УНР - Україна
61 subscribers
92 photos
1 video
109 links
Освітній проект: військова та соціальна історія України
Download Telegram
30 липня 1863 року міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв зі схвалення імператора Олександра II розіслав до цензурних комітетів Києва, Москви і Санкт-Петербурга таємне розпорядження, яким заборонив публікацію релігійних, освітніх і навчальних книг українською мовою. Хоча Валуєвський циркуляр не був юридичним актом, означався як тимчасовий і суперечив закону про цензуру, він залишався чинним до падіння царської влади через пів століття.
11 серпня 1919 року розпочався похід об'єднаних армій УНР і ЗУНР на Київ та Одесу - найуспішніша наступальна операція українських збройних сил періоду української революції.
Влітку 1919 року політична ситуація в Україні вкрай загострилася і стала одним з найнапруженіших моментів українських визвольних змагань 1917-1921 рр. У цей період на наших теренах воювали між собою кілька армій. З одного боку – армія Української Народної Республіки та Українська Галицька армія. З іншого – російські денікінська та більшовицька, а також польська.
Як відомо, у липні 1919 року, після Чортківської офензиви, УГА перейшла Збруч і в Кам'янці-Подільському об'єдналася з армією УНР. Так почався новий етап в історії української революції: дві українські армії спільно вирушили на одного ворога — російську більшовицьку армію. Об’єднана українська армія налічувала близько 85 тис. осіб. Штаб армій очолив генерал Микола Юнаків, а генерал-квартимейстром став Віктор Курманович.
Керівництво УГА пропонувало рушити на Одесу, щоб очистити узбережжя Чорного моря, встановити зв'язки з Антантою і рушати на Київ. Однак, на це не погодилося командування армії УНР, яке вважало, що політична ситуація вимагала заволодіти спочатку Києвом. Зрештою, було прийнято компромісне рішення: піти одночасно і на Одесу, і на Київ, а заразом – на Житомир, щоб запобігти нападу з півночі.
11 серпня 1919 року Головний отаман армії УНР Симон Петлюра видав наказ розпочати наступ зі звільнення від більшовиків Правобережної України. Таким чином у напрямку Одеси почали просуватися Наддніпрянські частини; на Житомир — 2-й Галицький корпус та Січові Стрільці, а основна частина армії – 1-й та 3-й Галицькі корпуси і Наддніпрянська група запорожців йшла на Київ. Вже 12 серпня українці взяли Вінницю, 14 серпня – Хмельник, 19 серпня – Бердичів, 21 серпня – Житомир.
30 серпня 1919 року українським військам вдалося зайняти Київ. Однак, вже наступного дня під тиском нового ворога - російської армії Денікіна, українці залишити столицю. Ці події більш відомі під назвою «Київська катастрофа». Після того українські війська потрапили в так званий «трикутник смерті» й змушені були вести бої з трьома силами, кожна з яких їх переважала - більшовики, білогвардійці та поляки.
Проте, не дивлячись на це, тодішня українська армія змогла показати свою боєздатність і військову злагодженість у боротьбі за незалежність України, звільнивши досить велику частину українських земель - територію Подільської губернії, частину Київської губернії та Волинь, деякі райони Херсонської губернії.
Військовослужбовці Сил Спеціальних Операцій Збройних Сил України взяли участь у вшануванні пам’яті вояків армії УНР, які захищали незалежність України та Польщі від більшовицьких окупантів.
Урочистості відбувалися на Українському військовому цвинтарі у Пікуличах та православному цвинтарі у Варшаві. Захід був організований за сприяння Посольства України в Польщі, Об’єднання українців в Польщі та Українського інституту Національної пам’яті.
Керівник делегації - підполковник Олексій Никифоров у своїй промові зазначив:
«Сьогодні як і сто років тому українці та поляки згадують, як разом боролися зі своїм споконвічним ворогом - російською імперією. Ця боротьба велась під гаслом «За Вашу і Нашу Свободу!». 101 рік тому воїни армії УНР та Війська польського крокували у параді українським Києвом, який разом звільняли від більшовиків. Минуло століття, окупант змінив назву, але зберіг свою справжню суть, так і залишившись окупантом.
Наші предки щосили боролися з російським агресором, розуміючи його хижацькі амбіції, заради яких він не гребував убивствами тисяч безвинних людей.
Ми вдячні своїм польським побратимам за допомогу і підтримку, яку вони надають українському війську від початку російської агресії. Ця агресія триває на військовому фронті у Донеччині і Луганщині, в інформаційному полі, проявляється у провокаціях, покликаних посварити український та польський народи.
І нині наша мета спільна - свобода і процвітання для своїх народів, постраждалих від радянської окупації. Тому нам спільно болить при згадці Катині і Биківні. Нащадки катів, які скоювали ті страшні злочини не гребують терором і в сучасному світі. Тож, саме ми не маємо допустити повторення трагедій минулого.»
30 серпня 1919 року Київська група військ на чолі з генералом Антіном Кравсом зайняла Київ, що стало найбільшим успіхом українського соборного фронту. Однак наступного дня столиця України без бою перейшла під контроль білогвардійських військ Антона Денікіна, союзницькі відносини з якими сподівалося налагодити українське командування.
Український генерал-чотар, командир армійської групи, згодом - 3-го корпусу, Антін Кравс.
8 вересня 1514 року українсько-польсько-литовське військо, яке очолював князь Костянтин Острозький, вщент розбило московські війська. Сьогодні військова Литовсько-польсько-українська бригада (LITPOLUKRBRIG) носить ім'я Великого гетьмана Костянтина Острозького.
103 роки тому у Львові відбувся героїчний чин українських військових – Листопадовий Зрив.
Це був один з ключових кроків до об’єднання українських земель в
єдину соборну Державу, створення вільної і Незалежної України.