Андрій, керівник одного із регіональних центрів обслуговування мережі, на робочому місці зустрів вже два російських вторгнення — у 2014 і у 2022 роках. І обидва рази він знаходив у роботі опору та розраду. «Справа не у заробітку, а в тому, що твоя праця потрібна! Коли ти задіяний у чомусь важливому — немає часу думати про погане», — каже наш колега.

Важливим своїм досягненням пан Андрій вважає утворення міцного, здатного відповідати на виклики війни, колективу. «У нас тоді утворився справжній кістяк професіоналів, заснований на сильній повазі і довірі один до одного. Колеги мені вірили, а я їх ніколи не підводив!», — згадує він.

Команда й досі залишається зі своїм керівником. Коли восени 2022 року почалися масовані ракетні обстріли, Андрій зі своїми підлеглими зайнявся відновленням енергооб’єктів. У березні 2023-го ворог завдав ударів по кількох підстанціях одночасно і залишив без світла майже 1,5 мільйона людей. Самовіддана робота Андрія і його професійної бригади дозволила заживити споживачів лише за дві доби після масштабних руйнувань. Президент тоді нагородив енергетика орденом «За мужність».

«Якщо після війни керівництво доручить мені відбудовувати Донбаський енерговузол — я обов’язково це зроблю!», — каже пан Андрій. І ми впевнені, що так і буде.

«Війна застала мене вдома. Я зв’язався із керівництвом — та одразу поїхав на підстанцію. За всі ці понад три роки повномасштабного вторгнення, навіть у найважчі часи, об’єкт був під постійним наглядом охорони та оперативного персоналу. Жоден з наших співробітників не покинув свого робочого місця», — так про свою роботу розповідає Володимир, начальник однієї з підстанцій «Укренерго» у прифронтовому регіоні.

Історія пана Володимира — це хроніка щоденних робочих подвигів під постійними ворожими обстрілами. На підстанцію, де працює наш колега, ворожі атаки почались ще у березні 2022-го. Попри небезпеку та хронічну втому, колектив енергетиків сумлінно виконував свою роботу. Стійкість та відданість керівника підстанції нещодавно були відзначені державною нагородою — орденом «За мужність».

Через комендантську годину та обстріли — не раз Володимирові та його колегам доводилось ночувати, і навіть лишатись на кілька діб на роботі. Речі та їжу приносили ті, хто міг це зробити. Загалом, усі жили згуртовано та допомагали один одному — чим могли.

«Мій орден — це ж насправді не лише моя відзнака. Це нагорода для всього нашого колективу. За те, що навіть у найскладніших умовах — усі залишились на робочих місцях. Бо кожен з нас розумів, що від нас залежить дуже багато. Ми просто не могли дозволити, щоб люди опинилися без світла, і ми не дали зробити цього ворогові», — каже пан Володимир.

На четвертому році війни — наш колега продовжує працювати. І тішиться тим, що зараз з ним поруч не тільки люди, з якими довелось пройти через найважче. На роботу приходить і молодь, яка вже переймає досвід у старших колег.

Дякуємо Володимирові та його колегам за мужність і справжню незламність! Пишаємось тим, що ви — частина великого колективу «Укренерго»!

Трагедія, що сталась 39 років тому, і катастрофа з наслідками на кілька наступних століть. Сьогодні чергові роковини найбільшої техногенної аварії в історії України та світу — вибуху на Чорнобильській атомній електростанції.

Попри те, що ЧАЕС вже давно не генерує електроенергію, станція і далі залишається об’єктом з високим рівнем ядерної небезпеки. Це розуміє увесь світ, окрім росії. У лютому цього року окупанти атакували ударним дроном саркофаг над Четвертим енергоблоком — тим самим, під руїнами котрого досі лишається паливо зі зруйнованого реактора.

Політика ядерного терору — звичне явище для росіян. Своє вторгнення в Україну окупанти теж почали із Зони відчуження, увірвавшись на територію ЧАЕС на танках та взявши персонал станції в заручники. Попри критичну важливість стабільного енергоживлення атомної станції, внаслідок російських обстрілів — енергопостачання ЧАЕС надовго переривалось. Кілька разів у 2022 році працівникам «Укренерго» доводилось перетинати лінію фронту з ризиком не повернутись — щоб усунути пошкодження. На одному з фото до цього посту зафіксовані наші героїчні ремонтники після відновлення лінії, що живила тоді ще окуповану Чорнобильську атомну електростанцію.

Окрім самовідданої роботи ремонтників у період російської окупації ЧАЕС, серед працівників «Укренерго» є і люди, які брали участь у ліквідації наслідків аварії 1986 року. Зараз статус ліквідаторів мають 142 наших колег. Дякуємо їм, а також всім, хто ціною власного здоров’я, або й життя, захистив нас від радіаційної загрози.