Сьогодні з багатьох вуст ми чуємо поради уряду щодо скорочення соціальних видатків. Це популістична заява в будь-яких українських реаліях (оскільки українські соціальні видатки лише здаються великими, по факту це лише спосіб забезпечення не дуже багатого життя великої кількості українських пенсіонерів), а в умовах війни ця порада ще й набуває неймовірно контрпродуктивного характеру.

Війна це не завжди скорочення ВВП. Насправді розглянувши приклади військових економік, ми можемо побачити відсутність скорочення ВВП взагалі. Проте в будь-якому випадку війна сприяє суттєвій деформації економіки. Приватний сектор, потерпаючи від руйнування та не бажаючи ризикувати своїми грошима, перестає бути ключовим драйвером економіки, а держава, з її оборонним замовленням та розширенням державної зайнятості, з великого економічного гравця перетворюється на ключового. Чим довше триває війна, тим довше вкорінюється ефект деформації. Приватні підприємства, ринок праці, банки, все це підлаштовується виключно під потреби військової економіки, а окремі категорії громадян постійно мають відкладений попит — маючи у себе грошові кошти вони з тих чи інших причин не мають можливості задовольнити свої потреби.

Фактично, якщо ми подивимося на обсяг видатків державного бюджету та рівень падіння ВВП ми побачимо, що роль держави в Україні вже є безпрецедентно високою. Також ми можемо побачити, що приватний сектор в Україні вже суттєво скоротив свою присутність в першу чергу на ринку праці, а також багато підприємств просто фізично знищено і просто не можуть продовжувати свою роботу.

Після закінчення війни деформація економіки не зникає миттєво за помахом чарівної палички. Процес перебудови економіки займає декілька років і супроводжується не дуже приємними ефектами: гіперінфляцією, дефіцитом товарів та масштабним безробіттям. І чим довше відбувалася війна, чим довше існувала військова економіка тим складнішим і тернистішим буде процес економічного відновлення (Як європейці виходили з деформації ви можете почитати в треді, який починається з цього посту). Водночас якщо в економіці залишаються частини довоєнного часу, якщо суттєва її частка функціонує за законами мирного часу — процес відновлення буде значно простішим. Відновити економіку значно легше, коли існують усталені логістичні зв‘язки мирного часу. Відновити економіку легше, коли підприємства знають про структуру попиту споживачів і готові його задовольняти. Відновити економіку легше, коли у підприємств є достатній обсяг оборотних коштів, щоб швидко збільшити замовлення і задовольнити зростаючий попит.

Для того, щоб таке відновлення будо реальним, в економіці необхідно підтримувати значну частину попиту мирного часу — велика кількість частина людей має продовжувати жити з більш-менш звичним життям і мати більш-менш звичайну структуру споживання. Але в умовах колапсу приватного сектору в економіці досягти цього без державної підтримки неможливо. Масштабне безробіття призведе до деградації споживання, а подальше скорочення соціальних видатків призведе до ще більшої бідності і ще більшого скорочення споживання. Це не запустить, не підтримає українську економіку, не підтримає діяльність українських підприємців і штовхне економіку на зустріч деформації — єдиними джерелами сталої діяльності будуть задоволення примітивного споживання приватного сектору та будь-яка діяльність пов‘язана з сектором оборони.

[1/2]

Незважаючи на масштаб російсько-української війни, економіка в Україні не мобілізаційна і нічого не вказує на те, що вона стане такою в майбутньому. Обсяг територій, де ведуться бойові дії, великий, але не такий великий, щоб захопити 50%, або навіть 30% української землі. Саме тому підтримання значної частки невійськової економіки в Україні можливе. Але воно ще й бажане, оскільки забезпечить швидке та менш проблемне економічне відновлення.

Саме тому держава має не просто зберегти, але і збільшити рівень соціальних видатків. Саме тому держава має забезпечити достатній обсяг соціальної допомоги тим, хто постраждав від війни — переселенцям та людям, що втратили роботу. Забезпеченням їм соціальної допомоги, це підтримка нормального, не військового попиту в економіці, яка підтримає і український бізнес також. Кожна гривня соціальних видатків - це зарплати, пенсії та виплати, які будуть витрачені в Україні. При цьому небажаним є і збільшення податкового навантаження на підприємства, необхідно максимально можливо підтримувати невійськові умови. Великі податки значною мірою нівелюватимуть ефект збільшення споживання - коли настане час підлаштовуватися під умови мирного часу, підприємці не матимуть для цього достатніх ресурсів.

Схоже, що український уряд розуміє цю складну ситуацію, поступово збільшуючи соціальні виплати та запити до міжнародної допомоги, при збереженні інших видатків - пенсій, зарплат бюджетникам, тощо. Міжнародна допомога при цьому відіграє ключову роль, саме її наявність дозволяє уряду здійснювати видатки.

У квітні-травні, коли обсяги допомоги були суттєво меншими, ми впритул підійшли до питання переходу на мобілізаційну економіку. Але останні 2 місяці (а особливо липень) показують, що ми можемо розраховувати на міжнародну підтримку. Щоправда, її ніколи не буде достатньо. Чим більше нам даватимуть зараз і чим більшу частину звичайної економіки ми зможемо втримати, тим швидше ми відновимося у післявоєнний час.

[2/2]

Да ето так

#нам_пишуть

"Добрий вечір))) в Києві помічена хмаринка як літак 🥰"

🤯

Їбать, президент звільнив Венедиктову і Баканова

А Зеленський має такі повноваження?

Так

Стаття 47 дисциплінарного статуту, згідно із якою звільнено Баканова.

Ага, а Венедіктову за правовим режимом воєнного стану. В мирний час так не можна, знайте це

Відео наслідків вибуху хлопка шльопка свєрчка шептуна в курській області.

На шо дивитесь? Вьіполнения боевьіх задач СВО ніколи не бачили?

Пан президент розглядає важливу петицію. Сподіваємося на краще 🙏🏻