​​Чудовий приклад репресивної толерантності від нашого Міністерства культури.

Установа надсилає запит до Інституту книги, аби книжка Марини Ланге "Щоб у 16 не було запізно" не потрапила до бібліотек. Причина - "пропагування гендерних стереотипів".
У своїй праці авторка, бачте, розписує своє бачення, як треба виховувати дітей різної статі та має нахабство стверджувати, що біологічні розбіжності між чоловіками та жінками - існують.

Нагадаємо, що коли суспільні організації та церкви Івано-Франківська попросили вилучити дитячі книжки про лезбійок, то через "свободу слова та недопустимість цензури" це зробити не змогли. Але звісно об'єктом толерантності та поваги до думки іншого є все, окрім того, що може нагадувати консерватизм, традиції чи релігію. При цьому, релігійні інституції в Україні користуються одним із найбільших рівнів довіри.

Ці ліваки борються не за свою спальню. Вони борються за дитячу кімнату кожної української сім'ї.

Тож пропонуємо вам підтримати авторку, перейшовши за посиланням та поставивши книжці максимальну оцінку. Те саме просимо зробити і тут.

Росіяни атакували тилову базу ЗСУ в Авдіївці.

Одного військового було поранено, його стан стабільний. Також матеріальна база понесла втрати у вигляді двох легковиків і одного вантажного автомобіля.

Пресслужба ООС повідомляє про адекватну відповідь сепарам, але журналісти спростовують цю інформацію.

UPD: Поранення отримали 8 військовослужбовців.

Адміністрація щиро вітає весь трудовий колектив Донбасу з його професійним святом - днем шахтаря! Бажаємо вам, гірникам, мирного неба над головою і якнайскорішого економічного відновлення. Встане шахта - Воскресне й Україна!

29 серпня ми вшановуємо пам'ять воїнів, полеглих за суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України. На жаль, саме в цей день, 7 років тому, відбулась найтрагічніша подія російсько-української війни.

29 серпня 2014 року українські військові та добровольці знаходились в оточені ворожих сил в місті Іловайськ. Цьому передувало вторгнення регулярних російських військ з території РФ в Україну, які зайшли в тил української армії. Армії, яка виконувала свій професійний обов'язок з захисту суверенітету і територіальної цілісності країни. Ситуація склалася критична, і військово-політичне керівництво пішло на домовленості з росіянами. Але оскільки домовленості з руснею не коштують і паперу, на якому вони написані, мирний вихід українських військ не стався. Спроба виходу з оточення закінчилася розстрілом наших захисників усіма наявними в росіян калібрами, великими втратами та кривавим і сумним нагадуванням для українців, що собою уявляє насправді наш північний сусід.

Коли вам знов і знов будуть розповідати про "братні народи", "війну політиків" і інші подібні тези російської пропаганди, згадайте цю цифру - 366. Саме стільки прізвищ має актуальний на сьогодні список загиблих українських захисників в Іловайській трагедії.

Завжди пам'ятайте, хто наш ворог. Завжди пам'ятайте, хто ваші друзі. Ваші друзі - це українські військові, які продовжують захищати та віддавати життя за наше мирне небо. І сьогодні ми шануємо тих з них, хто не дожив. Заради того, щоб ті, хто живе зараз, закінчили їх справу.

Слава Україні!

Пішов з життя Герой України, військовий підполковник Олександр Петраківський.

20 липня 2014 року розвідгрупа, якою командував Петраківський, виявила ворожу засідку в районі міста Щастя, і вступила в бій з терористами, забезпечуючи техніці Збройних сил України та батальйону "Айдар" безпечний рух до Луганського аеропорту. Під час бою підполковник отримав поранення голови, але продовжив керувати групою та допомогати пораненим, за що і отримав в грудні того ж року від тодішнього президента Петра Порошенка звання "Герой України".

Переживши кому, десятки операцій і складну реабілітацію, отримана на війні травма, на жаль, через сім років все ж таки обірвала життя Героя.

Лівацька cancel culture добралася і до України. Власника книгарні Наш Формат, де продається книжка Марини Ланге, почали цькувати у найкращих традиціях совка 20-х та сучасних американських woke left

​​На тлі складної ситуації, яка відбувається в Афганістані, в цих страшних подіях мала місце історія, яка змусила нас відчувати велику гордість за Україну в цілому, та за її військових зокрема.

Відтак, 19 афганських перекладачів зі своїми сім'ями, бажаючи евакуюватись із Кабула, домовились з канадським урядом про те, що їм буде надано притулок в Канаді, але за умови, що вони самостійно дістануться аеропорту. Канадські, Американські, Катарські військові відмовилися виходити в місто з міркувань власної безпеки, враховуючи нещодавні теракти.

Погодилися допомогти людям бійці ГУР Міністерства оборони України. Українські спецпризначенці вирушили в місто, зустріли афганців та супроводили їх до аеропорту, після чого посадили на український літак, який вивіз їх до Пакистану.

"Українські солдати були для нас ангелами. Вони зробили надзвичайну роботу. У них великі серця" – так прокоментував цю ситуацію один із врятованих афганців.

Ми завжди пишалися нашими військовими за захист рідної країни в межах її кордонів. І можемо пишатися за захист України на міжнародній арені, показуючи її надійним союзником в очах світової спільноти.