Побачила, що Видавництво Анетти Антоненко готує до друку другу книгу корейської письменниці Чон Юджон!

В мене «Походження видів» в планах на цей рік, опис від видавництва такий:

Глибоко в серці кожної людини є темний ліс, осереддя зла. Юджін, молодий, розумний хлопець, прокидається в закривавленій квартирі. Його мати жорстоко вбита. Юджін не пам’ятає подій минулої ночі. Відшукуючи підказки й відновлюючи спогади фрагмент за фрагментом, він усе глибше і глибше занурюється у свій темний ліс, свою темну й жаску природу. Ніхто не знає, де межа між людиною та чудовиськом. Ніхто не знає, скільки темних душ навколо нас.

Нова книга авторки називається «Семирічна ніч», і це має бути вишуканий роман про помсту, каяття, страх і боротьбу за життя.
Чекатиму!

until august | #книги

Сьогодні натрапила на вельми цікаву книжку, тому несу її вам! 📙

У 1555 році Мішель де Нотрдам, відомий як Нострадамус, опублікував не лише свої знамениті «Пророцтва», а й менш відомий, але не менш цікавий трактат — «Traité des fardemens et confitures».
Це книжка про... косметику та варення.

За професією Нострадамус був лікарем-аптекарем, тому цілком логічно, що він експериментував з цукром, травами та фруктами. У книзі він ділився рецептами консервованого гарбуза, вишневого варення без кісточок, цукатів з апельсинової шкірки, марципану, а також "рожевої пілюлі" від чуми та різних сиропів.

Іронія в тому, що попри всі його знання в медицині та фармакології, Нострадамус не зміг врятувати свою першу дружину та двох дітей, які померли від чуми. Можливо, саме ця особиста трагедія спонукала його шукати відповіді не тільки в земних речах, а й у зірках.

Так що так — людина, яка "передбачила" Французьку революцію та світові війни, також залишила нам рецепти домашнього варення! 🍊

until august | #цікаве

Моріс де Вламінк (4 квітня 1876 — 11 жовтня 1958) — французький художник-пейзажист, музикант і письменник, один із засновників фовізму (від фр. les Fauves — «дикий»).

Моріс любив називати себе "варваром, сповненим необузданої люті" та пишався тим, що ніколи не відвідував музеїв. Він вважав, що музеї позбавляють художника оригінальності й перетворюють його на теоретика.
Він стверджував: «Теорії в мистецтві настільки ж корисні, як рецепти лікаря — треба бути хворим, щоб у них вірити».

Не дивлячись на те, що він був одним з засновників стилю, зі своїми колегами-фовістами Моріс мав складні стосунки. Андре Дерен, колись його найкращий друг, згодом сказав: «Не згадуйте мені про Вламінка. У живописі це м'ясник!»

Анрі Матісса, найвідомішого представника фовістів, Морис не сприймав і неодноразово зневажливо відгукувався про декоративну врівноваженість його картин. Матісс, у свою чергу, вважав Вламінка "надто диким" навіть для групи "диких".

until august | #мистецтво

Спонтанно створила невелику підбірку книг-асоціацій по запахам, несу вам :)

🌿 Запах трави після дощу:
«Буремний перевал» (також «Буремна вись») Емілі Бронте з вересовими пустками після бурі й дикими травами на вітру.

🍓 Запах стиглих ягід на сонці:
«Кульбабове вино» Рея Бредбері — літній, теплий і щемкий роман.

🌊 Запах моря та солоного вітру:
«Жінка французького лейтенанта» Джона Фаулза з меланхолією, бризом і скелями Дорсету.

🌾 Запах скошеного сіна та хліба:
«O Pioneers!» («О, піонери!») Вілли Кетер з преріями Небраски, пшеничними полями та сільським життям.

🌲 Запах соснового лісу та смоли:
«Мій дідусь був черешнею» Анджели Нанетті — італійська казка про глибинний зв'язок із природою.

🌺 Запах жасмину та нічних квітів:
«Мемуари гейші» Артура Голдена з атмосферними описами японських садів і чайних церемоній.

А які книги б ви обрали як асоціації для цих запахів?

until august | #книги

Ви мабуть вже чули, що по інтернету шириться історія Сари Джессіки Паркер, яка читає по 2 книжки на день.

І сама по собі ця історія не те щоб цікава: у людини є час і можливість багато читати, то чому б і ні? Враховуючи, що акторка є частиною журі Букерівської премії, це фактично є частиною її роботи.

Проте особисто мене дещо непокоїть те, що така подача інформації зсуває фокус читання з площини дослідження/дозвілля в площину досягнень.
Так, наче кількість книжок якимось чином робить активних читачів частиною еліти, в той час як люди, які читають менше — недостатньо круті і вмотивовані.

Почитала коментарі, багато хто пише, що почуває себе меншовартісним, адже "читає 2 книги в місяць, коли як успішна Сара їх прочитала б за день". І це не дуже файно :(

Читання — це не перегони. Не варто тягти сюди токсичну культуру гіперпродуктивності.

P.S. До самої Сари Джессіки Паркер відношусь нейтрально, проте після навального якось не хочеться слідкувати за її читацьким шляхом.

until august | #поговорити