Варшава, 14 травня [1675]. 23-го числа Його Величність, король Польщі, прибув до Золочева, де його зустріла королева та кілька сенаторів королівства, які привітали його з щасливим поверненням з України після того, як він протягом багатьох місяців наражався на численні небезпеки та труднощі особисто.

Через два або три дні після прибуття Його Величність дав аудієнцію послу від хана Татарії, головне завдання якого полягало в тому, щоб донести до короля сильне бажання Великого Султана поновити мир і дружбу з короною. Для досягнення цієї мети Його Величність мав намір відправити послів до хана Татарії для звершення такої доброї справи.

Нам повідомили про іншого посланця, який також прибув до Золочева від Дорошенка, щоб запропонувати Його Величності мир, не згадуючи при цьому про підкорення самого Дорошенка короні, що давно й неодноразово обіцялося з його боку.

Воєвода Русі, якого Його Величність залишив командувати військами в Україні, тяжко захворів, і Його Величність відправив корогву корони, щоб піклуватися про справи в тих краях, доки він не одужає. Тим часом Його Величність не шкодує зусиль для поповнення своїх військ і підготовки їх до нового виходу в поле, що, однак, імовірно, вимагатиме деякого часу.

Московити, здається, все ще діють без особливої чесності, що викликає незадоволення короля та великих міністрів республіки. Вважається, що якби ми перебували в мирі з іншими сусідами, ми не тримали б мир із ними так довго, адже, серед іншого, вони досі утримують Київ — місто великої сили та важливості, яке, згідно з договором, має бути повернене короні.