💥 Як перевищити швидкість світла, не привертаючи увагу санітарів та приголомшити астрофізиків?
Події, які ви бачите в ролику, зняв космічний телескоп "Хаббл" впродовж 2002 - 2006 рр. І, здавалося б, усе очевидно: навколо червоної зорі дуже швидко (аномально швидко, насправді) розширюється туманність. Але є проблема: якщо проаналізувати знімки, то виявиться, що газ перевищує швидкість світла! Та як же ж це може бути?!
Секрет в тому, що видимий ефект НЕ Є фізичним розширенням туманності. Це так зване світлове відлуння. Джерелом його виступає змінна зоря V838 Єдинорога (V838 Mon), яка у 2002 році показала потужний спалах. Єдиної думки щодо природи спалаху немає, але найчастіше називається драматична подія злиття двох зір, через що V838 Mon стала на короткий час у 600000 разів яскравішою за Сонце. Такі явища є надзвичайно рідкісними, вони отримали назву "яскрава червона нова" (Luminous red nova).
Навіть коли зоря повернулася до спокійного стану, світло від вибуху продовжило розповсюджуватися та поступово підсвічувати шари невидимої раніше оточуючої оболонки. Світло спочатку досягає оточуючого пилу, що знаходиться з боків та позаду зорі, а вже тоді відбивається у наш бік. Ми спостерігаємо ефект аномально швидкого розширення, хоча насправді бачимо послідовні "зрізи" туманності.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Події, які ви бачите в ролику, зняв космічний телескоп "Хаббл" впродовж 2002 - 2006 рр. І, здавалося б, усе очевидно: навколо червоної зорі дуже швидко (аномально швидко, насправді) розширюється туманність. Але є проблема: якщо проаналізувати знімки, то виявиться, що газ перевищує швидкість світла! Та як же ж це може бути?!
Секрет в тому, що видимий ефект НЕ Є фізичним розширенням туманності. Це так зване світлове відлуння. Джерелом його виступає змінна зоря V838 Єдинорога (V838 Mon), яка у 2002 році показала потужний спалах. Єдиної думки щодо природи спалаху немає, але найчастіше називається драматична подія злиття двох зір, через що V838 Mon стала на короткий час у 600000 разів яскравішою за Сонце. Такі явища є надзвичайно рідкісними, вони отримали назву "яскрава червона нова" (Luminous red nova).
Навіть коли зоря повернулася до спокійного стану, світло від вибуху продовжило розповсюджуватися та поступово підсвічувати шари невидимої раніше оточуючої оболонки. Світло спочатку досягає оточуючого пилу, що знаходиться з боків та позаду зорі, а вже тоді відбивається у наш бік. Ми спостерігаємо ефект аномально швидкого розширення, хоча насправді бачимо послідовні "зрізи" туманності.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🤩 Нічна феєрія! Астроном-аматор з Японії показав як би виглядав метеорний потік Ліриди, якби усі "падаючі зорі" з'явилися в небі одночасно.
Даїчі Фуджі зібрав в єдине коротке відео усі метеори, що піймалися на його камеру за ніч максимуму Лірид - з 22 на 23 квітня. Відповідно, зорі залишають переривчасті треки, а від метеорів, що спалахують всі разом, перехоплює подих!
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Даїчі Фуджі зібрав в єдине коротке відео усі метеори, що піймалися на його камеру за ніч максимуму Лірид - з 22 на 23 квітня. Відповідно, зорі залишають переривчасті треки, а від метеорів, що спалахують всі разом, перехоплює подих!
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Forwarded from Alpha Centauri | Космос
Космічна місія PUNCH отримала «перше світло»
Після завершення етапу калібрування апарати перейшли до збору ключових даних про структуру зовнішньої атмосфери Сонця.
https://thealphacentauri.net/153786/
Після завершення етапу калібрування апарати перейшли до збору ключових даних про структуру зовнішньої атмосфери Сонця.
https://thealphacentauri.net/153786/
✨ Twinkle-twinkle, Little (radio) Star, і розкрий нам таємниці оточуючої турбулентної плазми.
Свіже дослідження сфокусувалося на вивченні мілісекундного пульсару PSR J0437-4715 за допомогою південноафриканського радіотелескопу MeerKAT. Науковці відкрили рекордну кількість плазмових структур - прямо в межах "Місцевої бульбашки"!
Фізично, пульсари являють собою нейтронні зорі - компактні щільні залишки масивних зір з потужним магнітним полем, що генерує зокрема радіовипромінювання. Щодо PSR J0437-4715, розташованого за 512 світлових років від нас, то він мчить із надзвуковою швидкістю через розріджене міжзоряне середовище - газ, плазму та пил. Це зумовлює ударну хвилю розігрітого газу. Турбулентна міжзоряна плазма розсіює радіохвилі від пульсару, завдяки чому радіотелескоп фіксує "мерехтіння" - на манер того, що ми бачимо на нічному небі від зір.
Ретельний аналіз "мерехтіння" пульсару PSR J0437-4715 виявив аж 25 плазмових структур (рекордну кількість!) різних масштабів. Більшість з них підтримуються турбулентністю в "Місцевій бульбашці" - області міжзоряного середовища, що, на думку астрофізиків, була спустошена серією вибухів наднових близько 14 млн років тому.
Але, схоже, що наша "бульбашка" не така вже й порожня - вона заповнена плазмовими структурами, підтримка яких можлива лише за умови охолодження з шалених мільйонів градусів до помірних 10000, принаймні в деяких областях.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Свіже дослідження сфокусувалося на вивченні мілісекундного пульсару PSR J0437-4715 за допомогою південноафриканського радіотелескопу MeerKAT. Науковці відкрили рекордну кількість плазмових структур - прямо в межах "Місцевої бульбашки"!
Фізично, пульсари являють собою нейтронні зорі - компактні щільні залишки масивних зір з потужним магнітним полем, що генерує зокрема радіовипромінювання. Щодо PSR J0437-4715, розташованого за 512 світлових років від нас, то він мчить із надзвуковою швидкістю через розріджене міжзоряне середовище - газ, плазму та пил. Це зумовлює ударну хвилю розігрітого газу. Турбулентна міжзоряна плазма розсіює радіохвилі від пульсару, завдяки чому радіотелескоп фіксує "мерехтіння" - на манер того, що ми бачимо на нічному небі від зір.
Ретельний аналіз "мерехтіння" пульсару PSR J0437-4715 виявив аж 25 плазмових структур (рекордну кількість!) різних масштабів. Більшість з них підтримуються турбулентністю в "Місцевій бульбашці" - області міжзоряного середовища, що, на думку астрофізиків, була спустошена серією вибухів наднових близько 14 млн років тому.
Але, схоже, що наша "бульбашка" не така вже й порожня - вона заповнена плазмовими структурами, підтримка яких можлива лише за умови охолодження з шалених мільйонів градусів до помірних 10000, принаймні в деяких областях.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Дослідний центр Ленглі (NASA) розповів вчора про дуже цікавий проект: 7 квітня більше 30 вчених з 18 обсерваторій одночасно спостерігали як Уран поступово закриває достатньо яскраву далеку зорю, аби дослідити як змінилася його атмосфера за минулі десятиліття. Востаннє подібне "затемнення" відбулося ще у 1996 році - через 10 років після першого і єдиного візиту космічного апарату до цієї далекої планети.
Під час покриття зоря, що розташована за 400 світлових років від нас, поступово "сканує" атмосферу Урана, як це показано на анімації. Зміна у її випромінюванні розкриває властивості атмосфери планети на різних висотах. Над аналізом даних працюватимуть паралельно декілька груп. Вони спробують визначити чому верхні шари атмосфери є несподівано гарячими; дослідити атмосферну турбулентність; виявити зміни у структурі кілець планети, а також уточнити її орбіту.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Яке із зазначених наукових досягнень належить космічному телескопу "Хаббл"?
Anonymous Quiz
25%
Вперше зняв пару взаємодіючих галактик
15%
На знімках "Хаббла" вперше виявлено Квавар - карликову планету за орбітою Нептуна
18%
Зробив інфрачервоний знімок горизонту подій навколо надмасивної чорної діри в центрі іншої галактики
16%
Отримав перше пряме зображення диску відмінної від Сонця зорі в ультрафіолетовому діапазоні
27%
Спостерігав спалахи наднових в інших галактиках, завдяки чому вдалося вивести закон Хаббла
🥰 Ця неземна краса точно варта вашої уваги! Завтра на передсвітанковому небі зійдуться тонкий старий Місяць, дуже яскрава Венера, Сатурн і Меркурій. Щоправда, оптимальний час для спостережень - приблизно за 40 хвилин до сходу Сонця (орієнтовно о 5:30, в залежності від вашого географічного положення).
🌟 Альтернативна рідкісна можливість відкривається для не-настільки-ранніх-пташок. Сьогодні-завтра Венера досягає своєї максимальної яскравості у -4,8m, тож ви зможете побачити її навіть на геть світлому денному небі. І Місяць завтра допоможе це зробити.
Вранці відшукайте на південному сході (о 10:30 - на півдні) дуже тонкий серп старого Місяця. Венера розташується за 3,5° від нього, як показано на другому зображенні. Власники телескопів можуть спробувати знайти і Сатурн неподалік, хоча це вже дуже нетривіальна задача.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
🌟 Альтернативна рідкісна можливість відкривається для не-настільки-ранніх-пташок. Сьогодні-завтра Венера досягає своєї максимальної яскравості у -4,8m, тож ви зможете побачити її навіть на геть світлому денному небі. І Місяць завтра допоможе це зробити.
Вранці відшукайте на південному сході (о 10:30 - на півдні) дуже тонкий серп старого Місяця. Венера розташується за 3,5° від нього, як показано на другому зображенні. Власники телескопів можуть спробувати знайти і Сатурн неподалік, хоча це вже дуже нетривіальна задача.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
👏 Аж 15 нових гігантських радіогалактик вдалося нещодавно відкрити астрономам за допомогою телескопу ASKAP! Розмір кожної з них перевищує 3 мільйони світлових років!
⭐️ Що таке гігантські радіогалактики? Це колосальні структури, характерною рисою яких є плазмові струмені, що простягаються на мільйони світлових років у космічний простір та випромінюють у радіодіапазоні. Центральним об'єктом в них є звичайна на перший погляд галактика, а першоджерелом струменів виступає надмасивна чорна діра. Струмені виглядають не надто яскравими, через що їх доволі складно виявити. Довгий час такі структури вважалися винятковими, але завдяки сучасним радіотелескопам їх виявляють все більше.
📡 У нещодавньому дослідженні група вчених, використовуючи радіотелескоп ASKAP (Australian Square Kilometre Array Pathfinder), виявила 15 гігантських радіогалактик, розміром від 3,7 до 12,36 мільйонів світлових років. Найбільша з них, ASKAP J0107–2347, є особливо цікавою - її струмені є "подвійними". Схоже що одна пара, слабка і протяжна, є більш старою, а менша (2 млн св. років) - більш молода та щільніша. Ще 8 галактик характеризуються примітними яскравими областями на кінцях радіо-пелюсток.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
📡 У нещодавньому дослідженні група вчених, використовуючи радіотелескоп ASKAP (Australian Square Kilometre Array Pathfinder), виявила 15 гігантських радіогалактик, розміром від 3,7 до 12,36 мільйонів світлових років. Найбільша з них, ASKAP J0107–2347, є особливо цікавою - її струмені є "подвійними". Схоже що одна пара, слабка і протяжна, є більш старою, а менша (2 млн св. років) - більш молода та щільніша. Ще 8 галактик характеризуються примітними яскравими областями на кінцях радіо-пелюсток.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
✨ Наскільки маленький шматочок туманності "Розетка" ви бачили сьогодні вранці на знімку "Хаббла"? А ось настільки крихітний!
Загалом, Rosette Nebula (NCG 2237) - дуже фотогенічний об'єкт сузір'я Єдинорога. В серці цієї області зореутворення розташоване розсіяне зоряне скупчення, і саме випромінювання молодих зір змушує оточуючий газ світитися.
Увесь вражаючий уяву комплекс знаходиться за 5000 світлових років, і має розмір ~100 св. років. Хоча газ та пил здаються не дуже щільними, їх загальний запас оцінюється у 10000 мас Сонця.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Загалом, Rosette Nebula (NCG 2237) - дуже фотогенічний об'єкт сузір'я Єдинорога. В серці цієї області зореутворення розташоване розсіяне зоряне скупчення, і саме випромінювання молодих зір змушує оточуючий газ світитися.
Увесь вражаючий уяву комплекс знаходиться за 5000 світлових років, і має розмір ~100 св. років. Хоча газ та пил здаються не дуже щільними, їх загальний запас оцінюється у 10000 мас Сонця.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Ці розкішні кадри були отримані 9 березня з відстані 77 млн км від Сонця (вдвічі ближче ніж від Сонця до Землі) за допомогою спеціального приладу Extreme Ultraviolet Imager. Тендітні петлі гарячої плазми видають хаотичну структуру магнітного поля. А більш темні області являють собою волокна холоднішого газу, що на краю диска спостерігаються як протуберанці.
Детальніше пороздивлятися мозаїку можна отут 👈🏻
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Що ви знаєте про бездоріжжя 😅 Апарат Mars Reconnaissance Orbiter, який вже 19 років обертається навколо Марса, побачив з орбіти сліди Curiosity і сам марсохід (крихітна чорна цяточка в кінці треку).
JPL (NASA) поділилися вчора знімком, зробленим 28 лютого, і цей кадр вважається першим фото Curiosity, зробленим з орбіти під час руху марсоходу Червоною планетою. Загальна довжина треку на знімку складає близько 320 метрів, і ці сліди збережуться щонайменше впродовж кількох місяців, перш ніж роздують марсіанські вітри.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
JPL (NASA) поділилися вчора знімком, зробленим 28 лютого, і цей кадр вважається першим фото Curiosity, зробленим з орбіти під час руху марсоходу Червоною планетою. Загальна довжина треку на знімку складає близько 320 метрів, і ці сліди збережуться щонайменше впродовж кількох місяців, перш ніж роздують марсіанські вітри.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
🔥 Нові моделі змінюють погляди на процеси формування зір та планет.
Нові зорі найчастіше формуються у достатньо щільних газо-пилових хмарах. Нерідко вони виявляються оточеними протопланетними дисками, з яких через деякий час можуть "зліпитися" планети.
Зазвичай протопланетний диск описується як обмежений у просторі та за масою резервуар, що накладає певні обмеження на процеси формування планет. В новому дослідженні вчені розглянули більш складну (та насправді більш реалістичну) модель, в якій враховується взаємодія з міжзоряним середовищем. Виявляється, воно має критичне значення.
Зорі нерідко формуються групами або скупченнями, і можуть мільйони років залишатися всередині газо-пилової хмари. Тому мають можливість захопити достатньо багато додаткового матеріалу - процес, відомий як акреція Бонді-Хойла. І його буде достатньо для реструктуризації диску.
Комп'ютерні симуляції показують, що турбулентне міжзоряне середовище забезпечує не тільки додаткову масу протопланетного диску, а й кутовий момент.
Запропонований підхід може дати відповіді на певні загадки щодо спостережуваних явищ навколо деяких молодих зір: нетипові розмір чи тривалість "життя" протопланетного диску, невідповідність його орієнтації (або орбіт вже сформованих екзопланет) обертанню зорі.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook
Нові зорі найчастіше формуються у достатньо щільних газо-пилових хмарах. Нерідко вони виявляються оточеними протопланетними дисками, з яких через деякий час можуть "зліпитися" планети.
Зазвичай протопланетний диск описується як обмежений у просторі та за масою резервуар, що накладає певні обмеження на процеси формування планет. В новому дослідженні вчені розглянули більш складну (та насправді більш реалістичну) модель, в якій враховується взаємодія з міжзоряним середовищем. Виявляється, воно має критичне значення.
Зорі нерідко формуються групами або скупченнями, і можуть мільйони років залишатися всередині газо-пилової хмари. Тому мають можливість захопити достатньо багато додаткового матеріалу - процес, відомий як акреція Бонді-Хойла. І його буде достатньо для реструктуризації диску.
Комп'ютерні симуляції показують, що турбулентне міжзоряне середовище забезпечує не тільки додаткову масу протопланетного диску, а й кутовий момент.
Запропонований підхід може дати відповіді на певні загадки щодо спостережуваних явищ навколо деяких молодих зір: нетипові розмір чи тривалість "життя" протопланетного диску, невідповідність його орієнтації (або орбіт вже сформованих екзопланет) обертанню зорі.
Всесвіт у кишені | Ми на Facebook