Чорний ліс, Карпати, 1944 Великдень в УПА.

Уривок зі спогадів повстанця Подоляка про те, як сотня Різуна святкувала Великдень:

«Із фронту, що присувався до Дністра під Станиславів, чути тяжку гарматну канонаду. Ситуація скрізь напружена. Щодня вичікуємо новин… Серед таких обставин наближаються Великод­ні Свята.

Настала неділя, 16 квітня, проповідь:
– Ви покинули рідну стріху, батьків, матерів і віддали себе всеціло одній великій справі. Вам припала честь і обов’язок здобути Україні волю. Хай Господь Бог благословить на святе діло… Христос воскрес…воскресне Україна.

Неначе одна велика родина засіли повстанці до приготованих столів. Вони гостились, співали, жартували до полудня. Як акомпанемент до їхніх забав, гомоніли сальви фронтових гарматніх батарей. А надвечір повстанці порозходилися по підлісних селах кінчити Великдень.»

Такі невеликі групи святкували по-скромному, але старалися дотриматися усіх традиційних моментів.
У 1944-45 рр, доки радянська влада не могла повністю встановитися, повстанці часто ходили на Великдень у найближче село. Відстоювали службу в храмі, а потім розходилися по людських домівках.
Вже після 45-го в більшості змушені були святкувати у лісі, був великий ризик, що у селі зроблять облаву.
Традиційно освячені паски, яйця, ковбаси на стіл приносили люди із сіл. Кошики для пов­станців готували друзі, родичі чи місцеві члени ОУН. Або ж біля церкви, після освячення, кожна сім’я витягала щось зі свого кошика і віддавала для повстанського столу.

Святкування Великодня – це символічний момент усвідомлення, що зима скінчилася, ми її пережили, боротьба триває і далі.

ХРИСТОС ВОСКРЕС, ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА!

У Великдень бійці 15-ї окремої бригади артилерійської розвідки “Чорний ліс” відтворили фото повстанців УПА 1944 року.
Той самий ліс, те ж свято, і нащадки славетних Воїнів.

«Ми – ті, хто сьогодні продовжує їхню боротьбу. І як би не змінювались часи чи форма — суть одна: боротися за Незалежну Україну» - начальник відділення комунікацій бригади капітан Андрій Соловей.