Їх боротьба

Борімося – поборемо!
Нам Бог помагає!
За нас правда, за нас слава
І воля святая!

Як заповідав…
З днем народження, Кобзарю!

🇺🇦 Міністр оборони України Резніков Олексій 💪🏻

Як швидко надати домедичну допомогу

Ця війна окрім руйнівних змін, які привносить у наші міста обов'язково створить запит на інше розуміння Росії, більш глибоке, прагматичне, навіть трохи дистильоване від ціннісної парадигми західних аналітиків, яку вони самі не помічають. Почасти Захід виявився до цієї війни не в повній мірі готовим - реалістичної оцінки дій РФ вдалося досягнути передусім зусиллями агентурної розвідки вже на етапах підготовки самої останньої фази збройної агресії проти України. Аналітичний же інструментарій Заходу в оцінці Росії, її спроможностей, потужностей, якості і бажаних цілей відверто хромає на обидві ноги. Наслідки цього ми бачимо у реалізації політик західних країн по Україні та РФ, передусім США, нереалістичність і навіть споглядальність Заходу побачена на днях у телевізорі, результат хибних оцінок і хибних засновків щодо РФ, які робилися десятиріччями. На останньому етапі розвідка не могла замінити десятиліття хиб аналітиків: факт вторгнення РФ в Україну в 2022 році відбувся саме тому, що реальних можливостей його відвернути не було передбачено завчасно.

І тут аналітики з України, політологи, воєнні експерти, аналітичні центри, кафедри і навіть цілі виші мають не заглядати Заходу із комплексом меншовартості до рота, в очікуванні отримати від нього якісь базові засади для виміру російської дійсності. Радше навпаки: українська думка в цій історії може неабияк прислужитися Заходу у виробництві більш гострого погляду у російський бік. І байдуже, що наші виші і аналітичні центри не рівня західним: стати на рівень вищими можна лише вирішуючи реальні проблеми. Проблема відсутності у Заходу потрібної оптики погляду на РФ якраз така.

Для мене особливо показовим фактором стала критика з боку воєнного експерта Миколи Бєлєскова на адресу американських колег: відірваність їх оцінок російської воєнної сили від реалій ми спостерігаємо щодня у воєнних зведеннях. З цієї ж відірваності бралися і заголовки про Київ, який мовляв упаде за 96 годин після початку війни і іншу депресію, яка ширилася американськими медіа з подачі експертів. Одним із ключових культурологічних висновків цієї війни для України вочевидь стане ще більш жорстке руйнування міфу про Захід, який значно доросліше, виваженіше і принципово якісніше може оцінювати навіть те, до чого ми фізично ближчі. Це - ілюзії, які так само шкодять нашому руху на Захід, бо породжують завідомо завищені очікування і провокують болючі падіння.

Часом деякі спадкоємці Шпенглера намагаються написати щось типу "закономірності розвитку російської історії", так ніби історія живий організм, або якась система відносин, до якої можливі взагалі застосування таких антропоморфних оцінок ("розвиток", "народження", "старіння"). Цей підхід занадто міфологізовує описувані процеси: аналогії замінюють умовиводи, спіраль міфологізації доходить до чистої літературності там де потрібна аналітичність. Шукати закономірності у російській історії не варто, однак треба розпрацювати щонайменше російський стиль прийняття і ухвалення рішень, погляду на Захід і себе самих, оцінки проміжних результатів. Захід виходив часом з парадигми що Росія також є Заходом з певними політичними відхиленнями, "особливостями у розвитку" як би зараз сказали: навіть засадничо така думка виявилася невірною і навіть небезпечною. Платимо за неї ми, причому прямо зараз.

Ідея того, що росіяни мають повстати у відповідь на економічні негаразди і взагалі досить слабко витримує критику і є такою собі спробою накласти західну ціннісну матрицю як універсальну навіть на російську реальність. Мовляв, десь є якась глибоко прихована струна гідності і потягу до органічної демократичності (так ніби вона вроджена, дана згори Богом, у що часто вірять на Заході), яка має бути зачеплена недостойними реаліями життя. Правда у тому, що ніяким новим стресом для життя окремого росіянина російську політичну дійсність не змінити: усе те, що ми знаємо як сучасну російську побутову культуру несе в собі відбиток стресовості і примирення із фактом життя у вічному стресі.