Сьогодні Україна згадує про ще одні гіркі роковини.
Рівно два роки назад відбулося виведення військ з-під Дебальцево.
Чуючи назву цього, здавалося б звичайного населеного пункту на Донеччині, кожен згадує про не надто приємні речі: про трагічну загибель наших воїнів, про долі їхніх близьких, про тактичні провали командування і про насправді доволі очікувану підступність російсько-терористичних військ.
Бої в Дебальцевому стали одними з ключових подій на Сході країни. В них приймали участь тисячі воєнних та сотні одиниць бойової техніки.
Найважчою фазою протистояння була битва, що тривала з 25 січня по 15 лютого. За інформацією Генштабу, штурм міста проходив за прямої підтримки кадрових військових РФ, що налічували до восьми російських батальйонних тактичних груп та артилерійських дивізіонів.
7-го лютого українські війська залишили передмістя Дебальцево, а бойовики в свою чергу взяли під контроль саме місто та Артемівськ та перекрили канал забезпечення сил АТО.
Багато хто називає це тактичною поразкою верхівки командування сил АТО, в ряду непідготовленості до такого значного спротиву зі сторони терористів.
Але фактів це не змінить: події під Дебальцево ще довго будуть тяжким тягарем на серці українського народу та темною плямою в новітній історії незалежної України.
А нам залишається лише пам'ятати про ці події. Пам'ятати і накопичувати праведну злобу, яка врешті-решт вильється на самовпевнені туші руснявих орків, які згорять від цього до тла, разом із своїм гнилим "русскім мірам" та з усіма "один_народними" аутистами, які в нього до цих пір вірять.
Рівно два роки назад відбулося виведення військ з-під Дебальцево.
Чуючи назву цього, здавалося б звичайного населеного пункту на Донеччині, кожен згадує про не надто приємні речі: про трагічну загибель наших воїнів, про долі їхніх близьких, про тактичні провали командування і про насправді доволі очікувану підступність російсько-терористичних військ.
Бої в Дебальцевому стали одними з ключових подій на Сході країни. В них приймали участь тисячі воєнних та сотні одиниць бойової техніки.
Найважчою фазою протистояння була битва, що тривала з 25 січня по 15 лютого. За інформацією Генштабу, штурм міста проходив за прямої підтримки кадрових військових РФ, що налічували до восьми російських батальйонних тактичних груп та артилерійських дивізіонів.
7-го лютого українські війська залишили передмістя Дебальцево, а бойовики в свою чергу взяли під контроль саме місто та Артемівськ та перекрили канал забезпечення сил АТО.
Багато хто називає це тактичною поразкою верхівки командування сил АТО, в ряду непідготовленості до такого значного спротиву зі сторони терористів.
Але фактів це не змінить: події під Дебальцево ще довго будуть тяжким тягарем на серці українського народу та темною плямою в новітній історії незалежної України.
А нам залишається лише пам'ятати про ці події. Пам'ятати і накопичувати праведну злобу, яка врешті-решт вильється на самовпевнені туші руснявих орків, які згорять від цього до тла, разом із своїм гнилим "русскім мірам" та з усіма "один_народними" аутистами, які в нього до цих пір вірять.
Тут вот еще многабукаф подьехало о событиях в Дебальцево.
Почитайте.
_________________________________________________________________
Добрий вечір , диванні генерали та полководці. Сьогодні у нас серйозний пост про серйозні події.
18 лютого 2015 - день виведення групування військ з Дебальцевського виступу. До цього майже місяць активних бойових дій коли противник не тільки спереду. Противник з трьох сторін. Єдиною "дорогою життя" є траса Бахмут (Артемівськ) - Дебальцеве. Її героїчно тримали наші ВДВ та й не тільки. Одна лише 128 гірсько піхотна бригада прославилась обороною знаменитого ВОПу "Валера". Або розгром колони терористів під Новогригорівкою 40 батальйоном 17 окремої танкової бригади ЗСУ. (Власне фото звідти і прикріплені до посту).
Про ці події можна довго розказувати. Дуже довго. З тих пір армія сильно змінилась.І ось через 2 роки все стало зрозуміло і зараз вже можна адекватно оцінити втрати обох сторін. А саме 266 наших військових загинуло в період з 15-20 січня по 15-18 лютого (згідно сурсу нижче). Втрати ворога склали десь в районі 400-450. А їх хтось рахує? Ну тих самих "ополченців". Можливо і більше. Думаю цим все сказано. Ворог хотів йти і далі , але через великі втрати і через провал тактичного оточення противник зупинився.
За останній рік ситуація м'яко кажучи змінилась. Вже влітку 2015 росіяни зазнали поразки під Марїнкою та їх авантюра закінчилась для них жахом і "вогняним котлом" від артилерії ЗСУ. Весь рік ми тіснили ворога і продовжуємо тіснити тим самим знаменитим "повзучим наступом". Ну і що тут ще сказати?) Ви самі знаєте. Слава Україні!
Почитайте.
_________________________________________________________________
Добрий вечір , диванні генерали та полководці. Сьогодні у нас серйозний пост про серйозні події.
18 лютого 2015 - день виведення групування військ з Дебальцевського виступу. До цього майже місяць активних бойових дій коли противник не тільки спереду. Противник з трьох сторін. Єдиною "дорогою життя" є траса Бахмут (Артемівськ) - Дебальцеве. Її героїчно тримали наші ВДВ та й не тільки. Одна лише 128 гірсько піхотна бригада прославилась обороною знаменитого ВОПу "Валера". Або розгром колони терористів під Новогригорівкою 40 батальйоном 17 окремої танкової бригади ЗСУ. (Власне фото звідти і прикріплені до посту).
Про ці події можна довго розказувати. Дуже довго. З тих пір армія сильно змінилась.І ось через 2 роки все стало зрозуміло і зараз вже можна адекватно оцінити втрати обох сторін. А саме 266 наших військових загинуло в період з 15-20 січня по 15-18 лютого (згідно сурсу нижче). Втрати ворога склали десь в районі 400-450. А їх хтось рахує? Ну тих самих "ополченців". Можливо і більше. Думаю цим все сказано. Ворог хотів йти і далі , але через великі втрати і через провал тактичного оточення противник зупинився.
За останній рік ситуація м'яко кажучи змінилась. Вже влітку 2015 росіяни зазнали поразки під Марїнкою та їх авантюра закінчилась для них жахом і "вогняним котлом" від артилерії ЗСУ. Весь рік ми тіснили ворога і продовжуємо тіснити тим самим знаменитим "повзучим наступом". Ну і що тут ще сказати?) Ви самі знаєте. Слава Україні!