Релігійна мозаїка діаспори буде неповною без неоязичницької групи, яку створив на початку 1960-х колишній журналіст і військовослужбовець Червоної Армії Лев Силенко. Вона отримала назву Рідна Українська Національна Віра (РУНВіра). Її прихильниками були тисячі українців-післявоєнних еміґрантів. На початку 1990-х її було перенесено і в незалежну Україну. Втім, не дуже успішно.
Кулінарна історія української діаспори - цікава й не надто вивчена тема. Тут сплелися традиції Старого Краю і країн поселення. От, приміром, у книжці переписів Наталки Іванишин є і налисники та ковбаса у кишці на пару з брауні, якого галицька кухня не знала ;)
Розкішне з золотим тисненням видання роботи Леніна "Держава і революція", видане Українською федерацією Комуністичної партії в Америці. Нью-Йорк, 1919 рік.
Абсолютна більшість українських емігрантів були уродженцями Галичини, Лемківщини, Буковини, "західняками". А після ІІ світової війни у США та Канаді з'явились десятки тисяч втікачів з Наддніпрянщини. Вони створили низку партій - Селянську, Революційно-Демократичну ("багрянівці"), Федералістів-Демократів. Останню очолював видатний шахіст і політик Федір Богатирчук. Його репутація в націоналістичних колах була погана, бо він входив "від імені українців" до "Комитета Освобождения Народов России" генерала Андрія Власова.
Нас тут майже 4000. Хочу запитати, що саме вам цікаво бачити/знати з життя української діаспори, її видатних представників, інституцій тощо?
Була така кагебістська структура - комітет "За повернення на Батьківщину". Після Другої світової війни мільйон громадян СССР обрали свободу і неповернення у комуністичний "рай". Щоб спробувати переконати частину з тих, хто коливався, було створено начебто незалежну інституцію з осідком у Берліні. Вона видавала газети та брошури різними мовами. Не знаю, скільки обдурених повернулись - такі випадки були, але головна діяльність комітетників - це внесення брехні і маніпуляцій в емігрантські середовища. Як тут. Відкопали одну з брутальних антипетлюрівських публікацій Винниченка і зробили реферат про агента буржуазії і класового ворога. Цікаво, що ніяких вихідних даних книжечка не містить. Класичний кагебістський "саміздат".
Мій друг і колега Володимир Бірчак веде телеграм-канал про архівні знахідки в архіві колишнього КГБ. Дуже раджу підписатися! https://t.me/Archivartifacts
Telegram
Archive artifacts
Фото, особисті документи та речі, які зберігаються в архівних справах ЧК-КҐБ.
Зворотний зв'язок - @Birchak
підтримати проєкт:
https://www.patreon.com/archive_artifacts
Приват - 4149 6293 1913 6610
Моно - 5375 4141 0873 3352
Зворотний зв'язок - @Birchak
підтримати проєкт:
https://www.patreon.com/archive_artifacts
Приват - 4149 6293 1913 6610
Моно - 5375 4141 0873 3352
Існує стереотип, що діаспора - це селяни, які їхали світ-за-очі за землею, і інтелігенція, котра покидала рідну землю через утиски свободи. Після Другої світової війни була доволі чисденна робітнича еміграція у Бельгії та Франції, вчорашні остарбайтери і просто молоді люди, які готові були братись за будь-яку роботу. Артефакт кінця 1940-х років. Чудово оформлений довідничок-розмовник для українців-вуглекопів Лімбургщини (область у Бельгії, де було найбільше шахт).
У кінці 1960-х - на початку 1970-х у країнах Європи, США та Канаді активно діяв Український Олімпійський Комітет - недержавна інституція, яка намагалась переконати світ, що УССР як (формально) незалежна держава, співзасновниця ООН має право брати в Олімпійських Іграх окремою від СССР командою. Звісно, у комітету нічого не вийшло. Втім, було поширено масу літератури різними мовами з інформацією про підневільне життя українців у комуністичній імперії.
Звернення бандерівської фракції ОУН до вояків Совєтської армії. Поширювалося в Афганістані на початку 1980-х років.