until august
У Японії було багато пожеж, але одна з найстрашніших сталась 2 березня 1657 року в Едо (нині Токіо). За три дні вогонь знищив 60-70% будівель столиці і забрав понад 100 тисяч життів. За офіційними даними, це була звичайна пожежа, що поширилася через сильний…
«Казка про фурісоде»
Ямакава Шухо, 1919.
Ямакава Шухо (1898 — 1944) — японський графік і гравер.
Назва цього диптиху взята з «Повісті про фурісоде». У ній розповідається про те, як молодий слуга (або ж самурай) і дівчина закохалися одне в одного. Оскільки вони не могли зустрічатися, вона пошила кімоно з таким самим візерунком, як і те, яке бачила на ньому. Одягнувши його, дівчина захворіла і незабаром померла.
Прекрасне фурісоде було збережено і згодом одягнене трьома молодими жінками; одна за одною кожна з них померла при загадкових обставинах.
Зрештою кімоно віднесли до храму, щоб позбутися його під час обряду спалення. Його підпалили, але полум'я перекинулося на храмові споруди, а потім і за їх межі. В результаті згоріло близько двох третин Едо.
На першій гравюрі зображена дівчина у своєму нещасливому фурісоде, а на другій — три дівчини, які одягали його після її смерті.
Місцезнаходження: Музей Фукуда, Кіото, Японія.
until august | #мистецтво
Ямакава Шухо, 1919.
Ямакава Шухо (1898 — 1944) — японський графік і гравер.
Назва цього диптиху взята з «Повісті про фурісоде». У ній розповідається про те, як молодий слуга (або ж самурай) і дівчина закохалися одне в одного. Оскільки вони не могли зустрічатися, вона пошила кімоно з таким самим візерунком, як і те, яке бачила на ньому. Одягнувши його, дівчина захворіла і незабаром померла.
Прекрасне фурісоде було збережено і згодом одягнене трьома молодими жінками; одна за одною кожна з них померла при загадкових обставинах.
Зрештою кімоно віднесли до храму, щоб позбутися його під час обряду спалення. Його підпалили, але полум'я перекинулося на храмові споруди, а потім і за їх межі. В результаті згоріло близько двох третин Едо.
На першій гравюрі зображена дівчина у своєму нещасливому фурісоде, а на другій — три дівчини, які одягали його після її смерті.
Місцезнаходження: Музей Фукуда, Кіото, Японія.
until august | #мистецтво
❤🔥10❤6🔥3
Дайджест дописів за серпень 🐚📖
Щось про книжки:
〰️ Книги, які смакують як останній тиждень серпня.
〰️ Анонс книг Ясунарі Кавабати.
〰️ Рецензія на «Походження видів».
〰️ Цікаве про «Віденський Генезис».
〰️ Рецензія на «Сім чоловіків Евелін Г'юґо».
〰️ Про книгу «Хіросіма».
〰️ Анонс «Тисячі осяйних сонць» + цитати з книги.
〰️ Міні-тест по класичним книгам.
〰️ Анонс новинки від Дженнетт Маккерді.
〰️ Рецензія на «Маленького друга».
〰️ Анонс «Золотого храму» + цитати з нього.
Щось для очей:
〰️ Австрійська національна бібліотека.
〰️ Обкладинки «Походження видів».
〰️ Мандрівні замки від «The Folio Society».
〰️ Підбірка серпневих обкладинок «The New Yorker».
Щось цікаве:
〰️ Факти про сестер Бронте.
〰️ Мем з Айн Ренд з книги «Як бути досконалим» + ще один мем про біг.
〰️ Неймовірне життя Діани Вінн Джонс.
〰️ Великий пост-конспект інтерв'ю Діани Вінн Джонс.
〰️ Порада від китайського імператора.
〰️ Рай з «Часослову Луї де Лаваля».
Щось болюче:
〰️ Свідчення очевидців бомбардування Хіросіми.
until august | #дайджест
Щось про книжки:
〰️ Книги, які смакують як останній тиждень серпня.
〰️ Анонс книг Ясунарі Кавабати.
〰️ Рецензія на «Походження видів».
〰️ Цікаве про «Віденський Генезис».
〰️ Рецензія на «Сім чоловіків Евелін Г'юґо».
〰️ Про книгу «Хіросіма».
〰️ Анонс «Тисячі осяйних сонць» + цитати з книги.
〰️ Міні-тест по класичним книгам.
〰️ Анонс новинки від Дженнетт Маккерді.
〰️ Рецензія на «Маленького друга».
〰️ Анонс «Золотого храму» + цитати з нього.
Щось для очей:
〰️ Австрійська національна бібліотека.
〰️ Обкладинки «Походження видів».
〰️ Мандрівні замки від «The Folio Society».
〰️ Підбірка серпневих обкладинок «The New Yorker».
Щось цікаве:
〰️ Факти про сестер Бронте.
〰️ Мем з Айн Ренд з книги «Як бути досконалим» + ще один мем про біг.
〰️ Неймовірне життя Діани Вінн Джонс.
〰️ Великий пост-конспект інтерв'ю Діани Вінн Джонс.
〰️ Порада від китайського імператора.
〰️ Рай з «Часослову Луї де Лаваля».
Щось болюче:
〰️ Свідчення очевидців бомбардування Хіросіми.
until august | #дайджест
😍11🔥6🥰1
Читаю «Тлумача тіл» і розумію одне...
Яким би поганим, важким чи сумним не був би мій день, у головного героя цієї книги він все одно буде гіршим 😮💨
until august | #книги
Яким би поганим, важким чи сумним не був би мій день, у головного героя цієї книги він все одно буде гіршим 😮💨
until august | #книги
😁21💯3🫡1
until august
Персонажі, з якими було б важко вижити в одній квартирі: 🪳 Ґреґор Замза Після того, як він перетворився на велетенського жука, щось не склалося з прибиранням. Залишає луски у ванній, під диваном шурхотить, а ще той звук, коли він повзе... 🍸 Джей Гетсбі Щоп’ятниці…
Мені нагадали про ось цей пост... а це означає, що скоро буде друга частина 👀
👀6🔥3
until august
Мені нагадали про ось цей пост... а це означає, що скоро буде друга частина 👀
З персонажами розібрались, тому представляю вам рубрику —
Письменники, з якими було б важко вижити в одній квартирі:
💀 Едгар Аллан По
Приносить додому ворон і має звичку будувати додаткові стіни ВСЕРЕДИНІ квартири. Постійно бурмотить щось про смерть і закопані скарби.
🔮 Леся Українка
Годинами грає на піаніно, поки у вас робочий дзвінок. Будить о 5 ранку і запитує: "А ти сьогодні боротимешся за свої ідеали?"
🌙 Говард Лавкрафт
Ніколи не виходить на сонце, харчується лише консервами й хлібом. Тихий, але страшний: ви прокидаєтесь вночі, а він стоїть біля ліжка і мовчки дивиться на вас.
🌪 Вірджинія Вулф
Може годинами записувати свої потоки свідомості... на шпалерах. Має звичку переставляти меблі посеред ночі, бо "так краще лине енергія простору".
🥃 Ернест Гемінґвей
Постійно розповідає про війни, риболовлю і полювання, навіть коли ви не питали. Перетворює кухню на бар, а ванну кімнату — на місце для чищення риби. "Старий і море" — це про те, на що він перетворив вашу квартиру.
until august | #цікаве
Письменники, з якими було б важко вижити в одній квартирі:
💀 Едгар Аллан По
Приносить додому ворон і має звичку будувати додаткові стіни ВСЕРЕДИНІ квартири. Постійно бурмотить щось про смерть і закопані скарби.
🔮 Леся Українка
Годинами грає на піаніно, поки у вас робочий дзвінок. Будить о 5 ранку і запитує: "А ти сьогодні боротимешся за свої ідеали?"
🌙 Говард Лавкрафт
Ніколи не виходить на сонце, харчується лише консервами й хлібом. Тихий, але страшний: ви прокидаєтесь вночі, а він стоїть біля ліжка і мовчки дивиться на вас.
🌪 Вірджинія Вулф
Може годинами записувати свої потоки свідомості... на шпалерах. Має звичку переставляти меблі посеред ночі, бо "так краще лине енергія простору".
🥃 Ернест Гемінґвей
Постійно розповідає про війни, риболовлю і полювання, навіть коли ви не питали. Перетворює кухню на бар, а ванну кімнату — на місце для чищення риби. "Старий і море" — це про те, на що він перетворив вашу квартиру.
until august | #цікаве
😁26❤6🔥2🙈2
Сьогодні дізналась одну цікаву історію і вам про неї розказую!
🕯 Отже, уявіть собі Рим IX століття. Суворі часи, коли освіченість була рідкістю, а влада церкви — абсолютною. Темні часи Середньовіччя.
Саме тоді, за легендою, сталося нечуване: на Папський престол зійшла... жінка.
Вона нібито народилася в Майнці (за іншими версіями — була донькою англійського місіонера). Змалку мала гострий розум, але щоб здобути освіту й пробитися в церковну ієрархію, прикидалася чоловіком.
Під іменем Іван Англік (Іван Англійський, хоча варто було б назвати її Іванна) дівчина стала монахом, згодом кардиналом, і зрештою — Папою Римським.
І все йшло добре, доки під час урочистої процесії Іван раптово не зомлів. А разом із цим — народив дитину.
Легенда каже, що натовп обурився й закидав «перевертня» камінням. Виявилось, що два роки на папському престолі сиділа жінка, переодягнена чоловіком.
Кажуть, з того часу офіційні ходи Ватикану ніколи більше не йшли тією вулицею.
У середньовічних хроніках XIII століття історія Папесси Іванни подавалася цілком серйозно, її згадували знову й знову. Аж до XVI століття багато хто вважав її реальною історичною постаттю.
Пізніше Ватикан оголосив: усе це вигадки й наклеп, адже між Львом IV та Бенедиктом III, де нібито правила Іванна, не було жодної перерви. Монети й документи підтверджували безперервність понтифікату.
Але попри офіційні спростування, легенда виявилася живучішою за факти. Впродовж сторіч у цих вигадках ніхто не сумнівався; у них вірили і Петрарка, й Бокаччо.
Коли на Констанцькому соборі реформатор церкви Ян Гус посилався на неї як на приклад церковних неподобств, його ніхто не виправив.
У Сієнському соборі навіть стояв бюст Папесси Іванни — аж доки його не «переписали» під іншого понтифіка (якщо комусь цікаво — на Папу Захарія).
Історики сходяться в думці, що Папесса Іванна, найімовірніше, ніколи не існувала. Скоріше за все, це був міф, затверджений у пізніх хроніках для сатири й критики церковної влади.
Але легенда була настільки правдоподібною, що довгий час жила у релігії, літературі, скульптурі, і навіть сьогодні залишається одним із найбільш інтригуючих міфів Середньовіччя.
until august | #цікаве
🕯 Отже, уявіть собі Рим IX століття. Суворі часи, коли освіченість була рідкістю, а влада церкви — абсолютною. Темні часи Середньовіччя.
Саме тоді, за легендою, сталося нечуване: на Папський престол зійшла... жінка.
Вона нібито народилася в Майнці (за іншими версіями — була донькою англійського місіонера). Змалку мала гострий розум, але щоб здобути освіту й пробитися в церковну ієрархію, прикидалася чоловіком.
Під іменем Іван Англік (Іван Англійський, хоча варто було б назвати її Іванна) дівчина стала монахом, згодом кардиналом, і зрештою — Папою Римським.
І все йшло добре, доки під час урочистої процесії Іван раптово не зомлів. А разом із цим — народив дитину.
Легенда каже, що натовп обурився й закидав «перевертня» камінням. Виявилось, що два роки на папському престолі сиділа жінка, переодягнена чоловіком.
Кажуть, з того часу офіційні ходи Ватикану ніколи більше не йшли тією вулицею.
У середньовічних хроніках XIII століття історія Папесси Іванни подавалася цілком серйозно, її згадували знову й знову. Аж до XVI століття багато хто вважав її реальною історичною постаттю.
Пізніше Ватикан оголосив: усе це вигадки й наклеп, адже між Львом IV та Бенедиктом III, де нібито правила Іванна, не було жодної перерви. Монети й документи підтверджували безперервність понтифікату.
Але попри офіційні спростування, легенда виявилася живучішою за факти. Впродовж сторіч у цих вигадках ніхто не сумнівався; у них вірили і Петрарка, й Бокаччо.
Коли на Констанцькому соборі реформатор церкви Ян Гус посилався на неї як на приклад церковних неподобств, його ніхто не виправив.
У Сієнському соборі навіть стояв бюст Папесси Іванни — аж доки його не «переписали» під іншого понтифіка (якщо комусь цікаво — на Папу Захарія).
Історики сходяться в думці, що Папесса Іванна, найімовірніше, ніколи не існувала. Скоріше за все, це був міф, затверджений у пізніх хроніках для сатири й критики церковної влади.
Але легенда була настільки правдоподібною, що довгий час жила у релігії, літературі, скульптурі, і навіть сьогодні залишається одним із найбільш інтригуючих міфів Середньовіччя.
until august | #цікаве
🔥13👏5❤2😁1
У Донни Вулфолк Кросс є роман «Папесса Іванна», який розповідає історію цієї міфічної жінки.
until august | #книги
Протягом тисячі років церква заперечувала її існування. Та легенда жила — про жінку, яка в IX столітті переодяглася чоловіком і сіла на трон Святого Петра.Звучить цікаво!
Донна Вулфолк Крос створює захопливий портрет Іванни — блискучої й талановитої дівчини, що відмовляється миритися з обмеженнями доби, яка забороняла жінкам учитися. Після загибелі брата від рук вікінгів вона надягає його плащ і приймає нову особистість — брата Івана.
У монастирі Фульда дівчина швидко здобуває славу вченого й цілителя. Її шлях веде до самого серця Риму, де на неї чекають небезпечні випробування: любов, пристрасть, інтриги та боротьба за владу. Здолавши всі перешкоди, вона піднімається на найвищу посаду християнського світу — і стає першою та єдиною жінкою-папою.
Але влада завжди має свою ціну…
until august | #книги
❤11👏3🔥2🥱1
Виявляється, сьогодні День читання книг! Вітаю ✨
Хочу показати вам одну бібліотеку. Можливо, її не можна назвати найграндіознішою у світі, та вона все одно чудова!
Я натрапила на неї зовсім випадково. Це так звана «пляжна бібліотека» — невеличка хатинка з книжками прямо на березі моря. Книжки (в більшості французькою, проте були також італійською, німецькою та англійською) безкоштовні, ніякої реєстрації — просто приходь і читай!
Єдина умова — робити це можна лише на спеціальних стільчиках і шезлонгах неподалік. Майже всі вони були зайняті читачами від трьох до ~70 років. Сусідами їм були чайки (одну з них встигла зловити на шостому фото).
Забирати книжки з собою не можна, проте мила дівчина-бібліотекар розповіла мені, що вони відкладають твори, які ви почали читати, щоб наступного дня ви могли продовжити читати з того місця, де зупинилися.
Як на мене, це просто чудова ідея. Якщо і вчитись романтизації життя — то у французів.
Посиділи б з книжкою з таким видом? 👀
until august | #бібліотеки
Хочу показати вам одну бібліотеку. Можливо, її не можна назвати найграндіознішою у світі, та вона все одно чудова!
Я натрапила на неї зовсім випадково. Це так звана «пляжна бібліотека» — невеличка хатинка з книжками прямо на березі моря. Книжки (в більшості французькою, проте були також італійською, німецькою та англійською) безкоштовні, ніякої реєстрації — просто приходь і читай!
Єдина умова — робити це можна лише на спеціальних стільчиках і шезлонгах неподалік. Майже всі вони були зайняті читачами від трьох до ~70 років. Сусідами їм були чайки (одну з них встигла зловити на шостому фото).
Забирати книжки з собою не можна, проте мила дівчина-бібліотекар розповіла мені, що вони відкладають твори, які ви почали читати, щоб наступного дня ви могли продовжити читати з того місця, де зупинилися.
Як на мене, це просто чудова ідея. Якщо і вчитись романтизації життя — то у французів.
Посиділи б з книжкою з таким видом? 👀
until august | #бібліотеки
😍24🔥7❤🔥2🥰1👏1
Новини ранку... Як завжди, коли твій сусід —
Сподіваюсь, ви та ваші близькі цілі 🫂
📖 Давно з вами не говорили про читацькі плани, друзі! Розкажіть, що читаєте зараз?
Діліться в коментарях ✍️
until august | #поговорити
росія. Сподіваюсь, ви та ваші близькі цілі 🫂
📖 Давно з вами не говорили про читацькі плани, друзі! Розкажіть, що читаєте зараз?
Діліться в коментарях ✍️
until august | #поговорити
❤16
Одна з тих книг, які, не дивлячись на свій невеликий об'єм, дуже довго читаються і дуже довго потім згадуються.
Перегорнула останню сторінку й довго сиділа з нею в руках.
Важко писати, коли в горлі стоїть клубок, а в голові крутяться думки про те, скільки справжніх Марій, Гнатів, Корніїв, Надій, Лаврінів та Максимів жило в ті страшні часи. 1934-й рік... Радянський Союз морочив світ байками про щасливе колгоспне життя. Самчук писав цю книгу, коли Захід ще навіть приблизно не знав, що сталося з Україною.
until august | #книгоогляди
Перегорнула останню сторінку й довго сиділа з нею в руках.
Важко писати, коли в горлі стоїть клубок, а в голові крутяться думки про те, скільки справжніх Марій, Гнатів, Корніїв, Надій, Лаврінів та Максимів жило в ті страшні часи. 1934-й рік... Радянський Союз морочив світ байками про щасливе колгоспне життя. Самчук писав цю книгу, коли Захід ще навіть приблизно не знав, що сталося з Україною.
until august | #книгоогляди
❤🔥17💔10❤1👏1🍓1
until august
Одна з тих книг, які, не дивлячись на свій невеликий об'єм, дуже довго читаються і дуже довго потім згадуються. Перегорнула останню сторінку й довго сиділа з нею в руках. Важко писати, коли в горлі стоїть клубок, а в голові крутяться думки про те, скільки…
Обов'язковий для читання твір.
Це історія однієї жінки — дівчинки, дівчини, жінки, матері, бабусі, робітниці, коханої — від народження і до голодної смерті. Але це також хроніка усіх українців того часу: понівечених, закутих у ярмо, збитих з ніг, проте все одно незламних.
Читала дуже повільно, роблячи перерви, коли ставало надто боляче. Не могла зрозуміти, як можна так писати про жахіття і при цьому залишатися людиною.
Самчуку вдалося знайти якийсь особливий тон оповіді — не крик, не ридання, а тихе зізнання.
І при цьому в тексті стільки любові! Перед очима постають українські пейзажі — поля, річки, хати під грушами. Земля, яка так багато бере і так багато дає. Вишневий цвіт, дитячий сміх. А потім на цьому тлі розгортається пекло війни, радянщини, голоду.
Марія — головна героїня роману, проте я так і не зрозуміла, символ вона чи жива людина. Вона втілює образ жінки-страдниці, жінки-матері... Але чи не забагато символізму для однієї людини? Чи було хоч декілька сторінок присвячено її почуттям, мріям і думкам замість важкої праці?
Двадцять шість тисяч шістдесять один день, сімдесят один рік життя, а характеру так і не роздивишся.
Олена Теліга назвала Марію "жінкою-рабинею", і я чудово розумію чому. Проте, можливо саме в цьому й полягає правда про ту епоху? Можливо, Самчук показав, до чого доводить людину тоталітарна система і горе за горем — до втрати себе?
Не скажу, що насолоджувалася читанням. Не знаю, хто міг би насолоджуватися описом геноциду. Але є у цій книзі щось, що змушує читати далі. Може, це потреба знати правду про свій народ?
Планую прочитати «Жовтого князя» Барки. Але пізніше. Наразі хочу залишитись з цим текстом і повільно його пережити.
until august | #книгоогляди
Це історія однієї жінки — дівчинки, дівчини, жінки, матері, бабусі, робітниці, коханої — від народження і до голодної смерті. Але це також хроніка усіх українців того часу: понівечених, закутих у ярмо, збитих з ніг, проте все одно незламних.
Читала дуже повільно, роблячи перерви, коли ставало надто боляче. Не могла зрозуміти, як можна так писати про жахіття і при цьому залишатися людиною.
Самчуку вдалося знайти якийсь особливий тон оповіді — не крик, не ридання, а тихе зізнання.
І при цьому в тексті стільки любові! Перед очима постають українські пейзажі — поля, річки, хати під грушами. Земля, яка так багато бере і так багато дає. Вишневий цвіт, дитячий сміх. А потім на цьому тлі розгортається пекло війни, радянщини, голоду.
Марія — головна героїня роману, проте я так і не зрозуміла, символ вона чи жива людина. Вона втілює образ жінки-страдниці, жінки-матері... Але чи не забагато символізму для однієї людини? Чи було хоч декілька сторінок присвячено її почуттям, мріям і думкам замість важкої праці?
Двадцять шість тисяч шістдесять один день, сімдесят один рік життя, а характеру так і не роздивишся.
Олена Теліга назвала Марію "жінкою-рабинею", і я чудово розумію чому. Проте, можливо саме в цьому й полягає правда про ту епоху? Можливо, Самчук показав, до чого доводить людину тоталітарна система і горе за горем — до втрати себе?
Не скажу, що насолоджувалася читанням. Не знаю, хто міг би насолоджуватися описом геноциду. Але є у цій книзі щось, що змушує читати далі. Може, це потреба знати правду про свій народ?
Планую прочитати «Жовтого князя» Барки. Але пізніше. Наразі хочу залишитись з цим текстом і повільно його пережити.
until august | #книгоогляди
❤24💔7🍓1
«Давно не було цієї рубрики», — подумала я. Так і вийшло ось це невеличке книжкове гадання.
Обирайте карту, яка вам найбільш до вподоби, і на наступному слайді отримаєте своє книжкове передбачення 🔮
Розказуйте, що кому випало?
until august | #книги
Обирайте карту, яка вам найбільш до вподоби, і на наступному слайді отримаєте своє книжкове передбачення 🔮
Розказуйте, що кому випало?
until august | #книги
❤17🔥4