США НАДАДУТЬ УКРАЇНІ ПАРТІЮ БЕЗПІЛОТНИКІВ ТА ПРИЛАДІВ НІЧНОГО БАЧЕННЯ

Білий дім зобов’язався надати Україні допомогу в безпековому секторі на понад 600 мільйонів доларів

Прилади нічного бачення та безпілотники від Сполучених Штатів Америки вже цього тижня отримає Україна. Про це повідомив посол США Джеффрі Пайєтт.

Він зауважив, що Білий дім зобов’язався надати Україні допомогу в безпековому секторі на понад 600 мільйонів доларів. Водночас, Пайетт не поточнив, скільки саме тепловізорів та безпілотних літальних апаратів отримають армійці.

На початку липня Україні надійшло вже від США 14 сучасних систем контрбатарейних радарів, радіус дії яких – 25 кілометрів.

http://www.5.ua/suspilstvo/ssha-dadut-ukraini-partiiu-bezpilotnykiv-ta-pryladiv-nichnoho-bachennia-121210.html

Дивовижне фото. Харків під німецькою окупацією. Німці просять слобожанців не голосувати за Кернеса, але харків'яни необучаємі.

"Продалися за печиво на своїх Майданах, тепер останню сорочку заберуть"
#НаступІнформБюро
Виконувати обов'язки міністра охорони здоров'я запропонували волонтерці з США Уляні Супрун.

#НаступІнформБюро #Надія_зашкварченко

Ватажок "ЛНР" вже готується до переговорів із Савченко

"Ихтамнет", "мирные шахтеры Донбасса", "ополченцы защищают свои дома", "российской армии в Украине нет". Вранье путинской пропаганды набило оскомину, но в России среди оболваненного населения идея войны и уничтожения Украины, убийство украинцев - это почетно и популярно, за это Кремль щедро награждает убийц. Нам это надо знать, чтобы еще раз вспомнить: от массированного вторжения дикой орды спасло Украину мужество и самопожертвование украинских воинов, а также поддержка наших союзников в Америке и Европе.

http://censor.net.ua/resonance/399075/chetyre_geroya_rossiyiskoyi_federatsii_nagrajdennye_za_ubiyistvo_ukraintsev

- Я ДИХАВ УСІМ СВІТОМ – В МЕНІ ПЕКЕЛЬНО ГАРЯЧЕ ПОВІТРЯ КАЗАХСТАНУ, В МЕНІ КВІТЧАСТЕ ПАРФУМОВАНЕ ПОВІТРЯ СТОЛИЧНИХ САЛОНІВ, ПИЛ БІБЛІОТЕК, ФЛЮЇДИ ЖІНОК. КОЛИ Я ВІРШУЮ, ЦАРІ ПЛАЧУТЬ, А ХОХЛИ ТАНЦЮЮТЬ, – Сичав, ричав Шевченко, - Я БУДИВ УКРАЇНСЬКУ ДУШУ В УСІХ ЗАБЛУКАВШИХ, СПОЛЬЩЕНИХ ТА ЗМОСКОВЩЕНИХ БРАТАХ, Я БРИНІВ, А ІНОДІ, НЕ ПОСОРОМЛЮСЬ ТОГО СЛОВА, ХУЯРИВ ПО СТРУНАХ ЇХ НЕЗАЛЕЖНИХ ДУШ. З ОБРАЗОВАНИМИ РЄВОЛЮЦИОНЄРАМИ Я НА «ТИ», З КОХАНКАМИ Я НА «ВИ», А З КАТАМИ ТА ЖАНДАРМАМИ НА «СКОТИНЯКИ ТАКІ»
Хтось покликав таємну поліцію. Городові та агенти шепотілися у кутку, не сміючи і підступити до вусатого торнадо, що змітав усе у залі, допиваючи мимохідь щось каламутне із штофа.
- Я ПИСАВ, І ЯК ЗАПАЛЬНО ТА ВОДНОЧАС ЗАЖУРЛИВО Я ПИСАВ! МОЇ ГЕРОЇ - БАЯРДИ, ПАЛЬМЕРИНИ, ІВЕЙНИ – І РАЗОМ З ТИМ УКРАЇНЦІ, ВПІЗНАВАНІ ОБРАЗИ, ЩО ЖИВУТЬ НА ГЛИБИНІ КОЖНОГО З НАС, Я СПІВАЮ – ГРИМЯТЬ КАРПАТИ, Я ТАНЦЮЮ – ШТОРМИТЬ ЧОРНИ МОРЕ, Я СПІВАЮ ТА ТАНЦЮЮ – ШМАТОК ЗЕМЛІ ВІД СЯНУ ДО ДОНУ ВІДРИВАЄТЬСЯ ВІД ЗЕМЛІ ТА ВОСПАРЯЄ ДО НЕБЕС У ТРАНСЦЕДЕНТНИЙ МАРІЧКОСВІТ!
До зали зайшла вже немолода людина у сюртуці. Поет, розчервонівшийся велетень у дорогому костюмі, вже набрав повітря у груди, але та його перервала:
- Дурак вы, Тарас Батькович, дурак набитый и есть… Распинаетесь тут-с, дам пугаете, детишек тоже. Графьеф шугаете-с. А для чего? Любопытно ли было вам узнать, что ваши «славэтни нащадки», на которых вы уповаете в своих книжонках – не более чем инцестуальные малоросы (или малополяки, не суть важно)? Читал, читал, как же: «…Кайданы порвите, ворожою злою кровью землю…» да-да-да-да. Порвали вы, допустим вот, кайданы. Раз. Окоропили кровью, допустим, два – а дальше? Выйдете из подполья, почувствуете себя, наконец, хозяевами своей земли? Нет. Это ведь не только акры бесплатных мест под застройки и бурштын (тьфу, янтарь) – это еще и ответственность. А какая ответственность, если ваша, Тарасик, хата – скраю? Еще спрошу – кроме поэтов, писателей и рубак, есть ли у вас хоть кто-нибудь стоящий? Сможете вы, без посторонней помощи, скажем, полицию сообразить? А парламент? Да не просто нагнать туда каких-нибудь поэтов, писателей и прочих сонячних машин, обозвавши это каки-нибудь малоросским «Рада», а прям, чтобы с дебатами, проектами, политическими и националыми приоритетами и прочими карточными домиками, а? Нет. Не врите хотя бы себе, пан «революционер» все, кто хоть мало-мальски чего-то стоит, уйдет к нам, а не к нам - так к полякам, а не к полякам - так за хоть за океан, от вашей «журбы» и «цибули» к признанию. Что по-вашему их тут удержит? Украинство? НационализЬм, прошу простить за выражение? Ваше народничество не ушло дальше «аби не як в москалей» или «перожать хачей, перегромить жидов, перерезать поляков». Деструктивненько-с… Или, может, ваша богатая культура? Увольте, все «ваши» тут тоже внезапно «наши». Любой мало-мальски успешный человек обрусеет, любой, получивший образование обрусеет, любой талантливый уникум, переехавший в столицу, обрусеет. Такие уж правила для колонии. А колонией-с вы будете всегда, если не явно, то хотя бы криптоколонией какой-нибудь. Потому так останетесь унылыми, вышиванными, синими от горилки селюками-Миколами, со своим шармом, конечно, но не более. Так и вижу, как какой-нибудь знатный дворянин – да хоть, вон, господин Алчевский, будет скоморошничать да позировать в вышиваных рубашках забавы ради, а потом отправиться в высшее общество – обсуждать русских писателей навроде Гоголя и пить русскую, блядь, водку! А вы все так и будете мычать на своем волапюке, мол, мы «уже великие», мол, «если бы не москали/поляки/турки/любой, кто не кинул вам кость, жили бы уже, как люди»…
Шевченко бліднішав. Він не хотів, він не міг у це повірити, але немов саме майбутне стало перед ним, хитаючимся та хмільним. Ймовірно, крізь нього у майбутнє зазирнув і дід у сюртуці:

-Да что и говорить о ваших, хохлячьих, взаимоотношениях с культурой, если вы, ВЫ Тарас Батькович, им видитесь угрюмым ссутулившимся старым занудой с тусклых портретов, вечным нытиком и жертвой. Каково вам, а? Бросайте, бросайте говорю вам, пока не поздно, ваши «заповиты», ваших Баярдов, Пальмеринов - опошлят же до такой степени, что из-под палки будут в школах заставлять учить!
Тарас Григорович протверезішав, запахнув фрак, та, розштовхуючи ошалілих зівак, пійшов до виходу. Натовп переглядався – такий жахливий і такий прекрасний, поет понад двадцять хвилин стояв мовча, таранячи очима пусте місце, немов слухаючи когось, і теперь йде…
Повертався з бенкету Тарас у розпачі. Його душа поета хотіла римувати, але все, що йому було на душі – ізвічне українське «БЛЯТЬ БЛЯТЬ СУКА БЛЯТЬ СУКА НАХУЙ БЛЯТЬ...»

#графоманія_наступу