> верхівка майже уся складається з нечистих на руку людей

> під час війни знову розкрадається майно

> через недбалість гинуть люди

> велика частина «начальників», які ведуть - ідіоти, крадії, брехуни, злочинці, або просто несповна розуму

> пічкають другосортною інфою про противника-лоха і як ми його зараз героїчно «розвалим» однією лівою

> генерали інспектують сортири і полощуть бойових офіцерів за зайву крапку в документах

> молоді люди імітують психічні або інші розлади аби уникнути служби у війську

> в суспільстві багато таємних зрадників, але спецслужби настільки тупі, і агентура їхня настільки слабка що замість них ловлять якихось ідіотів і випадкових пасажирів

Впізнав звідки це?

Що, прям аж настільки близько?


Ось ми тебе і впіймали, клятий зрадойоб.

Це опис ситуацій з книги Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка», усі вони стосуються Австро-Угорщини 1910-х років.
Ця книга вважається зразком антивоєнної пропаганди і зразком армійської літературної сатири водночас.

Увесь «прикол» в тому, що описані ситуації стосуються УСІХ без винятку суспільств в усіх війнах.

Просто ти зрадойоб, тому тобі здається що наше становище дуже унікальне і ідіотизм твого начальника якогось особливо планетарного масштабу.

Витри сльози. Наша срака - така сама, як в усіх інших народів в інші історичні періоди.