🫡Загін «Одещина» УДА: між тренуванням і бойовою готовністю

«Шахед» — це біла крапка на екрані планшета. А з іншого боку — життя людей і критичні об’єкти.

На полігоні в Одеській області мобільні вогневі групи територіального загону «Одещина» УДА — Української добровольчої армії — тренуються вражати повітряні цілі. Це — лише частина підготовки, що дозволяє зберігати бойову готовність, навіть коли небо поки що чисте.

Основа підрозділу як Руху опору на півдні формувалась із перших днів повномасштабного вторгнення — з бійців УДА, які мешкають у місті та області. Керував процесом Сергій Ільницький, друг Сокіл — на той час перший заступник командувача УДА, начальник Головного штабу (світла пам’ять).

Згодом особовий склад Руху опору став кістяком роти, а пізніше — батальйону УДА у складі 28-ї ОМБр імені Лицарів Зимового походу.

Бійці «Одещини» УДА сьогодні працюють мобільними вогневими групами в структурі Сил оборони України, прикриваючи небо Чорноморської перлини — Одеси — від ворожих атак із повітря. На рахунку підрозділу — знищені БПЛА Shahed-136.

Також вони беруть участь у бойових завданнях у складі ЗСП «Дніпровські штурмгевери» під командуванням заступника командувача УДА Романа Танетка (друга Рембо) безпосередньо на лінії фронту — на Кінбурнській косі, Куп’янському та Херсонському напрямках.

Мобільні вогневі групи почали формуватися в підрозділі восени 2023 року. Усі бійці — добровольці. Хтось має бойовий досвід, хтось прийшов із цивільного життя після 24 лютого. Командир загону — Сергій Братчук, друг Речник.

Гасло: Fortes fortuna adiuvat — Хоробрим доля допомагає.

Полігон — головне місце злагодження. Тут відпрацьовують зміну позицій, прикриття секторів, нічну координацію і ведення вогню з важкого озброєння. Серед нього — Browning M2 та ПКТ. Не надто нове, важке, але надійне.

— «Клин» — не вирок. Головне — знати, як діяти далі, — говорить боєць друг Румин.

МВГ працюють у тісній взаємодії з силами ППО України. Координація та обмін інформацією відпрацьовуються навіть під час тренувань — усе для того, щоб навчання були максимально наближені до реальності.

— Люди змінюються, коли бачать, як працюють ці групи, — каже Сергій Братчук. — Це не просто добровольці. Це ті, хто взяв на себе завдання, яке раніше вважалося під силу лише регулярним частинам.

Поки дрони летять — робота триває.

Поки хтось тренується — є шанс, що біла крапка на екрані так і залишиться лише крапкою.
Ні. Не так.
Вона спалахне від влучного пострілу — і зникне в пеклі.