Сьогодні дізналась, що Томас Манн і Герман Гессе були близькими друзями!

Письменники поділяли спільні інтереси та мали багато спільних знайомих, а Гессе часто говорив, що Манн — один із його найближчих друзів.

У листі до Гессе від 14 жовтня 1951 року Манн писав:

Залишайтеся подовше серед нас, дорогий Германе Гессе! Для всіх найкращих Ви опора і світоч, а для мене наш дружній союз — це постійна внутрішня цінність і втіха.

А таку цікаву історію розповідав швейцарський літературний критик Отто Баслер.
Обидва письменники часто відвідували його дім. Коли 6 липня 1950 року приїхав Томас Манн, господар привітав його цитатою з Шиллера: «Високоповажний гостю, ніхто краще за вас не переступав через цей поріг».

Манн уже збирався увійти, але раптом зупинився і хитро запитав:
— А чи не був тут нещодавно Герман Гессе?
— Був, — відповів Баслер, — але він входив у інші двері.
— Ах, так! — усміхнувся Томас і спокійно увійшов у дім.

Навіть у жартах Манн не хотів применшувати заслуги свого друга 🥺

until august | #цікаве

Привіт усім!
Повертаюся з вимушеної перерви; температура не давала ні читати, ні писати 🥲

Проте зараз мені вже краще і я навіть змогла передивитись книжечки, що скоро вийдуть друком, і відібрати суб'єктивно найцікавіші. Несу вам!

Коли роман вийшов 20 червня 1890 року, британські критики влаштували справжню бурю обурення. Видавництво В. Г. Сміт вилучило липневе видання журналу з усіх книжкових кіосків. Критики називали стиль затягнутим, а сюжет — образливим, брудним та аморальним.

Вайлд зробив висновки і пішов на ще більші жертви. Для книжкового видання 1891 року він кардинально переробив найпроблемніші сцени. Наприклад, замість зізнання Базила в коханні до Доріана з'явилася розмова про мистецтво — тепер художник благав Лорда Генрі «не забирати від нього цієї єдиної людини, що надає принади його мистецтву».
Роман розширили з 13 до 20 розділів, додавши безпечні деталі про походження героя.

Найбільша іронія полягала в тому, що навіть ця «стерилізована» версія не врятувала письменника. На судовому процесі проти Вайлда за звинуваченням у «непристойній поведінці» роман використовували як доказ його аморальності — цитували навіть передмову, в якій автор намагався захистити репутацію свого твору.

Те, що ми читаємо сьогодні, — це подвійно цензурована версія оригінального задуму Вайлда. Оригінальний машинопис, що зберігається в UCLA, містить ті самі 500 слів, які вирізав Стоддарт, і лише в 2011 році їх нарешті опублікували в повній версії. Там, наприклад, Базил прямо зізнається, що поклоняється Доріану з «романтичними почуттями» і ніколи не кохав жінку.

until august | #цікаве