Рузкава профессионализма пост. #чотамукацапов
Во время перевозки труб из Архангельска в арктический порт Сабетта на сухогрузе «Васильев» из-за качки порвались крепежные ремни и все трубы укатились с судна и утонули в море. Видео выложил 19 августа один из моряков с подписью: «Судно "Мурманчанин Васильев" шло в Сабетту с трубами, которые погрузили в Архангельске в МРТС. В Сабетту пришло с чистой палубой. Трубы какой-то немецкий заказ».
------------------------------------------------------------------------------------------------
По некоторым данным, трубы были газовыми. Подводными.
Так что может быть мы (вы) посмотрели секретную схему укладки Южного Потока.
Во время перевозки труб из Архангельска в арктический порт Сабетта на сухогрузе «Васильев» из-за качки порвались крепежные ремни и все трубы укатились с судна и утонули в море. Видео выложил 19 августа один из моряков с подписью: «Судно "Мурманчанин Васильев" шло в Сабетту с трубами, которые погрузили в Архангельске в МРТС. В Сабетту пришло с чистой палубой. Трубы какой-то немецкий заказ».
------------------------------------------------------------------------------------------------
По некоторым данным, трубы были газовыми. Подводными.
Так что может быть мы (вы) посмотрели секретную схему укладки Южного Потока.
Президент Украины Петр Порошенко наградил посмертно активиста «Правого сектора» Игоря Иванова, погибшего в Одессе во время массовых беспорядков 2 мая 2014 года.
Соответствующий указ глава государства подписал вчера.
Общественник удостоен ордена «За мужество» III степени.
27-летний десятник «Правого сектора», бывший военнослужащий 25-й парашютно-десантной бригады Игорь Иванов бьіл первым, кто получил смертельное ранение в тот трагический день. По всей видимости, его сразила пуля, выпущенная из автомата антимайдановца Виталия Будько (Боцмана).
Соответствующий указ глава государства подписал вчера.
Общественник удостоен ордена «За мужество» III степени.
27-летний десятник «Правого сектора», бывший военнослужащий 25-й парашютно-десантной бригады Игорь Иванов бьіл первым, кто получил смертельное ранение в тот трагический день. По всей видимости, его сразила пуля, выпущенная из автомата антимайдановца Виталия Будько (Боцмана).
#НаступІнформБюро #peremoha_news
Новий посол США в Україні Марі Йованович записала своє перше відеозвернення в якості амбасадора українською мовою.
Новий посол США в Україні Марі Йованович записала своє перше відеозвернення в якості амбасадора українською мовою.
Дружба народов или "Какую страну просрали!.."
___________________________________________________________
Павел Паштет Белянский
В 87-м, кажется, году я ехал в поезде с мамой из Венгрии, с места службы отца на каникулы к бабушке в Луганскую область. Кроме нас двоих в купе - еврейская пара, муж с женой. Лет им было по пятьдесят. Я узнал четыре рецепта варенья из груши, лучшую в мире диету от живота, два способа борьбы с мигренью и про все таланты их внука, не говоря про сына и невестку, дай Бог ей немножко ума и такта.
Чем ближе поезд подползал к Советской границе, тем еврейская пара становилась задумчевее и тише. Перед таможенным контролем, когда состав хищно лязгнул буферами и замер, лица жены и мужа стали одинаково бледными. Я вдруг очень испугался за этих двух человек.
Они сели рядом на краешек нижней полки, взялись за руки.
- В конце концов, вокруг люди, - сказал муж.
Таможенники за десять минут ловко и умело распотрошили все вещи этой пары. Нас, родственников офицера, на границе никогда почти не досматривали. Несколько стандартных вопросов, быстрый штамп, счастливого пути. Бесцеремонность досмотра еврейской пары заинтересовала меня. Я заглядывал в купе, протискиваясь между двух таможенников. Они продвинулись, чтобы мне было лучше видно.
Сначала вывернули два чемодана, раскидав вещи по купе. Какая-то кофточка упала на пол, её не замечали и топтались фирменными ботинками с негнущимися носами. Потом раздели мужа. Потом приказали раздеться жене. Муж попытался возразить и потребовать для личного досмотра жены - женщину таможенника. В ответ ему дружно заржали. Когда жена расстегнула верхнюю пуговицу на блузке, я вышел из купе.
В Ужгороде на станции мама купила килограмм яблок. Они пахли на весь вагон, огромные, краснощекие.
- Боже, - вздохнула еврейка. С мужем они пытались как-то уложить все вещи по своим чемоданами. - Ты чувствуешь, как пахнут яблоки. Наши, украинские яблоки, настоящие.
Мама угостила их.
Таможенники переписали у пары номера купюр всех наличных денег - долларов, форинтов, марок. Всех. Сказали - не дай Бог на обратном пути не досчитаемся хоть купюры, сядете за спекуляцию валютой.
За пару яблок еврейка пыталась отдать маме шарф или кофточку. Мама отказалась. Еврейка ела яблоко, отвернувшись от всех к окну. И тихо плакала, с верхней полки мне хорошо были видны её слезы.
А ехали они в Киев на чьи-то похороны. Говорили, что не были в стране 10 лет.
Когда поезд пришел в Киев, еврейка долго не решалась выйти из вагона, и муж звал её с перона, уговаривая, словно ребенка.
___________________________________________________________
Павел Паштет Белянский
В 87-м, кажется, году я ехал в поезде с мамой из Венгрии, с места службы отца на каникулы к бабушке в Луганскую область. Кроме нас двоих в купе - еврейская пара, муж с женой. Лет им было по пятьдесят. Я узнал четыре рецепта варенья из груши, лучшую в мире диету от живота, два способа борьбы с мигренью и про все таланты их внука, не говоря про сына и невестку, дай Бог ей немножко ума и такта.
Чем ближе поезд подползал к Советской границе, тем еврейская пара становилась задумчевее и тише. Перед таможенным контролем, когда состав хищно лязгнул буферами и замер, лица жены и мужа стали одинаково бледными. Я вдруг очень испугался за этих двух человек.
Они сели рядом на краешек нижней полки, взялись за руки.
- В конце концов, вокруг люди, - сказал муж.
Таможенники за десять минут ловко и умело распотрошили все вещи этой пары. Нас, родственников офицера, на границе никогда почти не досматривали. Несколько стандартных вопросов, быстрый штамп, счастливого пути. Бесцеремонность досмотра еврейской пары заинтересовала меня. Я заглядывал в купе, протискиваясь между двух таможенников. Они продвинулись, чтобы мне было лучше видно.
Сначала вывернули два чемодана, раскидав вещи по купе. Какая-то кофточка упала на пол, её не замечали и топтались фирменными ботинками с негнущимися носами. Потом раздели мужа. Потом приказали раздеться жене. Муж попытался возразить и потребовать для личного досмотра жены - женщину таможенника. В ответ ему дружно заржали. Когда жена расстегнула верхнюю пуговицу на блузке, я вышел из купе.
В Ужгороде на станции мама купила килограмм яблок. Они пахли на весь вагон, огромные, краснощекие.
- Боже, - вздохнула еврейка. С мужем они пытались как-то уложить все вещи по своим чемоданами. - Ты чувствуешь, как пахнут яблоки. Наши, украинские яблоки, настоящие.
Мама угостила их.
Таможенники переписали у пары номера купюр всех наличных денег - долларов, форинтов, марок. Всех. Сказали - не дай Бог на обратном пути не досчитаемся хоть купюры, сядете за спекуляцию валютой.
За пару яблок еврейка пыталась отдать маме шарф или кофточку. Мама отказалась. Еврейка ела яблоко, отвернувшись от всех к окну. И тихо плакала, с верхней полки мне хорошо были видны её слезы.
А ехали они в Киев на чьи-то похороны. Говорили, что не были в стране 10 лет.
Когда поезд пришел в Киев, еврейка долго не решалась выйти из вагона, и муж звал её с перона, уговаривая, словно ребенка.
❤1 1
Сьогодні відзначається день українського прапору.
Синій та жовтий кольори нашого стягу вже давно набули сакрального значення для кожного українця. Під цим стягом йшли в бій стрільці УНР та вояки УПА, під цим стягом вирували "революція на граніті" та Євромайдан, а зараз бійці під синьо-жовтими стягами проливають кров на варті нашої Незалежності.
Я вірю, що настане день, коли український прапор знову замайорить над окупованими Сімферополем та Донецьком, Ялтою та Луганськом, Алуштою та Горлівкою. Вірю, що він перетвориться із прапору нескорених на прапор переможців. Тож давайте сьогодні вшануємо наш прапор і всіх тих, хто проливав кров у боротьбі за його існування.
Синій та жовтий кольори нашого стягу вже давно набули сакрального значення для кожного українця. Під цим стягом йшли в бій стрільці УНР та вояки УПА, під цим стягом вирували "революція на граніті" та Євромайдан, а зараз бійці під синьо-жовтими стягами проливають кров на варті нашої Незалежності.
Я вірю, що настане день, коли український прапор знову замайорить над окупованими Сімферополем та Донецьком, Ялтою та Луганськом, Алуштою та Горлівкою. Вірю, що він перетвориться із прапору нескорених на прапор переможців. Тож давайте сьогодні вшануємо наш прапор і всіх тих, хто проливав кров у боротьбі за його існування.
#мюсли_наступа
Поруч зі святом державного прапора було б непогано згадати про тих, хто помер за його кольори. Це зокрема стосується Володимира Рибака, депутата Горлівської міськради, який 17 квітня 2014 року встановлював синьо-жовтий біколор, захищаючи РДА від бойовиків «ДНР».
Одразу ж після дій Рибака його було викрадено за наказом полковника ҐРУ РФ Іґоря Бєзлєра («Бєс»), який доручив начальнику горлівської міліції нейтралізувати об'єкт для подальшої доставки його в означене місце. Згодом Рибак опинився в Слов'янську, де особисто зустрівся з Іґорєм Ґіркіним, після чого зазнав страшних катувань.
«Катували жахливо. Краще ці фото нікому не бачити. Це робили не люди, а звірі. Палили вогнем, різали ножами… Експерти показують — чисто «кавказький почерк» — описує насилля над нардепом головний редактор «Цензор.нет» Юрій Бутусов. Також відомо, що 20 квітня слов'янський «міський голова» Пономарьов за наказом того-таки Ґіркіна вивіз зі штабу понівечений труп Рибака, після чого викинув його в річці Казенний Торець біля смт Райгородок Донецької області.
18 вересня, на засіданні Конгресу США, Петро Порошенко вперше оголосив на весь світ про подвиг Володимира Рибака, а вже 20 лютого 2015 року присвоїв йому звання Героя України.
Якщо рахувати від часів Майдану, то Рибак, безумовно, став одним із творців нового етапу української національної пам'яті. І він зробив усе заради того, щоб наш прапор замайорів на звільнених територіях так само, як він сьогодні піднявся у Києві, і, що важливо, донькою загиблого нардепа.
Слава Україні! Героям слава!
Поруч зі святом державного прапора було б непогано згадати про тих, хто помер за його кольори. Це зокрема стосується Володимира Рибака, депутата Горлівської міськради, який 17 квітня 2014 року встановлював синьо-жовтий біколор, захищаючи РДА від бойовиків «ДНР».
Одразу ж після дій Рибака його було викрадено за наказом полковника ҐРУ РФ Іґоря Бєзлєра («Бєс»), який доручив начальнику горлівської міліції нейтралізувати об'єкт для подальшої доставки його в означене місце. Згодом Рибак опинився в Слов'янську, де особисто зустрівся з Іґорєм Ґіркіним, після чого зазнав страшних катувань.
«Катували жахливо. Краще ці фото нікому не бачити. Це робили не люди, а звірі. Палили вогнем, різали ножами… Експерти показують — чисто «кавказький почерк» — описує насилля над нардепом головний редактор «Цензор.нет» Юрій Бутусов. Також відомо, що 20 квітня слов'янський «міський голова» Пономарьов за наказом того-таки Ґіркіна вивіз зі штабу понівечений труп Рибака, після чого викинув його в річці Казенний Торець біля смт Райгородок Донецької області.
18 вересня, на засіданні Конгресу США, Петро Порошенко вперше оголосив на весь світ про подвиг Володимира Рибака, а вже 20 лютого 2015 року присвоїв йому звання Героя України.
Якщо рахувати від часів Майдану, то Рибак, безумовно, став одним із творців нового етапу української національної пам'яті. І він зробив усе заради того, щоб наш прапор замайорів на звільнених територіях так само, як він сьогодні піднявся у Києві, і, що важливо, донькою загиблого нардепа.
Слава Україні! Героям слава!
😢2
Я вижу костры из книг
я слышу собачий лай
и если один скажет ЗИГ!
миллионы ответят ХАЙЛЬ!
я слышу собачий лай
и если один скажет ЗИГ!
миллионы ответят ХАЙЛЬ!
🔥2