— До авторів дитячої літератури висуваються конкретні вимоги, оскільки люди вважають, що ви несете певну відповідальність перед своєю аудиторією. Мені цікаво, чи відчуваєте ви цю відповідальність і чи є вона важливішою за вашу творчу відповідальність як письменниці?

Я вважаю, що вони приблизно однакові, тому що з роками я усвідомила, що люди можуть читати мої книги в той момент, коли вони є найбільш вразливими, і це може вплинути на все їхнє життя.
Приблизно 5 років тому я була вражена: я пішла на конференцію з фентезі і раптом до мене підійшов один цікавий канадський письменник, чиї твори я дуже поважаю. Він повідомив мені, що не писав би так, як пише зараз, якби не прочитав мої книги в підлітковому віці. Він сказав, що вони повністю змінили його спосіб мислення.

З того часу я усвідомила: «Боже мій, ти насправді можеш дуже сильно впливати на людей своїми книгами!»

— Критика вашої творчості полягає в тому, що ви створили для себе обмежену аудиторію через складність своїх ідей і тому, що ви припускаєте, що читач має певний культурний і літературний досвід, перш ніж взятися за ваші книги. Як ви на це реагуєте?

Це смішно. Жодній дитині ніколи не зашкодило б щось, що було б трохи вище її рівня.
Я стверджую, що той, хто може слідкувати за пригодами «Доктора Хто», може слідкувати за абсолютно будь-чим. А діти зараз так добре це роблять; вони звикли використовувати свій розум.

— Чи недооцінюємо ми дітей?

Гадаю, так. Я справді так вважаю. Діти можуть робити будь-що, дістатися будь-куди, зрозуміти будь-що, якщо мають достатню цікавість і мотивацію.

— Чи читаєте ви реалістичну художню літературу?

Ні, не дуже, мені це просто не подобається. Моє дитинство було настільки страхітливим, що реалістична література здається мені просто жахливою.
Вона повертає мене в ті часи, а я не можу цього витримати, не хочу, навіщо мені з цим стикатися? Що мені це дасть? Я знаю, що це сталося, і все.

— Чому гумор? Для розваги розвага чи це щось більше?

Ні, це набагато більше. Мені здається, що гумор — це спосіб для кожного з нас зберегти здоровий глузд і дистанціюватися від ситуацій, щоб бачити їх як інтелектуально, так і емоційно. Не знаю, чи ви помічали, але коли хтось розповідає анекдот, це майже завжди міні-фантазія. Коли діти вперше дізнаються анекдот, для них це чудовий момент, і вони набридають вам ним до смерті!
А справді нудні люди фантазують тільки тоді, коли розповідають анекдоти.

А ось тут і тут можна почитати інтерв'ю Діани повністю 💛

until august | #цікаве

Мені здалося, що ви засумували за постійною рубрикою порад від богів...
Тому сьогодні буде її варіація: поради від напівміфічних імператорів 😎

until august | #міфи

Ну а що ж там із руйнуваннями?..

Великий Потоп був у багатьох місцях.
Але ось про китайський Великий Потоп ви чули?

Є багато варіацій цього міфу, найпопулярніша з яких — це міф про батька і сина, про Ґуня і Юя.
Але найцікавіше — це те, що потоп у Китаї справді був.

Під час правління імператора Яо, а це, на хвилиночку, приблизно 4300-4200 років тому, стався страшний землетрус, після якого піднялася величезна хвиля і затопила Китай.
За даними вчених, вода, спускаючись з верхів'їв Хуанхе, могла пошкодити і зруйнувати поселення на протязі 2000 км її течії. Звучить страшно!

Але повернемося до наших імператорів і принців.
Щоб подолати Велику воду Ґунь будував дамби, а Юй, його син — дренажі.
Більше 20 років імператор Ґунь витратив на створення великих дамб і перекриттів, але вода все одно прибувала. Засмутившись від невдач, він передав цю справу синові.
Юй же вирішив не протистояти стихії, а змінити її напрямок: він наказав копати величезні канали, які відводили воду від поселень.

Згідно з більш казковими версіями цієї історії, Юй заручився допомогою міфічних істот, наприклад, дракона, що копав канали, гігантської черепахи, що тягала бруд... ну, в історії залишилося місце тільки для імені Юя, так що щодо чарівних звірів нічого стверджувати не буду.

Після перемоги над потопом, до речі, він отримав прізвисько Великий і став засновником першої династії Китаю!

Мораль історії: можна діяти силою, як Ґунь, а можна перенаправити удар, як Юй.
Не завжди варто йти напролом, обирайте, що вам більше подобається.

until august | #міфи

🇺🇦 З Днем Незалежності, друзі!

34 роки тому наша країна проголосила свою незалежність, але ж справжня незалежність — це не лише дата в календарі; це щоденний вибір, щоденна боротьба, щоденний подвиг тисяч українців.

Незалежність не дана раз і назавжди — вона здобувається кожного дня. І зараз ми платимо за неї найбільшу ціну, доводячи світу, що Україна — не просто територія на карті, а нація, яка готова боротися за своє право існувати.

Дякуймо нашим героям та героїням. Вони і є наша незалежність.