Карабаський конфлікт близький до завершення? Що це може дати Україні?

⏩ Конфлікт, який тривав понад століття може бути врегульовано?

➡️Таке питання виникло в мене після виступу прем'єра Вірменії Пашиняна у парламенті.

🗣 Вчора прем'єр заявив, що його уряд "повністю визнає територіальну цілісність Азербайджану" і закликав до підписання мирного договору "без двозначностей". По суті Вірменія готова визнати кордони сусіда в рамках Азербайджанської РСР включно з територіями Нагірного Карабаху на заміну визнання територіальної цілісності Вірменії та миру.

У москві вже починає підгоряти, бо розуміють до чого все йде. Причин чому Пашинян йде на цей крок багато: це й військова перевага Азербайджану, яка вдало провела переозброєння армії й економічна ситуація через яку просто не має ресурсу триматись за Нагірний Карабах та й політико-дипломатична складова, де Азербайджан має сильне лобі, а Вірменія має лише перстень від путіна (який той дарував на зустрічі ОДКБ).

Головним аргументом Вірменії у конфлікті були військові сили московії, які просто "умили руки". Сталось це у перше чергу через успіхи ЗСУ та брак ресурсу московії, яка не хотіла додаткових проблем з Азербайджаном та Туреччиною. Про результат писав в інших статтях. Пашинян зробив гучну заяву у бік москви "що його народ зробить висновки" й висновки дійсно зробив — це переорієнтуватись на ЄС. Хоча зазначу, що після втрати московією можливості реагувати на виклики на Кавказі, єдиними адекватно можливими партнерами для Вірменії й так залишались лише ЄС та США. Європейці стали посередниками у переговорному процесі, про що теж є окрема стаття. Європі дуже потрібен стабільний Кавказ для транспортного коридору TRACECA між Центральною Азією та Європою в обхід московії.

Що це для України?

⏩ По-перше, це велика поразка для московії та величезний удар по її позиціях на Кавказі. Всі подібні конфлікти Осетія, Придністров'я, Карабах москва використовує як інструмент контролю, дестабілізації та обмеження розвитку сусідів. А тут відбуваються процеси не тільки всупереч інтересам москви, а ще й з відвертою критикою московії.

⏩ По-друге, очевидно що на такий крок Пашинян йде не просто так. Можна припустити, що Вірменії пообіцяли значний економічний стимул, а в перспективі Кавказьке розширення ЄС. Це означає, що "жертва на яку йде вірменський політикум" може мати компенсацію лише у тісному контакті з ЄС. Наслідком має бути віддалення від московії та зближення з Заходом. Що у середньостроковій перспективі може означати й відповідну політику щодо московії. У 2022 році Вірменія для московії була однією з п'яти ключових країн для обходу санкцій. У тому ж році Вірменія імпортувала на 515% більше чипів ніж у 2021.

⏩ По-третє, для мене найважливіше. Скоріш за все ми будемо свідками як Азербайджану доведеться реінтегровувати території, які тривалий час не контролював. Для нас це буде скарбничка досвіду успішних та неуспішних практик для реінтеграції. Другий аспект це серія прецедентів та відповідних світових реакцій, на які у майбутньому ми будемо посилатись під час власної реінтеграції та аргументації тих чи інших кроків.

➡️ Тож можемо зробити три висновки:

• 1. Рішення та мир можуть настати навіть у найстаріших конфліктах, де "московський мир" та зброя втратить владу.

• 2. Грузинському уряду варто замислитись щодо свого майбутнього та з ким воно буде.

• 3. Світова дипломатія дарує Україні винятковий шанс спостерігати, робити висновки та вчитись на чужому досвіді.

Resurgam ➰ Приєднуйся