Український Наступ | #УкрТг ∆

Хотілося би остаточно розставити крапки над ї щодо срачу довкола Кузьми Скрябіна.

Прочитайте будь ласка цей текст і обміркуйте, що горить не від самого Скрібяна, а саме від героїзації далеко не достойної для цього людини. Всі ці молоковози, мемчики - це насміхання над кукаріотами, які знайшли собі чергового “героя”, а не над самим Кузьмою.

Українці згодні їсти будь-яке лайно, ось який висновок напрошується. Накриклад, Кузьма, який в 2004 відверто агітував за Януковича, який випускав низькоякісний контент і попсу(хоч і не завжди), стає “героєм” за кілька популістських висловлювань про владу. Історія Кузьменка, це історія втечі від відповідальності. Ось його слова 2004 року:
“Мне ближе позиция Януковича – она конкретнее. Я не верю Ющенко, что в Украине можно построить Европу. У нас абсолютно другой менталитет – у нас радио «Шансон» играет. У нас люди устроены иначе, мы не похожи на европейцев. Житомир никак не напоминает Париж. Нам тут жить, и тут надо делать кайф по-своему”

Звісно, згодом аж в 2012 він скаже, що виступав тупо за бабки, без ідеї, в вже під час Революції Гідності, несподівано, вспливає, що йому, начебто, погрожували. Погрожували не його життю, а тим, що на М1 його не пустять. Круто, правда? І диву даєшся, як десятки артистів і гуртів, як наприклад Океан Ельзи, не злякалися, пережили підтримку Майдану в 2004 і навіть досягли успіху.

Після революції Кузьма вже не боїться. І “пиздоту” він стріляти хоче, і владу вже критикує. Цікаво, що за часів Януковича, він нікого “пиздити” не хотів. Боровся він “словами на ноти”, писав про “суцільну руїну”. Але творчість його видатною назвати важко. В мене є ностальгія за “Танцем пігнвіна” і за його першими творами, але вона швидко розвіюється, коли згадуєш “труси поющі”, Зеника і звісно видатні монологи про Мейсона свиню, які в свій час навчили матюкатися всіх моїх однолітків. Творчість рівня б, нічого не скажеш.

Але гроші не пахнуть, загалом однаково, як людина заробляє, за кого співає і що творить, але жахливо бісить, як українці легко переводять людину в ранг святих за кілька беззмістовних критичних фраз щодо влади, і однієї ДТП за участі молоковозу.

За життя ти посередній співак, який скотився, продюсер кількох проектів, про які краще не згадувати, і людина з дивними та популістичними висловлюваннями, на якого, загалом, всім однаково. Після смерті, ти раптом стаєш “героєм”, борцем з системою і за справедливість.
Сотні митців активно підтримували Майдан і наших бійців АТО, в багатьох з них є тверезі і гідні думки, багато з них завжди дотримувалися принципової позиції і не продавалися ніколи, але їх не возвеличують як Кузьму. Вони, напевне, не знають, що для популярності треба померти.

Створити собі мертвих героїв-кумирів, — просто. І соромно тільки за особу, яку на цю роль вибрали українці.

В Луцьку є пам'ятник Кузьмі, але нема пам'ятника Стусу. Один боровся до останнього за свою ідею і писав чудові вірші, інший в час небезпеки дав задню і писав пісеньки з матами, вгадайте хто є хто.

Українці завжди відрізнялися вмінням тверезо бачити ситуацію, хоча й не завжди це вдавалося судячи з історії нашої багатостраждальної держави. То може прийшов час подивитися правді у очі і вирішити хто для тебе герой: боязкий популіст, який готовий був заради грошей хоч 10 разів змінити свої переконання чи людина, що йшла до кінця за свох погляди? Вирішувати вам.

❤17👎4👍33

4.03K viewsedited 21:55