В тайванській компанії TSMC, яка виготовляє процсори за 5-нанометровим техпроцесом, кажуть, що в світі зростатиме конкуренція в напівпровідниковій галузі. Причиною називають прагнення урядів по всьому світу з налагодження власного виробництва мікросхем з міркувань національної безпеки. Потенційними конкурентами названі США (компанія Intel), а також Японію та Сингапур.

Сингапур особливо цікавий тим, що там активно розробляється технологія протонної літографії. Та сама технологія, якою займаюсь я, голова УТП Гліб Положій, в Інституті прикладної фізики Національної академії наук України. Але поки весь світ налагоджує власне виробництво мікросхем з міркувань національної безпеки, в Україні як завжди "нема грошей" на науку та технології!
#нт
@ukrtp

Моріс Чжан, засновник TSMC: «У напівпровідниковому просторі більше не існує глобалізації; більше не існує вільної торгівлі. Пріоритетом є лише національна безпека. Я бачу, як триває ця глобальна конкуренція. Наші конкуренти можуть скористатися цією геополітичною тенденцією і захотіти перемогти нас».

Що з обличчям, любителі вільного ринку та глобалізації?
#нт #бабло
@ukrtp

#Про_вибори_без_вибору

Ви вже визначилися, чи потрібні Україні вибори в часі війни?

Якщо так, то дарма, попередньо не задавшись питанням за яким власне законом?

Бо ж вибори рано чи пізно все одно відбудуться, але поки не пізно треба усвідомити наскільки новий виборчий кодекс, який набув чинності у січні 2020 року, відповідає потребам часу та дозволить взагалі щось змінити в державі на краще, зокрема привести у парламент нової якості політичні еліти та партії?

Вже зрозуміло, що від будь-кого, аби не політиків, толку у вищому законодавчому органі мало. Як зрештою зрозуміло, що й партійно-олігархічні проекти теж нічого доброго для розвитку України не принесуть.

Але проблема у тому, що якраз новий виборчий кодекс остаточно зацементує в Україні – цю стару, антидержавну, олігархічну систему. А будь-яку народну ініціативну назавжди виштовхне на узбіччя політичних процесів.

Не вірите?

Тоді розберемо цей виборчий кодекс концептуально й в деталях.

Почнемо з самого абсурдного положення про так звані гендерні квоти. Згідно з кодексом не менше 40% виборчих списків партій мають складати жінки або чоловіки. Саме на цьому наголошується в законі, але коли з чоловіками все зрозуміло, то з жінками ні.

Бо в традиційному українському суспільстві жінка ніколи не була дискримінована. Тому особа чарівної статі сама в праві вирішувати, потрібно їй йти у політику, чи ні. А наявність квот в цій ситуації – це приниження жіночої гідності, бо виходить без квот жінка не здана досягнути успіху?

Реальність же така, що за своєю природою лише невеликий відсоток жінок відчуває покликання стати на шлях здобуття політичної кар’єри. Тому партіям аби затягнути жіноче представництво в цю авантюру, потрібно вдаватися до різних хитрощів, які з поваги до жінок, а також чоловіків, описувати зараз не буду.

Але місцеві вибори 2020 року, коли вперше були введені гендерні квоти – це яскраво засвідчили...

Продовження допису слідує👇

⚡️Підписатись⚡️

#Про_вибори_без_вибору

Продовження попереднього допису☝️

Наступна основа виборчого кодексу – це міф про відкриті списки.

Історія проблематики така. Багато років українцям промивали мозок та казали, що для повної справедливості потрібне нове виборче законодавство з відкритими списками. На словах це мало виглядати так, що кандидатів висуває партія, але закріплює кожного за окремим округом і таким чином ніби це змінить якість кандидатів та залишить у минулому підкуп виборців.

Тільки на практиці це взагалі так не працює, а виборча система втрачає будь-яку прозорість.

Досвід місцевих виборів 2015 та 2020 років проведених за такою системою, свідчить, що виборці якщо вже голосують за партію, то голосують за партію покладаючись на її загальний імідж та образ лідера. А на конкретного кандидата закріпленого в окрузі, виборці взагалі не звертають уваги.

Підкуп виборців, як існував, так і залишатиметься, поки в державі значна частина людей буде перебувати за межею бідності. І жодне виборче законодавство це не викорінить поки не зміниться економічний стан у країні.

А головна маніпуляція цього виборчого кодексу — це те, що ніяких відкритих списків насправді не існує.

Бо список посунеться на користь якогось кандидата лише у разі, якщо він набере понад 25% від виборчої квоти. Що практично нереально і якщо таке й станеться на якихось окремих округах, то це будуть унікальні та поодинокі випадки.

Реально ж буде діяти загальний список зі своєю визначеною керівництвом партій почерговістю.

При цьому всьому новий виборчий кодекс позбавляє громадян України права висуватися самостійно у мажоритарних округах. Тепер це можна буде зробити виключно від якоїсь партії.

А в партіях по перше, як вже було зазначено, буде діяти список зі своєю прохідною почерговістю встановленою партійним керівництвом.

А по друге, самі партії в нас після Майдану 2014 року, з всіма внесеними правками до закону про партії та новим виборчим кодексом, стають виключно розкішшю олігархів, а не інструментом реалізації ідей та програм.

Бо розміри виборчих застав, або умови звітності для партій — коли кожна регіональна організація має мати своїх бухгалтерів, зрештою адміністративний
збір при реєстрації партії тощо, вже не можливо буде оплати коштом членських внесків або пожертв звичайних бізнесменів.

Відповідно утримання саме по собі політичних партій, навіть у міжвиборчий період, стає можливим лише для олігархів. А тому й правила будуть диктувати – тільки вони.

Продовження допису слідує👇

⚡️Підписатись⚡️

#Про_вибори_без_вибору

Продовження попереднього допису☝️

За таких умов, ще яким не яким варіантом конкуренції з олігархічними проектами партій є вибори у мажоритарних округах. Але новий виборчий кодекс цього права громадян України тепер позбавляє.

Тому розгляньмо, які ж головні претензії до змішаної системи виборів з мажоритарними округами, і наскільки вони адекватні?

Вважається, що вибори у мажоритарних округах — це можливість для певних місцевих еліт, таких собі регіональних "феодалів", із разу в раз скуповувати гуртом та вроздріб голоси виборців, виборчі комісії й так далі. Але насправді ці аргументи не витримують навіть самої поверхневої критики.

Тому що так є, коли у місцевих мешканців того чи іншого виборчого округу, просто банально не має ідеологічної альтернативи. Достойного кандидата з необхідним набором політичних знань та якостей, або партії, ідея якої переважить інстинкт проміняти свій вибір на гречку.

До прикладу, у мажоритарних виборчих округах Західної України, завжди, ще з дев'яностих перемагали кандидати від проукраїнських партій. Частково такі тенденції були в Центральній Україні й особливо на Київщині.

Що й казати, безліч народних депутатів відомих Україні своєю політичною позицією та харизмою, а не мільйонними статками, обиралися саме у мажоритарних виборчих округах. Це той же Олег Тягнибок, Юрій Михальчишин, Андрій Іллєнко, Андрій Біленький та багато, багато інших.

Помилковим буде вважати, що ця тенденція не мала місця на Півдні та Сході України.

Так у 2019 році на дострокових парламентських виборах на мажоритарних виборчих округах майже тотальна здобули перемогу не місцеві "божки-олігархи», а кандидати висунуті партією "слуга народу".

Зрозуміло, що ця партія не відповідала ідеологічним критеріям, але вона була симулякром цього. Проте банальне гасло "зробимо їх разом" перемогло і гречку і навіть старі технології фальсифікацій на дільничних виборчих комісіях.

Це все означає, що сама по собі процедура виборів не здатна змінити систему цінностей виборців та їх політичну культуру.

При цьому новий виборчий кодекс навпаки покликаний довести цю культуру до повної деградації й повернути в часи самого жахливого й спотвореного феодалізму.

Бо якщо раніше можлива була конкуренція грошей та ідей, коли олігархічним проектам або просто місцевим "божкам-феодалам" міг протиставитись мажоритарник з власною системою поглядів, то зараз все будуть вирішувати виключно олігархи, як кінцеві бенефіціари всіх політичних партій, що братимуть участь у виборах. Позаяк у звичайної ідейної партії банально не знайдеться грошей навіть на заставу, не кажучи вже про виборчу кампанію.

Що ж робити в цій ситуації?

Можна ще довго вигадувати велосипед і казати, що цей закон з відкритими списками неправильний, а треба прийняти правильний.
Але не варто забувати, що цей закон писався під жорстким наглядом міжнародних експертів та різних громадських організацій, а тому інший закон навряд чи буде кращим.

З огляду на це найкраще буде просто залишити закон за змішаною пропорційно-мажоритарною виборчою системою, який вперше був опробуваний у 1998 році та діяв у 2002, 2012, 2014 й 2019 роках.

Також необхідно дозволити в рамках цього закону утворення виборчих блоків та знизити прохідний бар’єр до 1%, а краще взагалі цей бар'єр скасувати.

І такий закон має залишатися поки в Україні не сформується хоч якась відносно українська політична еліта, після чого варто прийняти повноцінний закон про вибори з двопалатним парламентом.

Тож закликаю людей честі та доброї волі активно вимагати повернення закону за змішаною пропорційно-мажоритарною виборчою системою з необхідними вищезазначеними змінами.

Для цього створив групу в телеграм під назвою "За повернення виборчих прав громадян" для обміну інформацією щодо цих питань та узгодження плану дій.

А діяти потрібно зараз, бо коли прийдуть вибори буде вже пізно, оскільки антинародний виборчий кодекс набув чинності ще у 2020 році. Приєднуйтесь!

Продовження слідує👇

⚡️Підписатись⚡️

#Про_вибори_без_вибору

В продовження теми☝️

Для того, щоб слова підкріпити діями, я надсилаю звернення до Конституційного суду з вимогою надати роз’яснення щодо необхідності тлумачення Конституції України в частині прав громадян України бути обраними.

⚡️Підписатись⚡️

Пріоритети мають бути наступними:

- ядерна енергетика на реакторах на швидких нейтронах, розмноження плутонію, ядерна зброя, підготовка до війни
- громадський транспорт: безкоштовний, частий та цілодобовий, щоб в рази скоротити автомобілекористування і, відповідно, імпорт супутніх товарів
- космічна програма на екраноракетопланах водного старту, індустріальне засвоєння космосу
- підкорення мікросвіту: розробка роботів розміром з комах, мікро- та нанороботів

Щоб втілювати такі програми, не вистачає лиш одного: влади технократів. Не казнокрадів чи агентури закордону. І не "економістів", які звикли дивитись на все виключно з точки зору глобалізації та ринку (як Кущ). Україні потрібна влада ідеологічно вмотивованих націоналістів, здатних творчо мислити в фізиці та техніці. Здатних думати власною головою, а не оглядатись на "західних партнерів" чи ще якого пана за кордоном.. Тільки така влада може сформулювати та послідовно втілювати політику, яка зробить Україну наддержавою!
#нт #база #захід #єс #сша
@ukrtp

Євген Гнаток, друг УТП, робить та постачає наземні дрони для українського війська. Дрони можуть, зокрема, ставити міни, доставляти на передову десятки кілограм зброї та припасів, а ті що побільше - навіть евакуювати поранених!

Інтерв'ю:
https://www.youtube.com/watch?v=arkVT-n-da8

Реквізити для донатів:
https://send.monobank.ua/jar/3ypfbRYkVF
Картка:
5375411207689188

#війна #пром #нт
@ukrtp

Основна причина чому Україні потрібен ядерний статус - не безпекова. Так, ядерна зброя відбила б в росії та будь-якого іншого агресора бажання нападати на нас. Але навіть це не головне.

Українська технократія є осучасненням націоналізму за Донцовим на противагу меншовартості в будь-яких її проявах. Світ поділений на дві категорії держав: ядерні, яким "можна" мати ядерну зброю і неядерні, яким "не можна". Для нас, українських технократів, нестерпною є ситуація коли русні, американцям, французам, індусам і навіть пакистанцям "можна", а нам, українцям, "не можна"!

Коли йдеться про ядерну зброю, націоналіст знайде тисячі фізико-технічних способів набуття ядерного статусу. Натомість отруєний меншовартістю хохол знайде тисячі причин чому це неможливо або не потрібно. Це дорого, нам не дозволять США, звичайної армії вистачить, росія й так розвалиться, давайте розвивати "інші технології" (аби не ядерні). За цими мантрами криється слабкість духу, несумісна з українською технократією!
#база #атом
@ukrtp

Гліб Положій разом з другом партії та колишнім співробітником Fozzy (Одеса).

Україна - не маленький сектор Газа. Україна - достатньо велика держава, щоб навіть повномасштабну війну з таким ворогом як росія переживати досить впевнено. Настільки, що деякі українці навіть можуть собі дозволити не помічати війну, не жити війною. В тому числі одеські Свідки Єгови, з якими в нас була нагода поспілкуватись. Навіть зараз вони кажуть, що всьому людству треба роззброїтись. В Україні ще чимало людей, які не втратили наївну віру в мир в усьому світі. Будапештський меморандум і тотальне роззброєння України "заради миру та безпеки" нічому їх не навчили!

Війна час від часу про себе нагадує. Супермаркет Fozzy знаходиться на відстані пішої прогулянки до центрального автовокзалу Одеси, з якого їдуть автобуси на Київ. Скільки ще кацапи на чолі з хуйлом мають скинути бомб і ракет, щоб всі без винятку українці остаточно втратили надію на мир і взагалі на все крім власного ядерного арсеналу?!
#війна #база #Одеса
@ukrtp

На днях зустрівся з колегою по політичній боротьбі, українським технократом Глібом Положієм.

У невимушеній бесіді в центрі Одеси коротко підбили підсумки епох, які переживає Україна за останні кілька десятиліть.

Далі невідомість, а відповідно майбутнє в руках кожного з нас, не маємо права його змарнувати...

⚡️Підписатись⚡️