю були готові позбавити їх від "тягаря".
Проголошуючи необхідність позбавити їх пороку, дівчат утримували в холодних кімнатах, відбирали особисті речі, а в деяких притулках замість імен називали за номерами. Психологічні тортури чергувалися з фізичним насильством: за найменшу непокору дівчат морили голодом, замикали в тісних комірчинах і били.
Новонароджених дітей передавали в чужі сім'ї, або вони просто гинули від нестачі догляду.
Життя вихованок складалося з рабської праці та мук. Щоденний 14-годинний робочий день за пранням чужої білизни забезпечував існування притулків і приносив колосальні доходи церкві. Оскільки такі притулки обслуговували армії, держустанови й лікарні, уряд на багато що закривав очі, а утекти з такого закладу не було майже ніякої можливості.
Останній такий притулок закрили лише 25 вересня 1996 року — це менше, ніж 30 років тому.
За приблизними оцінками, кількість жертв могла перевищувати 150 тисяч жінок, з них 30 тисяч померли або пропали. Відомо про 9 тисяч народжених у притулках дітей, які померли через хвороби або відсутність догляду 😔
until august | #цікаве
🤯11😨3😭1
Фотографій цих пралень залишилось дуже мало, адже багато документів і доказів було знищено, коли історія притулків набула розголосу.
З огляду на консервативні цінності, що панували в Ірландії, зокрема й у сфері відносин між статями, існування притулків Магдалини схвалювалося суспільством аж до другої половини XX століття.
На думку науковиці Френсіс Фіннеган зникнення притулків Магдалини було викликане не стільки зміною у ставленні суспільства до проблем прав жінок, скільки появою пральних машин 🫣
until august | #цікаве
З огляду на консервативні цінності, що панували в Ірландії, зокрема й у сфері відносин між статями, існування притулків Магдалини схвалювалося суспільством аж до другої половини XX століття.
На думку науковиці Френсіс Фіннеган зникнення притулків Магдалини було викликане не стільки зміною у ставленні суспільства до проблем прав жінок, скільки появою пральних машин 🫣
until august | #цікаве
🤯8😭1
А поки погода не радує сонячними днями, я замість прогулянок дивлюся на картини 🍂
Принесла невеличку підбірку осінніх картин для вас!
〰️ «Восени. Збір фруктів», П'єр Боннар, 1912.
〰️ «За лісом — музика», Вiктор Зарецький, 1985.
〰️ «Селяни восени», Кацусіка Хокусай, 1835.
〰️ «Березовий гай, осінь», Том Томсон, 1915.
〰️ «Осінні квіти», Альфред Стевенс, 1867.
〰️ «Осінь», Хельмер Осслунд 1907.
〰️ «Осінь: Берег Сени поблизу Буживаля», Альфред Сіслей, 1873.
〰️ «Осінній ранок на озері Сортедам», Крістен Кебке, 1838.
〰️ «Порив осіннього вітру», Люсьєн Леві-Дюрме, 1897.
〰️ «Тополі, осінь», Клод Моне, 1891.
until august | #мистецтво
Принесла невеличку підбірку осінніх картин для вас!
〰️ «Восени. Збір фруктів», П'єр Боннар, 1912.
〰️ «За лісом — музика», Вiктор Зарецький, 1985.
〰️ «Селяни восени», Кацусіка Хокусай, 1835.
〰️ «Березовий гай, осінь», Том Томсон, 1915.
〰️ «Осінні квіти», Альфред Стевенс, 1867.
〰️ «Осінь», Хельмер Осслунд 1907.
〰️ «Осінь: Берег Сени поблизу Буживаля», Альфред Сіслей, 1873.
〰️ «Осінній ранок на озері Сортедам», Крістен Кебке, 1838.
〰️ «Порив осіннього вітру», Люсьєн Леві-Дюрме, 1897.
〰️ «Тополі, осінь», Клод Моне, 1891.
until august | #мистецтво
🥰8❤1😍1