until august
1.15K subscribers
2.69K photos
45 videos
1 file
976 links
Навколокнижковий блог-журнал 📚

Книжки, картини, статті, міфи, життя-буття.
Тому що читати — це весело, а говорити про прочитане — ще весіліше.
Для зв'язку: @seamair18.
Download Telegram
Вітаю, друзі!
Принесла вам цікаву статтю, яку в свою чергу, принесли мені (дякую, брате 👋).

Втрачене мистецтво дослідження як дозвілля.

Уявіть собі тихий вечір з книгою в руках. Уявили? А тепер подумайте — що це? Просто розвага? Чи щось більше?
В сучасності, коли кожний екран змагається за нашу увагу, мистецтво глибокого читання стало рідкісною навичкою.

Книги — це не просто предмети, а, як казала Барбара Такман, носії цивілізації. У Сан-Франциско є бібліотека Фонду «Long Now» під назвою «Посібник для цивілізації» — це колекція 3500 книг, необхідних для підтримки та/або відбудови цивілізації.

Від фонду Сан-Франциско до одних із перших слів Корану: «Читай в ім'я твого Господа», людство завжди розуміло священну природу читання.
Проте ми живемо в парадоксальний час: навколо нас більше текстів, ніж будь-коли в історії, але справжнє, неповерхневе читання потроху зникає.

Протягом останнього століття інтелектуали постійно тривожилися про майбутнє читання:
〰️ У 1926 році Вірджинія Вульф турбувалася, що кіно загрожує глибокому читанню.
〰️ У 1951 році Елвін Брукс Вайт побоювався, що аудіовізуальні пристрої замінять книги.
〰️ У 1996 році Сьюзен Зонтаґ писала, що електронні тексти загрожують смертю "внутрішньому життю".

Та жоден з них не передбачив сьогоднішньої реальності: ми оточені більшою кількістю книг і слів, ніж будь-коли, проте нам бракує цілісної культури. Проблема не у зникненні книг як такому, а у фрагментації уваги.

Що ж робити?
Авторка статті пропонує повернутися до читання як "священного дозвілля" — не просто споживання, а дослідження, гри допитливості.

Це мистецтво відкривати світ через прості кроки:
1️⃣ Дивуватися — дозволити собі захоплюватись теоріями та питаннями;
2️⃣ Запитувати — перетворювати цікавість на конкретні дослідження;
3️⃣ Шукати — збирати знання не як колекцію, а як мозаїку, організовувати її та розглядити під різними кутами;
4️⃣ Творити — ділитися своїми думками і відкриттями, нехай і скромними;
5️⃣ Єднатися — знаходити спільноти (гуртки, клуби, дружні кола), де ці думки перевіряються і розвиваються.

У фрагментованому світі немає нічого революційнішого, ніж увага людини, яка досліджує те, що їй цікаво. Станьте любителем-експертом у тому, що вас захоплює. Відновіть культуру дослідження як дозвілля, і бонусом відродите у собі почуття дива

until august | #статті
12🔥2👏2🙏1
🌙 Книга «Сім Місяців Маалі Алмейди» Шехана Карунатілака виявилась зовсім іншою, ніж я собі уявляла. Чи зробило це її гіршою? Абсолютно точно ні.

«Сім Місяців Маалі Алмейди» — це захоплива суміш магічного реалізму, політичної сатири та гострої історичної драми, що розгортається на тлі громадянської війни у Шрі-Ланці 1980-х років. Але крім того, це ще дослідження пам'яті, любові, смерті та боротьби.

Якби я хотіла спокусити вас прочитати цю книгу (а, будьмо відверті, так і є), то я просто розказала б вам один факт з неї: потойбічний світ тут зображений як податкова. Або черга у ЖЕКу. У п'ятницю о 16:23, коли усі прийшли сплачувати рахунки, бабці — отримувати пенсії, а на зміні лише одна людина (і в неї постійно глючить комп'ютер).

until august | #книгоогляди
🔥83😁3
until august
🌙 Книга «Сім Місяців Маалі Алмейди» Шехана Карунатілака виявилась зовсім іншою, ніж я собі уявляла. Чи зробило це її гіршою? Абсолютно точно ні. «Сім Місяців Маалі Алмейди» — це захоплива суміш магічного реалізму, політичної сатири та гострої історичної…
Мені пощастило, бо трохи раніше я читала «Безбратню ніч» і була в курсі подій, які описуються в книзі. Але приємніше читати про звірства декількох армій одне над одною і над цивільними від цього не стало.

Головний герой, Маалі Алмейда, військовий фотограф, раптово опиняється у потойбіччі, що нагадує абсурдну податкову контору з бюрократичною тяганиною. Він має лише сім місячних циклів (діб, "місяців"), щоб розкрити таємницю власної смерті та допомогти оприлюднити фотографії, які потенційно можуть змінити світ.
Історія Маалі розгортається у просторі між буттям і небуттям, а через спогади розкриваються його мрії, страхи і минулі гріхи, яких чимало.

Шрі-Ланка 1980-х років відчувається як жахливий калейдоскоп — краса природи і потворність війни, багатство культури і жорстокість людей. Історія наче пульсує між світами — між живими й мертвими, між минулим і теперішнім, між особистим і політичним.

Роман написаний від другої особи: ми стежимо за пригодами Маалі у потойбіччі, де він може з'являтися скрізь, де згадують його ім'я, та спостерігає за тими, хто його любив, терпів і ненавидів. Паралельно розкривається його складна особистість — гомосексуальний чоловік, який веде подвійне (а то й потрійне) життя у консервативному суспільстві; журналіст, який працює на багатьох панів, і при цьому залишається відокремленим.

Мова роману дотепна, з темним гумором, що парадоксально підкреслює серйозність описуваних подій. Автор майстерно поєднує сюрреалістичні елементи з реалістичними описами корупції, насильства та політичних інтриг.

Хоча місцями «Сім Місяців» можуть здаватися дещо повторюваними, мене це не відволікало.
У підсумку, не знаю, чи можу рекомендувати цю книгу всім, проте вона однозначно цікава і варта своєї популярності.

until august | #книгоогляди
🔥5❤‍🔥32👍1
until august
Мені пощастило, бо трохи раніше я читала «Безбратню ніч» і була в курсі подій, які описуються в книзі. Але приємніше читати про звірства декількох армій одне над одною і над цивільними від цього не стало. Головний герой, Маалі Алмейда, військовий фотограф…
Головний герой книги — фотограф, тому логічно, що багато посилань було на творчість фотографів, особливо тих, хто висвітлював конфлікти, революції та війни.

Один з них — Нік Ут (справжнє ім'я — Хуїнг Конг Ут) — американський фотограф в'єтнамського походження, фотокореспондент Associated Press.

Його найвідоміша фотографія називається «Жах війни», також відома як «Напалм у Вєтнамі». Вона була зроблена 8 червня 1972 року.

На ньому зображено 8-річну Фан Тхі Кім Фук, село якої атакувала з неба армія Південного В’єтнаму. Разом з односельцями Кім покидала окуповану територію, проте пілот прийняв цивільних утікачів за військових і скинув на них напалмову бомбу.
Нік Ут встиг зробити коротку серію кадрів, на яких Кім Фук зриває палаючий одяг з перекошеним від болю обличчям. Після цього він доставив постраждалу дівчинку до госпіталю, скориставшись службовою прескартою.

За кілька днів цей знімок шокував увесь світ — його навіть називають однією з причин припинення в’єтнамської війни.

until august | #цікаве
😢8💔4
А ще було декілька згадок про Анрі Картьє-Брессона (22 серпня 1908 — 3 серпня 2004) — французького фотографа й класика світової фотографії. Він був першопрохідцем у жанрі вуличної фотографії і розглядав зйомки як спосіб зафіксувати ключові моменти життя.

Він дуже класний; я впевнена, що ви хоч раз бачили його фото, навіть не знаючи автора. Це, що в пості — «Вулиця Муфтар, Париж, 1954» — стало таким собі мемом :)

Але конкретно у «Сімох Місяцях Маалі Алмейди» згадується його китайський цикл. У листопаді 1948 року Анрі поїхав зняти серію «Останні дні Пекіна» — останній рік перед створенням КНР. Через десятиліття він повернувся у Китай, щоб порівняти як змінилося життя людей після революції маоїстів.
Ось тут можна придбати книгу з цими фото.

until august | #цікаве
😁53👏1
until august
А ще було декілька згадок про Анрі Картьє-Брессона (22 серпня 1908 — 3 серпня 2004) — французького фотографа й класика світової фотографії. Він був першопрохідцем у жанрі вуличної фотографії і розглядав зйомки як спосіб зафіксувати ключові моменти життя. …
📸 Трохи фото з китайського циклу Картьє-Брессона:

〰️ Золота лихоманка. Наприкінці дня люди штовхаються перед банком, щоб купити золото. Останні дні Гоміндану, Шанхай, 23 грудня 1948.

〰️ В Забороненому місті зібралося 10 000 новобранців, щоб сформувати націоналістичний полк. Пекін, грудень, 1948.

〰️ Чорний ринок, 1948.

〰️ Ринок біля храму Конфуція в Нанкіні. Працюють два молодих перукарі, віщун пророкує майбутнє гоміньданівському поліцейському, 1948.

〰️ Відвідувач забороненого міста, 1948.

〰️ Діти чекають на роздачу рису, Шанхай, Китай, 1949.

〰️ Шанхай, 4 липня, 1949.

〰️ Будівництво університетського басейну студентами, Пекін, 1958.

〰️ Діти проходять повз плакату з написом про те, що матері теж мають ходити до школи, Пекін, липень 1958.

〰️ Тренування міліції на площі Тяньаньмень, Пекін, 1958.

until august | #цікаве
🔥5👏21
Травень в картинах 🖼
Через те, що погода зійшла з розуму, доводиться грітись чаєм і дивитись на картини :)

〰️ «Сонце в травні», Юзеф Мегоффер, 1911.
〰️ «Пікнік y травні», Пал Сіньєї Мерше, 1873.
〰️ «Травень, 1965», Тетяна Яблонська, 1965.
〰️ «Святкування травня королеви Гвіневри», Джон Кольєр, 1900.
〰️ «Бузок», Вінсент ван Гог, травень 1899.
〰️ «Першотравневі гірлянди», Томас Фалкон Маршалл, 1860.
〰️ «Травень: ранній літній дощ», Накаяма Шуко, 1924.
〰️ «Сад у травні», Марія Окі Дьюїнґ, 1895.
〰️ «Травневий день», Рендольф Калдекотт, 1884.

until august | #мистецтво
16😍6🕊3🔥1