І ще трохи добрих новин. Опубліковано звіт Національної ради реформ за перше півріччя 2016 року.
#НаступІнформБюро

Звісно, адепти зради зазвичай не здатні осилити велику кількість тексту із цифрами та інфографікою, але ми все одно прикріпимо до поста повну версію документу у форматі .pdf

Ось короткі тези зі звіту:
- Прогрес України визнали та схвалили міжнародні партнери – як в Європі, так і за океаном.

- Національне Антикорупційне Бюро (НАБУ) відкрило 236 проваджень, 15 справ були передані в суд.

- Сума економії завдяки впровадженню електронної системи закупівель ProZorro перевищила 2 млрд гривень.

- За результатами фінансової децентралізації за січень-червень 2016 року у загальний фонд місцевих бюджетів надійшло 65 млрд. грн., що склало 62,2% від річного об’єму надходжень.

- Патрульна поліція України працює в 32 містах, а загальна чисельність співробітників становить 12 тисяч людей.

- Обрано та призначено Наглядову Раду НАК Нафтогаз України. 30 державних підприємств із 45-ти найбільших провели або проводять аудит.

- В червні Верховна Рада остаточно ухвалила внесення змін до Конституції в частині правосуддя.

- Продовжується реорганізація системи координації та впровадження реформ, мета якої посилити команду реформаторів уряду.

http://reforms.in.ua/ua/news/zvit-nacionalnoyi-rady-reform-za-pershe-pivrichchya-2016-roku-dostupnyy-angliyskoyu-movoyu

А тим часом Мордор знову палає. Під час пожежі на складі у Москві загинуло 16 осіб.
#НаступІнформБюро #чотамукацапов

Пожежу, яка сталася в адміністративно-складському приміщенні площею 200 кв.м., вже ліквідовано. У наслідок пожежі постраждало 20 осіб, 16 з яких загинуло - повідомляє Інтерфакс. У твітері мера Москви Собяніна також повідомляється про велику кількість жертв. Серед загиблих - вагітна жінка.

А вот и альтернативный взгляд на вчерашний пост о переводе ВК на русинский и галицкий диалекты.
_________________________________

Дещо про «сепаратизм»
На моє приємне здивування, новина про те, що ВКонтакті було перекладено двома новими мовними версіями, набрала неабияку розголосу. У свої приватні повідомлення я отримував листи від людей, котрі радо сприйняли цю ініціативу і розпитували в мене про різні деталі перекладу. Коментарі у соціальних мережах також були позитивними, але часто траплялися і такі, котрі сприйняли цю ідею вкрай вороже, так і не розібравшись до кінця в її суті. До них і адресовано цей короткий допис. Розберемо по пунктах (галицький переклад):
1. Ви сепаратисти?
Ні, ми не сепаратисти. Та і чому би ними мали бути? Ми – захисники української культури. Якщо деякі недалекі і не ознайомлені з українською культурою люди не розуміють елементарного, що вона виходить далеко за межі Наддніпрянщини, козаків і «еталонної» мови Т. Шевченка, то хіба наша у цьому вина? Якщо українські діалекти, на Вашу думку, «розколюють націю», а Ви – російськомовний «патріот», котрий і двох слів не може зв’язати тою ж літературною мовою, у мене для Вас сумна новина – це клініка.
2. Хіба в Галичині так говорять?
Так! Очевидно, Галичина дуже колоритний регіон, в ній є багато діалектів, починаючи від лемківського і закінчуючи гуцульським. За основу було взято наддністрянський діалект, з інших же діалектів було взято деякі характерні риси. Окрім орієнтації на живих носіїв, наша робота ґрунтується на численних мовознавчих працях, починаючи від словників Є. Желехівського, і закінчуючи діалектологічними працями І. Верхратського, К. Кисілевського, М. Пшепюрської-Овчаренко, С. Рабій-Карпинської, М. Лесіва, М. Лесюка та ін. Перш ніж говорити, розгорніть «Атлас української мови», другий том, і пересвідчіться в нашій правоті. Направду, смішно читати від не галичан про те, що «галичани так не говорять», чи від деяких львів’ян, котрі, нагадую, живуть в мультикультурному місті, де проживають не лише галичани (мова котрих затирається вже бодай тому, що місцеве бидло, у вигляді «чьотких тьолок і пацанів» обзиває їх «сільськими рагулями, вася», аналогічно тому, як це є на Сході, коли людина з області переїжджає в «праґрєсівний горад»), але й закарпатці, волиняни, наддніпрянці, не кажучи вже й про інші народи, котрі говорять своїми діалектами та мовами. Для позначення кінцевого і проміжного нескладового звуку, ми вирішили взяти букву «ў», котра є зовсім не білоруською, а вживаною ще М. Шашкевичем в «Русалці дністровій». «Ї» для позначення специфічного звуку «І» вживав Є. Желехівський, укладач колись галицького правопису. «Ё» можна знайти в І. Верхратського.
Додам, що не все ще перекладено, наявні помилки, але робота триває.
3. Чому ВКонтакті раптово підтримало ініціативу перекладу на українські діалекти?
Бо! Справа в тому, що ВКонтакті вирішило підтримати БУДЬ-ЯКУ ініціативу перекладу. Наголошую, БУДЬ-ЯКУ. Ідея перекласти на галицьку, котру ВКонтакті взагалі ніяк не відмежувало від української, додавши саме «Українська (Галицка)», а не «Західноукраїньска», «Галицка» чи т. п., з’явилася саме після того, як появився цей допис, скріншот якого я прикріплюю нижче. Чому нема перекладів на російські діалекти? Мабуть, нема ініціативних людей, запроте, зараз перекладають на якутську, алтайську, комі-пермяцьку версії. Може, то Обама розділяє Росію, подібно як невидима рука Путіна, піднімаючи українські діалекти, ділить Україну?!
Окремо додам, що смішно читати про «неподобство» і про «розділ» від деяких кадрів, котрі на дух не переносять кирилицю й пишуть такою латинкою, котра, направду, виїдає очі. Чим Ви, хлопці, кращі?

Іван Франко, Каменяр, Вічний революціонер. У нього багато імен, одначе доля, пов'язана з боротьбою, нещастями і постійним творінням була одна і була вона нерозривно пов'язана з Батьківщиною його, Україною.
Сотні творів, політична діяльність, культурологічні і філософські студії - все це творило нову українську реальність і заклало підвалини хоча й не довговічної, одначе справдешньої української держави за рік після смерті поета. Тож у день народження цього направду великого мужа уславімо його пам'ять як вірного сина нашої Неньки.