Я намагатимусь не спойлерити :)

Роман починається промовисто: «Перші шість днів свого життя Вільям Уотерс не був єдиною дитиною».
Так, на цьому моменті вже можна готувати хустинки.

Вільям виростає у холодній, відчуженій родині. Після смерті сестри батьки стають для хлопчика емоційно недоступними: вони поряд фізично, як могли б бути поряд меблі чи стіни.
Історія його дитинства надзвичайно сумна, хоча в ній немає ні фізичного болю, ні голоду, ні принижень — це сум непотрібності. Замкнений, дикуватий хлопець знаходить розраду у баскетболі (і тільки тому, що товариші по майданчику стають першими людьми за все його життя, які радіють тому, що він є. Що він з ними).
Минає час, і Вільям чітко усвідомлює болючу істину — для батьків єдиною справжньою дитиною була його померла сестра, а не він.

Все змінюється, коли у коледжі Вільям зустрічає яскраву Джулію Падавано. Він закохується не лише в дівчину, але й у її родину — велику, дружну, з міцними зв'язками між Джулією та її трьома сестрами: мрійливою Сільвією, творчою Сесілією та турботливою Емелін.
Для самотнього Вільяма ця родина стає втіленням усього, чого він ніколи не мав: з ними він нарешті дізнається, що таке тепло і любов.
Проте його минуле врешті-решт випливає на поверхню, що призводить до катастрофічного розколу, що впливатиме на життя всієї родини протягом поколінь.

Мені сподобалось, що роман не створює ілюзій про ідеальні сім'ї. Навіть у найбільш люблячих родинах є проблеми, образи і непорозуміння. Герої стикаються з втратами, горем, психічними розладами, а життя виявляється заплутаним, складним і часом надзвичайно болючим.

«Hello Beautiful» — це зворушлива й глибока історія про родину та різні форми любові. Енн Наполітано майстерно показує, як складні сімейні стосунки можуть бути одночасно джерелом і болю, і радості.

Взагалі тут багато тем: складність родинних зв'язків, амбіції та їх ціна, важливість прийняття себе та інших, емоційна зрілість, психічне здоров'я і травми дитинства, зцілення... Але основною, як на мене, є прощення.

Колись давно у книзі, яку я не пам'ятаю, я прочитала просту фразу:

Любити — означає прощати.

Думаю, саме ці слова можуть описати моє ставлення до цього роману і до його чудових, живих та неідеальних персонажів.

У підсумку: я рекомендую «Hello Beautiful» усім, хто цінує родинні історії, які змушують задуматися про те, що означає по-справжньому любити й прощати. І як виявляти ці почуття.
Бо, як сказав Кент, один з героїв роману:

Ти не можеш приховати любов.

until august | #книгоогляди

Читаю «Wicked: The Life and Times of the Wicked Witch of the West», і в ній є такі смішні моменти!

Галінда повільно звикала до справжнього навчання. Вона вважала свій вступ до університету Шіз своєрідним свідченням своєї геніальності і вірила, що прикрашатиме навчальні аудиторії своєю красою та епізодичними дотепними висловами. Вона похмуро припускала, що мала стати чимось на кшталт живого мармурового погруддя: «Це Юний Розум; захоплюйтеся Нею. Хіба Вона не прекрасна?»

Студентські очікування: краса, слава, дотепність.
Реальність: 4 години сну і спроби вижити.

Мене дуже смішить Галінда. Я уявляю, як вона заходить до аудиторії у своєму рожевому костюмі з твердим переконанням, що її присутність — уже освітній внесок 😎

until august | #книги

Кривий Ріг ❤️‍🩹❤️‍🩹