Опалювальний сезон в Україні 2022-2023 - чи вистачить нам газу цього року? [1/2]

Нездатність українського уряду до довгострокового планування одна з багатьох речей що залишилась нам в спадок від СРСР. Одні й ті самі дії, що їх повторює держава з року в рік, замість того, щоб бути автоматизованими, щоразу демонструються як велика перемога здобута надзусиллями. Одна з таких речей – опалювальний сезон та підготовка до нього. Щороку підготовка до опалювального сезону перетворюється на постійне джерело для політичного триллеру та гучних заголовків в ЗМІ.

Якщо в минулі роки це було менш виправдано, то сьогодні ця тема і справді актуальна – в умовах війни та енергетичної кризи підготовка до нової зими дійсно буде непростою. Для цього Україні потрібно накопичити два енергоносія в достатній кількості – природній газ та вугілля. Від їх накопичення залежить і стабільність енергосистеми, і тепло у наших домах і нормальне функціонування промисловості. В цьому пості мова піде про газ, в наступному - про вугілля.

З кожним роком Україна споживає все менше природного газу. Після падіння споживання в 2008-2014 роках Україна споживає вдвічі менше, ніж в нульові роки і в чотири рази менше, ніж в середньому в останні роки УРСР. Деіндустріалізація України разом з ширшим контролем за використанням газу та поступовими ринковими реформами, хоч і дуже незначними, призвели до суттєвого скорочення використання газу в усіх сферах економіки. Незважаючи на це енергоємність української економіки залишається незадовільною.

Але у всьому цьому є і позитивний момент. Якщо в нульові та в кінці 80-х Україна була повністю залежна від імпорту природного газу, то зі зменшенням споживання, ми стали значно більш енергонезалежні. Так, ми все ще продовжували імпортувати російський газ(навіть після 2014 року, напряму не закупаючи його в РФ), але якщо в 2005 році ми імпортували 81% від загального обсягу споживання, то в 2018 році – 33%.

В Україні є декілька великих газоносних регіонів. Ключову роль у видобутку українського газу відіграє Київська, Полтавська та Харківська області [1, 2, 3]. Значний видобуток (до 1/6 від усього споживання газу) відбувається на Заході України. Видобуток газу в нашій державі характеризується великою монополізацією. 70-75% видобутку газу приходиться на компанію «Укргазвидобування», яка є частиною НАК "Нафтогаз".

З Нафтогазом є проблема - видобуток цієї компанії постійно зменшується, її свердловини зношені, а родовища – виснажені. Проте це проблема більш стратегічна, аніж оперативна: темпи зниження видобутку невисокі. З іншої сторони, останні 10 років приватні компанії активно нарощують видобуток. Хоча він все ще невисокий, у нього великі перспективи, з впровадженням ринкових реформ у галузі ми можемо очікувати на суттєве його зростання.

Опалювальний сезон в Україні 2022-2023 - чи вистачить нам газу цього року? [2/2]

Війна, очевидно, мала вплинути на видобуток. І хоча українські газоносні регіони більшою мірою не підпадають в зону бойових дій, видобуток в Харківській області практично повністю законсервований. При продовженні цієї консервації ми ризикуємо скороченням видобутку на 15%.

Традиційно, найбільшу частину українського газу споживає промисловість. В 2021 році на промисловість припадає 42% всього споживання. Населення при цьому споживало 31%, а на централізоване опалення пішло 22%. Якщо ми подивимось на споживання в регіональному розрізі, то стане очевидно, що в районах ведення бойових дій, споживається дуже багато газу. Багато промислових підприємств, що активно споживали природній газ знаходяться в Донецькій та Дніпропетровській областях - в безпосередній близькості до бойових дій. В цих областях очікується дуже масштабне падіння економіки і, як наслідок, промислового споживання газу. Окремі кластери промисловості, що споживали багато газу (в першу чергу - Маріуполь та Сєвєродонецьк) наразі зруйновані або знаходяться під окупацією.

Точні цифри назвати складно, але окупація деяких частин українських територій найімовірніше призведе до того, що скорочення споживання буде дуже масштабним. Свій вклад внесуть і біженці - споживання газу домогосподарствами цього року також буде меншим. З урахуванням того, що в 2021 році власний видобуток покрив 70% усього нашого споживання, "газовий холодомор", котрий нам кожного року обіцяють росіяни, нас не очікує.

Дії уряду, однак, трохи підіграють панічним настроям. Наприклад, заклили Шмигаля щодо запровадження "газового лендлізу" виглядають не дуже. Справа навіть не в тому, що нам не потрібен імпорт зі Штатів - ми просто не можемо його прийняти - в Україні немає терміналів скрапленого газу, який постачає на європейський ринок США. Найближчі термінали знаходяться в Польщі і Литві і їм цього року буде точно не до нас - вони будуть зайняті покриттям європейського дефіциту.

Є питання і до дефолту Нафтогазу, який був штучно створений урядом. Нафтогаз - ключовий гравець у імпорті в Україну, саме він донаповнює підземні сховища необхідною кількістю іноземного газу. Йому необхідно постійно мати достатній обсяг коштів на рахунках, щоб бути здатним купувати газ на європейському ринку. Схоже, саме з метою збереження коштів для майбутніх імпортних операцій, уряд не дозволив Нафтогазу здійснити виплату кредиторам. Незважаючи на масштабні дефіцити, які очікують європейський ринок цього року, уряд впевнений, що має зберегти можливість купляти газ і там.

Ми обов'язково переживемо цю зиму, можливо навіть простіше за європейців (в плані споживання газу, звісно). Але з "надпотужними зусиллями" в підготовці треба потроху завершувати. Сподіваємося, що енергетичні ринки очікує низка реформ і цей рік буде останнім, коли нам треба слідкувати за запасами на складах та сховищах затамувавши подих. А поки - чекайте завтрашнього тексту про вугілля.