УНР - Україна
81 subscribers
91 photos
1 video
106 links
Освітній проект: військова та соціальна історія України
Download Telegram
to view and join the conversation
11 липня 2021 року Україна вшановує пам'ять полеглих під Зеленопіллям військовослужбовців.
11 липня 2014 року, о 04:30 по табору українських військових, розташованому під селом Зеленопілля Луганської області росіяни відкрили шквальний вогонь із РСЗВ БМ-21 «Град». Це був не просто обстріл, а підступний завчасно спланований кількагодинний масштабний удар по розташуванню наших військ з території РФ.

На той час, в районі населеного пункту Зеленопілля, що за 17 кілометрів від міста Ровеньки Луганської області, була висунута батальйонно-тактична група 24-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Захід», яка разом з прикордонниками та військовослужбовцями 72 та 79 бригад виконувала завдання по прикриттю ділянок кордону України від вторгнення російських військ.

Внаслідок обстрілу було важко поранено багатьох військових, а 43 Герої загинули. Згадаємо сьогодні їхні імена:

БЕРЕЗА Іван-Віталій Володимирович, солдат, 24-а окрема механізована бригада.
БОЙКО Віктор Михайлович, солдат, 24-а окрема механізована бригада,
БОРИС Ігор Володимирович, солдат, 24-а окрема механізована бригада,
ВАСИЛИХА Петро Степанович, солдат, 24-а окрема механізована бригада,
ВЕРБИЦЬКИЙ Володимир Володимирович, солдат, 24-а окрема механізована бригада,
ВИХОПЕНЬ Василь Ігорович, молодший сержант, 24-а окрема механізована бригада,
ВОВК Василь Ярославович, солдат, 704-й полк радіаційного, хімічного, біологічного захисту,
ВОЛКОВ Олексій Віталійович, солдат, 79 окрема десантно-штурмова бригада Миколаїв,
ГЛУЩАК Олег Миколайович, сержант, Могилів-Подільський прикордонний загін,
ГНАТУША Володимир Юрійович, солдат, 79-а окрема аеромобільна бригада,
ГОЛОТА Іван Іванович, сержант, 79-а окрема аеромобільна бригада,
ГОЛУБ Юрій Григорович, старший солдат, 24-а окрема механізована бригада,
ДИШЕЛЬ Мар’ян Миронович, молодший сержант, 24-а окрема механізована бригада,
ІВАЩЕНКО Валерій Володимирович, старший солдат, 30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького,
КОВАЛИК Василь Степанович, старший солдат, 24-а окрема механізована бригада,
КОЛТУН Володимир Михайлович, молодший сержант, 24-а окрема механізована бригада,
КОСЕНКО Василь Сергійович, солдат, добровольчий 39-й батальйон територіальної оборони «Дніпро-2», 39-й окремий мотопіхотний батальйон,
КОСТІВ Юрій Миронович, молодший сержант, 24-а окрема механізована бригада,
КОСТЮЧЕНКО Олександр Андрійович, старший сержант, 72-а окрема механізована бригада 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців,
КРАТКО Роман Зіновійович, старший солдат, 24-а окрема механізована бригада,
КРУК Олександр Олександрович, старший солдат, 79-а окрема аеромобільна бригада,
КУЗЬМІН Дмитро Володимирович, сержант, військова частина 3027 National Guard of Ukraine,
КУНТИЙ Євген Олександрович, старший солдат, 24-а окрема механізована бригада,
ЛАДИЖЕНСЬКИЙ Олександр Васильович, старшина, 79-а окрема аеромобільна бригада,
ЛАЗАРЕНКО Павло Миколайович, солдат, Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державна прикордонна служба України,
ЛОГИН Михайло Романович, солдат, 24-а окрема механізована бригада,
ЛУЦКО Анатолій Степанович, старший сержант, Головний центр зв’язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України,
ЛУЩИК Віктор Федорович, молодший сержант, 24-а окрема механізована бригада,
МИСИК Тарас Ігорович, солдат, 24-а окрема механізована бригада,
МИХАЙЛОВ Віталій Анатолійович, солдат, 72-а окрема механізована бригада,
МОМОТ Ігор Федорович, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, генерал-майор, Герой України (посмертно),
НАГОРНИЙ Юрій Васильович, солдат, 24-а окрема механізована бригада,
НОВИЦЬКИЙ Анатолій Олегович, сержант, 79-а окрема аеромобільна бригада,
ПЛАТОНОВ Сергій Сергійович, старший солдат, 79-а окрема аеромобільна бригада,
ПЛЮЩ Михайло Вікторович, солдат, 79-а окрема аеромобільна бригада,
ПОЛЯКОВ Василь Вікторович, старший сержант, Мобільний прикордонний загін,
ПОПОВИЧ Володимир Романович, солдат, 24-а окрема механізована бригада,
РУСНАК Микола Ігорович, молодший сержант, 24-а окрема механізована бригада,
СИРБУ Дмитро Васильович, солдат, Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України,
ТКАЧЕНКО Олександр Григорович, майор міліції, спеціальна рота міліції УМВС України в Сумській області Національна поліція України,
ЦІКАЛО Богдан Богданович, солдат, 24-а окрема механізована бригада,
ШПИРКА Володимир Михайлович, солдат, 24-а окрема механізована бригада,
ШТОЛЦЕЛЬ Вільгельм Володимирович, солдат, Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України.
15 липня 1919 року на Переяславському майдані отаман Зелений, у присутності тисяч військових і цивільних українців, скасував дію Переяславського договору.
30 липня 1863 року міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв зі схвалення імператора Олександра II розіслав до цензурних комітетів Києва, Москви і Санкт-Петербурга таємне розпорядження, яким заборонив публікацію релігійних, освітніх і навчальних книг українською мовою. Хоча Валуєвський циркуляр не був юридичним актом, означався як тимчасовий і суперечив закону про цензуру, він залишався чинним до падіння царської влади через пів століття.
11 серпня 1919 року розпочався похід об'єднаних армій УНР і ЗУНР на Київ та Одесу - найуспішніша наступальна операція українських збройних сил періоду української революції.
Влітку 1919 року політична ситуація в Україні вкрай загострилася і стала одним з найнапруженіших моментів українських визвольних змагань 1917-1921 рр. У цей період на наших теренах воювали між собою кілька армій. З одного боку – армія Української Народної Республіки та Українська Галицька армія. З іншого – російські денікінська та більшовицька, а також польська.
Як відомо, у липні 1919 року, після Чортківської офензиви, УГА перейшла Збруч і в Кам'янці-Подільському об'єдналася з армією УНР. Так почався новий етап в історії української революції: дві українські армії спільно вирушили на одного ворога — російську більшовицьку армію. Об’єднана українська армія налічувала близько 85 тис. осіб. Штаб армій очолив генерал Микола Юнаків, а генерал-квартимейстром став Віктор Курманович.
Керівництво УГА пропонувало рушити на Одесу, щоб очистити узбережжя Чорного моря, встановити зв'язки з Антантою і рушати на Київ. Однак, на це не погодилося командування армії УНР, яке вважало, що політична ситуація вимагала заволодіти спочатку Києвом. Зрештою, було прийнято компромісне рішення: піти одночасно і на Одесу, і на Київ, а заразом – на Житомир, щоб запобігти нападу з півночі.
11 серпня 1919 року Головний отаман армії УНР Симон Петлюра видав наказ розпочати наступ зі звільнення від більшовиків Правобережної України. Таким чином у напрямку Одеси почали просуватися Наддніпрянські частини; на Житомир — 2-й Галицький корпус та Січові Стрільці, а основна частина армії – 1-й та 3-й Галицькі корпуси і Наддніпрянська група запорожців йшла на Київ. Вже 12 серпня українці взяли Вінницю, 14 серпня – Хмельник, 19 серпня – Бердичів, 21 серпня – Житомир.
30 серпня 1919 року українським військам вдалося зайняти Київ. Однак, вже наступного дня під тиском нового ворога - російської армії Денікіна, українці залишити столицю. Ці події більш відомі під назвою «Київська катастрофа». Після того українські війська потрапили в так званий «трикутник смерті» й змушені були вести бої з трьома силами, кожна з яких їх переважала - більшовики, білогвардійці та поляки.
Проте, не дивлячись на це, тодішня українська армія змогла показати свою боєздатність і військову злагодженість у боротьбі за незалежність України, звільнивши досить велику частину українських земель - територію Подільської губернії, частину Київської губернії та Волинь, деякі райони Херсонської губернії.
Військовослужбовці Сил Спеціальних Операцій Збройних Сил України взяли участь у вшануванні пам’яті вояків армії УНР, які захищали незалежність України та Польщі від більшовицьких окупантів.
Урочистості відбувалися на Українському військовому цвинтарі у Пікуличах та православному цвинтарі у Варшаві. Захід був організований за сприяння Посольства України в Польщі, Об’єднання українців в Польщі та Українського інституту Національної пам’яті.
Керівник делегації - підполковник Олексій Никифоров у своїй промові зазначив:
«Сьогодні як і сто років тому українці та поляки згадують, як разом боролися зі своїм споконвічним ворогом - російською імперією. Ця боротьба велась під гаслом «За Вашу і Нашу Свободу!». 101 рік тому воїни армії УНР та Війська польського крокували у параді українським Києвом, який разом звільняли від більшовиків. Минуло століття, окупант змінив назву, але зберіг свою справжню суть, так і залишившись окупантом.
Наші предки щосили боролися з російським агресором, розуміючи його хижацькі амбіції, заради яких він не гребував убивствами тисяч безвинних людей.
Ми вдячні своїм польським побратимам за допомогу і підтримку, яку вони надають українському війську від початку російської агресії. Ця агресія триває на військовому фронті у Донеччині і Луганщині, в інформаційному полі, проявляється у провокаціях, покликаних посварити український та польський народи.
І нині наша мета спільна - свобода і процвітання для своїх народів, постраждалих від радянської окупації. Тому нам спільно болить при згадці Катині і Биківні. Нащадки катів, які скоювали ті страшні злочини не гребують терором і в сучасному світі. Тож, саме ми не маємо допустити повторення трагедій минулого.»
30 серпня 1919 року Київська група військ на чолі з генералом Антіном Кравсом зайняла Київ, що стало найбільшим успіхом українського соборного фронту. Однак наступного дня столиця України без бою перейшла під контроль білогвардійських військ Антона Денікіна, союзницькі відносини з якими сподівалося налагодити українське командування.
Український генерал-чотар, командир армійської групи, згодом - 3-го корпусу, Антін Кравс.
8 вересня 1514 року українсько-польсько-литовське військо, яке очолював князь Костянтин Острозький, вщент розбило московські війська. Сьогодні військова Литовсько-польсько-українська бригада (LITPOLUKRBRIG) носить ім'я Великого гетьмана Костянтина Острозького.