Українка про українське
3.58K subscribers
54 links
Вітаю!👋
Мене звати Ксенія. Цей Telegram-канал про все українське, що мене цікавить та хвилює.
Підписуйся💙💛

На підтримку каналу:

5375414104057210

Для зв'язку📩: @ksu_cherniaieva
Download Telegram
to view and join the conversation
Люди бідкаються, що всі українські ТВ-канали належать олігархам.

Я особисто часто стикалася з цим закидом, коли працювала журналісткою (хоч і не на ТБ) - знаю, що моїм колегам і зараз дістається.

«Всі ви там продажні — нема чесних каналів!»

Цікаво, що люди продовжують дивитися на “продажних” журналістів на тих же каналах і… не шукають альтернативи.

Як варіант, можна дізнаватися інформацію з інтернет-ресурсів (це легший спосіб). Або (важчий) — платити за суспільний канал, де не буде жодного олігарха чи людини, яка хоч якось дотична до влади.

Що я маю на увазі? Ще в університетські часи мене захоплювали принципи BBC. Чи знали ви, що бюджет однієї з найстарших телерадіокомпаній світу формують жителі Великобританії? У них навіть є спеціальний податок, що платять усі британці, що володіють пристроями, які мають можливість передавати відеосигнал у режимі реального часу (смартфон теж рахується).

А тепер повернімося до наших реалій — чи можете ви собі уявити, щоб кожен українець на постійній основі відраховував зі своєї зарплати/пенсії/стипендії — певний відсоток задля можливості дивитися чесне незаангажоване ТБ?

Якщо ваша відповідь так — вітаю, ви живете у прекрасній бульбашці. Бо більша частина людей у нас незадовільна якістю та прозорістю телебачення рівно до того моменту, поки особливо від них нічого не потребують.

А тут — можуть попросити платити. Не за їжу. Навіть не за освіту — а, вибачте, за прозорість поданої інформації. “Нашо? Якщо є ще 50 каналів в телевізорі?”

Я тут включаю свій сарказм, але, якщо чесно, право на чесне телебачення має кожен із нас.

Чи платили б ви за це право? Чи, може, вважаєте його вашим уже по факту?
А може, легше просто перестати дивитися телевізор? Питання відкрите.

#я_так_бачу
Друзі, в мене невеличке оголошення — вирішила періодично публікувати на каналі рекламу.

Обирати, які канали рекламувати, буду дуже ретельно. Ніяких російськомовних каналів з описом замовлень з "Аліекспрес" не буде🙂 Погоджуватимуся на співпрацю тільки з тими каналами, які мені дійсно імпонують (та розділяють мою позицію). І так — реклами буде не багато, лише іноді.

P.S. Мої дописи нікуди не зникнуть. Дякую всім за розуміння — не зникаю з ваших телефонів.
Настрій дня — читати віршовані дурлики Дениса Стаценка. Від душі 😂

Антена

Лізу на старе горище.
У мармизу дощ пиріще.
Ось-ось вітер мене скине
з дерев’яної драбини.

Попрохала мила жінка
видертися на хатинку
у погоду цю химерну
повернути їй антену.

Ловитиму телесигнал —
засніжило серіал.
Гряде фінал феєрії
у останній серії.

Майже видерся. Аж чую,
затріщало під ногою.
Гепнувся... А щоб ви скисли,
режисери й сценаристи!
 
Автор публікується тут: @durlyky

#рекламна_публікація
​​У кожної людини свої цінності і кожен прагне їх захистити. Як мати фінансовий захист у майбутньому завдяки накопичувальному страхуванню життя? Про це і не тільки розповідає досвідчений експерт Ірина у своєму авторському каналі.

Фінансовий захист - єдиний український канал, який розповість не про те, як заробити гроші, а як їх мати на чорний день чи на пенсії.

До речі, тільки для підписників каналу отримати індивідуальну консультацію від Ірини можна безкоштовно!

#рекламна_публікація
Днями серфила в інтернеті в пошуках цікавих фактів про Україну (готуємо по роботі святковий кейс до Дня незалежності) і помітила одну цікаву річ.

Переважна більшість матеріалів про переваги нашої країни наголошували на тому, що ми:

⁃ Найбільша країна Європи;
⁃ Саме у нас побудували найбільший та найпотужніший у світі літак;
⁃ Саме у нас — найглибша станція метро в Європі.

І ще багато най-най — якась непероборна схильність до гігантизму та першості. Типу, якщо ми найбільші — автоматично найкращі.

Я замислилась: а якщо у країни немає таких територій (припустимо, Швейцарія) — їй що, немає чим пишатися?
Нам уже давно варто зрозуміти, що розмір/кількість — не завжди дорівнює якість.

Одна наша сусідка (не будемо називати її ім’я з самого ранку, щоб не псувати людям настрій) — найбільша країна світу. Але яке це має значення, коли її громадяни живуть бідно та нещасливо?

Справа не в тому, що варто заперечувати, що ми тримаємо першість у розмірі території, — це було б абсурдно.
Справа в тому, що вже давно варто змістити акценти.

#я_так_бачу
Друзі, мене дуже надихає ваша підтримка - в коментарях та у вигляді донату (зі смайликами та закликами не зупинятися🙂).

Тому, якщо хочете її висловити - не соромтеся і робіть це. Для цього є коменти (та й лінк на себе я ніколи не ховала) і є номер карти (нагадаю його ще раз):

5375414104057210

Я ж біжу працювати та не забуваю писати для вас нові дописи.

Говоріть українською та не розходьтеся🙌
До вашої уваги добірка цікавих патріотичних каналів, на які рекомендуємо підписатися. Потрібно максимально об'єднуватися у боротьбі на інформаційному фронті задля щасливого майбутнього України!

🇺🇦@Sharpreview - Авторський канал Олега Шарпа: політика, економіка, історія, прогнози, тренди, інсайди, добрий гумор, злий сарказм.
🇺🇦@porohobotchenko - головний порохоботський канал новин. Територія вільна від зеленої плісняви. Армія! Мова! Віра! [та цукерки Рошен]. Спілкуємося в нашому патріотичному чаті: @porohochat
🇺🇦@dmitriy_chekalkyn - канал завзятого порохобота, людини, яка веде боротьбу за Україну на інформаційному фронті з самого початку російської агресії та у вишуканій інтелігентній манері підпалює сраки ворожим пропагандистам.
🇺🇦@a_shtirlitz - актуальні новини з фронту, 200 бригада і багато іншого про небратів.
🇺🇦@ukrmediagid - Радимо все найкраще з українського інформаційного та медіа-середовища. Кіно, музика, література, важливі новини, анонси подій, рекомендації цікавих проєктів та допомога в просуванні українських каналів.
🇺🇦@moja_ukraina - краса України через призму фото і художнього мистецтва, та найкраща українська музика.
🇺🇦@solovei_ihor (NACHTIGALL) - канал досвідченого журналіста і аналітика Ігоря Солов'я. Пише про політику і нацбезпеку. Багато ексклюзивів, але головне – робить правильні висновки із ситуацій.
🇺🇦@rozumaha - Політичний Магдіяж. Канал політолога та фахівця з гібридності Євгена Магди. Про політику всередині України та за її межами - влучно та іронічно.
🇺🇦@knputhebest — проблеми та перемоги України, історичні та культурологічні пости, політгумор та демосковизація.
🇺🇦@ukrainian_about_ukrainian — цікавий авторський канал українки Ксенії, де про Україну говорять чесно та без пафосу
🇺🇦@trembita_ua - канал української музики. Тільки найкраща музика кожного дня. Легендарні хіти і головні новинки на будь-який смак. Українська музика прекрасна!
🇺🇦@osnovamaibutnoho - твій захист від пропаганди кремля.
🇺🇦@tanya_adams - Політична НЕаналітика від Тані Адамс. І нехай ніхто не піде скривдженим.
🇺🇦@philiszanka - змістовна аналітика простими словами. Ніяких політичних вподобань, лише критичне мислення і любов до України.
🇺🇦@gistapa - славнозвісний Фашик Донецький. Ворог "народу днр". Мешканець окупованого рф Донецька.
🇺🇦@irynagerashchenko - канал народної депутатки, співголови фракції ЄС у Верховній Раді. Відверто про важливе для України та всіх нас.
🇺🇦@oleksiihoncharenko - так-так, це саме той депутат Олексій Гончаренко, від якого палає не тільки у російських пропагандистів, але і у нашого Напівшостого. Підписуйтесь, не пожалієте.
🇺🇦@monovaolena - канал Олени Монової - відомої блогерки та підпалювачки ватно-зелених срак, що довела свій вишуканий стиль до унікальності, а безліч тупих людей до інфаркту.
🇺🇦@right_inside_ua - Правий Інсайд. Спортивно-патріотичний телеграм-канал. Український спорт має бути насправді українським. Вболіваймо разом за Україну на Олімпійських Іграх!
Сіла писати допис про таксиста-мудака, що віз мене зранку та розказував про «ущємлєніє рускіх» і те, що «агалілі нєрв оні своім вопросом язика». А потім класичне: «Я же вообшє нє таксіст, я в прокуратурє работаю».

Твою ж мать!

А потім я подумала — хороших адекватних людей у цій країні все одно більше. І якщо треба пояснювати, то не треба пояснювати.

Врятуйте мій і без того дурний настрій понеділка, друзі. Скажіть, що нас багато🙌

#історії_з_таксі
Машина часу існує — вона завжди існувала. Щоб подолати кілька десятиліть (а деколи — і століть) вам просто треба сісти на потяг та подолати відстань від Києва до маленького села в регіонах. Або у зворотному напряму — від Києва кудись до Нью-Йорку чи Токіо.

Час відрізнятиметься не лише в інфраструктурі, способі життя людей. Він різнитиметься у звичках, погляді на життя, відкритості всьому чужорідному — такому, що не вписується в шаблон цієї місцевості.

Подорожувати у часі — це завжди неочікуваність. Ми всі відповідали колись на це банальне питання: “У якому часі ти б хотів пожити?”. Цікаво, що ми ніколи не дізнаємося, як складеться наше життя в цьому часі. Завжди присутній “ефект метелика”, який може все докорінно змінити.

А ще подорожувати у часі можна навіть без фізичного переміщення.

На вихідних я пішла на Київський фестиваль короткометражок — цікаве місце та цікавий досвід. З недавніх часів я змінила ставлення до короткого метру, як до “недокіно”. Мені дуже імпонує фраза одного київського режисера, що “в кіно тривалість не має значення”. Якщо тобі, як режисеру, є що сказати — ти скажеш це і за 20 хвилин. І от за годину тридцять глядач має 5 переглянутих фільмів і тонни думок “на подумати”.
Післясмак, а не напівголий Кріс Хемсворт в “Месниках” — ось заради чого треба ходити в кіно.

Так от, моя подорож у часі почалася ще до того, як я зайшла до кінотеатру. Був час у запасі, я пила каву в парку, що неподалік. Раптом вулицею проїхалося кілька військових машин (такі, що схожі на маленькі танки, але то не танки — ось такий я експерт у військовій техніці). За ними — швидка і пожежна. А потім ще кілька “нетанків” і все із сиреною, від якої люди повертали голови. І так — хвилин 7-10.

Я залізла в інтернет у смартфоні — “Щось трапилося?” Там — тихо. В інформаційну еру все за секунди потрапляє у новини, але якщо мовчать — значить нічого не сталося.

Фізично — я перебувала в Києві. Але моя внутрішня машина часу перенесла мене у Дніпро — десь у 2015. Дніпряни знають, що дорогою з аеропорту по Запорізькому шосе в лікарню Мечникова часто їздили такі машини. Швидкій з сиреною поступалися дорогою водії. Головні лікарі Мечникова тоді (та й зараз) були кимось на зразок напівбогів. Був час, коли вони спали у лікарні — рятували воїнів з війни. Їх знали не те що в Дніпрі — їх знала вся країна. В моєму записнику журналістки були їхні номери — вони були моїми “френдами” у Фейсбук. Їхні пости у соцмережах миттєво потрапляли на сайти місцевих новин. Хто як міг переживав за військових, яких доставили вертольотом на межі життя і смерті — хтось молився за них, хтось нервово перепитував у коментах: “які новини?”. Це був час спалаху волонтерського руху, час розуміння “війна буквально у сусідньому регіоні”, час жертовності, час змін.

Мені чомусь згадалася фраза однієї волонтерки, у якої я колись брала інтерв’ю. “В Киеве многие не думают о войне — им ближе Майдан. А я встречала таких военных из Днепра, которые не понимают для чего был Майдан — зато понимают, зачем воюют здесь. Они не понимают Майдан, а там не замечают войну”.

Хотілось мені сказати, що ці поняття — Майдан і війна на Сході — нерозривно пов’язані. Але це було настільки на поверхні, настільки банально в ту мить. Ніби сказати дитині, що збирається з хлопцями у двір пограти в футбол: “Ти там обережно!”. Я подумала: “Хто я така? Сиджу тут, у спокійному Дніпрі, пишу тексти — чи маю я взагалі право вчити тебе і тих воїнів, що так думають, життя?”

Ми тоді сиділи в її машині — цим позашляховиком вона з чоловіком забирала тих же поранених воїнів (тільки не з аеропорту, а з блокпостів на межі з Донецькою областю) і доставляла до лікарні Мечникова. З розмов, що велися в цій машині, у неї народилася книжка — записані діалоги з військовими. Я за день опублікувала на місцевому сайті новин коротеньке інтерв’ю з нею, а вона подарувала мені свою книжку з автографом.

➡️➡️➡️
#я_так_бачу
З Дніпра 2015 року у Київ 2021-го мене повертає фраза: “Про що ти думаєш? Ти ніби не тут”.

Я роздивляюся навкруги — який красивий цей сквер, вперше тут. Навпроти, на лавці, компанія чоловіків п’є пиво і щось жваво обговорює. Повз проходять господарі чотирилапих. У моїх руках кава, що вже встигла охолонути. Я в безпечному місці, у безпечному місті. Зараз піду дивитися короткий метр з усього світу. Життя продовжується, але воно до біса не лінійне.

Машина часу існує — вона завжди існувала. Часом — у нашій уяві. Часом — на відстані кількасот кілометрів.

#я_так_бачу
Перше правило, яке мають засвоїти люди, що вчать іноземну мову — ви її ніколи до кінця не вивчите.

Демотивує, правда?

Я це зрозуміла на н-ному році вивчення англійської. До купи, де є місце лінощам, прокрастинації, складній (як на мене) граматиці, додається ще той простий факт, що я не живу в англомовному середовищі.

Я його створюю своїми силами. Спілкуюся англійською з репетитором, шукаю іноземних викладачів на освітніх платформах, слідкую (і по можливості відвідую) всі варті того спікінг клаби у місті. Я стараюсь і це приносить свої результати.

Але разом з тим я розумію, що кілька місяців, проведені серед носіїв англійської, ладні створити диво. Спочатку від безвиході (бо українською пояснити їм щось сенсу нуль), а далі вже із цікавості — я порину в іншу культуру, інше світосприйняття, інший світ із його неповторними кодами, історією, словами між рядків, які всі з ледь показною усмішкою розуміють.

Порину через мову. Лише через мову. Тільки через мову.

А тепер хороша новина. Чужу мову ви так до кінця і не вивчите, а от свою — цілком. Якщо ви в Україні, вам набагато легше з цим. І яка ж дурість і невігластво цим не користуватися.

Ви її не тільки вчитимете — ви її розвиватимете. Вам ніхто не скаже, як треба чи не треба — це ваша мова, ви її наповнюєте. Діалектизмами, простигоспади, росіянізмами. Ви її наповнюєте кожного дня, коли говорите нею.

То говоріть, вивчіть її досконально (наскільки це можливо для вас).
Говоріть.

#ксеня_про_мову
​​Ваша авторка з вихідних під враженням від Карпат 💔
Дякую Богу, що в нас є Галичина - прекрасні гори та неймовірні люди.
Поїздки на Захід України завжди справляють на мене особливе враження. Чомусь тут, далеко від Києва з його толерантністю до всіх мов, особливостей і власних збочень, ти чітко усвідомлюєш — дуже важливо триматися своїх і за своє.

Гуляючи містом, де повно туристів з інших країн (переважна більшість яких говорить «інтернаціональною» лише для них російською) хочеться голосніше говорити українською.

Просто одна ситуація. Ми спускаємося з Ґорґан і назустріч нам йдуть польські туристи.

«Dzień dobry!» — звертаються до нас поляки.
Як важливо відповісти їм: «Добрий день!» українською. Саме українською, щоб позначити лише цим коротким вітанням, що ми українці. Адже на цьому наша розмова завершиться, але все стане ясно.

«Dzień dobry!» — як їхня ознака, як орієнтир для нас, що вони поляки.
«Добрий день!» — як чітка ознака того, що перед ними українці.

Ніяких «здравствуйтє» чи «добрий дєнь», бо немає часу потім пояснювати, що ми взагалі-то з Києва, але говоримо російською. В таких ситуаціях мова чітко розставляє все по своїх місцях — тут немає місця для дискусій про те, що «так історично склалося».

Якою мовою ти говориш — тим ти і є. Не можна молотися Аллаху і бути християнином. Не можна щодня їсти бургери і пропагувати ЗСЖ. Твої вчинки, (а найперше — твоя мова) — ось твій орієнтир.

У світі глобалізації, де державні кордони між країнами є суто географічними (бо ніяких кордонів у головах сучасних людей не існує) — так важливо усвідомлювати свою сутність.

Щоб не загубитися. Не розчинитися. Не стати зручним. А перш за все - бути собою.

Періодично звіряйте час, щоб не збитися зі шляху. Ставте собі питання.
Хто ти є? Ким є твої люди? Яких принципів ти тримаєшся? Якою мовою говориш?

#я_так_бачу
Настрій дня від Юрія Іздрика
〰️〰️〰️
коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом
Друзі, якщо ви хочете підтримати вашу авторку гривнею - сьогодні саме той день).

Залишаю номер карти та зичу всім крутих вихідних, незалежні🙌

5375414104057210
Ще такого не було, але менше з тим — я не знаю, як зібрати літери в слова, що писати до Дня Незалежності.

Цього року свято незалежності святкують з особливим розмахом. І це зрозуміло — ювілей. Я притримуюсь думки, що Україні значно більше ніж 30. Я не веду відлік своєї країни з 91-го. Тому всі ці думки типу «нам тільки 30, ми такі молоді, ми ще робимо помилки» — це дурість. Я не відсікаю століття до того. Вік — це розкіш, а не баласт. Ним треба пишатися.

Ще рік тому я б писала про важливість української, про нашу боротьбу і т.д. Нині ж я прийняла свою україномовність як дещо природне, як частину себе. І мені абсолютно не хочеться щось доводити, бути такою собі революціонеркою, яка знає, що правильно, а що — ні.

Річ у тому, що я не знаю, як правильно. Своє «правильно» я визначила для себе давно. І коли я зустрічаю однодумців — моє серце радіє. Коли хтось із росіян або українців (в нас чимало таких, на жаль) намагається зі мною сперечатися — я навіть не хочу вступати в дискусію. Не хочу навіть перетинатися з такими людьми. Не хочу витрачати час на балачки, що ні до чого не приведуть.

На вихідних я насолоджувалася серпневою Одесою. Російською зі мною говорили всі — від офіціантів до перехожих, у яких я запитувала дорогу. У кінці подорожі розговорилася з адміністратором хостелу, де ми залишали речі (теж російськомовним), і він нам розказував як тролить росіян перед заїздом (щоб перевірити їхні політичні погляди).

«Знаете, 99% россиян, что к нам заезжают, считают, что Путин — ху@ло. А тем, кто так не считает, я говорю, что у нас на завтрак сегодня были младенцы — и не заселяю».

У кінці він ще подарував мені жовто-блакитний браслет. Російськомовний одесит. І патріот.

Я не знаю, що бажати і говорити до Дня незалежності. Мабуть, тому, що я сама нині перебуваю у трансформації. Бо перестала ділити на чорне та біле. Бо я не знаю, що правильно в цій країні, а що — ні.

Будь собою, країно. З Днем відновлення незалежності, тебе, рідна.

#я_так_бачу
🇺🇦@ukrdiaspora - канал Вахтанга Кіпіані про історію, культуру, політику, людей - все про українську діаспору.
🇺🇦@porohobotchenko - головний порохоботський канал новин. Територія вільна від зеленої плісняви. Армія! Мова! Віра! [та цукерки Рошен]. Спілкуємося в нашому патріотичному чаті: @porohochat
🇺🇦@moja_ukraina - краса України через призму фото і художнього мистецтва, найкраща українська музика та перлини української поезії.
🇺🇦@oleksiihoncharenko - так-так, це саме той депутат Олексій Гончаренко, від якого палає не тільки у російських пропагандистів, але і у нашого Напівшостого. Підписуйтесь, не пожалієте.
🇺🇦@dmitriy_chekalkyn - канал завзятого порохобота, людини, яка веде боротьбу за Україну на інформаційному фронті з самого початку російської агресії та у вишуканій інтелігентній манері підпалює сраки ворожим пропагандистам.
🇺🇦@tanya_adams - Політична НЕаналітика від Тані Адамс. І нехай ніхто не піде скривдженим.
🇺🇦@KAPVEY - Тикай вату мордою у факти.
🇺🇦@a_shtirlitz - актуальні новини з фронту, 200 бригада і багато іншого про небратів.
🇺🇦@Sharpreview - Авторський канал Олега Шарпа: політика, економіка, історія, прогнози, тренди, інсайди, добрий гумор, злий сарказм.
🇺🇦@ukrmediagid - Радимо все найкраще з українського інформаційного та медіа-середовища. Кіно, музика, література, важливі новини, анонси подій, рекомендації цікавих проєктів та допомога в просуванні українських каналів.
🇺🇦@rozumaha - Політичний Магдіяж. Канал політолога та фахівця з гібридності Євгена Магди. Про політику всередині України та за її межами - влучно та іронічно.
🇺🇦@svitdidey - канал "Дітям від дітей". Діти пишуть казки, декламують вірші, виконують музичні композиції та ще багато цікавого для дітей та дорослих.
🇺🇦@knputhebest — проблеми та перемоги України, історичні та культурологічні пости, політгумор та демосковизація.
🇺🇦@kryjivka - цікавий освітній канал про історію та політичні процеси України та українського народу.
🇺🇦@ukrainian_about_ukrainian — цікавий авторський канал українки Ксенії, де про Україну говорять чесно та без пафосу
🇺🇦@trembita_ua - канал української музики. Тільки найкраща музика кожного дня. Легендарні хіти і головні новинки на будь-який смак. Українська музика прекрасна!
🇺🇦@osnovamaibutnoho - твій захист від пропаганди кремля.
🇺🇦@berezoview - Канал політтехнолога та журналіста телеканалу "Прямий" Тараса Березовця, автора ютуб-каналу https://youtube.com/channel/UC7FEBULCrgaFxH05t6mYeHA. Все найважливіше про закулісся української та міжнародної політики.
🇺🇦@gistapa - славнозвісний Фашик Донецький. Ворог "народу днр". Мешканець окупованого рф Донецька.
🇺🇦@irynagerashchenko - канал народної депутатки, співголови фракції ЄС у Верховній Раді. Відверто про важливе для України та всіх нас.
🇺🇦@pisnia_lisova - скарбничка з перлинами українського фольклору, міфології та традицій. Канал з особливою атмосферою та українською душею🌿
🇺🇦@right_inside_ua - Правий Інсайд. Спортивно-патріотичний телеграм-канал. Український спорт має бути насправді українським. Вболіваймо разом за Україну на Паралімпійських Іграх!
Друзі, як щодо голосового чату? Давно не було на каналі, варто відновити традицію. Тим паче є новенькі.

Нещодавно ми святкували День відновлення Незалежності, то ж хочу підняти такі теми:

Чим особисто ви пишаєтеся, як українець? Про що в своїй країні говорите з гордістю за кордоном?

Яку подію за останні 30 років вважаєте найважливішою для України?

Чи замислювались колись про еміграцію? (неочікувано, правда?) Однак, чи були у вас думки: якщо за рік/два/п’ять щось не зміниться — емігрую. А можливо, ви живете в еміграції зараз — мені було б цікаво почути вашу історію (абсолютно чесно цікаво).

Збираймося сьогодні о 18:00 тут. Обіцяю лампову атмосферу та відвертість зі свого боку🙌
Сьогодні останній день літа, а ще рівно 2 роки відколи я україномовна.

Скажу просто — деякі рішення настільки правильні, що в тебе навіть не виникає думки про них шкодувати.

Я щаслива в своєму рішенні. Будьте щасливі й ви.

#ксеня_про_мову
Вітання,друзі!
У нас на черзі історія мовного переходу від пані Валерії
🇺🇦
____
Мені 18 років, я народилася і виросла в Харківській області. З того часу, як я навчилася говорити, говорила російською, хоча й з деякими вставками українських слів.

Весь інформаційний простір, що мене оточував, був російськомовним: телевізор, музика, книжки, за якими я вчилася читати. Батьки розмовляли суржиком, але я завжди бачила, як вони переходять на російську, коли розмовляють з начальством, коли їдуть в місто. Я була впевнена в тому, що російська - справжня, "крута" мова, якою говорять усі. А той суржик, що в мене, просто питання часу, коли я навчуся краще говорити російською.

І тільки дідусь відверто критикував мене і питав, чого я увесь час "ґекаю" та "штокаю". Він не розумів, як у сім'ї, де зроду-віку була українська, з поколінням моїх батьків з'явився суржик, а з моїм - чи не чиста російська. Але для мене 6-річної то були надто складні питання.

Усе почало змінюватися, коли я пішла до школи. Школа була українською, а я на диво для себе виявила, що українську чудово розумію. Ба більше, мені легко читати і писати нею ж. Перші почуття до моєї рідної мови почалися, коли ми читали оповідання і вірші у молодшій школі. Мені подобалося, як звучить українська. Не минуло й двох років, як з майже російськомовної я зробилася суржикомовною.

Але інформаційний простір продовжував впливати - з українського в сім'ї слухали "Океан Ельзи", а їдучи в місто, ми знову вдавали із себе інтелігентів, розмовляючи російською, яка вже чогось не здавалась мені такою крутою.

Свій перший вірш я написала українською - з появою в школі такого предмету, як українська література, я відчула, наче мене пошили в дурні.Чого мені в дитинстві не читали казок цією милозвучною мовою? Чого я не слухала пісень і не читала віршів? Проте за перехід на повну українську і мови не йшло - усім було комфортно спілкуватись суржиком.

У 8-му класі я перейшла до іншої школи, де російська як предмет взагалі не вивчалася. Натомість там було більше годин на профільні математику та фізику.
У цій школі я зустріла вчителя, який дуже вплинув на мій світогляд та ставлення до мови. Це був вчитель української літератури. Сам він був молодий - ледь на 10 років старше тих, кого вчив. Я вперше в житті побачила, що українська може виглядати живою, сучасною. Що вона не тільки на сторінках підручників з літератури, вона не залишилась у 19-му столітті разом з Шевченком та Франком.

Філософія, яку прищепляв нам вчитель, не була легкою. Він з болем в голосі розказував про своє життя, як важко йому самому було перейти на українську, і як його давило суспільство. Він також стверджував, що не з'явиться повністю україномовного суспільства, поки не зникнуть останні покоління, що жили в радянському союзі. Я сердилася на нього за такі слова, проте сердитись треба було на себе. З нашого класу не було жодної людини, яка б у побуті говорила українською.

І тоді мене перемкнуло. Я усвідомила, що хочу бути такою, як мій вчитель - хочу виглядати сучасно і круто зі своєю українською. Друзі мене підтримали.

Далі почалися маленькі перемоги - відповіла українською касиру в супермаркеті, перемогла на олімпіаді з української мови та літератури. До 11 класу я вже мала збірник віршів українською, друзів, що також перейшли на українську та перше місце на обласній олімпіаді. ЗНО з української написала найкраще з усього випуску - і це та, що в дитинстві хотіла бути російськомовною.

Не можу сказати, що мені було легко переходити. Проте моя українська багатьом з мого оточення подобалась, а найголовніше - подобалась мені. Нещодавно я почула по радіо фразу: "Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому що нею не говорять ті, хто її знає". І я пишаюсь тим, що ламаю стереотипи, коли мене питають, з якого я регіону.

Мій дідусь і досі радіє, що я не забула мови, якою говорили його батьки. Я продовжую заохочувати друзів і знайомих - читаю їм вірші українською, відкриваю для них українську музику. І коли я пишу подрузі про нового хлопця, після імені та віку наступним пунктом йде "україномовний"🙂

#мій_перехід