Так, скоро тут в нас день рожевої хуйні, але писати мені в неділю щось дуже впадло, тому буде тематичний відгук сьогодні.
Я прочитав перші два випуски «Людина-павук кохає Мері Джейн» від Marvel і Видавництво Molfar Comics. Якщо чесно, то мені не сподобалося. Але, я вірю, що комусь це може зайти. Але перед тим, як братися за ці комікси потрібно розуміти кілька речей. По-перше, цільова аудиторія цих коміксів – дівчатка середнього шкільного віку. Звісно, шанс, що сподобається й комусь поза цією категорією є, але не думаю, що великий. Ну а по-друге, це мальопис, який явно намальований під впливом манґи. Це видно неозброєним оком з того, що художник майже не париться для змальовування локацій, в яких відбуваються події, а сценарій обертається навколо емоцій персонажів, а не навколо якихось супергеройських конфліктів.
Назва коміксу, до речі, трохи оманлива, бо вся історія подається з точки зору Мері Джейн і логічніше було б винести її ім'я у назві на перше місце. Та хуй з цим, не я ж його писав. Тож, короткий синопсис – Мері Джейн розстається з Флешем Гордоном і одна з її подруг наштовхує нашу малу на думку, що варто б їй завести нового хлопця. І вирішує наша Емджей, що найпиздатіший хлопець на селі – це Людина-павук і треба його підібрати під своє крило. Але ми ж у курсі, що то малий пиздюк Пітер Паркер, в якого тільки недавно прищі почали сходити, тож цілком зрозуміло, що він від активних дій Мері Джейн щодо павучка трохи падає на очко. За два випуски в Емджей ніхуя не вийшло замутити з павуком, але вона старається й у нас ще буде шанс побачити чи вийде в неї захомутати пацана в червоно-синьому костюмі.
Попри те, що мені не сподобався малюнок, але сюжет був трохи веселим. Читати було... незвично. Читайте на власний розсуд.
Сюжет: 6/10
Малюнок: 4/10
Оцінка: 5/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #романтика #людинапавук #marvel
Придбати можна тут:
1ий випуск – http://bit.ly/3aZLoev
2ий випуск – http://bit.ly/377MeEY
Я прочитав перші два випуски «Людина-павук кохає Мері Джейн» від Marvel і Видавництво Molfar Comics. Якщо чесно, то мені не сподобалося. Але, я вірю, що комусь це може зайти. Але перед тим, як братися за ці комікси потрібно розуміти кілька речей. По-перше, цільова аудиторія цих коміксів – дівчатка середнього шкільного віку. Звісно, шанс, що сподобається й комусь поза цією категорією є, але не думаю, що великий. Ну а по-друге, це мальопис, який явно намальований під впливом манґи. Це видно неозброєним оком з того, що художник майже не париться для змальовування локацій, в яких відбуваються події, а сценарій обертається навколо емоцій персонажів, а не навколо якихось супергеройських конфліктів.
Назва коміксу, до речі, трохи оманлива, бо вся історія подається з точки зору Мері Джейн і логічніше було б винести її ім'я у назві на перше місце. Та хуй з цим, не я ж його писав. Тож, короткий синопсис – Мері Джейн розстається з Флешем Гордоном і одна з її подруг наштовхує нашу малу на думку, що варто б їй завести нового хлопця. І вирішує наша Емджей, що найпиздатіший хлопець на селі – це Людина-павук і треба його підібрати під своє крило. Але ми ж у курсі, що то малий пиздюк Пітер Паркер, в якого тільки недавно прищі почали сходити, тож цілком зрозуміло, що він від активних дій Мері Джейн щодо павучка трохи падає на очко. За два випуски в Емджей ніхуя не вийшло замутити з павуком, але вона старається й у нас ще буде шанс побачити чи вийде в неї захомутати пацана в червоно-синьому костюмі.
Попри те, що мені не сподобався малюнок, але сюжет був трохи веселим. Читати було... незвично. Читайте на власний розсуд.
Сюжет: 6/10
Малюнок: 4/10
Оцінка: 5/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #романтика #людинапавук #marvel
Придбати можна тут:
1ий випуск – http://bit.ly/3aZLoev
2ий випуск – http://bit.ly/377MeEY
Бачу в голосувалці ніхуйова конкуренція між «ВандаВіжен» та «Душа», але оскільки перший лідирував весь тиждень, то поговоримо про те, як Marvel потроху пролазять у стрімінгові сервіси за допомогою серіалів.
Тут мала б бути коротка передісторія та пояснення розкладів, які відбуваються у КВМ наразі, але ж бля, більшість і так знає, що відбувається, тому нахуй. Серіал про всім відому Ванду Максимов, яка трохи йобнулася головою після смерті Віжена і трошки створила собі уявну реальність (яка насправді не така вже й уявна), де Віжен живий і вони мило собі живуть в невеличкому містечку Вествью, як звичайні молодята. Амерікан дрім, йоптить. Але є маленький нюанс: всі жителі цього містечка – це реальні люди, які грають свої ролі в цьому серіальчику, бо потрапили під владу сил Ванди. От чого я не зовсім зрозумів – коли це Щ.И.Т. перетворився у М.Е.Ч.? Я ніби як розумію, що десь після другої частини Капітана Америки, але нормально це ніхуя не показали, тому ця організація тут з'являється ніби чорт з табакерки. Вони намагаються розв'язати проблему зі схибленою супергеройкою (чи суперлиходійкою, нє?), але їх показують як кінчених уйобків. Ну може окрім тих наївних довбнів, які вірять що треба просто з Вандою поговорити й усе буде заєбісь. Дуже несподівано у цьому маленькому містечку трапляється найсильніша відьма на Землі (оце так поворот!). І вона з невідомих нам причин під владу Ванди не потрапляє. А натомість починає цікавитися, що ж це за така пизда, яка тероризує ціле місто своїми психологічними проблемами. Результат – вона, сама того не бажаючи, допоможе тій розкрити свій потенціал, бо саме цього треба сценаристам для наступних проектів у кіновсесвіті. Взагалі весь сюжет зводиться до того, що Ванда просто має розширити межі своїх сил. Фінал серіалу повністю всрав усі сюжетні лінії, які інтригували та змушували дивитися це телешоу. В кінці залишається купа невирішених питань, а основна зав'язка сюжету виглядає як якась притягнута за вуха шляпа. Найсмішніше те, що в кінці Багряна відьма просто собі уйобує в далечінь, а всім на це похуй. Ніби вона не брала в заручники ціле йобане місто живих людей.
Але що найдивніше – дивитися це цікаво. Коли дивишся перші серії та думаєш: «Що це за дика залупа?», тобі в кінці підсовують пару кадрів, які інтригують та змушують дивитися далі, бо цікаво ж, блядь! І отак ти дивишся, дивишся, а потім в кінці виходить пшик. Серіал вийшов досить неоднорідним, основна сюжетна лінія викликає питання, а другорядні лінії мають такі дірки та прогалини, що можна в них ціле сонце запхнути. Але для любителів КВМ має цілком собі зайти. Серіал посередній. Його можна сприймати хіба як затичку в період, коли не виходить нічого пиздатого фантастичного.
Оцінка: 6/10
#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #фантастика #фентезі #marvel
Тут мала б бути коротка передісторія та пояснення розкладів, які відбуваються у КВМ наразі, але ж бля, більшість і так знає, що відбувається, тому нахуй. Серіал про всім відому Ванду Максимов, яка трохи йобнулася головою після смерті Віжена і трошки створила собі уявну реальність (яка насправді не така вже й уявна), де Віжен живий і вони мило собі живуть в невеличкому містечку Вествью, як звичайні молодята. Амерікан дрім, йоптить. Але є маленький нюанс: всі жителі цього містечка – це реальні люди, які грають свої ролі в цьому серіальчику, бо потрапили під владу сил Ванди. От чого я не зовсім зрозумів – коли це Щ.И.Т. перетворився у М.Е.Ч.? Я ніби як розумію, що десь після другої частини Капітана Америки, але нормально це ніхуя не показали, тому ця організація тут з'являється ніби чорт з табакерки. Вони намагаються розв'язати проблему зі схибленою супергеройкою (чи суперлиходійкою, нє?), але їх показують як кінчених уйобків. Ну може окрім тих наївних довбнів, які вірять що треба просто з Вандою поговорити й усе буде заєбісь. Дуже несподівано у цьому маленькому містечку трапляється найсильніша відьма на Землі (оце так поворот!). І вона з невідомих нам причин під владу Ванди не потрапляє. А натомість починає цікавитися, що ж це за така пизда, яка тероризує ціле місто своїми психологічними проблемами. Результат – вона, сама того не бажаючи, допоможе тій розкрити свій потенціал, бо саме цього треба сценаристам для наступних проектів у кіновсесвіті. Взагалі весь сюжет зводиться до того, що Ванда просто має розширити межі своїх сил. Фінал серіалу повністю всрав усі сюжетні лінії, які інтригували та змушували дивитися це телешоу. В кінці залишається купа невирішених питань, а основна зав'язка сюжету виглядає як якась притягнута за вуха шляпа. Найсмішніше те, що в кінці Багряна відьма просто собі уйобує в далечінь, а всім на це похуй. Ніби вона не брала в заручники ціле йобане місто живих людей.
Але що найдивніше – дивитися це цікаво. Коли дивишся перші серії та думаєш: «Що це за дика залупа?», тобі в кінці підсовують пару кадрів, які інтригують та змушують дивитися далі, бо цікаво ж, блядь! І отак ти дивишся, дивишся, а потім в кінці виходить пшик. Серіал вийшов досить неоднорідним, основна сюжетна лінія викликає питання, а другорядні лінії мають такі дірки та прогалини, що можна в них ціле сонце запхнути. Але для любителів КВМ має цілком собі зайти. Серіал посередній. Його можна сприймати хіба як затичку в період, коли не виходить нічого пиздатого фантастичного.
Оцінка: 6/10
#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #фантастика #фентезі #marvel
Коли вийшов комікс «Життя Капітана Марвел» українською, я чув що це таке дике гімно, що дивно, що саме його вибрали для перекладу. Але не все так хуйово, як очікувалося.
Важливо розуміти, що це не чергова історія походження геройки. Це, скоріше, історія становлення персонажа, як завершеної особистості, яка подолала свої внутрішні проблеми та готова братися за зовнішні. І початок коміксу, де розкривають внутрішній світ персонажки, написаний саме в цьому руслі й це вийшло заєбісь. Капітанка під час битви рандомно може зловити як панічну атаку, так і напад неконтрольованої агресії – це виглядає збіса реалістично, бо ж не можуть всі персонажі бути охуєнними без жодної проблеми. І коли в коміксі показана боротьба героїні не лише з антагоністами, а й з самою собою – виглядає охуєнно. Але вся ця охуєнність завершується рівно на тому моменті, як внутрішня боротьба замінюється сутичками з зовнішнім ворогом. З цього моменту в сюжеті йдуть дикі кліше та роялі валяться з кущів один за одним. Тут вже й матір Керол не така проста пизда, як вона думала й батько теж охуєть яка складна особистість. Головна антагоністка взагалі хуй клала на капітанку, бо її місія тут абсолютно тої не стосується. Харизми в антагоністці нуль, як і якогось бекґраунду, який би міг хоч якось зацікавити. В кінці нам подають сімейну драму того типажу, який застарів ще у часи, коли я ходив під стіл пішки.
Щодо малюнку претензій майже немає. Акцент тут на персонажів, що дуже звично для супергероїки Марвел. Але художник приділив достатньо уваги деталям фону, тому локації не виглядають нудними та пласкими декораціями (знову ж таки, як часто буває у супергероїці Марвел). Для фрагментів зі спогадами використали менш насичені кольори й тому ці події ти читаєш ніби як зі старих фото. Нічого особливого, але зроблено якісно.
У підсумку ми отримали лімітку, яка починається просто бомбічно і завершується як другосортний серіал. Прикро. Але заради першої половини можна й почитати.
Сюжет: 5/10 (перші випуски на вісімку тягнуть)
Малюнок: 7/10
Оцінка: 6/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #фантастика #marvel #fireclaw #капітанкамарвел
Придбати можна тут: http://bit.ly/2QaXOJS
Важливо розуміти, що це не чергова історія походження геройки. Це, скоріше, історія становлення персонажа, як завершеної особистості, яка подолала свої внутрішні проблеми та готова братися за зовнішні. І початок коміксу, де розкривають внутрішній світ персонажки, написаний саме в цьому руслі й це вийшло заєбісь. Капітанка під час битви рандомно може зловити як панічну атаку, так і напад неконтрольованої агресії – це виглядає збіса реалістично, бо ж не можуть всі персонажі бути охуєнними без жодної проблеми. І коли в коміксі показана боротьба героїні не лише з антагоністами, а й з самою собою – виглядає охуєнно. Але вся ця охуєнність завершується рівно на тому моменті, як внутрішня боротьба замінюється сутичками з зовнішнім ворогом. З цього моменту в сюжеті йдуть дикі кліше та роялі валяться з кущів один за одним. Тут вже й матір Керол не така проста пизда, як вона думала й батько теж охуєть яка складна особистість. Головна антагоністка взагалі хуй клала на капітанку, бо її місія тут абсолютно тої не стосується. Харизми в антагоністці нуль, як і якогось бекґраунду, який би міг хоч якось зацікавити. В кінці нам подають сімейну драму того типажу, який застарів ще у часи, коли я ходив під стіл пішки.
Щодо малюнку претензій майже немає. Акцент тут на персонажів, що дуже звично для супергероїки Марвел. Але художник приділив достатньо уваги деталям фону, тому локації не виглядають нудними та пласкими декораціями (знову ж таки, як часто буває у супергероїці Марвел). Для фрагментів зі спогадами використали менш насичені кольори й тому ці події ти читаєш ніби як зі старих фото. Нічого особливого, але зроблено якісно.
У підсумку ми отримали лімітку, яка починається просто бомбічно і завершується як другосортний серіал. Прикро. Але заради першої половини можна й почитати.
Сюжет: 5/10 (перші випуски на вісімку тягнуть)
Малюнок: 7/10
Оцінка: 6/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #фантастика #marvel #fireclaw #капітанкамарвел
Придбати можна тут: http://bit.ly/2QaXOJS
Хто б міг подумати, що першим нормальним коміксом про Павука, який вийде українською, стане не історія з Пітером Паркером (хоча він тут присутній), а історія з новим чуваком, якого у нас знають по мультфільму та грі, яка нещодавно вийшла – Майлзом Моралесом.
Як часто трапляється в коміксах з мультивсесвітами, сюжет починається з того, що вже щось відбулося і ми спостерігаємо за наслідками. В даному випадку, помер Пітер Паркер і головний герой йде на його похорон. Це найбільш дике відчуття – коли ти ще не встиг в'їхати, що за шняга відбувається, а тебе вже луплять по голові якимось сюжетним твістом, який відбувся десь колись і ти про нього ніхуя не знаєш. З одного боку, це робить мальопис повністю залежним від попередніх історій, а з іншого пробуджує цікавість, що ж там було раніше. І в який бік воно відхилиться залежить, зазвичай, від того, наскільки цей комікс пиздатий. «Майлз Моралес. Найвеличніша Людина-павук» достатньо пиздатий, щоб хотілося не лише очікувати продовження, а й бажати почитати передісторію.
Це не історія становлення героя, Майлз вже шарить як користуватися своїми силами й тому сюжет має чотири основні сюжетні лінії, які під кінець потроху починають переплітатися. Перша – це підліткове кохання Майлза і його докори сумління щодо того чи варто відкритися своїй половинці. Друга – це смерть Пітера Паркера та підозри головного героя щодо того, що ніхуя насправді він не мертвий. Третя – втеча Осборна з в'язниці (найкоротша лінія яка потім поєднується з попередньою). І остання – два дивних крадії, які в костюмах, схожих на павучі вчиняють розбійні напади та крадуть невідомі для читача речі (мабуть, щось дуже важливе). Завдяки такій різноманітності сюжетів, читати це цікаво. Хоча й тут немає якихось масштабних подій, а екшн не так часто трапляється, та нудьгувати не доводиться.
Малюнок приємний, але художник занадто мало уваги приділяє фону. Більшість локацій в кадрі або не промальовані, або промальовані дуже умовно, тому деталей або дуже мало, або вони абстрактні. В будь-якому випадку, атмосфери це не додає зовсім. Хоча персонажі промальовані гарно, тому за ними спостерігати приємно. Також порадували кольори. В міру насичені, без перебору, як часто люблять робити в підліткових коміксах (а це саме такий, якби мене спитали).
Загалом комікс вийшов досить таки пиздатим, хоча й не без недоліків. Рекомендую всім любителям супергероїки та Павучка, особливо.
Сюжет: 8/10
Малюнок: 5/10
Оцінка: 7/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #людинапавук #marvel #FireclawUkraine
Придбати можна тут: https://bit.ly/3vX46x9
Як часто трапляється в коміксах з мультивсесвітами, сюжет починається з того, що вже щось відбулося і ми спостерігаємо за наслідками. В даному випадку, помер Пітер Паркер і головний герой йде на його похорон. Це найбільш дике відчуття – коли ти ще не встиг в'їхати, що за шняга відбувається, а тебе вже луплять по голові якимось сюжетним твістом, який відбувся десь колись і ти про нього ніхуя не знаєш. З одного боку, це робить мальопис повністю залежним від попередніх історій, а з іншого пробуджує цікавість, що ж там було раніше. І в який бік воно відхилиться залежить, зазвичай, від того, наскільки цей комікс пиздатий. «Майлз Моралес. Найвеличніша Людина-павук» достатньо пиздатий, щоб хотілося не лише очікувати продовження, а й бажати почитати передісторію.
Це не історія становлення героя, Майлз вже шарить як користуватися своїми силами й тому сюжет має чотири основні сюжетні лінії, які під кінець потроху починають переплітатися. Перша – це підліткове кохання Майлза і його докори сумління щодо того чи варто відкритися своїй половинці. Друга – це смерть Пітера Паркера та підозри головного героя щодо того, що ніхуя насправді він не мертвий. Третя – втеча Осборна з в'язниці (найкоротша лінія яка потім поєднується з попередньою). І остання – два дивних крадії, які в костюмах, схожих на павучі вчиняють розбійні напади та крадуть невідомі для читача речі (мабуть, щось дуже важливе). Завдяки такій різноманітності сюжетів, читати це цікаво. Хоча й тут немає якихось масштабних подій, а екшн не так часто трапляється, та нудьгувати не доводиться.
Малюнок приємний, але художник занадто мало уваги приділяє фону. Більшість локацій в кадрі або не промальовані, або промальовані дуже умовно, тому деталей або дуже мало, або вони абстрактні. В будь-якому випадку, атмосфери це не додає зовсім. Хоча персонажі промальовані гарно, тому за ними спостерігати приємно. Також порадували кольори. В міру насичені, без перебору, як часто люблять робити в підліткових коміксах (а це саме такий, якби мене спитали).
Загалом комікс вийшов досить таки пиздатим, хоча й не без недоліків. Рекомендую всім любителям супергероїки та Павучка, особливо.
Сюжет: 8/10
Малюнок: 5/10
Оцінка: 7/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #людинапавук #marvel #FireclawUkraine
Придбати можна тут: https://bit.ly/3vX46x9
Ну що ж, я потрохи повертаюся в стрій і для початку розкажу не про гайпового «Сокола і Відмороженого солдата», а про такий маленький односезонний серіальчик як «Геллстром» (Helstrom, 2020). Серіал від сервісу hulu на основі коміксів Marvel, який є частиною кіновсесвіту, але з певних пір вважається неканоном.
Це історія про брата та сестру, які є дітьми жорстокого маніяка. Їх батько був не просто йобнутою людиною, а буквально породженням пекла. В результаті дітки отримали паранормальні здібності й купу комплексів на додачу. Пацан на ймення Деймон дуже сильно очкує, що стане таким же уйобком, як і його батько. Ну а донька Ана просто відреклася від минулого і почала займатися праведною справою – пиздячити уйобків подібних до батька. Крім того в сюжеті ще присутня їхня мамуська, в яку хуйзна коли вселився демон і тому її тримають у психушці окремо від усіх. Сюжетно все досить гарно пов'язано і повороти добре прописані, тому глядача іноді вдається здивувати ходом подій. Психологічна складова досить простенька, але завдяки колоритним головним героям авторам вдалося зацікавити (хоча більшу частину серіалу хотілося в'їбати сестрі, настільки вона вела себе як курва).
Загальний антураж дещо схожий на купу серіалів по типу «Надприродного», але тут є лише глобальна історія без локальних сюжетиків на одну серію. Зроблено все достатньо грамотно, щоб не загнати у нудьгу і втримати глядача до кінця. Тут дуже гарна містична атмосфера, в якій приємно знаходитися. І хоч у «Гелстром» присутня велика кількість кліше, які бувають в таких серіалах (по типу таємної всесвітньої організації чи того, що люди ніхуя не знають про паранормальне), але вони цілком собі в тему. Працюють вони, звісно, лише тому, що існує лише один сезон. Та продовження не планується, тому це навіть добре.
Я був охуєнно здивований оцінками, коли поліз ставити свою. Його рознесли в пух і прах і критики, і глядачі. Але, як на мене, серіальчик цілком собі норм і вартий свого часу. Точно не гірший за нещодавні «ВандаВіжен» чи «Горобець та Однорукий солдат). Рекомендую любителям містики та всіляких демонів. Суперегероїки тут немає.
Оцінка: 7/10
#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #містика #фантастика #marvel
Це історія про брата та сестру, які є дітьми жорстокого маніяка. Їх батько був не просто йобнутою людиною, а буквально породженням пекла. В результаті дітки отримали паранормальні здібності й купу комплексів на додачу. Пацан на ймення Деймон дуже сильно очкує, що стане таким же уйобком, як і його батько. Ну а донька Ана просто відреклася від минулого і почала займатися праведною справою – пиздячити уйобків подібних до батька. Крім того в сюжеті ще присутня їхня мамуська, в яку хуйзна коли вселився демон і тому її тримають у психушці окремо від усіх. Сюжетно все досить гарно пов'язано і повороти добре прописані, тому глядача іноді вдається здивувати ходом подій. Психологічна складова досить простенька, але завдяки колоритним головним героям авторам вдалося зацікавити (хоча більшу частину серіалу хотілося в'їбати сестрі, настільки вона вела себе як курва).
Загальний антураж дещо схожий на купу серіалів по типу «Надприродного», але тут є лише глобальна історія без локальних сюжетиків на одну серію. Зроблено все достатньо грамотно, щоб не загнати у нудьгу і втримати глядача до кінця. Тут дуже гарна містична атмосфера, в якій приємно знаходитися. І хоч у «Гелстром» присутня велика кількість кліше, які бувають в таких серіалах (по типу таємної всесвітньої організації чи того, що люди ніхуя не знають про паранормальне), але вони цілком собі в тему. Працюють вони, звісно, лише тому, що існує лише один сезон. Та продовження не планується, тому це навіть добре.
Я був охуєнно здивований оцінками, коли поліз ставити свою. Його рознесли в пух і прах і критики, і глядачі. Але, як на мене, серіальчик цілком собі норм і вартий свого часу. Точно не гірший за нещодавні «ВандаВіжен» чи «Горобець та Однорукий солдат). Рекомендую любителям містики та всіляких демонів. Суперегероїки тут немає.
Оцінка: 7/10
#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #містика #фантастика #marvel
Трошки про «Месники. Останній загін» від Marvel та Fireclaw Ukraine. Комікс вже майже ніде не знайдеш в продажу, але відверто кажучи – не дуже й треба. Не подумайте – історія не в пизду всрата. Це просто той випадок, який я називаю «тупа супергероїка».
Автор хуярнув епічну історію, яка немає ні нормальної передісторії, ні розкритих персонажів, ні якихось драматичних поворотів. Ніхто не вмирає, супергерої по всьому світу пиздячать інопланетну погань, періодично отримуючи пизди від неї ж. Купа кліше від пафосних фраз і до перемоги з останніх сил. Хтось скаже: «Ну там же ще купа коміксів до і після, в яких більш глибоко все розкрито» (може й ні, просто в Марвела таке часто), а я скажу: «Похуй». Якщо це продається як окремий твір, то воно має мати завершену історію (це тут є) і все те, що я згадав вище (цього тут немає). Даний комікс цікаво читати лише як розслабон для мозку, бо тут ми спостерігаємо всього лиш за епічним місивом, де суперуйобки пиздячать супергероїв у планетарних масштабах. Екшен і купка тупих жартиків. Це все. Крута динаміка і купа шляпи.
Малюнок насичений і динамічний, але досить нудний. З одного боку він занадто одноманітний та мало деталізований, щоб розглядати кожну сторіночку, але з іншого боку – прекрасно пасує тій історії, яку нам розповідають. Деякі розвороти хотілося б у більшому розмірі бачити, але вони все одно не витягують весь твір на світло. Якщо оцінювати сюжет та малюнок, то художня складова все ж тут виходить на перше місце та не настільки, наскільки хотілося б.
У короткому підсумку – це класичний попкорновий продукт для широкого ринку, який можна прочитати, щоб розслабитися, але я не думаю, що через 10-20 років хтось зможе згадати, що щось таке взагалі існує.
Сюжет: 4/10
Малюнок: 6/10
Оцінка: 5/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #супергерої #Marvel
Зараз його хуй де знайдеш, але я постарався і знайшов де він ще є, поставте мені за це йобаний лайк:
https://bit.ly/3xRgPT6
https://bit.ly/3vJAgv4
Автор хуярнув епічну історію, яка немає ні нормальної передісторії, ні розкритих персонажів, ні якихось драматичних поворотів. Ніхто не вмирає, супергерої по всьому світу пиздячать інопланетну погань, періодично отримуючи пизди від неї ж. Купа кліше від пафосних фраз і до перемоги з останніх сил. Хтось скаже: «Ну там же ще купа коміксів до і після, в яких більш глибоко все розкрито» (може й ні, просто в Марвела таке часто), а я скажу: «Похуй». Якщо це продається як окремий твір, то воно має мати завершену історію (це тут є) і все те, що я згадав вище (цього тут немає). Даний комікс цікаво читати лише як розслабон для мозку, бо тут ми спостерігаємо всього лиш за епічним місивом, де суперуйобки пиздячать супергероїв у планетарних масштабах. Екшен і купка тупих жартиків. Це все. Крута динаміка і купа шляпи.
Малюнок насичений і динамічний, але досить нудний. З одного боку він занадто одноманітний та мало деталізований, щоб розглядати кожну сторіночку, але з іншого боку – прекрасно пасує тій історії, яку нам розповідають. Деякі розвороти хотілося б у більшому розмірі бачити, але вони все одно не витягують весь твір на світло. Якщо оцінювати сюжет та малюнок, то художня складова все ж тут виходить на перше місце та не настільки, наскільки хотілося б.
У короткому підсумку – це класичний попкорновий продукт для широкого ринку, який можна прочитати, щоб розслабитися, але я не думаю, що через 10-20 років хтось зможе згадати, що щось таке взагалі існує.
Сюжет: 4/10
Малюнок: 6/10
Оцінка: 5/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #супергерої #Marvel
Зараз його хуй де знайдеш, але я постарався і знайшов де він ще є, поставте мені за це йобаний лайк:
https://bit.ly/3xRgPT6
https://bit.ly/3vJAgv4
Подивився я «Сокіл та Зимовий солдат». І це трохи срака якась. Хоча хулі хотіти – Marvel давно вже в кіно не той, яким був у першій фазі.
Почати варто з сюжету. Група міжнародних терористів бажає об'єднати планету і стерти кордони усіх держав нахуй. Дуже охуєнна мета, але дуже хуйові методи, тому супергерой з чорного дерева (Сокіл) та білий інвалід (Зимовий солдат) збираються дати трохи пизди цим нехорошим пиздюкам. В цей час Бакі переживає психологічну травму після всього, що він натворив, а Сокіл почуває себе не гідним щита Капітана Америки. Ну а уряду похуй, вони собі свої плани мають, тому у нас з'являється новий Кеп, від чого у пацанів знатно пригорає. Усе могло б бути цікаво, але хтось в кінці взяв і порізав все, що міг. Поки серіал розвивається, то все ще більш-менш, але після завершення складається відчуття, що в тебе десь по ходу перегляду спиздили ніхуйовий шматок історії. І цей шматок охуєнно сильно впливає на те, як персонажі розкриті та сприймаються глядачем. В кінці нам ще впихують мегапафосний спіч від Сокола, який абсолютно не спрацьовує, бо чорному дереву важко викликати якісь емоції.
Найпиздатіше, що тут є – екшн. Коли люди починають пиздитися, літати та робити іншу вздроч, показуючи які пиздаті сили вони мають (чи просто навички) – це просто охуєнно. Але важко оце все дивитися і не закривати очі на всю іншу шляпу.
Коротше, щось вже другий серіал Marvel, який так пафосно рекламували з кожного кутка, виявився пшиком. Воно типу не гімняне, але хотілося б чогось кращого. Окрему журбу викликає те, що охуєнні Шибайголова та Джессіка Джонс закрили, а оцю шляпу нам тепер підсовують. Срака.
Оцінка: 6/10 (якщо і далі так піде, то доведеться гнобити їх ще більше)
#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #фантастика #супергероїка #marvel #сокіл #зимовийсолдат
Почати варто з сюжету. Група міжнародних терористів бажає об'єднати планету і стерти кордони усіх держав нахуй. Дуже охуєнна мета, але дуже хуйові методи, тому супергерой з чорного дерева (Сокіл) та білий інвалід (Зимовий солдат) збираються дати трохи пизди цим нехорошим пиздюкам. В цей час Бакі переживає психологічну травму після всього, що він натворив, а Сокіл почуває себе не гідним щита Капітана Америки. Ну а уряду похуй, вони собі свої плани мають, тому у нас з'являється новий Кеп, від чого у пацанів знатно пригорає. Усе могло б бути цікаво, але хтось в кінці взяв і порізав все, що міг. Поки серіал розвивається, то все ще більш-менш, але після завершення складається відчуття, що в тебе десь по ходу перегляду спиздили ніхуйовий шматок історії. І цей шматок охуєнно сильно впливає на те, як персонажі розкриті та сприймаються глядачем. В кінці нам ще впихують мегапафосний спіч від Сокола, який абсолютно не спрацьовує, бо чорному дереву важко викликати якісь емоції.
Найпиздатіше, що тут є – екшн. Коли люди починають пиздитися, літати та робити іншу вздроч, показуючи які пиздаті сили вони мають (чи просто навички) – це просто охуєнно. Але важко оце все дивитися і не закривати очі на всю іншу шляпу.
Коротше, щось вже другий серіал Marvel, який так пафосно рекламували з кожного кутка, виявився пшиком. Воно типу не гімняне, але хотілося б чогось кращого. Окрему журбу викликає те, що охуєнні Шибайголова та Джессіка Джонс закрили, а оцю шляпу нам тепер підсовують. Срака.
Оцінка: 6/10 (якщо і далі так піде, то доведеться гнобити їх ще більше)
#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #фантастика #супергероїка #marvel #сокіл #зимовийсолдат
Бля, якось так ліньки щось писати після відпустки. Але список довгий, тому розкажу трошки про перший тайтл нового видавництва коміксів Видавництво "Мрія".
Ним став «Доктор Дум. Поттерсвіль». Номінант на якісь там премії-хуємії (може навіть переможець, але то похуй). Я не очікував чогось визначного, бо не вірю в Marvel ні на краплю, але сюжет виявився на диво адекватним (звісно в рамках супергероїки). Латверія веде неоголошену війну з сусідом, а тим часом людство планує створити на Місяці чорну діру, щоб їбашити дохуя енергії на Землю (такий собі енергетичний рай). Доктор Дум дуже критикує цю ідею, бо не вірить, що науковці не проїбалися і що через цей винахід не станеться пизда. На диво, перед самим запуском, установку розпиздячують невідомі підараси у латверійських обладунках і на Дума падає головна підозра. Йому доведеться розібратися, хто ж його підставив та розрулити всю хуйню, яка відбувається.
Сюжет вийшов хоч і передбачуваним, але цілком собі цікавим. Головною причиною цього є протагоніст. Дума прописали дуже добре і тому за ним цікаво спостерігати та вболівати за нього. Єдиний нюанс – у фіналі автор ніби подумав, що якийсь це Дум занадто позитивний виходить і зробив сюжетний поворот, який просто нахуй нівелює все те позитивне, що стосувалося головного героя. І це виглядає так нелогічно, що просто срака. Якби не оцей нюанс, то можна було б говорити, що ця історія крута, а так – є чим потішитися, але готуйтеся до шляпи.
Художньо виконано досить непогано. Це не рівень видатних коміксових художників, але досить міцна робота, що не просідає ні в деталізації, ні в стилістиці. Все насичено, яскраво та чітко – я таке люблю. Оку приємно, хоча захоплюватися немає чим.
Загалом, читати можна, але це цілком прохідна річ, яка нічим особливо не виділяється з тих мільйонів історій, які вже існують у коміксах. Класичний Marvel, хулі.
Сюжет: 6/10
Малюнок: 7/10
Оцінка: 7/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #marvel #доктордум #супергероїка
Придбати можна тут: https://bit.ly/3xEHaTD
Ним став «Доктор Дум. Поттерсвіль». Номінант на якісь там премії-хуємії (може навіть переможець, але то похуй). Я не очікував чогось визначного, бо не вірю в Marvel ні на краплю, але сюжет виявився на диво адекватним (звісно в рамках супергероїки). Латверія веде неоголошену війну з сусідом, а тим часом людство планує створити на Місяці чорну діру, щоб їбашити дохуя енергії на Землю (такий собі енергетичний рай). Доктор Дум дуже критикує цю ідею, бо не вірить, що науковці не проїбалися і що через цей винахід не станеться пизда. На диво, перед самим запуском, установку розпиздячують невідомі підараси у латверійських обладунках і на Дума падає головна підозра. Йому доведеться розібратися, хто ж його підставив та розрулити всю хуйню, яка відбувається.
Сюжет вийшов хоч і передбачуваним, але цілком собі цікавим. Головною причиною цього є протагоніст. Дума прописали дуже добре і тому за ним цікаво спостерігати та вболівати за нього. Єдиний нюанс – у фіналі автор ніби подумав, що якийсь це Дум занадто позитивний виходить і зробив сюжетний поворот, який просто нахуй нівелює все те позитивне, що стосувалося головного героя. І це виглядає так нелогічно, що просто срака. Якби не оцей нюанс, то можна було б говорити, що ця історія крута, а так – є чим потішитися, але готуйтеся до шляпи.
Художньо виконано досить непогано. Це не рівень видатних коміксових художників, але досить міцна робота, що не просідає ні в деталізації, ні в стилістиці. Все насичено, яскраво та чітко – я таке люблю. Оку приємно, хоча захоплюватися немає чим.
Загалом, читати можна, але це цілком прохідна річ, яка нічим особливо не виділяється з тих мільйонів історій, які вже існують у коміксах. Класичний Marvel, хулі.
Сюжет: 6/10
Малюнок: 7/10
Оцінка: 7/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #marvel #доктордум #супергероїка
Придбати можна тут: https://bit.ly/3xEHaTD
«Локі» (Loki , 2021) виявився найкращим серед трьох стартових серіалів Marvel, які розпочали четверту фазу їхнього кіновсесвіту.
Звісно, не обійшлося без пройобів у сюжеті. За спиною вже стільки матеріалу, що загальна картинка тепер тримається купи лише якщо забити хуй на деталі й сприймати все просто за розвагу. А розважати в цього серіалу виходить досить непогано. Перш за все, цьому сприяє головний персонаж – хитровиїбаний пиздюк, який за період сюжету плавно перетворюється від кінченого егоїста в емпатичного добряка, який здатен любити, рятувати світ та думати не лише про себе. Завдяки грамотно прописаному персонажу за Локі цікаво спостерігати та переживати з ним цю пригоду. Причому це актуально для усіх його версій, які згадуються у серіалі (маленький спойлер).
Сам сюжет будується навколо часу та його відгалужень про які йшлося в другій частині «Війни нескінченності». Локі випадково спиздив Тесерракт та уїбав далеко-далеко. Але немає такого далеко, де б його не знайшли працівники організації, що слідкує за порушниками які змінюють священний часоряд, та створюють нові реальності. Тож чувака кидають в каталашку, звідки він зможе вийти лише якщо допоможе часовим уйобкам порішати одну справу.
За шість серій відбувається багато цікавого. Тут динаміка така, що Ванда з Соколом тихенько плачуть десь в сраці. Локації змінюються щосеріїї, а в кінці сценаристи просто беруть, та шлють нахуй сюжет усіх інших фільмів та серіалів, що вийшли в цьому кіновсесвіті на сьогодні. Це масштабно, епічно і прикольно. Таким чином тепер глядачі зможуть не лише побачити вихід цього всесвіту на новий рівень, а й спостерігати різні варіації одних і тих же героїв у різних стрічках. Це пиздато.
Тож, якщо ви трошки слідкуєте за усією цією хернею, яку робить Marvel, то вам цей серіал обов'язковий до перегляду. Якщо ж ні – то варто спочатку трохи ознайомитися з попередніми проектами, щоб розуміти, що взагалі відбувається.
Оцінка: 8/10
#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #marvel #локі
Звісно, не обійшлося без пройобів у сюжеті. За спиною вже стільки матеріалу, що загальна картинка тепер тримається купи лише якщо забити хуй на деталі й сприймати все просто за розвагу. А розважати в цього серіалу виходить досить непогано. Перш за все, цьому сприяє головний персонаж – хитровиїбаний пиздюк, який за період сюжету плавно перетворюється від кінченого егоїста в емпатичного добряка, який здатен любити, рятувати світ та думати не лише про себе. Завдяки грамотно прописаному персонажу за Локі цікаво спостерігати та переживати з ним цю пригоду. Причому це актуально для усіх його версій, які згадуються у серіалі (маленький спойлер).
Сам сюжет будується навколо часу та його відгалужень про які йшлося в другій частині «Війни нескінченності». Локі випадково спиздив Тесерракт та уїбав далеко-далеко. Але немає такого далеко, де б його не знайшли працівники організації, що слідкує за порушниками які змінюють священний часоряд, та створюють нові реальності. Тож чувака кидають в каталашку, звідки він зможе вийти лише якщо допоможе часовим уйобкам порішати одну справу.
За шість серій відбувається багато цікавого. Тут динаміка така, що Ванда з Соколом тихенько плачуть десь в сраці. Локації змінюються щосеріїї, а в кінці сценаристи просто беруть, та шлють нахуй сюжет усіх інших фільмів та серіалів, що вийшли в цьому кіновсесвіті на сьогодні. Це масштабно, епічно і прикольно. Таким чином тепер глядачі зможуть не лише побачити вихід цього всесвіту на новий рівень, а й спостерігати різні варіації одних і тих же героїв у різних стрічках. Це пиздато.
Тож, якщо ви трошки слідкуєте за усією цією хернею, яку робить Marvel, то вам цей серіал обов'язковий до перегляду. Якщо ж ні – то варто спочатку трохи ознайомитися з попередніми проектами, щоб розуміти, що взагалі відбувається.
Оцінка: 8/10
#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #marvel #локі
Marvel повернувся на великі екрани! Ура! Чи, може, бля? Мастодонт кіно про персонажів у коcтюмчиках вивалив на глядачів «Чорну вдову» (Black Widow, 2021), яка мала вийти ще коли я був молодий і неодружений. І стільки ж часу було, щоб її відшліфувати та зробити з неї щось пристойне. Але всі ми знаємо, що вона трохи здохла після Війни нескінченності, тому хоч події й розгортаються до того, але ми маємо труп.
У «Вдові» нам розказують історію про те, що відбулося з Натахою після Громадянської війни. Сюрприз: їй довелося займатися сімейними справами, згадувати минуле і пиздитися з чуваком, який буквально керував нашою планетою, але про нього ніхто ніколи не чув за весь цей час. Типу, нормальний сюжетик для супергеройського кіно, але якось це все зроблено несерйозно. Більшість персонажів відіграні, ніби їх грають шматки дерева. Єдині, хто це все якось розбавляють – менша сестричка і батяня Натахи. Перша поводить себе як підліток і таким чином стібеться з багатьох речей, які вже стали клішованими для супергеройських фільмів. Та й взагалі поводить себе, як жива людина, яка має якісь емоції навіть у найкритичніших ситуаціях. Ну а батько – такий собі простакуватий дурко, якого цікавить лише те, щоб всі думали, що він найпиздатіший. З цього виходить купа жартів, тому це теж виглядає досить живенько. Усі інші – шматок лютого гімна.
Антагоністи повністю всрані. Автори акцентували на стосунках Романової з родичами, але якось забули про те, що треба ще якось інших персонажів розвивати. Результатом стало те, що Таскмайстер та головний уойобок, який не має нормальної клички, вийшли сірими та непомітними.
Ну а найбільша срака якраз з тим, що являється основним у такого роду фільмах – екшн та спецефекти. Якщо перший ще більш-менш, то спецефекти всраті майже повністю. Такого комп'ютерно-пластилінового гімна я давно не бачив. І це я дивився не в кінотеатрі. Страшно подумати, як це могло виглядати на великому екрані. Відразу видно, що студію тепер більше цікавить кількість, а не якість. Тепер ми отримаємо по серіалу на кожен день тижня та по пару фільмів на місяць і щасливо підемо дивитися усю цю купу лайно, бо цікаво ж цим це все закінчиться (спойлер – ми раніше помремо).
У підсумку вийшов дуже і дуже посередній фільм, який я нікому не раджу. Його сміливо можна пропускати навіть зважаючи на глобальний сюжет кіновсесвіту.
Оцінка: 4/10
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #супергероїка #marvel
У «Вдові» нам розказують історію про те, що відбулося з Натахою після Громадянської війни. Сюрприз: їй довелося займатися сімейними справами, згадувати минуле і пиздитися з чуваком, який буквально керував нашою планетою, але про нього ніхто ніколи не чув за весь цей час. Типу, нормальний сюжетик для супергеройського кіно, але якось це все зроблено несерйозно. Більшість персонажів відіграні, ніби їх грають шматки дерева. Єдині, хто це все якось розбавляють – менша сестричка і батяня Натахи. Перша поводить себе як підліток і таким чином стібеться з багатьох речей, які вже стали клішованими для супергеройських фільмів. Та й взагалі поводить себе, як жива людина, яка має якісь емоції навіть у найкритичніших ситуаціях. Ну а батько – такий собі простакуватий дурко, якого цікавить лише те, щоб всі думали, що він найпиздатіший. З цього виходить купа жартів, тому це теж виглядає досить живенько. Усі інші – шматок лютого гімна.
Антагоністи повністю всрані. Автори акцентували на стосунках Романової з родичами, але якось забули про те, що треба ще якось інших персонажів розвивати. Результатом стало те, що Таскмайстер та головний уойобок, який не має нормальної клички, вийшли сірими та непомітними.
Ну а найбільша срака якраз з тим, що являється основним у такого роду фільмах – екшн та спецефекти. Якщо перший ще більш-менш, то спецефекти всраті майже повністю. Такого комп'ютерно-пластилінового гімна я давно не бачив. І це я дивився не в кінотеатрі. Страшно подумати, як це могло виглядати на великому екрані. Відразу видно, що студію тепер більше цікавить кількість, а не якість. Тепер ми отримаємо по серіалу на кожен день тижня та по пару фільмів на місяць і щасливо підемо дивитися усю цю купу лайно, бо цікаво ж цим це все закінчиться (спойлер – ми раніше помремо).
У підсумку вийшов дуже і дуже посередній фільм, який я нікому не раджу. Його сміливо можна пропускати навіть зважаючи на глобальний сюжет кіновсесвіту.
Оцінка: 4/10
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #супергероїка #marvel
«Місячний лицар. Із мертвих» видавництва MAL'OPUS виявився дуже приємною несподіванкою від Marvel . Коли я брався його читати, то зовсім не очікував побачити саме такий формат оповіді.
Спочатку може здатися, що це похмура та брутальна історія, але потім розумієш, що ось так, нахуй, мав би виглядати Дедпул у коміксах. Місячний лицар нагло лізе на територію балакучого найманця й жорстоко їбе його в сраку. Сюжет тут не тримається однієї лінії – це окремі історії, пов'язані лише головним персонажем. Але кожна з історій одночасно драйвова та смішна. Екшен на рівні, а деякі сцени, хоч і явно злизані з кінематографу, але обіграні дуже грамотно. Таке собі вдале запозичення. Лише під кінець намальовується якийсь загальний сюжет, тому з нетерпінням хочу прочитати продовження.
Малюнок доволі простенький, на перший погляд. Але якщо уважно читати, то стає зрозуміло, що художник вдало використовує усі засоби. Тут буквально немає нічого зайвого. І хоча від цього дещо постраждала деталізація, але усе інше настільки пиздате, що з головою компенсує цей невеличкий недолік.
Рекомендую всім. Одна з кращих речей Марвел, які я читав.
Сюжет: 9/10
Малюнок: 8/10
Оцінка: 9/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #marvel #супергероїка #місячнийлицар
Придбати можна тут: https://bit.ly/2UvuIay
Спочатку може здатися, що це похмура та брутальна історія, але потім розумієш, що ось так, нахуй, мав би виглядати Дедпул у коміксах. Місячний лицар нагло лізе на територію балакучого найманця й жорстоко їбе його в сраку. Сюжет тут не тримається однієї лінії – це окремі історії, пов'язані лише головним персонажем. Але кожна з історій одночасно драйвова та смішна. Екшен на рівні, а деякі сцени, хоч і явно злизані з кінематографу, але обіграні дуже грамотно. Таке собі вдале запозичення. Лише під кінець намальовується якийсь загальний сюжет, тому з нетерпінням хочу прочитати продовження.
Малюнок доволі простенький, на перший погляд. Але якщо уважно читати, то стає зрозуміло, що художник вдало використовує усі засоби. Тут буквально немає нічого зайвого. І хоча від цього дещо постраждала деталізація, але усе інше настільки пиздате, що з головою компенсує цей невеличкий недолік.
Рекомендую всім. Одна з кращих речей Марвел, які я читав.
Сюжет: 9/10
Малюнок: 8/10
Оцінка: 9/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #marvel #супергероїка #місячнийлицар
Придбати можна тут: https://bit.ly/2UvuIay
«Вічні» (Eternals, 2021) – це коли Marvel намагаються бути як DC Comics, але в них ніхуя не виходить. Я подивився новий «довсирачкиепічний блокбастер» від головних спонсорів розваг сучасності. І тепер стає так смішно, що довгий час DC намагалися будувати свої фільми, щоб наздогнати Marvel і в них ніхуя не виходило. А тепер, коли вони вирішили забити хуй на такий підхід, то цим вирішили зайнятися їх конкуренти. Бажання зробити фільм більш серйозним похвальне, але варто було йти до кінця, а не зупинятися на півдорозі.
Тож, розберемо в чому вся хуйня і чи є щось тут позитивного. Перше, що впадає в очі – сильний акцент на персонажах. Попри те, що розкрити ідеально всіх не вдалося, та вони старалися й за це жирний плюс. Завдяки цим старанням я справді співпереживав Тені, Ґільґамешу та Друїґу. Вони були живими й це було заєбісь. На превелику прикрість, усі інші були аж занадто живими, майже людьми, тому чворили класичну людську хуєту. Логіка деяких персонажі більше схожа на життєвий вибір малолітки, яка дупля не ріже як цей світ працює, але хоче все і зразу вже. Як сказала моя дружина: «Вони понад 5000 років вчилися у людей, а навчилися лише, як творити хуйню» (цитата не дослівна). Тож коли постає вибір між балансом у всесвіті й людством, вони вибирають милих створінь зі шкіри та кісток, бо... ті вміють сміятися і кохати. Зважаючи на вже існуючий всесвіт Marvel це така, блядь, «унікальна» здібність, що всратися.
Чим далі в ліс, тим більше дров – так можна охарактеризувати світобудову КВМ на цей момент. Загалом, цілісність усього цього давно вже була послана нахуй, але тоді логічне питання: Нахуя прикидатися, ніби чашка ціла, якщо вона вже навіть зі скотчем не тримається купи? Просто море питань до світобудови, фізики та інших речей. Я, блядь, навіть список короткий складу:
1. Який хуй дрочать Месники, коли селестіал являється?
2. Якщо селестіали такі невротєбацця модні, то хулі вони самі не розберуться з девіантами?
3. Нахуя ноги і руки тим, хто не ходить і нічого руками не робить (це я про селестіалів)?
4. Чому Вічні вирішили рятувати саме Землю, а не який світ, з тих, що були до?
5. Де йобані Вартові галактики?
І є ще купа питань, але вони вже будуть спойлерами.
Екшену тут мало, але коли він є, то він дуже непоганий. Це трохи втішає, хоча й не сильно. А, що дуже сильно бісить, що Marvel ніяк не можуть відучитися ліпити жарти в усі свої фільми. Їх тут в рази менше, ніж зазвичай, але вони так само не в тему, особливо, зважаючи на те, що фільм типу як серйозний має бути.
Тож. Вийшло дуже посередньо. Дивитися можна, але це фільм на один раз.
Оцінка: 6/10
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #marvel #супергероїка
Тож, розберемо в чому вся хуйня і чи є щось тут позитивного. Перше, що впадає в очі – сильний акцент на персонажах. Попри те, що розкрити ідеально всіх не вдалося, та вони старалися й за це жирний плюс. Завдяки цим старанням я справді співпереживав Тені, Ґільґамешу та Друїґу. Вони були живими й це було заєбісь. На превелику прикрість, усі інші були аж занадто живими, майже людьми, тому чворили класичну людську хуєту. Логіка деяких персонажі більше схожа на життєвий вибір малолітки, яка дупля не ріже як цей світ працює, але хоче все і зразу вже. Як сказала моя дружина: «Вони понад 5000 років вчилися у людей, а навчилися лише, як творити хуйню» (цитата не дослівна). Тож коли постає вибір між балансом у всесвіті й людством, вони вибирають милих створінь зі шкіри та кісток, бо... ті вміють сміятися і кохати. Зважаючи на вже існуючий всесвіт Marvel це така, блядь, «унікальна» здібність, що всратися.
Чим далі в ліс, тим більше дров – так можна охарактеризувати світобудову КВМ на цей момент. Загалом, цілісність усього цього давно вже була послана нахуй, але тоді логічне питання: Нахуя прикидатися, ніби чашка ціла, якщо вона вже навіть зі скотчем не тримається купи? Просто море питань до світобудови, фізики та інших речей. Я, блядь, навіть список короткий складу:
1. Який хуй дрочать Месники, коли селестіал являється?
2. Якщо селестіали такі невротєбацця модні, то хулі вони самі не розберуться з девіантами?
3. Нахуя ноги і руки тим, хто не ходить і нічого руками не робить (це я про селестіалів)?
4. Чому Вічні вирішили рятувати саме Землю, а не який світ, з тих, що були до?
5. Де йобані Вартові галактики?
І є ще купа питань, але вони вже будуть спойлерами.
Екшену тут мало, але коли він є, то він дуже непоганий. Це трохи втішає, хоча й не сильно. А, що дуже сильно бісить, що Marvel ніяк не можуть відучитися ліпити жарти в усі свої фільми. Їх тут в рази менше, ніж зазвичай, але вони так само не в тему, особливо, зважаючи на те, що фільм типу як серйозний має бути.
Тож. Вийшло дуже посередньо. Дивитися можна, але це фільм на один раз.
Оцінка: 6/10
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #marvel #супергероїка
Настав той момент, коли я можу сказати, що вся ця задумка з мультивсесвітом Marvel почала всирати фільми. Може це сталося раніше, але я це помітив яскраво в «Шан-Чі та легенда десяти кілець».
Історія про сина таємничого Мандарина (який повноцінно вперше з'являється на екрані в рамках мультивсесвіту), що живе своїм життям та в хуй не дує, могла б стати прекрасним оріджином, якби була повністю окремим фільмом. Могло б вийти класичне становлення героя, зроблене цілком собі у стилі дев'яностих, але в більш сучасному антуражі та з елементами китайщини. Буквально все, що не стосується мультивсесвіту, у цій стрічці виглядає або пиздато, або просто добре. Навіть набагато менша кількість жартів створюють відчуття, що це майже не Marvel. Але вирватися з цього кола фільму не вдалося. Знову усі події виглядають вторинними, бо ти розумієш, яка срака вже відбулася у цьому всесвіті й поточна хуйня виглядає як маленький пшик, хоча намагається налякати глядача масштабною серйозністю. Але сюжет просто тоне в тому багажі, який вже зібрався в попередніх фільмах та серіалах.
Та якщо спробувати абстрагуватися від їбучого кіновсесвіту, то фільм може дуже навіть зайти. Фактично єдиний його недолік – гумористичні сцени. Це вже настільки банальна банальщина, що від них блювати хочеться. Натомість ми отримали хороший екшн, який гарно балансує між простенькими (на сьогоднішній час) єдиноборствами та масштабною битвою з магією та всією такою іншою поєботою. Дуже гарно зроблені локації. І не лише ті, що в китайському антуражі, а й звичайні, типу вулиць міста, де живе головний герой, чи підпільного бійцівського клубу.
Загалом фільм хороший, але блядський мультивсесвіт вже починає зайобувати. Я вже скучив за супергероями, які мають просто пиздячать локальних поганців, а не рятують цілий світ щодня (якщо не весь всесвіт, чи ще гірше - дохуїліард всесвітів).
Оцінка: 7/10
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #фентезі #супергероїка #marvel
Історія про сина таємничого Мандарина (який повноцінно вперше з'являється на екрані в рамках мультивсесвіту), що живе своїм життям та в хуй не дує, могла б стати прекрасним оріджином, якби була повністю окремим фільмом. Могло б вийти класичне становлення героя, зроблене цілком собі у стилі дев'яностих, але в більш сучасному антуражі та з елементами китайщини. Буквально все, що не стосується мультивсесвіту, у цій стрічці виглядає або пиздато, або просто добре. Навіть набагато менша кількість жартів створюють відчуття, що це майже не Marvel. Але вирватися з цього кола фільму не вдалося. Знову усі події виглядають вторинними, бо ти розумієш, яка срака вже відбулася у цьому всесвіті й поточна хуйня виглядає як маленький пшик, хоча намагається налякати глядача масштабною серйозністю. Але сюжет просто тоне в тому багажі, який вже зібрався в попередніх фільмах та серіалах.
Та якщо спробувати абстрагуватися від їбучого кіновсесвіту, то фільм може дуже навіть зайти. Фактично єдиний його недолік – гумористичні сцени. Це вже настільки банальна банальщина, що від них блювати хочеться. Натомість ми отримали хороший екшн, який гарно балансує між простенькими (на сьогоднішній час) єдиноборствами та масштабною битвою з магією та всією такою іншою поєботою. Дуже гарно зроблені локації. І не лише ті, що в китайському антуражі, а й звичайні, типу вулиць міста, де живе головний герой, чи підпільного бійцівського клубу.
Загалом фільм хороший, але блядський мультивсесвіт вже починає зайобувати. Я вже скучив за супергероями, які мають просто пиздячать локальних поганців, а не рятують цілий світ щодня (якщо не весь всесвіт, чи ще гірше - дохуїліард всесвітів).
Оцінка: 7/10
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #фентезі #супергероїка #marvel
З другого разу я таки добрався на «Людина-павук. Немає шляху додому» (Spider-Man. No way home, 2021). Вперше вийшов облом, бо я прийшов на сеанс за добу до нього.
Ну що ж, нарешті новий Павук отримав справді хороший фільм. Якщо перша частина сприймалася як фанфік до Залізної людини, друга – непоганим розважально-пригодницький кіно для підлітків, то третій нарешті претендує на якусь серйозність, як зі сторони сюжету, так і з боку персонажів. Думаю, всі вже знають, що тут буде купа персонажів з попередніх фільмів про павучого пиздюка, які ще до кіновсесвіту Marvel знімалися. І це круто. Може я вже трохи старпер, але персонажі з минулих частин виявилися набагато цікавішими за нових. Вони отримали нове життя та шанс завершити свою історію інакше й більшість скористалися цим на повну. Єдиний недолік – антагоністів з попередніх частин купа, а нових немає. Виходить, що нового павучка трохи обділили увагою. Але з усім тим, молодий Пітер Паркер гарно відпиздячився з кожним з них, тому жалітися складно. Окремо хочеться згадати сцену у дзеркальному світі (ми в трейлері бачили її частинку) – це неймовірний крутяк. Вона перекриває собою весь подальший екшн, який трапляється у стрічці. Але не подумайте – екшн добрий в принципі протягом усього хронометражу.
Але для того, щоб повністю оцінити крутість цього фільму, потрібно бачити попередні частини, причому усі. А в ідеалі, ще й не знати нічого абсолютно про нову стрічку. Саме за таких ідеальних умов можна отримати максимальний кайф від того, що відбувається. В деяких моментах від ностальгії можна зловити сльозу. Звісно, навіть не знаючи ранніх фільмів, можна кайфанути від нового теж, але тоді буде набагато складніше вловити деякі емоційні моменти та загалом зрозуміти мотивацію усіх персонажів зі старих всесвітів. А саме в цьому головна фішка картини.
Все більше помічається, що Marvel намагаються відійти від своєї класичної схеми легеньких розважальних блокбастерів. Все менше жартів, все більше драми. Це пиздато. Коли вони навчаться знімати фільми без прив'язки до власного створеного кіновсесвіту – настане глобальний заєбісь.
Ну а поки що, рекомендую сходити в кіно (хоча більшість з вас вже на нього сходили, я знаю).
Оцінка: 8/10
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #фантастика #супергероїка #marvel
Ну що ж, нарешті новий Павук отримав справді хороший фільм. Якщо перша частина сприймалася як фанфік до Залізної людини, друга – непоганим розважально-пригодницький кіно для підлітків, то третій нарешті претендує на якусь серйозність, як зі сторони сюжету, так і з боку персонажів. Думаю, всі вже знають, що тут буде купа персонажів з попередніх фільмів про павучого пиздюка, які ще до кіновсесвіту Marvel знімалися. І це круто. Може я вже трохи старпер, але персонажі з минулих частин виявилися набагато цікавішими за нових. Вони отримали нове життя та шанс завершити свою історію інакше й більшість скористалися цим на повну. Єдиний недолік – антагоністів з попередніх частин купа, а нових немає. Виходить, що нового павучка трохи обділили увагою. Але з усім тим, молодий Пітер Паркер гарно відпиздячився з кожним з них, тому жалітися складно. Окремо хочеться згадати сцену у дзеркальному світі (ми в трейлері бачили її частинку) – це неймовірний крутяк. Вона перекриває собою весь подальший екшн, який трапляється у стрічці. Але не подумайте – екшн добрий в принципі протягом усього хронометражу.
Але для того, щоб повністю оцінити крутість цього фільму, потрібно бачити попередні частини, причому усі. А в ідеалі, ще й не знати нічого абсолютно про нову стрічку. Саме за таких ідеальних умов можна отримати максимальний кайф від того, що відбувається. В деяких моментах від ностальгії можна зловити сльозу. Звісно, навіть не знаючи ранніх фільмів, можна кайфанути від нового теж, але тоді буде набагато складніше вловити деякі емоційні моменти та загалом зрозуміти мотивацію усіх персонажів зі старих всесвітів. А саме в цьому головна фішка картини.
Все більше помічається, що Marvel намагаються відійти від своєї класичної схеми легеньких розважальних блокбастерів. Все менше жартів, все більше драми. Це пиздато. Коли вони навчаться знімати фільми без прив'язки до власного створеного кіновсесвіту – настане глобальний заєбісь.
Ну а поки що, рекомендую сходити в кіно (хоча більшість з вас вже на нього сходили, я знаю).
Оцінка: 8/10
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #фантастика #супергероїка #marvel
У Marvel все хуйово. Тепер буду починати цією фразою кожну рецензію на хуйню від Марвел. Вони знову намагаються в нові жанри у «Соколиному оці» (Hawkeye, 2021), але виходить дуже посередньо.
Серіал, який протягом усієї промокампанії позиціонувався, як нова різдвяна класика, вийшов нудним та награним і з дуже слабеньким духом Різдва. Можна сказати, вийшов маленький різдвяний пук. Єдине, що справді вдалося – трохи більше розкрити особистість Клінта Бартона. Що стосується Кейт Бішоп, яка має замінити старого Соколиного ока, то її вийшло показати як тупу намахану пизду, яка до кінця серіалу так ніхуя і не навчилася. Як вона була наглою мудачинею на початку, такою й залишилася у кінці. Єдине що змінилося - вона краще себе стала поводити з Клінтом (це легко пояснити тим, що вони просто подружилися і вона менше стала при ньому вийобуватися).
Щодо сюжету – класичний посередній сюжет про кримінальний світ та хороших героїв, які випадково перейшли дорогу не тому чуваку і тому змушені розгрібати тепер все гімно. Це давно не оригінально і без додаткових плюшок таким складно зацікавити. Хорошим плюсом стала поява Кінґпіна у виконанні Вінсента Д'Онофріо. Це ще одна цеглинка до фундаменту, на якому базується надія на повернення Шибайголови.
Якраз сьогодні я дочитав комікс, який явно ліг в основу сюжету цього серіалу. «Соколине око. Життя як зброя» видавництва Malopus. На фоні серіалу це просто шедевр. Хоча якщо намагатися оцінювати окремо, то оцінка буде трошки менше – просто заєбісь. Автори не паряться створенням якоїсь святкової атмосфери, натомість у кожному випуску намагаються запхнути персонажів у якнайглибшу срачину. Герої поводять себе трохи намахано, але це не відчувається награним. От саме в мальописі це показує їх характери. Сюжети прості, але цікаві (глобального якогось, щоб тягнувся через усі випуски тут немає). Малюнок стилізований під комікси срібної доби й це пизда як пасує йому.
Тож у підсумку рекомендую почитати комікс, ніж дивитися серіал.
Оцінка серіалу: 5/10
Оцінка коміксу:
- малюнок: 7/10
- сюжет: 8/10
#серіал #комікс #серіалорецензія #коміксрецензія #ррцз #безцензури #супергероїка #marvel
Придбати комікс можна тут: https://bit.ly/3ygWU22
Серіал, який протягом усієї промокампанії позиціонувався, як нова різдвяна класика, вийшов нудним та награним і з дуже слабеньким духом Різдва. Можна сказати, вийшов маленький різдвяний пук. Єдине, що справді вдалося – трохи більше розкрити особистість Клінта Бартона. Що стосується Кейт Бішоп, яка має замінити старого Соколиного ока, то її вийшло показати як тупу намахану пизду, яка до кінця серіалу так ніхуя і не навчилася. Як вона була наглою мудачинею на початку, такою й залишилася у кінці. Єдине що змінилося - вона краще себе стала поводити з Клінтом (це легко пояснити тим, що вони просто подружилися і вона менше стала при ньому вийобуватися).
Щодо сюжету – класичний посередній сюжет про кримінальний світ та хороших героїв, які випадково перейшли дорогу не тому чуваку і тому змушені розгрібати тепер все гімно. Це давно не оригінально і без додаткових плюшок таким складно зацікавити. Хорошим плюсом стала поява Кінґпіна у виконанні Вінсента Д'Онофріо. Це ще одна цеглинка до фундаменту, на якому базується надія на повернення Шибайголови.
Якраз сьогодні я дочитав комікс, який явно ліг в основу сюжету цього серіалу. «Соколине око. Життя як зброя» видавництва Malopus. На фоні серіалу це просто шедевр. Хоча якщо намагатися оцінювати окремо, то оцінка буде трошки менше – просто заєбісь. Автори не паряться створенням якоїсь святкової атмосфери, натомість у кожному випуску намагаються запхнути персонажів у якнайглибшу срачину. Герої поводять себе трохи намахано, але це не відчувається награним. От саме в мальописі це показує їх характери. Сюжети прості, але цікаві (глобального якогось, щоб тягнувся через усі випуски тут немає). Малюнок стилізований під комікси срібної доби й це пизда як пасує йому.
Тож у підсумку рекомендую почитати комікс, ніж дивитися серіал.
Оцінка серіалу: 5/10
Оцінка коміксу:
- малюнок: 7/10
- сюжет: 8/10
#серіал #комікс #серіалорецензія #коміксрецензія #ррцз #безцензури #супергероїка #marvel
Придбати комікс можна тут: https://bit.ly/3ygWU22
Прочитав серію «Marvel. Супергеройські пригоди» видану Fireclaw Ukraine. Серія включає чотири невеличкі сингли, орієнтовані на дитячу авдиторію.
Перше, що хочеться зауважити – попри простоту сюжетів, ці чотири випуски на голову вищі за більшість історій марвелівських. Саме формат для дітей згладжує огріхи у прописуванні персонажів чи розкриття якоїсь глобальної теми. Основна суть – розважити. І це чудово вдається усім цим історіям.
Основною фішкою цих історій я б назвав сезонність. Кожен комікс прямо чи опосередковано відповідає певному сезону і завдяки цьому виглядає набагато атмосфернішим саме завдяки такому підходу.
Малюнок простенький, але достатньо деталізований, як на дитячий комікс. Я давно звик, що для дітей малюнок роблять набагато спрощеним, але тут це зроблено адекватно, в міру. Якраз достатньо, щоб не виглядати простенькою поїботою навіть для дорослого читача.
Але найпрекрасніше у цих синглах у кінці. В кожному з них є кілька односторінкових гумористичних стрипів з супергероями, які намальовані у стилі Пуцьвіріньків. А деякі сюжети - це прямо переосмислені сюжети Пуцьвірінків з героями Марвел в головних ролях. Це виглядає неймовірно мило, весело та охуєнно. Як мінімум, заради них варто купувати ці сингли.
Оцінка: 8/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #marvel
Придбати можна тут: https://fireclaw.com.ua/shop/
Перше, що хочеться зауважити – попри простоту сюжетів, ці чотири випуски на голову вищі за більшість історій марвелівських. Саме формат для дітей згладжує огріхи у прописуванні персонажів чи розкриття якоїсь глобальної теми. Основна суть – розважити. І це чудово вдається усім цим історіям.
Основною фішкою цих історій я б назвав сезонність. Кожен комікс прямо чи опосередковано відповідає певному сезону і завдяки цьому виглядає набагато атмосфернішим саме завдяки такому підходу.
Малюнок простенький, але достатньо деталізований, як на дитячий комікс. Я давно звик, що для дітей малюнок роблять набагато спрощеним, але тут це зроблено адекватно, в міру. Якраз достатньо, щоб не виглядати простенькою поїботою навіть для дорослого читача.
Але найпрекрасніше у цих синглах у кінці. В кожному з них є кілька односторінкових гумористичних стрипів з супергероями, які намальовані у стилі Пуцьвіріньків. А деякі сюжети - це прямо переосмислені сюжети Пуцьвірінків з героями Марвел в головних ролях. Це виглядає неймовірно мило, весело та охуєнно. Як мінімум, заради них варто купувати ці сингли.
Оцінка: 8/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #marvel
Придбати можна тут: https://fireclaw.com.ua/shop/
Я довго відкладав написання відгуку про останнього Тора, бо якось не гоже на фоні всієї годноти писати про гімно. Але гріх не обісрати такий ласий шмат какахи.
Четверта фаза кіновсесвіту Марвел пробиває дно за дном і четвертий тор став лише черговою цеглинкою коричневої субстанції з якої координатори всього цього шапіто намагаються побудувати замок гімна.
Я не знаю що курили сценаристи, але таке враження, що вони не намагалися написати якийсь адекватний сюжет, а просто творили максимальну їбалу, яку тільки можуть видумати. Очевидно, що основу сюжету, в якій лежить історія Гора писали окремо, а потім взяли за основу і докинули туди просто море дикої поїботи.
Персонажі прописані так, ніби їм абсолютно похуй що відбувається навколо. Усі сюжетні повороти настільки нелогічні та висмоктані з пальця, що від фейспалму можна реально струс мозку отримати.
Блядь, я чесно не розумію, нахуя було знімати ця дичину? Єдина хороша річ за весь фільм - Гор, якого зіграв Крістіан Бейл. Єдиний персонаж з нормальною мотивацією. Але на цьому все. Усі інші нові персонажі настільки рандомно з'являються та настільки не прописані, що в мене відчуття, що скоро нових персонажів не будуть презентувати взагалі, просто на початку фільму текстом будуть писати, що ось в цьому фільмі з'являться ось такі от чуваки та чувіхи, а хто вони такі, звідки взялися та де були весь цей час - то глядача їбати не має.
Якщо хтось раптовим чином досі не бачив цю їбалу - не дивіться. Можете почитати просто в інеті які нові персонажі тут з'являться. і чим все закінчилося.
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #супергероїка #marvel
Оцінка: 2/10
Четверта фаза кіновсесвіту Марвел пробиває дно за дном і четвертий тор став лише черговою цеглинкою коричневої субстанції з якої координатори всього цього шапіто намагаються побудувати замок гімна.
Я не знаю що курили сценаристи, але таке враження, що вони не намагалися написати якийсь адекватний сюжет, а просто творили максимальну їбалу, яку тільки можуть видумати. Очевидно, що основу сюжету, в якій лежить історія Гора писали окремо, а потім взяли за основу і докинули туди просто море дикої поїботи.
Персонажі прописані так, ніби їм абсолютно похуй що відбувається навколо. Усі сюжетні повороти настільки нелогічні та висмоктані з пальця, що від фейспалму можна реально струс мозку отримати.
Блядь, я чесно не розумію, нахуя було знімати ця дичину? Єдина хороша річ за весь фільм - Гор, якого зіграв Крістіан Бейл. Єдиний персонаж з нормальною мотивацією. Але на цьому все. Усі інші нові персонажі настільки рандомно з'являються та настільки не прописані, що в мене відчуття, що скоро нових персонажів не будуть презентувати взагалі, просто на початку фільму текстом будуть писати, що ось в цьому фільмі з'являться ось такі от чуваки та чувіхи, а хто вони такі, звідки взялися та де були весь цей час - то глядача їбати не має.
Якщо хтось раптовим чином досі не бачив цю їбалу - не дивіться. Можете почитати просто в інеті які нові персонажі тут з'являться. і чим все закінчилося.
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #супергероїка #marvel
Оцінка: 2/10
Якщо хто не в курсі – я не великий любитель коміксів Marvel, хоча й прочитав майже всі, що вийшли українською. За невеликим виключенням, їхні комікси в кращому разі, посередні. Причому як малюнком, так і сюжетами. І тут раптом, мені до рук потрапляють «Таємні війни» видані Видавництво "Мрія". І це пиздос. Такого охуєнного коміксу від Marvel я взагалі не очікував, якщо там головні персонажі не Шибайголова та Росомаха.
Сюжет. Мультивсесвіту настає пизда. Світи знищують один одного і в результаті має залишитися лише один (якщо взагалі хтось залишиться). На фоні всього пиздеця, що відбувається, невеличка група супергерої створює новий світ з уламків тих, що існували раніше. Не питайте як вони це зробили, бо то буде спойлер до кінцівки. Тож створюється новий світ і головним в ньому стає Доктор Дум. Завдяки новим силам, які він отримав, він іменує себе богом і намагається керувати цим світом, так, як там йому в голові уявляється. Думаю, всі розуміють, що з Дума керівник доволі жорсткий, тож всі проблеми, які накопичилися з часом, мали рано чи пізно вибухнути й так і стається, коли знаходять два кораблі з пасажирами зі світів, що загинули.
Сюжет, в принципі, цілком у стилі Marvel. Але є дві речі, які сильно його виділяють на фоні інших: масштаб та атмосфера. Так, блядь! Тут реально є своя атмосфера, якій дуже круто вдається зачепити. Окремий пиздатий момент – всі пояснення того, як і чому все відбулося, винесені за межі цього твору, тому все не здається притягнутим за вуха, бо ти банально не знаєш причин чому так сталося (і саме тут такий підхід охуєнно спрацьовує). Також дуже кайфанув від того, що персонажі живі. Тут немає зайвого пафосу і навіть Дум, який зазвичай вивалює спочатку на читачів своє его та нарцисизм, а потім починає говорити, – навіть він виглядає більш-менш адекватним. Невелика просадка відбувається хіба що під кінець, але все одно не скочується навіть у посередність. Історія пиздата від початку й до кінця.
Всю цю пиздатість доповнює максимально охуєнний малюнок. До цього коміксу не чув про Рібіча нічого, але тепер я його ім'я запам'ятав. Серед Marvel, того що є українською, кращий малюнок хіба що в «Дивах» Росса. Іноді, звісно, є пройоби з виразами облич – емоції трохи криво намальовані. Але це дрібниця на фоні тотальної охуєнності в усьому іншому. Особливо вдало художник зобразив кульмінаційні моменти сюжету. Прям ВАУ!
Тож, якщо ви хоч трохи любите супергероїку, то цей комікс обов'язковий до прочитання. Я б сказав, що з того Marvel, який виданий українською, це найохуєнніший представник.
Сюжет: 8/10
Малюнок: 9/10
Оцінка: 9/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #marvel #супергероїка
Придбати можна тут: https://bit.ly/3M1Wt2j
Сюжет. Мультивсесвіту настає пизда. Світи знищують один одного і в результаті має залишитися лише один (якщо взагалі хтось залишиться). На фоні всього пиздеця, що відбувається, невеличка група супергерої створює новий світ з уламків тих, що існували раніше. Не питайте як вони це зробили, бо то буде спойлер до кінцівки. Тож створюється новий світ і головним в ньому стає Доктор Дум. Завдяки новим силам, які він отримав, він іменує себе богом і намагається керувати цим світом, так, як там йому в голові уявляється. Думаю, всі розуміють, що з Дума керівник доволі жорсткий, тож всі проблеми, які накопичилися з часом, мали рано чи пізно вибухнути й так і стається, коли знаходять два кораблі з пасажирами зі світів, що загинули.
Сюжет, в принципі, цілком у стилі Marvel. Але є дві речі, які сильно його виділяють на фоні інших: масштаб та атмосфера. Так, блядь! Тут реально є своя атмосфера, якій дуже круто вдається зачепити. Окремий пиздатий момент – всі пояснення того, як і чому все відбулося, винесені за межі цього твору, тому все не здається притягнутим за вуха, бо ти банально не знаєш причин чому так сталося (і саме тут такий підхід охуєнно спрацьовує). Також дуже кайфанув від того, що персонажі живі. Тут немає зайвого пафосу і навіть Дум, який зазвичай вивалює спочатку на читачів своє его та нарцисизм, а потім починає говорити, – навіть він виглядає більш-менш адекватним. Невелика просадка відбувається хіба що під кінець, але все одно не скочується навіть у посередність. Історія пиздата від початку й до кінця.
Всю цю пиздатість доповнює максимально охуєнний малюнок. До цього коміксу не чув про Рібіча нічого, але тепер я його ім'я запам'ятав. Серед Marvel, того що є українською, кращий малюнок хіба що в «Дивах» Росса. Іноді, звісно, є пройоби з виразами облич – емоції трохи криво намальовані. Але це дрібниця на фоні тотальної охуєнності в усьому іншому. Особливо вдало художник зобразив кульмінаційні моменти сюжету. Прям ВАУ!
Тож, якщо ви хоч трохи любите супергероїку, то цей комікс обов'язковий до прочитання. Я б сказав, що з того Marvel, який виданий українською, це найохуєнніший представник.
Сюжет: 8/10
Малюнок: 9/10
Оцінка: 9/10
#ррцз #безцензури #комікс #коміксрецензія #marvel #супергероїка
Придбати можна тут: https://bit.ly/3M1Wt2j
Подивився я останню частину «Вартових Галактики» і це найкраще, що міг зробити Marvel на цьому етапі існування свого кіновсесвіту.
Ґанн просто забив товстий хуй на все, що там відбувається в тому їбаному мультивсесвіті та зняв кіно про команду супергероїв, яка живе свої життям. Без прив'язки до знищень всесвітів-хуєсвітів та іншої поїботи.Єдиний справді серйозний недолік цієї стрічки, як на мене, – це нудний та не харизматичний антагоніст. Він буквально ніякий. Єдине, що в нього цікавого – це його ідея створити працююче ідеальне суспільство. Але як і більшість антагоністів, тіпок обрав найїбанутіші та тотально негуманні методи для досягнення своєї мети. Але на противагу цьому нудному уйобишу нам дають неймовірно щемливу та охуєнну історію Єнота Ракети, від якої в мене реально сльоза потекла під час перегляду. Ракета тут реально найкрутіший та найцікавіший персонаж. Навіть ближче до кінця нам ледь не прямим текстом кажуть, що він – головний герой усіх цих трьох фільмів. Умовно, звісно, але близько до правди.
Ґанну вчергове вдалося втримати баланс між абсурдом та серйозністю й щоб при цьому не втрачався глузд в історії. Сцена на супутнику (то ж супутник був, чи що за хуйня?), що буквально зроблений з м'яса – це просто висратись і не підтертися. Максимально абсурдні костюми, трохи менш абсурдні, але все одно їбануті ситуації – і це все одно не псує загальної картинки.Є ще кілька притягнутих за вуха сюжетних поворотів, але на фоні всієї пиздатості вони просто губляться нахуй. Можу згадати про них, але я їбав.
Ну і ще один з пиздатих моментів – музика. Блядь, цей тіп (той що режисер) реально вміє підбирати саундтрек такий, щоб хотілося його відразу шазамити та хуячити в плеєр. Окремо тішуся, що це, зазвичай, рок.
Ще кілька думок, які нормально не вписуються в текст, але хочеться сказати:
- фільм охуєнно показує, що все змінюється і не може ніхто завжди залишатися таким, які був колись. Але це не є погано та не є добре. Це просто є. Отакий факт.
- фраза Вищого Колекціонера про те, що не може суспільство існувати та розвиватися, якщо воно не може творити чудово характеризує поточний стан справ у всесвіті Marvel. Вони все більше відходять від творчості й переходять на потокове виробництво. Це призводить до прогресуючої кількості гімна на виході.
Ну а «Вартових галактики 3» рекомендую всіх до перегляду. Але майте на увазі, що перед ним варто хоча б глянути перші дві частини. Ну і приблизно розуміти історію з Таносом та рукавицею нескінченності (можете просто десь коротко почитати, якщо не бачили).
Оцінка: 8/10
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #marvel #супергероїка #фантастика
Ґанн просто забив товстий хуй на все, що там відбувається в тому їбаному мультивсесвіті та зняв кіно про команду супергероїв, яка живе свої життям. Без прив'язки до знищень всесвітів-хуєсвітів та іншої поїботи.Єдиний справді серйозний недолік цієї стрічки, як на мене, – це нудний та не харизматичний антагоніст. Він буквально ніякий. Єдине, що в нього цікавого – це його ідея створити працююче ідеальне суспільство. Але як і більшість антагоністів, тіпок обрав найїбанутіші та тотально негуманні методи для досягнення своєї мети. Але на противагу цьому нудному уйобишу нам дають неймовірно щемливу та охуєнну історію Єнота Ракети, від якої в мене реально сльоза потекла під час перегляду. Ракета тут реально найкрутіший та найцікавіший персонаж. Навіть ближче до кінця нам ледь не прямим текстом кажуть, що він – головний герой усіх цих трьох фільмів. Умовно, звісно, але близько до правди.
Ґанну вчергове вдалося втримати баланс між абсурдом та серйозністю й щоб при цьому не втрачався глузд в історії. Сцена на супутнику (то ж супутник був, чи що за хуйня?), що буквально зроблений з м'яса – це просто висратись і не підтертися. Максимально абсурдні костюми, трохи менш абсурдні, але все одно їбануті ситуації – і це все одно не псує загальної картинки.Є ще кілька притягнутих за вуха сюжетних поворотів, але на фоні всієї пиздатості вони просто губляться нахуй. Можу згадати про них, але я їбав.
Ну і ще один з пиздатих моментів – музика. Блядь, цей тіп (той що режисер) реально вміє підбирати саундтрек такий, щоб хотілося його відразу шазамити та хуячити в плеєр. Окремо тішуся, що це, зазвичай, рок.
Ще кілька думок, які нормально не вписуються в текст, але хочеться сказати:
- фільм охуєнно показує, що все змінюється і не може ніхто завжди залишатися таким, які був колись. Але це не є погано та не є добре. Це просто є. Отакий факт.
- фраза Вищого Колекціонера про те, що не може суспільство існувати та розвиватися, якщо воно не може творити чудово характеризує поточний стан справ у всесвіті Marvel. Вони все більше відходять від творчості й переходять на потокове виробництво. Це призводить до прогресуючої кількості гімна на виході.
Ну а «Вартових галактики 3» рекомендую всіх до перегляду. Але майте на увазі, що перед ним варто хоча б глянути перші дві частини. Ну і приблизно розуміти історію з Таносом та рукавицею нескінченності (можете просто десь коротко почитати, якщо не бачили).
Оцінка: 8/10
#ррцз #безцензури #кіно #кінорецензія #marvel #супергероїка #фантастика
Моя робота дозволяє іноді паралельно дивитися щось, тож мої ручки таки добралися до останніх серіалів Marvel «Жінка-Галк» та «Міз Марвел». І я вирішив вбити двох зайців одним махом та написати про них в одному відгуку, бо ж у них є трохи спільного і багато відмінного.
Почнемо з «Міз Марвел», бо вона вийшла раніше. Історія про Камалу Хан, першу мусульманську супергероїню в Marvel виявилася пиздець нудною та безпонтовою. Тупо всі серії створені лише для того, щоб нам нормально представити одну персонажку та якось розкрити її внутрішній світ. Що ж. Розкрити персонажку вдалося. І все. Більше ніхуя хорошого в даному серіалі нам не показали. Постійно відчуття було, ніби я дивлюся якусь невідому частину Дітей шпигунів з купою крінжу та нелогічності. На додачу це все притрушене хуйовими спецефектами та всратими діалогами. Відчуття, що автори взагалі не старалися зробити щось нормальне. А точно, згадав – в цьому серіалі ще пиздато зробили початкові титри. Якби не дівча, яка грала головну героїню, то тут навіть дивитися не було б на що. Тотально всраті антагоністи лише викликають бажання, щоб їх пошвидше припиздили.
Набагато краща ситуація з «Жінкою-Галк». Попри те, що дуже багатьом вона не сподобалася, я зловив нереальний кайф від перегляду цього серіалу. Фактично, мета серіалу була така ж, як і в Міз Марвел – представити нам нову персонажку. Але якось вийшло так, що тут передісторію збили в кілька серій, замість того щоб розтягувати на весь, хоч і невеличкий, сезон. А весь інший час присвятили тому, як наша героїня звикає до свого нового амплуа. І антагоністи тут не те щоб антагоністи – просто рандомні пиздюки, які зробили просто неправильний вибір в чомусь, але загалом не такі вже й уйобки (ну може крім одного). І так вийшло, що завдяки цьому вони не бісять і не перетягують на себе багато уваги, тож ми більше спостерігаємо саме за Дженніфер Волтерс (Жінка-Галк в людські подобі так звати). І всі події якось так легко та природньо подані, що дивитися реально приємно. Щойно мені прийшла думка, що це чимось схоже на Беверлі Гіллс – невеличкі драмки простих людей, за якими приємно та цікаво подивитися після роботи. От щось таке.
У підсумку ми маємо два серіали, які робилися з одною метою і обидва нам представляють нових жіночих персонажок, але, чомусь все, що навколо цих персонажок є – відрізняється настільки, що одна ніби пробирається через заводні нудоти до свого фіналу сезону, а друга ніби легенько пройшлась по магазинах. І емоції від цього у глядача виникають відповідні.
Резолюція: «Міз Марвел» не рекомендую – то є нудотна хуйня. «Жінку-Галк» рекомендую, але не підходьте до перегляду, як до звичайної супергероїки, а очікуйте, що це легеньке розвантажувальне видиво.
Оцінка:
«Міз Марвел» – 3/10
«Жінка-Галк» – 8/10
#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #marvel #суперегероїка
Почнемо з «Міз Марвел», бо вона вийшла раніше. Історія про Камалу Хан, першу мусульманську супергероїню в Marvel виявилася пиздець нудною та безпонтовою. Тупо всі серії створені лише для того, щоб нам нормально представити одну персонажку та якось розкрити її внутрішній світ. Що ж. Розкрити персонажку вдалося. І все. Більше ніхуя хорошого в даному серіалі нам не показали. Постійно відчуття було, ніби я дивлюся якусь невідому частину Дітей шпигунів з купою крінжу та нелогічності. На додачу це все притрушене хуйовими спецефектами та всратими діалогами. Відчуття, що автори взагалі не старалися зробити щось нормальне. А точно, згадав – в цьому серіалі ще пиздато зробили початкові титри. Якби не дівча, яка грала головну героїню, то тут навіть дивитися не було б на що. Тотально всраті антагоністи лише викликають бажання, щоб їх пошвидше припиздили.
Набагато краща ситуація з «Жінкою-Галк». Попри те, що дуже багатьом вона не сподобалася, я зловив нереальний кайф від перегляду цього серіалу. Фактично, мета серіалу була така ж, як і в Міз Марвел – представити нам нову персонажку. Але якось вийшло так, що тут передісторію збили в кілька серій, замість того щоб розтягувати на весь, хоч і невеличкий, сезон. А весь інший час присвятили тому, як наша героїня звикає до свого нового амплуа. І антагоністи тут не те щоб антагоністи – просто рандомні пиздюки, які зробили просто неправильний вибір в чомусь, але загалом не такі вже й уйобки (ну може крім одного). І так вийшло, що завдяки цьому вони не бісять і не перетягують на себе багато уваги, тож ми більше спостерігаємо саме за Дженніфер Волтерс (Жінка-Галк в людські подобі так звати). І всі події якось так легко та природньо подані, що дивитися реально приємно. Щойно мені прийшла думка, що це чимось схоже на Беверлі Гіллс – невеличкі драмки простих людей, за якими приємно та цікаво подивитися після роботи. От щось таке.
У підсумку ми маємо два серіали, які робилися з одною метою і обидва нам представляють нових жіночих персонажок, але, чомусь все, що навколо цих персонажок є – відрізняється настільки, що одна ніби пробирається через заводні нудоти до свого фіналу сезону, а друга ніби легенько пройшлась по магазинах. І емоції від цього у глядача виникають відповідні.
Резолюція: «Міз Марвел» не рекомендую – то є нудотна хуйня. «Жінку-Галк» рекомендую, але не підходьте до перегляду, як до звичайної супергероїки, а очікуйте, що це легеньке розвантажувальне видиво.
Оцінка:
«Міз Марвел» – 3/10
«Жінка-Галк» – 8/10
#ррцз #безцензури #серіал #серіалорецензія #marvel #суперегероїка
