З Днем закоханих, друзі!❤️

хай любов знайде тих, хто шукає,
а в кого є — хай береже.
бо серце, що вміє кохати,
завжди світліше живе!🙏🏻☀️

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, —
на сьогодні, на завтра, назавжди! —
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти — окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

— Ліна Костенко

"Прошлое никогда не проходит. Оно любит прятаться в песне, в мечтах, в воспоминаниях и в уголке сердца..."

Отсе тая стежечка,
Де дівчина йшла,
Що з мойого сердечка
Щастя унесла.
Ось туди пішла вона
Та гуляючи,
З іншим своїм любчиком
Розмовляючи.

За її слідами я,
Мов безумний, біг,
Цілував з сльозами я
Пил із її ніг.

Наче потопаючий
Стебелиночку,
Зір мій вид її ловив
На хвилиночку.

Тая стежечка ізвивається,
А у мене серденько розриваєтьтся.

— Іван Франко

 Іноді здається, що весь світ тисне одночасно. Слова ранять сильніше, ніж мали б. Події йдуть не за планом. Люди поводяться не так, як ми сподівались. І всередині повільно накопичується злість...тиха, важка, виснажлива.
Вона не з’являється раптово.
Вона росте з дрібниць: невислуханих слів, несправедливих рішень, втоми, яку ніхто не помітив.
І ми звикаємо жити в цій напрузі, думаючи, що це і є сила.
Але правда інша.
Справжня сила не в тому, щоб тримати все в собі, і не в тому, щоб вибухати.
Сила - вона в умінні зупинитись, зробити подих і не дозволити злості керувати твоїм життям.
Нерви не змінюють минуле.
Злість не виправляє людей.
Вона лише забирає теперішнє: ранок, вечір, сон, тепло всередині.
Навчитись відпускати - означає обрати себе.
Обрати здоров’я замість виснаження.
Світло замість темряви.
Добро замість отрути, яку ми самі собі щодня підливаємо.
Коли ти впускаєш добро, ти не стаєш слабшим. Ти починаєш бачити не лише біль, а й сенс.
Спокій - це не втеча. Це вершина внутрішньої сили.
І той, хто навчився берегти свій спокій, уже переміг у найважливішій битві, битві за самого себе.

Бережіть себе!

📚 Хтозна, доки мріяла б Мар’яна, якби не знялася кругом неї хурделиця. Люди та їх речі зметнулися, як зграї горобців, як осіннє листя перед бурею, і почали розбігатися...

– Докія Гуменна. «Хрещатий яр»

#Вислови

– Ліна Костенко

Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?

– Василь Симоненко
Художниця Ірина Калюжна (Харків)

Минулося. І вже не треба.
Воно минуло, не болить.
Над білим полем біле небо,
В гнізді сорочім сніг сидить.

І тихо видно білі дива,
На руку руку ніч кладе…
А тінь тремтливо-полохлива —
Хтось наче йде! Хтось наче йде…

Минулося… Твоя ця мИна,
Цей подих опівнічних губ,
Ця купина неопалима —
Забув би вже, давно забув!

Над білим полем біле небо,
На руку руку ніч кладе…
Воно минуло — так і треба…
Це щастя — трясця: нападе
І вже не скоро відійде…

– Микола Вінграновський
1963
Художниця Яна Фефелова (Дніпро)