Просто залишимо це тут

Зеленський лякає американців окупацією Харкова та повномасштабною війною, аби налутати нам зброї. Тактика, що має право на життя

Кулеба показує Блінкену мапу України з її історичними територіями.

тисячі росіян

з коментарів

Вісь Берлін-Рим-Токіо 2.0 🤡

Ізраїльтян в Україні просять надати до посольства особисті дані через «особливу ситуацію»

Другий випуск нашого подкасту, присвячений політичним ідеологіям, вже на каналі.
На вас чекатимуть відповіді на запитання, привиди комунізму, християнська демократія і трохи чиказьких хлопчиків.

Цитовані та згадані книги/журнали:
Наукові праці та джерела.
1. Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917 - грудень 1918. Наш формат. Київ. 2017.
2. Климентій К. Федевич, Климентій І. Федевич. За Віру, Царя і Кобзаря. Малоросійські монархісти і український національний рух (1905-1917 роки). Критика. Київ. 2017.
3. Лев XIII, Папа. Енцикліка Папи Лева ХІІІ «Rerum Novarum» («Нові речі»). Церква і соціальні проблеми Енцикліка "Сотий рік". Міжнародна наукова конференція / Упоряд. В.Кучерявий. – Львів: 1993.
4. Бен Шапіро. Як зруйнувати Америку за три прості кроки. Наш Формат. Київ. 2021.
5. Франсуа Олланд. Уроки влади. Folio. Харків. 2019.
6. Український тиждень (журнал). №32-2021.
7. Roger Scruton. Fools, Frauds and Firebrands: Thinkers of the New Left. Bloomsbury. 2019.
Роджер Скрутон. Дураки, мошенники и поджигатели. Мыслители новых левых. Москва. Издательский дом Высшей школы экономики. 2021.

Рекомендовані книги, не згадані на стрімі:
1. Олександр Барвінський. Спомини з мого життя : Ч. 1-2. Львів. Накладом Я. Оренштайна. Коломия. 1912.
2. Євген Чикаленко. Щоденник. Київ. Темпора. 2011.
https://youtu.be/nn111yt8byU

#спзжн з коментів

​​​​«Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка.

Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду».

103 роки тому, ця вість стала другим Євангеліє у житті кожного українця. 22 січня 1919 року на засніженій площі Софійського майдану в Києві відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. Народилася національна українська ідея.

В той день, Київ наче народився наново. Вулиці були скрізь всіяні національними прапорами та транспарантами. З балконів звисали полотна з яскравими українськими малюнками. Охоплені ейфорією демонстранти несли із собою національні стрічки, портрети й погруддя Тараса Шевченка.
Наступного дня Акт злуки був схвалений Конгресом Трудового народу України.

Акт Соборності закріпив самостійність української держави. Він став фінальним акордом важкого і тривалого шляху до консолідації етносу. Перетворення українців в єдину політичну націю. Проголошення територій нашого споконвічного проживання в межах єдиної Держави Української.

Нажаль, у криваві роки Революції, у 1919 р., коли Україна опинилась між червоним молотом і білим ковадлом УНР не вдалося встояти. Втім, злука 1919 року залишила глибинний, наче картинка зі сну, слід в історичній пам'яті українського народу. Впродовж червоної окупації, консолідація української нації спиралася саме на той яскравий день. Наше спільне минуле, наш єдиний ідеал свободи і незалежності, нашу національну ідею.
Недарма, радянська влада жорстко цензувала тему Соборності. Публічно, про Акт Злуки не згадували, а писемні спогади про нього – старанно знищували.

Утім, в пам'яті народу Соборність залишалася живою, 1990 року на її честь Народний рух України організував живий ланцюг від Львова до Києва, який що надихнув Україну. Він знову змусив українців повірити у власні сили і перестати боятись червоного режиму.

Соборність українських земель уходить корінням у давнє минуле. Воно спирається на тисячолітню мрію народу про власну незалежну державу. Мрію, - від часів феодальної роздробленості земель Київської Русі, крізь розподіл земель України між Річчю Посполитою та Московією, до кривавих подій Першої Світової Війни. Мрію, якій вдалося порвати кайдани червоної влади. Мрію, - що стала реальністю.

Чого вчать нас герої минулого? Що цінного ми можемо взяти з тої пам’ятної дати? Певне, кожен вирішить за себе сам. Втім, один урок, нам все ж таки дали. Національна мрія – варта того, щоб за неї боротися. Боротися щодня, до самого останнього подиху. Боротися, а не мріяти. Цінувати те, що здобули.