👆👆👆Початок👆👆👆

Основні джерела доходу держбюджету

Скасування ПДВ, ПДФО та військового збору з погляду людей, далеких від української технократії, мало би призвести до колапсу державного бюджету, і без того дефіцитного. Але натомість державний бюджет отримуватиме доходи з наступних основних джерел.

Державний сектор економіки

Чим більше держава заробляє власноруч на монополіях та великій промисловості - тим менше треба збирати податків з приватного бізнесу. В ідеалі держава має понад 70% доходів бюджету заробляти власноруч, а не покладатись на податки.

Неефективність держави як власника - пропагандистський міф, спрямований на виправдання роздачі національних багатств олігархічним кланам та іноземному капіталу. Так, в деяких моментах неефективність держави дійсно має місце, але обумовлена вона не "державою як такою", а владою ворогів української нації. Проявляється ця неефективність, зокрема, в роздачі стратегічних активів олігархам, у віддачі надр США та іншим чужинцям, у виконанні вказівок МВФ, в "наглядових радах" з чужинцями та пройдисвітами на держпідприємствах.

Це все при владі українських технократів було б неможливим через інший спосіб мислення правлячої еліти: націоналізм і технократичну волю до влади над технологіями, прагнення могутності та величі української держави та нації. Навіть безсмертя стане реальністю через технології (починаючи з кріоніки) - треба лиш хотіти української технократії, а не такої банальщини як офшори, яхти і маєтки за кордоном.

Вороги нації
Як грабують українську націю
Роль держави

Високі експортні мита

Мито на вивезення сировини та товарів за кордон змістить пріоритет української економіки з експорту на задоволення власних потреб української нації. Вивозитись за кордон мають лиш надлишки, не потрібні в самій Україні - і то з максимальною вигодою для нації в цілому, а не для обмеженого кола олігархів та чужинців.

Високі експортні мита відновлять справедливість: українська нація має отримувати більшість доходів від експорту, особливо сировинного. Мито має братись по факту фізичного вивезення за кордон - тобто жодних складних наскрізь корумпованих схем (як з ПДВ) та мінімальний штат податкової служби.

Величина експортного мита має виставлятись відповідно до світових цін. Щоб експорт для експортера-приватника був вигідним, але ледве вигідним. Щоб експорт був значно менш вигідним ніж продаж всередині України. Це вирішує одразу два питання: націоналізує більшу частину маржі від експорту та робить українські товари доступними для українців незалежно від світових цін на них. Українська сировина для української промисловості стане дешевшою, а слідом за нею - і вироблені з неї українські товари для українців, якими б не були світові ціни на них.

Навіть зерно та руду експортувати можна, але тільки якщо цей експорт приносить українській нації вигоду. Мито для сировини має встановлюватись таким чином, щоб сума собівартості виробництва та мита була лиш на кілька відсотків меншою за світові ціни. Щоб сировинний експортер-приватник отримував прибуток, але менший ніж сплачене державі мито. І щоб стрибки світових цін на сировину компенсувались відповідним ростом експортного мита: скажімо, світові ціни на зерно зросли на 50% - а експортне мито має зрости на 45-48%.

Продукцію більшої доданої вартості можна обкладати вже на меншу частку маржі: сума собівартість + мито на 10-30% менше за світові ціни, залежно від складності продукції. Держава може збирати менше мита, бо об'єм мита все одно буде більшим ніж за сировину. До того ж, везти контрабандою через кордон вагони зерна набагато важче, ніж електроніку.

Ця модель не заперечує зовнішню торгівлю повністю, але робить її роль в економіці України другорядною. Спочатку власні потреби - і тільки потім вже експорт!

👇👇👇Продовження👇👇👇

#програма #бабло
@ukrtp

👆👆👆Початок👆👆👆

Прогресивний податок на приватний бізнес

Простими словами: малий бізнес взагалі не зобов'язний платити податки і навіть реєструватись, середній бізнес - мінімальні податки та регуляції, великий бізнес - високі податки та максимальні державні регуляції.

Малий бізнес

Малий бізнес нема сенсу оподатковувати. Обсяги податків там мізерні, а мороки з бюрократією - непропорційно багато. Як для самого дрібного бізнесу (найняти бухгалтера, заповнювати звіти ітд) так і для податкової служби: полювати за малим бізнесом важко, він легко уходе в тінь, і щоб це побороти - треба робити поліцейську державу з тотальним електронним наглядом, що неприпустимо.

До того ж, малий бізнес - це сфера обслуговування та дрібне виробництво, в більшості випадків націлене на українців, серед яких багато бюджетників, студентів та пенсіонерів. Оподатковувати їхні видатки на послуги малого бізнесу - це знижувати цінність державних зарплат та інших виплат.

Реєстрація малого бізнесу має бути добровільною - тільки якщо дрібний підприємець (і його робітники) хочуть платити пенсійний внесок щоб нараховувати пенсійний стаж. Але у випадку малих підприємців є вибір і не платити внески та лишитись з мінімальною пенсією.

Регуляції для малого бізнесу - тільки базові загальні правила (такі як харчова безпека та безпека праці) без дозвільної системи та регулярних інспекцій. Можливі лиш покарання по факту виявлення грубих порушень: наприклад, у випадку дрібного підприємця, що пече пиріжки - за антисанітарію, яка загрожує отруєнням клієнтів.

Середній бізнес

Середній бізнес (орієнтовно від 1 мільйона грн/рік оберту в цінах 2026) вже має реєструватись та обов'язково платити пенсійний внесок за працівників. Ця норма продиктована тим, що переважна більшість людей живе сьогоднішнім днем і не думає на 30-40 років вперед, тобто віддасть перевагу не платити пенсійні внески і не отримувати нарахування стажу в обмін на трохи більше грошей тут і зараз.

Перекладати на простих працвників відповідальність за пенсійний стаж, а потім платити їм мізерну пенсію "бо ви ж не платили внески" - вкрай безвідповідально для технократичної наддержави. З іншого боку, відмовитись від поняття пенсійного стажу - несправедливо щодо тих хто працював і справді заслуговує на більшу пенсію. Грошові пенсійні внески тут потрібні як запобіжник від махінацій з накруткою фіктивного стажу.

Зі скасуванням ПДВ та ПДФО бюрократії та податків для середнього бізнесу стане значно менше ніж зараз. По суті єдиний "податок" з нього - соціальний внесок за працівників. Середній бізнес нема сенсу жорстко регулювати та контролювати, адже це сфера послуг та виробництва далеко не стратегічного масштабу. Тільки найнеобхідніші базові правила, такі як безпека праці, пожежна безпека та санітарія (для харчового та медичного бізнесу) з мінімальними інспекціями.

👇👇👇Продовження👇👇👇

#програма #бабло
@ukrtp

👆👆👆Початок👆👆👆

Великий бізнес

Недержавний великий капітал треба тримати під сильним державним контролем - інакше він має властивість переростати в олігархат, безвідповідальний перед українською нацією.

В умовах України приватизація великих та стратегічних активів являє собою ніщо інше як приватизацію прибутків та націоналізацію збитків. Металургія, надра, нафтогазова і аграрна галузі - більшою частиною приватні та працюють не на українську націю. Продукція цих галузей переважно вивозиться за кордон, і олігархи ще й отримують при цьому відшкодування ПДВ. Україна, будучи вкрай багатою на ресурси країною, нічого не отримує від власних багатств, в той час як капітал масово виводиться олігархами в закордонні офшори. Політикум та медіа-простір України фактично поділені між олігархічними групами впливу, які, користуючись прибутками від приватизованих активів, фактично узурповують українську державу.

Грабуючи українську націю, олігархат консервує Україну в стані аграрно-сировинної колонії "розвинених країн". Крім цього, такі олігархи як Пінчук ще й фінансують просування деструктивних антиукраїнських ідеологем (Київська школа економіки, ЛГБТ-активісти тощо). Ці питання розглянуті в інших програмових статтях УТП:

Загроза неомарксизму
Вороги нації
Як грабують українську націю
Лібертаріанство - антиукраїнська ідеологія

👇👇👇Продовження👇👇👇

#програма #бабло
@ukrtp

👆👆👆Початок👆👆👆

Втім, не кожен великий бізнес (орієнтовно від 100 млн грн оберту/рік в цінах 2026) є злочинним. Навіть після деолігархізації та усунення ворогів нації від впливу на політику та економіку в Україні залишиться доброякісний великий бізнес. Щоб і він не переріс в олігархат, він підлягатиме вже значно більшому оподаткуванню та державному регулюванню ніж середній бізнес.

Великий бізнес вже має достатньо ресурсів щоб платити великі податки, і йому не так важко найняти бухгалтерів як дрібному підприємцю. Замість платити ПДВ, ПДФО та військовий збір з зарплат працівників - великий бізнес платитиме податок по самому факту своєї величини та впливовості. Такі гіганти як Нова пошта мають вносити свій внесок в українську державу, яка в свою чергу дає їм безпеку та можливість займатись бізнесом.

Великий бізнес підлягатиме і великим державним регуляціям, які можуть бути застосовані за потреби, особливо якщо це потреби військового часу. Якщо в Україні при владі УТП і лишаться, наприклад, приватні металургійні комбінати - вони будуть за потреби зобов'язані давати сталь для військової, аерокосмічної та іншої промисловості, в обмін на необхідну для цього безкоштовну сировину та електрику. Приватний великий будівельний бізнес за потреби (якщо державних потужностей буде замало) можна зобов'язати будувати з мінімальною націнкою фортифікації для фронту, бункери для міні-ТЕЦ та інші стратегічні об'єкти.

Чим більший бізнес - тим більші державні регуляції, в разі потреби - аж до прямого державного управління попри формально приватну власність. Великий приватний бізнес може мати місце в українській технократичній державі, але тільки якщо він служить українській технократії, а не збагаченню обмеженого кола олігархів без жодних зобов'язань перед українською нацією.

Розраховувати на великий приватний бізнес як на основу стратегічних напрямів технократичної модернізації - вкрай сумнівна ідея. Стратегічні технологічні прориви, такі як ТЕЦ нового покоління, свинцеві реактори на швидких нейтронах, аерокосмічні системи, наноелектроніка нового покоління, летючі дрони доставки - має втілювати держава, не чекаючи коли це за неї зробить приватний інвестор. Інакше чекати доведеться довго, і не факт що дочекаємось взагалі. Ані від українських олігархів, ані від іноземних інвесторів ми за понад 30 років незалежності України так і не дочекались ані приватного засвоєння космосу українськими приватними компаніями, ані приватного виробництва українських процесорів, які випереджали б Intel та AMD.

Так, був український успішний бізнесмен Максим Поляков, який в 2017 викупив американську аерокосмічну компанію Firefly Aerospace, врятувавши її від банкрутства. Ця компанія стала успішною - настільки, що стала першою приватною компанією, яка сама висадила зонд на Місяці. Але в 2021 уряд США відібрав у нього компанію через те що власність українського громадянина на стратегічну космічну інфраструктуру "загрожує національній безпеці США".

Цей приклад, крім зрадливості та ненадійності "західних партнерів", показує нам, що навіть в США не довіряють іноземцям стратегічні активи. Воююча Україна має мати ще менше довіри до іноземних інвестицій в стратегічні галузі. Повністю від іноземних інвестицій відмовлятись, звісно, не варто, якщо інвестор справно платить податки і не шкодить українській нації. Але і розраховувати на іноземних інвесторів як на основу економіки - абсурдно.

👇👇👇Продовження👇👇👇

#програма #бабло
@ukrtp

👆👆👆Початок👆👆👆

Роль приватного бізнесу

Згадуючи програмову статтю про роль держави, пам'ятаємо, що держава бере на себе стратегічні галузі та ключові напрямки технократичної модернізації. Приватний бізнес в технократичній наддержаві теж може бути, але за однієї умови: він не повинен бути незамінним.

Це видно на прикладі Тайваню. Цей острів розміром з українську область, будучи невизнаною республікою, має провідне виробництво електроніки для телефонів та комп'ютерів. Чіпи робить компанія TSMC, започаткована державою. Там зараз є приватні акціонери (які інвестували туди під час випуску акцій), але в цілому держава зберігає контроль над компанією.

Водночас, чіпи, зроблені цією компанією, використовують в своїй електроніці вже приватні фірми - такі як ASUS, яка робить на тих чіпах ноутбуки та комп'ютерні комплектуючі. Якщо зникне TSMC - наслідки відсутності чіпів відчує весь світ, а от замість ASUS, якщо він зникне (при всій повазі до бренду) - прийдуть інші виробники, які робитимуть електроніку на тих самих чіпах TSMC.

Кремній, на якому працює та сама TSMC, вже дійшов до фізичної межі, і "зменшенню нанометрів" практично настав кінець. Україна має унікальний шанс зробити пост-кремнієвий прорив, поки світові гіганти кремнієвої індустрії витискають останнє з кремнію. Електроніку наступного покоління можна робити, наприклад, на карбіді кремнію з тонким шаром нітриду галію. Ці матеріали витримують до температури до 400-600 градусів Цельсію (кремній до 100), мають значно більшу стійкість до пробоїв та радіаційну стійкість, а нітрид галію може працювати на частотах десятки гігагерц (кремній до 6 ГГц).

З приходом УТП до влади, в України відкривається перспектива виробництва пост-кремнієвої електроніки. Цю ініціативу має проявити держава, не чекаючи милостині від приватних інвесторів - особливо іноземних, радих лиш витягти технології та реалізувати їх в себе. А вже по налагодженні державного виробництва чіпів - можуть утворитись і приватні фірми, готові робити з них пристрої.

Роль держави
Кремній на межі?

#програма #бабло #іт #пром
@ukrtp

Ідеологічна деградація націоналістичного середовища: історія та причини

П'ятниця
20:00
20 лютого 2026
t.me/ukrtp

Гліб Положій. Фізик, доктор філософії з фізики. Ідеолог української технократії, голова УТП.

Олег Однороженко. Історик, доктор історичних наук, сучасний ідеолог українського націоналізму.
1996-1999 - голова Харківської міської організації СНПУ
1997-2004 - керівник Харківської міської організації Патріот України
1999-2004 - голова Харківської обласної організації СНПУ
2004-2006 - заступник голови ВО Свобода
2004-2014 - ідеологічний референт Всеукраїнської організації Патріот України
2007-дотепер - ідеологічний референт Соціал-Національної асамблеї
#наживо #друзі #база
@ukrtp

Через півгодини ефір!

Ідеологічна деградація націоналістичного середовища: історія та причини

Ідеологічна та моральна деградація сучасного націоналістичного середовища. Пристосуванство ВО Свобода як ідеологічне виродження СНПУ. Вбивство Ярослава Бабича та інші прояви крайнього морального виродження Азову.

Гліб Положій. Фізик, доктор філософії з фізики. Ідеолог української технократії, голова УТП.

Олег Однороженко. Історик, доктор історичних наук, сучасний ідеолог українського націоналізму.
1996-1999 - голова Харківської міської організації СНПУ
1997-2004 - керівник Харківської міської організації Патріот України
1999-2004 - голова Харківської обласної організації СНПУ
2004-2006 - заступник голови ВО Свобода
2004-2014 - ідеологічний референт Всеукраїнської організації Патріот України
2013-2014 - співзасновник та член проводу Правого Сектору
2007-дотепер - ідеологічний референт Соціал-Національної асамблеї

#наживо #друзі #база
@ukrtp

Підхід УТП принципово відрізняється від мейнстриму українського політикуму за кількома осями. Узагальнено:

1. Мета держави

УТП: держава як інструмент технократичної наддержавності – власна елементна база, енергетика, аерокосмос, ядерні технології, транспорт, кріоніка. Головна функція – творити промисловість і технології, а не “регулювати ринок”.

Мейнстрим: держава як “менеджер інтеграції в Захід” – виконання вимог МВФ/ЄС, захист макростабільності, латання бюджету; промисловість і технологічні прориви – другорядні теми й часто перекладаються на “приватних інвесторів” або донорські проєкти.

2. Власність і роль великого капіталу

УТП:

Стратегічні галузі (енергетика, надра, велика промисловість, оборонка, ключова електроніка) – переважно державна або жорстко контрольована власність.

Олігархія – системний ворог; приватизація 90‑х–2020‑х – як грабунок нації.

Великий приватний бізнес допустимий лише як сервіс державної технополітики і під високими податками/регуляціями.

Мейнстрим:

Пріоритет – “ринкові реформи”, приватизація, прихід іноземних інвесторів як основного джерела розвитку.

Олігархія офіційно критикується, але модель “велика приватна власність + держава-арбітр” в цілому не заперечується.

Державний сектор часто розглядається як тимчасовий і небажаний.

3. Фінансова система і податки

УТП:

ПДВ, ПДФО, військовий збір – скасувати; вважаються антиукраїнськими податками, що душать внутрішнє споживання й стимулюють сировинний експорт.

Основні доходи бюджету – прибуток держсектору + високі експортні мита (особливо на сировину) + спеціальні податки/регуляції на великий капітал.

Банківський сектор – без “страховки”: жодних державних порятунків, гарантій великих депозитів, “соціалізму для банків”.

Мейнстрим:

ПДВ і ПДФО – “кістяк” доходів бюджету; дискусія в основному про ставки й адміністрування, а не про принцип.

Експортні мита – скоріше табу або тимчасовий інструмент, бо суперечать лібералізації торгівлі й угодам із партнерами.

Банки і фонд гарантування вкладів – “священні”: держава бере на себе значну частину системного ризику.

4. Відношення до Заходу й “інвесторів”

УТП:

Західні інституції, корпорації й фонди (МВФ, BlackRock тощо) – потенційні структурні конкуренти за контроль над ресурсами України.

“Вільний ринок” у нинішній асиметрії означає скупку українських активів за надруковані зовнішні гроші; це розглядається як колоніалізм нового типу.

Іноземні інвестиції можливі, але в другорядних/несистемних сферах, без контролю над стратегічними активами.

Мейнстрим:

Орієнтація на “дружбу з інвесторами” – завдання максимум: продати/передати під управління “ефективному власнику”, залучити гранти та кредити.

МВФ, Світовий банк, великі фонди – ключові партнери, до яких адаптується економічна політика.

Обмеження для іноземного капіталу – мінімальні, часто вважаються “поганим сигналом для ринку”.

5. Соціальна політика і людина

УТП:

Безкоштовні медицина, освіта, пенсії, міський і приміський транспорт, навіть кріоніка – базові обов’язки держави як інструмента виживання й розвитку нації.

Малий бізнес і пересічний громадянин – максимально розвантажені від податків і бюрократії; головний тиск – на великий капітал.

Людина – не “клієнт держави”, а носій колективного проекту технократичної наддержавності.

Мейнстрим:

Соціалка – те, що фінансується “з того, що залишиться” після обслуговування боргів, банківської системи та базової стабільності.

Малий і середній бізнес – об’єкт постійних податкових дискусій, але принцип “усі платять” зберігається.

Людина – виборець і платник податків; фокус – на короткострокових виплатах/субсидіях, а не на довгостроковій технічній ролі.

👇👇👇Продовження👇👇👇

#бабло #база #іт
@ukrtp

👆👆👆Початок👆👆👆

6. Суб’єктність і тип еліти

УТП:
Ставка на заміну еліт: від “олігархів і грантоїдів” до національної технократичної еліти, яка мислить категоріями реакторів, заводів і космодромів, а не рейтингів і траншів.

Партія прямо декларує конфлікт із нинішнім “класом управлінців” як з ворогами нації.

Мейнстрим:

Конкуренція відбувається всередині того самого політичного класу (різні фракції старої еліти), без фундаментальної зміни його функції.

“Технократичність” часто зводиться до призначення кількох менеджерів/експертів у міністерства, але не до зміни логіки системи.

Якщо коротко:

УТП пропонує індустріально-технократичну модель мобілізованої держави, орієнтованої на власну промислову основу, науку й жорсткий контроль над великим капіталом та ресурсами.

Більшість нинішнього політикуму лишається в парадигмі ліберально-олігархічної периферії: інтеграція в західні структури, приватизація, податкова база на ПДВ/ПДФО, ставка на “ринок і інвестора”, а не на державну технополітику.

Порівняння згенероване нейронкою perplexity.ai на основі економічного блоку програми УТП:

Як грабують українську націю
Лібертаріанство - антиукраїнська ідеологія
Роль держави
Де брати гроші?
Фінансова політика: загальні риси
Фінансова політика: ПДВ як антиукраїнський податок
Основні зміни в фінансовій системі
Гроші держави - не для банкірів та їхніх вкладників
Чи вистачить Україні грошей на технократичну модернізацію?

#бабло #база #іт
@ukrtp

4 роки повномасштабної війни позаду. І невідомо ще скільки - попереду.

З одного боку, Україна вистояла. "Спецоперація" кацапам не вдалась, і їм доводиться вести велику повномасштабну війну, виснажливу і для них. "Друга армія світу" зав'язла в Покровську і не має сил завоювати навіть весь Донбас, не кажучи вже про решту України. Свою нездатність досягти рішучої переваги на фронті кацапня намагається компенсувати через США, які спонукають Україну "мирно" віддати РФ рештки Донецької області без бою.

З іншого боку, героїзм та висока боєздатність української нації на фронті різко контрастує з тим, що ми бачимо в тилу. Міндичи, 180 млрд грн/рік відшкодування ПДВ експортерам, 30 млрд грн дотацій неефективній "зеленій енергетиці" водночас зі зростанням тарифів, енергетика у власності Ахметова та інших олігархів - грабунок української нації з війною не лише не припиняється, а навпаки ще й посилюється з все більшим нахабством. І особлива ганьба - цирк з ТЦК та ловлею чоловіків на вулицях та віллою одеського воєнкома Борісова в Іспанії. Максимально різкий контраст з тим, скільки було в 2022 добровольців і показовий приклад до чого доводять внутрішні вороги української нації.

Особливо ганебно, що боротьба з корупцією фактично віддана на аутсорс підконтрольному США НАБУ. Виглядає так наче нація, здатна стримувати РФ на фронті, взагалі інституційно не спроможна. Цьому є одна лиш причина: відсутність української технократичної еліти в кількості та якості, достатній щоб взяти всю повноту влади в країні. І так буде доти, доки не знайдуться сотні українських технократів, яких буде не соромно від імені УТП призначити депутатами Верховної Ради та іншими високопосадовцями.
#війна #база
@ukrtp

Корекція до програмової статті УТП

Зовнішня політика. Чому Україні не треба вступати до ЄС?

...

Британія в першій версії цієї програмової статті (серпень 2024) була названа найбільш перспективним партнером для альянсу замість НАТО та ЄС. Втім, в світлі триумфу в цій країні неомарксизму з ЛГБТ, екошизою та масовим завезенням кольорових мігрантів, в світлі загального занепаду тієї країни та вкрай сумнівних її перспектив - навіть цей альянс вже не виглядає безпрограшним варіантом. Особливо показовий той факт, що там за мільярд гривень будують платформу до існуючої залізниці (Soham), в той час як в Україні за в рази менші гроші спромоглися на повну реконструкцію 11 км залізниці з електрифікацією і ще й платформу побудували (Васильків, Київщина).

Замість надіятись на чужинців, українська нація має надіятись в першу чергу на себе. Так, ми можемо і маємо брати допомогу від інших країн для війни. Нам не буде зайвою зброя, техніка, компоненти, паливо, гуманітарна допомога. Допомогу від країн ЄС Україна має брати не як молодший партнер, який проситься в ЄС, а як войовнича країна, завдяки якій війна ще не йде на території ЄС.

Країни ЄС мають допомагати нам, якщо не хочуть щоб російські загарбники прийшли і до них. Допомагати, переступаючи через неомарксизм та екошизу. Наприклад, польські енергетики вже казали, що можуть генерувати електрику для України на вугільних ТЕЦ, якщо ЄС скасує для них екошизні тарифи на викиди СО2. Польща та Німеччина можуть постачати нам вугілля для ТЕЦ (в тому числі для міні-ТЕЦ нового покоління в підземних бункерах), Естонія може постачати горючі сланці, Румунія - нафту та нафтопродукти. Так як Україна при УТП вийде з Паризької кліматичної угоди та інших екошизних угод, ЄС має на час війни зробити виняток для України з екошизних законів на штиб CBAM і не вводити для нас екошизні мита, щоб Україна не була змушена відповідати митами для ЄСівських товарів і вести торгівельну війну з ЄС.

...
#програма #база #єс #екошиза #Британія #війна
@ukrtp

Серія вибухів з вбивствами поліцейських дуже нагадує класику: "рязанський цукор" (РФ) та 11 вересня (США), після яких владі було набагато зручніше вводити елементи тоталітаризму "заради боротьби з тероризмом".

До повномасштабного вторгнення український "рязанський цукор" був на рівні кумедії з "луцьким терористом", який захопив автобус і вимагав подивитись фільм "Земляни". Над ним всі реготали, про виправдання нових проявів тоталітаризму навіть не йшлося.

А зараз все значно серйозніше: вибухи та смерті поліцейських. І посадовці, користуючись цим приводом, вже заговорили про заборону телеграму! Як гадаєте, чи вдастся їм це?

Чому в Україні так мало терактів порівняно з РФ та країнами заходу?

#концтаб
@ukrtp

11 річниця Революції Гідності очима її учасників

Олег Однороженко, на момент подій - ідеологічний референт організації Патріот України.

Павло Кириленко, на момент подій - депутат Верховної Ради України від ВО Свобода.

Роман Степанович, на момент подій - музикант-рокер з Рівного.

Михайло Василенко, на момент подій - секретар осередку ВО Свобода в Лубнах, голова ГО ''Націонал-Патріоти Лубенщини''. (Полтавщина).

Ведучий - Гліб Положій, голова УТП, на момент подій - студент фізик.
#база #друзі #історія #наживо
@ukrtp