Люди 73🔱 «БЕРЛІН»
Двадцять років я прожив у Берліні. Але жодного разу не переставав бути українцем.
24 лютого 2022 року я прокинувся в Берліні від новин про початок повномасштабної війни. О шостій ранку вже стояв під посольством України й намагався зрозуміти, що робити далі.
Я міг залишитися там. Мав життя, друзів, звичне середовище. Але залишатися осторонь, коли горить твій дім, для мене було неможливо. До цього я приїздив в Україну як волонтер, привозив медичну гуманітарну допомогу і допомагав чим міг. Мені тоді не раз казали: «Ти прожив більшу частину життя в Німеччині. Навіщо тобі це?»
Я не знав, як пояснити те, що для мене було очевидним. Це мій дім. І неважливо, скільки років я прожив за його межами.
На службу я зайшов у жовтні 2024 року - за чотири дні до свого дня народження, тому свій день народження того року зустрів уже на БЗВП. А наступного року святкував його вже на ротації на Донбасі, у колі побратимів.
Моя сім’я завжди знала, що я повернувся в Україну. Мати, вітчим, сестра, хрещена - всі вони залишалися тут, а згодом я познайомився з дівчиною, з якою ми разом і сьогодні. Батько живе в Німеччині, він громадянин однієї з країн південної Америки.
Рідні, звичайно, переживають. Важко уявити матір, сестру чи дівчину, яка хотіла б відправити близьку людину на війну. Але вони підтримали моє рішення і продовжують підтримувати мене.
Моя мати працює в медичній сфері, тому допомагає медикаментами, вітамінами, а за потреби консультує побратимів і посестер. Дівчина працює в IT, і завдяки її професійному ком’юніті та друзям нам свого часу вдалося закрити збір для підрозділу на мільйон гривень. Тоді ця сума здавалася майже нереальною.
У вільний час я продовжую займатися волонтерством. А ще люблю подорожувати. Нещодавно повернувся із закордонної відпустки: побував у Німеччині, Нідерландах та Португалії, а на Азорських островах здійснив одну зі своїх мрій - побачив китів. Такі моменти дуже сильно перезавантажують і нагадують, заради чого ми взагалі хочемо повернутися до нормального життя.
Скоро запускаю власний мерч. Перший дроп уже зовсім близько. Це ще один крок у тій самій історії, яка триває.
🕊 Instagram 😎 Facebook
📹 YouTube 🧵 Threads
👥 X 🔗 Вакансії в ССО
Двадцять років я прожив у Берліні. Але жодного разу не переставав бути українцем.
24 лютого 2022 року я прокинувся в Берліні від новин про початок повномасштабної війни. О шостій ранку вже стояв під посольством України й намагався зрозуміти, що робити далі.
Я міг залишитися там. Мав життя, друзів, звичне середовище. Але залишатися осторонь, коли горить твій дім, для мене було неможливо. До цього я приїздив в Україну як волонтер, привозив медичну гуманітарну допомогу і допомагав чим міг. Мені тоді не раз казали: «Ти прожив більшу частину життя в Німеччині. Навіщо тобі це?»
Я не знав, як пояснити те, що для мене було очевидним. Це мій дім. І неважливо, скільки років я прожив за його межами.
На службу я зайшов у жовтні 2024 року - за чотири дні до свого дня народження, тому свій день народження того року зустрів уже на БЗВП. А наступного року святкував його вже на ротації на Донбасі, у колі побратимів.
Моя сім’я завжди знала, що я повернувся в Україну. Мати, вітчим, сестра, хрещена - всі вони залишалися тут, а згодом я познайомився з дівчиною, з якою ми разом і сьогодні. Батько живе в Німеччині, він громадянин однієї з країн південної Америки.
Рідні, звичайно, переживають. Важко уявити матір, сестру чи дівчину, яка хотіла б відправити близьку людину на війну. Але вони підтримали моє рішення і продовжують підтримувати мене.
Моя мати працює в медичній сфері, тому допомагає медикаментами, вітамінами, а за потреби консультує побратимів і посестер. Дівчина працює в IT, і завдяки її професійному ком’юніті та друзям нам свого часу вдалося закрити збір для підрозділу на мільйон гривень. Тоді ця сума здавалася майже нереальною.
У вільний час я продовжую займатися волонтерством. А ще люблю подорожувати. Нещодавно повернувся із закордонної відпустки: побував у Німеччині, Нідерландах та Португалії, а на Азорських островах здійснив одну зі своїх мрій - побачив китів. Такі моменти дуже сильно перезавантажують і нагадують, заради чого ми взагалі хочемо повернутися до нормального життя.
Скоро запускаю власний мерч. Перший дроп уже зовсім близько. Це ще один крок у тій самій історії, яка триває.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🫡235❤207👍52🔥18❤🔥5
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Він свідомо приїхав до України, щоб підтримати вибір українців жити інакше та випробувати власні межі в цій битві. Чому іноземець вважає російсько-українську війну своєю особистою справою, як на його рішення відреагували близькі та які плани він будує на майбутнє після нашої перемоги — дивіться в інтерв'ю.
Телефонуй: +380933356598 (Whatsapp, Signal)
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤295🫡139👍31❤🔥18🔥10👏10
100 кілометрів. Карпати. Пам’ять. Традиція.
Один із підрозділів Сил спеціальних операцій прийняв естафету та виконав 100-кілометровий марш, присвячений 10-й річниці створення Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Місцем проведення стали Карпати — гори, які мають для нас особливе значення.
Наші полеглі побратими любили ці місця. Тут вони тренувалися, долали складні маршрути, випробовували себе, вдосконалювали навички та знаходили силу й натхнення серед гір. Тому цей шлях став не лише випробуванням на витривалість, а й маршем пам’яті про тих, хто назавжди залишився у строю.
Разом із військовослужбовцями частину цього шляху долали пластуни.
І в цьому є особливий символізм — передача досвіду, знань і традицій від одного покоління до наступного.
Упродовж маршу військовослужбовці проводили для молоді практичні заняття, ділилися власним досвідом, навчали, давали поради та показували те, що неможливо передати лише словами чи прочитати у книжках.
Це була дорога, на якій поруч ішли досвід і молодість.
Після пройдених кілометрів усі зібралися біля багаття. Без зайвої урочистості — у простій, дружній атмосфері, серед Карпатських гір. Спілкувалися, ділилися враженнями та історіями.
100 кілометрів — це більше, ніж відстань.
Це пам’ять про тих, хто йшов цими горами до нас.
Це досвід тих, хто продовжує шлях сьогодні.
І це знання та традиції, які ми передаємо тим, хто йтиме після нас.
Пам’ятаємо минуле. Гартуємо сучасне. Передаємо майбутньому.
Сили спеціальних операцій: Завжди за межею!
🕊 Instagram 😎 Facebook
📹 YouTube 🧵 Threads
👥 X 🔗 Вакансії в ССО
Один із підрозділів Сил спеціальних операцій прийняв естафету та виконав 100-кілометровий марш, присвячений 10-й річниці створення Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Місцем проведення стали Карпати — гори, які мають для нас особливе значення.
Наші полеглі побратими любили ці місця. Тут вони тренувалися, долали складні маршрути, випробовували себе, вдосконалювали навички та знаходили силу й натхнення серед гір. Тому цей шлях став не лише випробуванням на витривалість, а й маршем пам’яті про тих, хто назавжди залишився у строю.
Разом із військовослужбовцями частину цього шляху долали пластуни.
І в цьому є особливий символізм — передача досвіду, знань і традицій від одного покоління до наступного.
Упродовж маршу військовослужбовці проводили для молоді практичні заняття, ділилися власним досвідом, навчали, давали поради та показували те, що неможливо передати лише словами чи прочитати у книжках.
Це була дорога, на якій поруч ішли досвід і молодість.
Після пройдених кілометрів усі зібралися біля багаття. Без зайвої урочистості — у простій, дружній атмосфері, серед Карпатських гір. Спілкувалися, ділилися враженнями та історіями.
100 кілометрів — це більше, ніж відстань.
Це пам’ять про тих, хто йшов цими горами до нас.
Це досвід тих, хто продовжує шлях сьогодні.
І це знання та традиції, які ми передаємо тим, хто йтиме після нас.
Пам’ятаємо минуле. Гартуємо сучасне. Передаємо майбутньому.
Сили спеціальних операцій: Завжди за межею!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
YouTube
100 кілометрів. Карпати. Пам’ять. Традиція.
Один із підрозділів Сил спеціальних операцій прийняв естафету та виконав 100-кілометровий марш, присвячений 10-й річниці створення Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Місцем проведення стали Карпати — гори, які мають для нас особливе значення.…
Місцем проведення стали Карпати — гори, які мають для нас особливе значення.…
🫡213❤154👍36🔥14❤🔥11
Поки більшість спить, оператори продовжують працювати над собою.
Нічні стрільби, робота з приладами нічного бачення, відпрацювання дій із різних видів озброєння — це невід’ємна частина підготовки.
Бо в реальних умовах вирішальне значення має не лише влучність. Вирішальне значення має здатність діяти впевнено незалежно від часу доби.
Сили спеціальних операцій: Завжди за межею!
🕊 Instagram 😎 Facebook
📹 YouTube 🧵 Threads
👥 X 🔗 Вакансії в ССО
Нічні стрільби, робота з приладами нічного бачення, відпрацювання дій із різних видів озброєння — це невід’ємна частина підготовки.
Бо в реальних умовах вирішальне значення має не лише влучність. Вирішальне значення має здатність діяти впевнено незалежно від часу доби.
Сили спеціальних операцій: Завжди за межею!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤306🫡119🔥48👍13❤🔥2🤝1