«Зрада стратегічного характеру»

Президент підписав закон про можливість звільнення іноземців-членів наглядових рад держпідприємств та держбанків. Раніше я писав, що цей закон відкриває шлях до зміни наглядової ради в тому числі і Приватбанку, що було би дуже вигідно Ігорю Коломойському.
Наглядова Привату не дає ІВК впливати на банк - 4 з 10 членів там є іноземцями. Зараз ламаючи цей механізм під шумок війни ОП на пару з Ігор Валерічем ловлять Захід на дуже слизькому моменті: відмовити нам у допомозі Захід не може, а отже - «проковтнуть» і повернення Привату ІВК. Смію завірити, це зовсім не так - колективний Захід вже вклав у наші реформи стільки грошей, що навряд чи дасть провести такий простий відкат назад. Але поговоримо про інше.

Попри усі невдачі, які спіткали вторую армію міра в Україні, величезні втрати, шокуючі прогалини у воєнній аналітиці, у РФ залишаються певні «кишені ефективності», точкові інструменти які допомагають у звуженні нашого суверенітету.

На жаль, таким ефективним інструментом залишається глибоке розуміння неопатримоніальної олігархічної системи відносин в Україні. Тему корупції у нас з вами російські фахівці опанували значно краще ніж західні, які пропонують нам заходи з втілення антикорупційних стратегій. Нещодавно мені навіть надсилали фото з конференції, де російські політтехнологи і дипломати в стінах МГІМО демонстрували рівень володіння предметом, розуміння втч українських еліт і груп впливів. В одній із презентацій там досить детально розбирали групу впливу Ігоря Коломойського у Верховній Раді. І це не дивно, що поряд з такими темами як «сприйняття РФ у Твіттері у зв’язку із воєнною операцією» і «дискурс західних медіа у зв’язку із воєнною операцією» замаячили групи впливу з України.

Тема становить для росіян стратегічний інтерес: ми ж, на жаль, продовжуємо думати про олігархію не в розрізі національної безпеки а саме з кута економіки, що є досить таки застарілим і навіть наївним. Про те, чому це досить застаріло і які є реальні загрози від явища стратегічної корупції Центр політичних студій «Доктрина» під моїм керівництвом навіть свого часу встиг підготувати аналітичну записку і провести круглий стіл. Але ця тема - явно з тих, які варто проговорювати постійно. Від неї залежить якщо і не наша перемога у війні, то перемога після війни: шанс на інше життя для нас всіх.

Фактор олігархії і клієнтарно-патронажних зв’язків всередині української політики становить особливу загрозу навіть на тлі можливості зміни поствоєнного політичного спектру в Україні. Зрозуміло, що проросійські сили остаточно втратили місце у цій палітрі, маргіналізувалися і не будуть більше претендувати на відчутну електоральну підтримку. У той же час РФ теоретично зможе продовжувати вчиняти вплив на внутрішньоукраїнську ситуацію через олігархію.

Викорчувати олігархів з українського політичного простору буде в рази складніше ніж із проросійськими силами: у випадку ОПЗЖ РФ просто лобіювала через фракцію власні політичні інтереси, а сама партія значною мірою залежала від російських грошей. Прибравши фактор російських впливів у економіці, здійснивши розрив можна дійсно вибити ґрунт з під проросійських сил. З олігархією так не вдасться: РФ послуговується збігом інтересів, а сама олігархія залишається автономною силою.

Тут є абсолютно реальна можливість «домовитися» для росіян: олігархія не скута жодними ідеологічними обмеженнями. Наразі лише від Ахметова на тижні була заява, що Метінвест не буде працювати на окупованих і не матиме жодних зв’язків із росіянами: решта ж досить показово мовчать, або говорять настільки тихо, що цього не чути і не бачити. В окремих випадках, як от у Льовочкіна-Фірташа численні активи просто лежать в закладі у російського банку ВТБ, тож питання впливу не потребуватиме навіть хитрощів. З Коломойським усе ще простіше: відмова від руху на Захід створює для нього ж перспективу все-таки не сісти у американську в’язницю, тож він буде це просувати.

«Зрада стратегічного характеру» ч. ІІ

Досить цікава історія і з олігархом Павлом Фуксом: у себе в телеграм-каналі він постить різний патріотичний контент, відюшки з гімном ОУН «Зродились ми великої години». Між тим, на самому першому тижні етапі війни у британському журналі Rolling Stones з’явилось розслідування про те як Фукс платив невідомим за малювання свастик на стінах в українських містах з метою поширення наративу про нацистську державу Україна перед спецоперацією «з денацифікації». Показово і те, що один із учасників шпигунської авантюри російського агента Деркача ексдипломат Андрій Теліженко був найманим працівником Фукса у 2017 році і виконував для нього замовлення у сфері лоббізму в США. До 2017 року харків‘янин Фукс і взагалі був громадянином РФ, тож його олігархічна рука не така і далека від впливів звідти.

Стратегія РФ проста як двері: олігархам дають контракти, можливість заходити на ринки і інші нюанси, які б вони не змогли отримати так просто на Заході через високу конкуренцію і якийсь але працюючий закон. Чи дозволили б Коломойському так просто на Заході вивести 5 млрд доларів вкладників банку в офшорки і накупити за них собі нерухомості? Дуже сумніваюсь. У РФ і наближеному до РФ болотці така схема цілком собі реальна. Олігархи - не дуже і природні супутники РФ в Україні, але супутники все тісніші: та система відносин, яка дозволяє їм існувати значно ближча до РФ. А отже, конвергенція і взаємонаближення між ними буде посилюватися гарантовано, байдуже які прозахідні чи демократичні дискурси підтримують олігархи: диявол буде ховатися в деталях.

Це і буде наступна велика зміна, від якої залежатиме існування України у подальшому. Питання ефективності і нашого з вами виживання напряму залежатиме від системи відносин, яку ми тут збудуємо після війни. І якщо усе буде точно так само, як і до - плакали наші з вами перспективи, навіть якщо РФ розвалиться при цьому назавжди.

Відновлення України повоєнне має коштувати нам шалених грошей. Для того, аби їх дали західні партнери система має бути зовсім іншою: точно неолігархічною. Про деталі ж можна буде сперечатися згодом.