«Друг» Сіґрід Нуньєс балансує на межі одразу кількох жанрів. На нього важко поставити позначку чи покласти в коробку: це і мемуари, і епістолярна проза, і трохи філософське есе.
Сюжет книги можна помістити в одному реченні: письменниця отримує в спадок собаку, і вони разом намагаються пережити втрату. Не зважаючи на таку просту, здавалося б, ідею, роман насправді не про це. Чи, скоріш, не тільки про це.
until august | #книгоогляди
Сюжет книги можна помістити в одному реченні: письменниця отримує в спадок собаку, і вони разом намагаються пережити втрату. Не зважаючи на таку просту, здавалося б, ідею, роман насправді не про це. Чи, скоріш, не тільки про це.
until august | #книгоогляди
👏9😍5
until august
«Друг» Сіґрід Нуньєс балансує на межі одразу кількох жанрів. На нього важко поставити позначку чи покласти в коробку: це і мемуари, і епістолярна проза, і трохи філософське есе. Сюжет книги можна помістити в одному реченні: письменниця отримує в спадок собаку…
Отже, сюжет ви вже знаєте.
Історія розгортається навколо письменниці, яка несподівано успадковує величезного данського дога Аполлона після самогубства близького друга.
Ця ситуація певною мірою є метафорою горя: воно велике, незручне, не запрошене. Але воно живе, важливе, і його не позбутися.
Так у тісній нью-йоркській квартирі, де собак тримати не дозволяють, народжується дивовижний зв'язок між двома істотами, об'єднаними спільною втратою.
Власне, ця книга — це потік свідомості, написаний від другої особи. Оповідачка часто звертається на «ти», але «ти» — це не читач, а померлий друг. У романі взагалі мало імен, але у пса воно є.
Оповідь ведеться без чіткого сюжету чи хронології; це більше схоже на серію роздумів про втрату, самотність, сенс письменництва та зв'язки між людьми й тваринами.
Як на мене, ця історія набагато більше про письменництво і письменницьке життя, ніж про зв'язок між жінкою та собакою. Навіть більше, ніж про трагедію, яка і стала каталізатором всього роману.
Проте мені сподобалось, як описана втрата. Горе часто замовчують або перетворюють на гучні ремствування, проте Нуньєс уникає сентиментальності та мелодраматизму. Вона не драматизує біль, а досліджує його обережно, на відстані.
Особливістю роману є його інтелектуальна насиченість — текст рясніє цитатами, посиланнями на літературні твори та філософські концепції. Я нарахувала 37 письменників, потім збилась :)
При цьому всьому — книга гарна, не зрозумійте мене неправильно — я не відчула себе занадто зворушеною чи прив'язаною до написаного, незважаючи на моє обожнювання собак і схильність до надмірних роздумів :)
І я навіть здогадуюсь про причину цього. Паралельно я почала читати «Безчестя» Джона Максвелла Кутзее (рецензія тут), і цей роман настільки сильний, що потьмарив блиск «Друга» для мене.
until august | #книгоогляди
Історія розгортається навколо письменниці, яка несподівано успадковує величезного данського дога Аполлона після самогубства близького друга.
Ця ситуація певною мірою є метафорою горя: воно велике, незручне, не запрошене. Але воно живе, важливе, і його не позбутися.
Так у тісній нью-йоркській квартирі, де собак тримати не дозволяють, народжується дивовижний зв'язок між двома істотами, об'єднаними спільною втратою.
Власне, ця книга — це потік свідомості, написаний від другої особи. Оповідачка часто звертається на «ти», але «ти» — це не читач, а померлий друг. У романі взагалі мало імен, але у пса воно є.
Оповідь ведеться без чіткого сюжету чи хронології; це більше схоже на серію роздумів про втрату, самотність, сенс письменництва та зв'язки між людьми й тваринами.
Як на мене, ця історія набагато більше про письменництво і письменницьке життя, ніж про зв'язок між жінкою та собакою. Навіть більше, ніж про трагедію, яка і стала каталізатором всього роману.
Проте мені сподобалось, як описана втрата. Горе часто замовчують або перетворюють на гучні ремствування, проте Нуньєс уникає сентиментальності та мелодраматизму. Вона не драматизує біль, а досліджує його обережно, на відстані.
Особливістю роману є його інтелектуальна насиченість — текст рясніє цитатами, посиланнями на літературні твори та філософські концепції. Я нарахувала 37 письменників, потім збилась :)
При цьому всьому — книга гарна, не зрозумійте мене неправильно — я не відчула себе занадто зворушеною чи прив'язаною до написаного, незважаючи на моє обожнювання собак і схильність до надмірних роздумів :)
І я навіть здогадуюсь про причину цього. Паралельно я почала читати «Безчестя» Джона Максвелла Кутзее (рецензія тут), і цей роман настільки сильний, що потьмарив блиск «Друга» для мене.
until august | #книгоогляди
👏10👍5😍3
Можливо ви засумували за постійною рубрикою порад від богів... Так от, сьогодні її не буде.
Буде її заміна: відмазки від богів.
until august | #міфи
Буде її заміна: відмазки від богів.
until august | #міфи
😁10🤣5
Поговорімо про дружбу?
Це чудове почуття, чи не так?
У міфах дуже часто оспівується справжня щира дружба, і це круто й надихаюче!
І є одна особливо гарна історія, у якій маємо два інгредієнти, які в поєднанні дають справжню чоловічу (™) дружбу.
Звідси, цілком можливо, беруть початок усі пацанські цитати й меми зі Стейтемом. Але це не точно.
Приблизно у 26 столітті до нашої ери жив-був дуже відомий герой шумерського народу Гільгамеш.
Але історія не так про нього, як про його друга-суперника Енкіду.
Річ у тім, що Енкіду й людиною в широкому сенсі цього слова не був. Він був звіролюдиною, і його суто для посміятись і в науку Гільгамешу замісила з глини богиня земних надр Нінмах.
Енкіду наділили нелюдською силою, і був він рівним великому герою за витривалістю та міццю. Що, за задумом богів, мало гарненько так вдарити по самооцінці Гільгамеша, який був не лише найвідомішим героєм і мисливцем, але ще й царем, борцем, спортсменом і пластуном...
Але щось пішло не так.
Гільгамеш з Енкіду зустрілися і, ясна річ, почали боротися, як при зустрічі роблять справжні альфа-самці.
Билися не день і не два, і жоден другого побороти не міг. Боги розраховували, що після цього вони якщо й не повбивають один одного, то хоча б покалічать або стануть заклятими ворогами.
Замість цього Енкіду з Гільгамешем стали братюнями, потисли один одному руки й явили світу яскравий тандем трохи зсунутих, але дуже вірних друзів!
Мораль цієї історії така: знайди собі друга, сильного настільки, щоб витримувати твій дурнуватий характер, як Гільгамеш — Енкіду і навпаки.
Все, я в пошуки.
until august | #міфи
Це чудове почуття, чи не так?
У міфах дуже часто оспівується справжня щира дружба, і це круто й надихаюче!
І є одна особливо гарна історія, у якій маємо два інгредієнти, які в поєднанні дають справжню чоловічу (™) дружбу.
Звідси, цілком можливо, беруть початок усі пацанські цитати й меми зі Стейтемом. Але це не точно.
Приблизно у 26 столітті до нашої ери жив-був дуже відомий герой шумерського народу Гільгамеш.
Але історія не так про нього, як про його друга-суперника Енкіду.
Річ у тім, що Енкіду й людиною в широкому сенсі цього слова не був. Він був звіролюдиною, і його суто для посміятись і в науку Гільгамешу замісила з глини богиня земних надр Нінмах.
Енкіду наділили нелюдською силою, і був він рівним великому герою за витривалістю та міццю. Що, за задумом богів, мало гарненько так вдарити по самооцінці Гільгамеша, який був не лише найвідомішим героєм і мисливцем, але ще й царем, борцем, спортсменом і пластуном...
Але щось пішло не так.
Гільгамеш з Енкіду зустрілися і, ясна річ, почали боротися, як при зустрічі роблять справжні альфа-самці.
Билися не день і не два, і жоден другого побороти не міг. Боги розраховували, що після цього вони якщо й не повбивають один одного, то хоча б покалічать або стануть заклятими ворогами.
Замість цього Енкіду з Гільгамешем стали братюнями, потисли один одному руки й явили світу яскравий тандем трохи зсунутих, але дуже вірних друзів!
Мораль цієї історії така: знайди собі друга, сильного настільки, щоб витримувати твій дурнуватий характер, як Гільгамеш — Енкіду і навпаки.
Все, я в пошуки.
until august | #міфи
😁12❤🔥3❤1🤣1💘1
Друзі, як ви? Тримаєтесь? ❤️🩹
Закиньте пару гривень на будь-який збір, морально хоч трохи допомагає.
Закиньте пару гривень на будь-який збір, морально хоч трохи допомагає.
💔15
«Убивче зілля» — це моє перше знайомство з книгами Володимира Саркісяна. Але, мабуть, не останнє :)
Маю зазначити: я трохи небайдуже ставлюсь до отрут (в мене було 4 різних хімії, і найцікавішою стала токсикологічна), але я намагаюсь об'єктивно оцінювати цю книгу.
Вона компактна, але змістовна; вдало поєднує наукові факти про отрути з історичними та літературними прикладами. Автор пояснює складні хімічні процеси доступною мовою, що робить книгу привабливою навіть для читачів без любові до хімії чи біології.
Інформативність, поєднана з цікавими історичними фактами, створює захопливе читання. Коротше кажучи, фанатам true crime cподобається :)
Трохи сумно, але життєво, що в кінці книги розміщені рекомендації стосовно поводження у разі хімічної атаки. З країною-терористом по сусідству зайвим не буде.
Здається, «Убивче зілля» — це саме той тип науково-популярної літератури, який поєднує корисність із захопливістю, при цьому збагачуючи читачів новими знаннями.
until august | #книгоогляди
Маю зазначити: я трохи небайдуже ставлюсь до отрут (в мене було 4 різних хімії, і найцікавішою стала токсикологічна), але я намагаюсь об'єктивно оцінювати цю книгу.
Вона компактна, але змістовна; вдало поєднує наукові факти про отрути з історичними та літературними прикладами. Автор пояснює складні хімічні процеси доступною мовою, що робить книгу привабливою навіть для читачів без любові до хімії чи біології.
Інформативність, поєднана з цікавими історичними фактами, створює захопливе читання. Коротше кажучи, фанатам true crime cподобається :)
Трохи сумно, але життєво, що в кінці книги розміщені рекомендації стосовно поводження у разі хімічної атаки. З країною-терористом по сусідству зайвим не буде.
Здається, «Убивче зілля» — це саме той тип науково-популярної літератури, який поєднує корисність із захопливістю, при цьому збагачуючи читачів новими знаннями.
until august | #книгоогляди
❤7🔥2👏2👍1
⚗️ Особисто мені з чисто літературних фактів про отруєння найбільше подобаються ці два:
〰️ Навіженість Капелюшника — не вигадка.
У «Аліси в Дивокраї» Льюїса Керролла Капелюшник здається божевільним, і це не випадково.
У XVIII — XIX століттях капелюшники справді часто мали проблеми з психікою через випари ртуті, яку використовували для обробки фетру.
Отруєння ртуттю викликає неврологічні порушення: невиразну мову, втрату пам’яті та тремтіння. Це навіть призвело до виникнення фрази «mad as a hatter» (божевільний як капелюшник).
Можливо, Керролл просто описав класичний випадок хронічного отруєння ртуттю.
〰️ Отруєння миш'яком у «Пані Боварі» Гюстава Флобера.
У XIX столітті миш’як був доступний в аптеках — як засіб проти щурів і... як косметика (для покращення кольору обличчя і рум'янцю).
Флобер для написання сцени отруєння консультувався з лікарем і детально описав симптоми. Це зробило зображення смерті в романі медично точним, моторошно реалістичним... і майже культовим.
until august | #цікаве
〰️ Навіженість Капелюшника — не вигадка.
У «Аліси в Дивокраї» Льюїса Керролла Капелюшник здається божевільним, і це не випадково.
У XVIII — XIX століттях капелюшники справді часто мали проблеми з психікою через випари ртуті, яку використовували для обробки фетру.
Отруєння ртуттю викликає неврологічні порушення: невиразну мову, втрату пам’яті та тремтіння. Це навіть призвело до виникнення фрази «mad as a hatter» (божевільний як капелюшник).
Можливо, Керролл просто описав класичний випадок хронічного отруєння ртуттю.
〰️ Отруєння миш'яком у «Пані Боварі» Гюстава Флобера.
У XIX столітті миш’як був доступний в аптеках — як засіб проти щурів і... як косметика (для покращення кольору обличчя і рум'янцю).
Флобер для написання сцени отруєння консультувався з лікарем і детально описав симптоми. Це зробило зображення смерті в романі медично точним, моторошно реалістичним... і майже культовим.
until august | #цікаве
🔥15👏2
Рецензії не пишуться, але взамін принесла вам суб'єктивно найцікавіші обкладинки минулого місяця :)
Зізнавайтесь, яка вам сподобалась найбільше?
until august | #книги
Зізнавайтесь, яка вам сподобалась найбільше?
until august | #книги
❤🔥9👍4❤2🔥1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🪐 Карл Саган, астроном, планетолог, письменник, популяризатор науки і трошки маг:
until august | #цікаве
Книга — вражаюча річ. Це плоский предмет, зроблений з дерева, з рухомими елементами, на яких відтиснуто безліч дивних чорних закарлючок. Але варто в нього зазирнути, як ви проникаєте у свідомість іншої людини, можливо, померлої тисячі років тому. Крізь століття ця людина беззвучно, але виразно говорить у вас у голові, звертаючись безпосередньо до вас.
Письмо — це, напевно, найбільший винахід людства, що дозволив зв'язати між собою людей, які ніколи не знали один одного, представників різних епох. Книги розривають кайдани часу. Це матеріальний доказ того, що люди здатні творити магію.
until august | #цікаве
❤10🔥2