Паблік живе на божому слові, а може на кошти платників податків. Якщо маєте бажання допомогти в перекриті відсутності реклами, то буду радий кожній копійці 🙂
5375 4114 0948 5641
5375 4114 0948 5641
Як же мене заїбали ці хіхлята з їбаного "тіпічного *місто*"... Та й тіктоківці теж. Цілий день виблядки публікують відоси прильотів по Хмельницькому (як же вони сильно всралися в штани). І не пройшло пів години удару по Тернополю, вже відоси з міста. Сука, чому на дебілів немає управи...
Господи, як же хочеться білгородчаночку...
Наївну, трохи безглузду, з акцентом миленької сільської клуші. Щоб не вимовляла, або забувала деякі слова і питала в мене, і розмовляла ще так, ніби її трохи заносить і вона сама не розуміє, про що йдеться. Хочу уткнутися в її пишні груди, і тихо прошепотіти...
- Я Український Окупант... Я прийшов окупувати твоє село... І твоє серце...
І щоб вона відштовхувала мене, будувала з себе недоступну повію, щоб тихеньким голосочком кричала:
"Нє троґай меня патомак Бандери, што ти дєлаєш, нєт, не трогай мєня там, не прікасайся к моім грудям! Я гордая бєлгородчанка! Вожусь толька з хачами! Нєєт! Не трогай! Не там!".
Я б продовжував притискати її до себе, втикатися в її пишні груди, вдихаючи аромат її білястого тіла, торкаючи її волосся, погладжуючи її широкі стегна, вирощених на білгородській землі... Водив би долонею по її дупці, відчував би найніжнішу шкіру. Дивився би в її очі, в її блакитні очі, бачив би її почервоніле личко, її маленький кирпатий носик, відчував би її трепетне і боязке дихання.
Не бійся дівчино, я тобі не ворог, я прийшов... побачив...переміг... Але виявився переможеним тобою...
Я повалю тебе на сінок, позаду якого будуть догоряти оплоти, і виднітиметься у вогню Бєлгород... Я ще раз загляну тобі в очі, і побачу не злобу, ні. Я побачу смиренність... Смирення переді мною Українським Окупантом...
Я не буду з тобою грубим.
Я наклонюся нижче, і знову до твоїх грудей, відчуву жар, що виходить від них, побачу як здіймаються твої груди, опущусь нижче, до твого животика ... Там скоро буде наша спільна дитина ... Він буде Бандерівцем ..., а не якимось кацапом.
Я опущуся ще нижче, і ти в останньому пориві, спробуєш зобразити з себе неприступну дівчину, тихенько проспіваєш...
Неїє, неїє, Не чіпай мене там...
Наївну, трохи безглузду, з акцентом миленької сільської клуші. Щоб не вимовляла, або забувала деякі слова і питала в мене, і розмовляла ще так, ніби її трохи заносить і вона сама не розуміє, про що йдеться. Хочу уткнутися в її пишні груди, і тихо прошепотіти...
- Я Український Окупант... Я прийшов окупувати твоє село... І твоє серце...
І щоб вона відштовхувала мене, будувала з себе недоступну повію, щоб тихеньким голосочком кричала:
"Нє троґай меня патомак Бандери, што ти дєлаєш, нєт, не трогай мєня там, не прікасайся к моім грудям! Я гордая бєлгородчанка! Вожусь толька з хачами! Нєєт! Не трогай! Не там!".
Я б продовжував притискати її до себе, втикатися в її пишні груди, вдихаючи аромат її білястого тіла, торкаючи її волосся, погладжуючи її широкі стегна, вирощених на білгородській землі... Водив би долонею по її дупці, відчував би найніжнішу шкіру. Дивився би в її очі, в її блакитні очі, бачив би її почервоніле личко, її маленький кирпатий носик, відчував би її трепетне і боязке дихання.
Не бійся дівчино, я тобі не ворог, я прийшов... побачив...переміг... Але виявився переможеним тобою...
Я повалю тебе на сінок, позаду якого будуть догоряти оплоти, і виднітиметься у вогню Бєлгород... Я ще раз загляну тобі в очі, і побачу не злобу, ні. Я побачу смиренність... Смирення переді мною Українським Окупантом...
Я не буду з тобою грубим.
Я наклонюся нижче, і знову до твоїх грудей, відчуву жар, що виходить від них, побачу як здіймаються твої груди, опущусь нижче, до твого животика ... Там скоро буде наша спільна дитина ... Він буде Бандерівцем ..., а не якимось кацапом.
Я опущуся ще нижче, і ти в останньому пориві, спробуєш зобразити з себе неприступну дівчину, тихенько проспіваєш...
Неїє, неїє, Не чіпай мене там...
Forwarded from Поза «вчора»
Одного разу, ми з моїм (вже колишнім) хлопцем були у нього і грали приставку з його друзями. Ми як завжди випивали та курили. Всі почали розходитися. Залишились я, друг хлопця та хлопець. Друг хлопця, почав говорити по телефону, а ми пішли в кімнату далі грати, звичайно, справа до джойстика в руках не дійшла. Відбувся статевий акт, під ковдрою. Його друг нас загубив і почав шукати. Ми не помітили, як він сів поряд із нами. І до кінця свята він сидів у нас під ногами. Коли ми закінчили, він такий "Ви вже все? Не став заважати вам, ви грати будете?"
Він просто, блять, сидів і дивився на це. Іноді я сумніваюся у його розвитку
Підписатися | Написати свою історію
Він просто, блять, сидів і дивився на це. Іноді я сумніваюся у його розвитку
Підписатися | Написати свою історію