Три реальні історії людей, яких я знаю особисто
Перший тіп молодий та займався ММА. Облікові дані принципово не оновлював. Був впевнений, що він відіб'ється від ТЦК. Але його все ж таки бусіфікували. По дорозі в учебку втік. Автоматично отримавши статус СЗЧ. Потім все ж таки зміг перетнути Тису. Зараз бродяжнічає світом. Вперто продовжує розмовляти раzzійською. Постійно шукає назькооплачуваний підробіток. Набагато частіше чує відмови та приниження. Розповідає який це йобнутий світ: бо в його країні його хочуть знищити, в чужих країнах його бродягу не вважають за людину. Життя - гівно.
Другий тіп не займався спортом та і вже вік зі здоров'ям такі, що немає бажання. Спокійно працював механіком. Слухався жінку, яка забороняла йому оновлювати дані в ТЦК. Був впевнений, що пропітляє. Ховався та не їздив за периметри блок-постів та потягами/громадським транспортом. Але на мобільному блок-пості його бусіфікували. Забрали смартфон. Зник з радарів. Скоріш за все був направлений в підрозділ першочергового комплектування і не на тилову посаду. Його жінка жаліється про буремне життя. Що залишилася з нею дитина, яку треба годувати. Що чоловіка відправили на м'ясо. Життя - гівно.
Третій тіп мобілізувався сам. Був переведений у більш менш адекватний підрозділ, чим потрапив спочатку. Добровільно пройшов через пекло. Отримав поранення. Реабілітація. Підтримка. Повага. Повернення до служби. Честь знати його та бути в строю. І зараз ми з ним не розуміємо, що з першими двома тіпами не так.
Висновок? Якщо тіпа зупинили і виявили, що він не оновлював дані, то система вважає його ухилянтом. Уся система. Від алгоритмів до емоційного ставлення працівників ТЦК. І ставлення до нього максимально жорстке.
Як цього уникнути? Заздалегідь знайти контакт з підрозділом де більш-менш адекватно ставляться до особового складу і мають свою учебку. Почати їм якось допомагати. Нарешті поговорити з їх рекрутером та підібрати посаду яка відкрита та влаштовує. Підготуватися. Мобілізуватися через цього рекрутера. Пройти адекватне БЗВП. Мати більш-менш комфорті умови життя та праці, гідне ставлення оточення та суспільства в усьому світі (окрім раzzизму), набирати вагу через нормальне харчування, отримувати стабільну зарплатню, підтримку та залишатися на зв'язку з родиною й друзями. І точно не бродяжнічати, не принижуватись, не ховатися, не зникати. Життя не гівно. А от люди бувають різні. Данило Картель, військовслужбовець ЗСУ, командир підрозділу. https://www.facebook.com/dovbun/posts/pfbid02cXETdYfmRPZjGG5EA4cg6dKztoNEcvrkiJDmDC94b3BnTA4it5iUNfeSHRvVcP6Ml
Перший тіп молодий та займався ММА. Облікові дані принципово не оновлював. Був впевнений, що він відіб'ється від ТЦК. Але його все ж таки бусіфікували. По дорозі в учебку втік. Автоматично отримавши статус СЗЧ. Потім все ж таки зміг перетнути Тису. Зараз бродяжнічає світом. Вперто продовжує розмовляти раzzійською. Постійно шукає назькооплачуваний підробіток. Набагато частіше чує відмови та приниження. Розповідає який це йобнутий світ: бо в його країні його хочуть знищити, в чужих країнах його бродягу не вважають за людину. Життя - гівно.
Другий тіп не займався спортом та і вже вік зі здоров'ям такі, що немає бажання. Спокійно працював механіком. Слухався жінку, яка забороняла йому оновлювати дані в ТЦК. Був впевнений, що пропітляє. Ховався та не їздив за периметри блок-постів та потягами/громадським транспортом. Але на мобільному блок-пості його бусіфікували. Забрали смартфон. Зник з радарів. Скоріш за все був направлений в підрозділ першочергового комплектування і не на тилову посаду. Його жінка жаліється про буремне життя. Що залишилася з нею дитина, яку треба годувати. Що чоловіка відправили на м'ясо. Життя - гівно.
Третій тіп мобілізувався сам. Був переведений у більш менш адекватний підрозділ, чим потрапив спочатку. Добровільно пройшов через пекло. Отримав поранення. Реабілітація. Підтримка. Повага. Повернення до служби. Честь знати його та бути в строю. І зараз ми з ним не розуміємо, що з першими двома тіпами не так.
Висновок? Якщо тіпа зупинили і виявили, що він не оновлював дані, то система вважає його ухилянтом. Уся система. Від алгоритмів до емоційного ставлення працівників ТЦК. І ставлення до нього максимально жорстке.
Як цього уникнути? Заздалегідь знайти контакт з підрозділом де більш-менш адекватно ставляться до особового складу і мають свою учебку. Почати їм якось допомагати. Нарешті поговорити з їх рекрутером та підібрати посаду яка відкрита та влаштовує. Підготуватися. Мобілізуватися через цього рекрутера. Пройти адекватне БЗВП. Мати більш-менш комфорті умови життя та праці, гідне ставлення оточення та суспільства в усьому світі (окрім раzzизму), набирати вагу через нормальне харчування, отримувати стабільну зарплатню, підтримку та залишатися на зв'язку з родиною й друзями. І точно не бродяжнічати, не принижуватись, не ховатися, не зникати. Життя не гівно. А от люди бувають різні. Данило Картель, військовслужбовець ЗСУ, командир підрозділу. https://www.facebook.com/dovbun/posts/pfbid02cXETdYfmRPZjGG5EA4cg6dKztoNEcvrkiJDmDC94b3BnTA4it5iUNfeSHRvVcP6Ml
Facebook
Данило Картель
Три реальні історії людей, яких я знаю особисто
Перший тіп молодий та займався ММА. Облікові дані принципово не оновлював. Був впевнений, що він відіб'ється від ТЦК. Але його все ж таки...
Перший тіп молодий та займався ММА. Облікові дані принципово не оновлював. Був впевнений, що він відіб'ється від ТЦК. Але його все ж таки...
Операторка дрону, проводячи розвідку, побачила як двоє військових з дружнього підрозділу підірвалися на міні. Доповіла. Дізналася, що найближчи їх сили за 10-20 хвилин. А вона в 5-ти. Отримала дозвіл на порятунок. Посадила дрон. Взяла помпу. Висунулася зі своїм екіпажем. Надали першу допомогу. Підстрелили 2 фпв. Витягнули обох поранених. Представлені до нагороди.
"Це твій перший бойовий контакт був з ворожими дронами?" - запитую. "Так" - посміхається. "Страшно?" - цікавлюсь її станом. "Від чого? Від виконання вправи? Ми ж робили це на полігоні багато разів. Плюс я керую ними , тому розумію їх фізику. Це було легко" - каже спокійно.
Як же я люблю операторів та операторок дронів. Данило Картель, військовослужбовець ЗСУ, командир підрозділу https://www.facebook.com/dovbun/posts/pfbid0bYmkBzNStDoYU588KAadX5D6VwwWCKCf96pGGYnHVH2T9Mqkqegy435SVnSNgBXEl
"Це твій перший бойовий контакт був з ворожими дронами?" - запитую. "Так" - посміхається. "Страшно?" - цікавлюсь її станом. "Від чого? Від виконання вправи? Ми ж робили це на полігоні багато разів. Плюс я керую ними , тому розумію їх фізику. Це було легко" - каже спокійно.
Як же я люблю операторів та операторок дронів. Данило Картель, військовослужбовець ЗСУ, командир підрозділу https://www.facebook.com/dovbun/posts/pfbid0bYmkBzNStDoYU588KAadX5D6VwwWCKCf96pGGYnHVH2T9Mqkqegy435SVnSNgBXEl
Facebook
Данило Картель
Операторка дрону, проводячи розвідку, побачила як двоє військових з дружнього підрозділу підірвалися на міні. Доповіла. Дізналася, що найближчи їх сили за 10-20 хвилин. А вона в 5-ти. Отримала дозвіл...
Розбираючи новини на ефір, я уважніше подивилась виступ і розмову з генсеком НАТО Марком Рютте в Інституті Рональда Рейгана.
Дуже цікаво.
Минулого тижня я бачила багато заголовків в жанрі наївного копіпастингу, що, мовляв, генсек НАТО зробив “невтішну заяву” і т.д.
Але Рютте не робив ніяких "невтішних" заяв.
Це була складніша і нюансованіша розмова.
Окрім символізму самого місця для виступу і певних реверансів у бік Дональда Трампа і членів його "молодої команди", Рютте, наприклад, відверто сказав, що союзники зволікали з логістичною підтримкою операції США в Ірані, бо були дещо здивовані, що президент Трамп вирішив не інформувати їх про операцію заздалегідь.
І також нагадав (у відповідь на закид Марка Рубіо), що НАТО не було "одностороннім альянсом", "коли американські, європейські та канадські війська воювали та жертвували собою пліч-о-пліч в Афганістані".
Чи “повзе НАТО на цвинтар", звісно, генсек прямо не сказав, та це було б і дуже дивно почути саме від нього - але це також звучало, причому саме в таких формулюваннях.
Втім, про проблеми трансформації альянсу Рютте говорив багато.
Наприклад, що Європа була така впевнена, що мир є постійним і не вимагає інвестицій, що виникло уявлення, "що жорстка сила - це щось, чого варто соромитися. Пережиток войовничого минулого, яке людство вже переросло".
Та от життя показало, що ні.
Ну і показово щодо України.
Генсек НАТО окремо кілька разів згадав українські сили оборони як передові.
Наприклад: "Важко здобуті Україною уроки на полі бою рятують життя за її межами. Наразі союзники на східному фланзі НАТО та наші дорогі друзі в Перській затоці захищаються від російських та іранських безпілотників - частково завдяки українським технологіям, яких не існувало навіть рік тому".
У відповідь на пряме запитання про вступ України в НАТО, Рютте сказав, що "факт полягає в тому, що кілька країн стримуються, включаючи Німеччину та Словаччину, Угорщину та Сполучені Штати" - і з цього випливає те, що, як каже Генсек, що навряд чи можливо колективно вирішити питання українського членства в НАТО в короткостроковій перспективі і навряд чи це можливо "зробити політично".
І на цьому можна було б уже починати нити і проклинати партнерів, але якщо ввімкнути голову, то далі було більше нюансів.
Далі Марк Рютте говорить про концепцію гарантій безпеки, яка зараз обговорюється, - це трирівневий підхід.
"Перший рівень - це Збройні сили України. Вони мають бути максимально сильними, з великими та величезними інвестиціями з Європи та США, щоб переконатися, що вони можуть захистити себе.
Другий рівень - це коаліція охочих, тобто в основному Європа, але також деякі неєвропейські країни.
І третій рівень - це Сполучені Штати, які забезпечують підтримку цієї коаліції".
Як на мене, це реалістичніша розмова, ніж будь-які декоративні заяви про “незворотність руху” чи інші символічні слова.
Я бачу тут визнання, що Україна є донором безпеки, а не реципієнтом.
Бачу визнання того, що українські Збройні сили є ключовим елементом захисту не лише України, а й східного кордону Європи.
І це про ту українську суб’єктність, про яку важко говорити не лише назовні, а й всередині.
Так, на жаль, всередині України я зустрічаю багато спротиву думці, що підвалиною безпеки є не міфічний хтось, а власні сили оборони.
Я розумію цей психологічний момент: це про те, що не вийде вже повернутися в стані ембріона і десь там перечекати в гніздечку.
Це ж треба шукати якусь власну роль в таких обставинах, покладатися на себе.
Ухвалювати продуманіші рішення.
Тощо, тощо, тощо.
Але воно вже точно не вийде інакше.
Тому з усіх тем новинної стрічки мене насправді найбільше цікавлять українські удари по Росії.
Це прямо головне. Тетяна Трощинська, українська журналістка та медіаменеджерка. Директорка департаменту стратегічного аналізу та розвитку соціально впливового контенту «Суспільного Мовлення» https://www.facebook.com/tetana.trosins.ka/posts/pfbid02QDKufwc8WMKfwJDQVgqfycTrqkzCdGo5euu97aX2oxwNkuGT2eQNsjMe35an4rWQl
Дуже цікаво.
Минулого тижня я бачила багато заголовків в жанрі наївного копіпастингу, що, мовляв, генсек НАТО зробив “невтішну заяву” і т.д.
Але Рютте не робив ніяких "невтішних" заяв.
Це була складніша і нюансованіша розмова.
Окрім символізму самого місця для виступу і певних реверансів у бік Дональда Трампа і членів його "молодої команди", Рютте, наприклад, відверто сказав, що союзники зволікали з логістичною підтримкою операції США в Ірані, бо були дещо здивовані, що президент Трамп вирішив не інформувати їх про операцію заздалегідь.
І також нагадав (у відповідь на закид Марка Рубіо), що НАТО не було "одностороннім альянсом", "коли американські, європейські та канадські війська воювали та жертвували собою пліч-о-пліч в Афганістані".
Чи “повзе НАТО на цвинтар", звісно, генсек прямо не сказав, та це було б і дуже дивно почути саме від нього - але це також звучало, причому саме в таких формулюваннях.
Втім, про проблеми трансформації альянсу Рютте говорив багато.
Наприклад, що Європа була така впевнена, що мир є постійним і не вимагає інвестицій, що виникло уявлення, "що жорстка сила - це щось, чого варто соромитися. Пережиток войовничого минулого, яке людство вже переросло".
Та от життя показало, що ні.
Ну і показово щодо України.
Генсек НАТО окремо кілька разів згадав українські сили оборони як передові.
Наприклад: "Важко здобуті Україною уроки на полі бою рятують життя за її межами. Наразі союзники на східному фланзі НАТО та наші дорогі друзі в Перській затоці захищаються від російських та іранських безпілотників - частково завдяки українським технологіям, яких не існувало навіть рік тому".
У відповідь на пряме запитання про вступ України в НАТО, Рютте сказав, що "факт полягає в тому, що кілька країн стримуються, включаючи Німеччину та Словаччину, Угорщину та Сполучені Штати" - і з цього випливає те, що, як каже Генсек, що навряд чи можливо колективно вирішити питання українського членства в НАТО в короткостроковій перспективі і навряд чи це можливо "зробити політично".
І на цьому можна було б уже починати нити і проклинати партнерів, але якщо ввімкнути голову, то далі було більше нюансів.
Далі Марк Рютте говорить про концепцію гарантій безпеки, яка зараз обговорюється, - це трирівневий підхід.
"Перший рівень - це Збройні сили України. Вони мають бути максимально сильними, з великими та величезними інвестиціями з Європи та США, щоб переконатися, що вони можуть захистити себе.
Другий рівень - це коаліція охочих, тобто в основному Європа, але також деякі неєвропейські країни.
І третій рівень - це Сполучені Штати, які забезпечують підтримку цієї коаліції".
Як на мене, це реалістичніша розмова, ніж будь-які декоративні заяви про “незворотність руху” чи інші символічні слова.
Я бачу тут визнання, що Україна є донором безпеки, а не реципієнтом.
Бачу визнання того, що українські Збройні сили є ключовим елементом захисту не лише України, а й східного кордону Європи.
І це про ту українську суб’єктність, про яку важко говорити не лише назовні, а й всередині.
Так, на жаль, всередині України я зустрічаю багато спротиву думці, що підвалиною безпеки є не міфічний хтось, а власні сили оборони.
Я розумію цей психологічний момент: це про те, що не вийде вже повернутися в стані ембріона і десь там перечекати в гніздечку.
Це ж треба шукати якусь власну роль в таких обставинах, покладатися на себе.
Ухвалювати продуманіші рішення.
Тощо, тощо, тощо.
Але воно вже точно не вийде інакше.
Тому з усіх тем новинної стрічки мене насправді найбільше цікавлять українські удари по Росії.
Це прямо головне. Тетяна Трощинська, українська журналістка та медіаменеджерка. Директорка департаменту стратегічного аналізу та розвитку соціально впливового контенту «Суспільного Мовлення» https://www.facebook.com/tetana.trosins.ka/posts/pfbid02QDKufwc8WMKfwJDQVgqfycTrqkzCdGo5euu97aX2oxwNkuGT2eQNsjMe35an4rWQl
Facebook
Тетяна Трощинська
Розбираючи новини на ефір, я уважніше подивилась виступ і розмову з генсеком НАТО Марком Рютте в Інституті Рональда Рейгана.
Дуже цікаво.
Минулого тижня я бачила багато заголовків в жанрі...
Дуже цікаво.
Минулого тижня я бачила багато заголовків в жанрі...
Forwarded from Денис Казанський
Forwarded from Березовый сок
Неважливо, кому соцопитування в Угорщині пророкують перемогу, а кому поразку. Бо це не класичні європейські вибори. І є чотири пункти, про які не варто забувати, стежачи за виборами в Угорщині.
1. Байдуже, наскільки високою буде явка та наскільки вона перевищить історичний результат. Важливо інше: кого змогли більше мобілізувати — село чи місто? Перші за Орбана, а другі — за Мадяра. Вже зрозуміло, що партійні вибори Орбан програв. Але на одномандатних округах, де обирається більше половини майбутніх парламентаріїв, і вирішуватиметься, хто переможе.
2. Дуже важливо не лише мобілізувати своїх виборців, але й захистити результат. Орбан має можливості та ресурси вплинути на підрахунок голосів. А враховуючи, що там працюють російські технологи та спецслужби, варто розуміти, що можливі різні сценарії.
3. Враховуючи все вищеперераховане і те, як Орбан підготувався до можливої втрати влади в Угорщині, я б не дуже сподівався, що ми «забудемо Вітю». Так, ми всі впевнені, що Віті треба піти, але сам він так не вважає. Ба більше, навіть якщо Мадяр переможе, його правління буде складним. Наприклад, Орбан створив Бюджетну раду з трьох вірних людей, призначених на 6–12 років. Вони мають право вето на будь-який бюджет. Але це не все. Конституційний суд та Верховний суд Угорщини вщент заповнені ставлениками Орбана. Будь-який реформаторський закон може бути скасований одним розчерком пера «незалежних» суддів. А медіа-імперії Орбана теж нікуди не зникнуть. Тому вплив Орбана на політику — як внутрішню, так і зовнішню — буде величезним. Це і про потрібне нам зняття блокування Угорщиною кредиту у 90 млрд. Не все так просто.
4. Мадяр — виходець із партії Орбана «Фідес». І в них багато спільного. Так, у них з Орбаном особистий конфлікт. Так, Мадяр — це шанс на покращення відносин між нашими країнами, але я б не сподівався на зміну політики. Ну і окреме питання: як швидко Кремль знайде підхід до нової влади Угорщини, якщо зміна відбудеться? А те, що це робитимуть, я навіть не маю сумніву.
Ну і останнє. За Орбаном стоять політичні сили, які допомагатимуть йому зберегти владу та вплив. Це США та Росія, бо він їм дуже потрібний, хоча й з різних причин. Є в нього і внутрішня підтримка серед політсил ЄС. Тому не треба думати, що Орбан — все. Це дуже помилковий висновок. Вибачте, що знову комусь розбив рожеві окуляри.
1. Байдуже, наскільки високою буде явка та наскільки вона перевищить історичний результат. Важливо інше: кого змогли більше мобілізувати — село чи місто? Перші за Орбана, а другі — за Мадяра. Вже зрозуміло, що партійні вибори Орбан програв. Але на одномандатних округах, де обирається більше половини майбутніх парламентаріїв, і вирішуватиметься, хто переможе.
2. Дуже важливо не лише мобілізувати своїх виборців, але й захистити результат. Орбан має можливості та ресурси вплинути на підрахунок голосів. А враховуючи, що там працюють російські технологи та спецслужби, варто розуміти, що можливі різні сценарії.
3. Враховуючи все вищеперераховане і те, як Орбан підготувався до можливої втрати влади в Угорщині, я б не дуже сподівався, що ми «забудемо Вітю». Так, ми всі впевнені, що Віті треба піти, але сам він так не вважає. Ба більше, навіть якщо Мадяр переможе, його правління буде складним. Наприклад, Орбан створив Бюджетну раду з трьох вірних людей, призначених на 6–12 років. Вони мають право вето на будь-який бюджет. Але це не все. Конституційний суд та Верховний суд Угорщини вщент заповнені ставлениками Орбана. Будь-який реформаторський закон може бути скасований одним розчерком пера «незалежних» суддів. А медіа-імперії Орбана теж нікуди не зникнуть. Тому вплив Орбана на політику — як внутрішню, так і зовнішню — буде величезним. Це і про потрібне нам зняття блокування Угорщиною кредиту у 90 млрд. Не все так просто.
4. Мадяр — виходець із партії Орбана «Фідес». І в них багато спільного. Так, у них з Орбаном особистий конфлікт. Так, Мадяр — це шанс на покращення відносин між нашими країнами, але я б не сподівався на зміну політики. Ну і окреме питання: як швидко Кремль знайде підхід до нової влади Угорщини, якщо зміна відбудеться? А те, що це робитимуть, я навіть не маю сумніву.
Ну і останнє. За Орбаном стоять політичні сили, які допомагатимуть йому зберегти владу та вплив. Це США та Росія, бо він їм дуже потрібний, хоча й з різних причин. Є в нього і внутрішня підтримка серед політсил ЄС. Тому не треба думати, що Орбан — все. Це дуже помилковий висновок. Вибачте, що знову комусь розбив рожеві окуляри.
"А пачіму ваєньіє гаварят на руzzком" - виправдовує цивільний свою колонізованність.
Молодий хлопець прийшов у підрозділ. Хороші побратими та посестри але єбанутий #гівнокомандир, який іноді м'яко, а іноді жорстко змушує говорити українською.
Молодому новобранцю важко відразу перейти на іншу мову. Спочатку серед раzzійських слів іноді з'являються українські - "вітаю", "дякую". На полігоні після марш-броска у повному екіпі він сідає на фініші без сил в багнюку. Біля нього з'являється Сержант - "Я не чую твій вірш, слимак!". І молодий новобранець в голос говорить вірш українською
Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест
Що вам, богове, низько не клонюся
В передтчутті недовідомих верст.
Що жив, любив і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
І в смерті обернуся до життя
Своїм стражденним і незлим обличчам
Як син, тобі доземно поклонюсь
І чесно гляну в чесні твої вічі,
І чесними сльозами обіллюсь.
"Слимак, я не розумію, чому ти каже ці слова, сидячі в багнюці!" - голосно каже Сержант. І молодий повільно, на тримтячих від втоми ногах, підіймається.
Так хочеться пожити хоч годинку,
Коли моя розів'ється біда
Хай прийдуть в гості Леся Українка
Франко, Шевченко і Сковорода
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
Уже не ремствуй, позирай у глиб,
У суще, що розпукнеться в грядуще
І ружею заквітне коло шиб.
Молодий воїн спочатку частіше підкорюється вимозі української, а потім і сам розуміє як важливо на полі бою відрізняти свохї від чужих - по ІЧ-маркерам, по кольору ізоленти, по мові.
Воїн, що пройшов вже не через один бій, що прийняв нашу мову як рідну, може і не говорить літературно, а з суржиком, і ще багато руzzизмів. Але він вже ненавидів й любив, хвилювався й боявся, сподівався та дякував, наказував та доповідав українською.
Воїн, що отримав важке поранення повертається в комі на "велику землю". Через певний час прокидається. Лікарі, медсестри, інші пацієнти навколо говорять раzzійською. І був би бій якби не кохана поруч - "Вітаю, котик мій. Все добре. Я поруч".
Воїн виходить на перші прогулянки. Навколо цивільні, дорослі і діти, всі говорять раzzійською. Всі маркери "свій-чужий" сплутані. Лише кохана поряд - "Тримаю тебе". А потім, сидячи на ліжку в шпиталі, він розповідає про це свому #гівнокомандиру, жаліється на суспільство. "Слимак, я не чую твій вірш" - каже той і продовжує - "Як добре те, що смерті не боюсь я". "І не питаю, чи тяжкий мій хрест" - встає з ліжка та підхватує воїн. І вони вже разом продовжують - "Що вам, богове, низько не клонюся".
"Це ПТСР у нього. Нічого. Адаптується. Звикне" - каже мені один мозгоправ. "До чого звикне? До вашого "руzzкого міра"?" - запитую. А потім десь в інтернет чи на АЗС я чую від цивільних - "А пачіму ваєньіє гаварят на руzzком".
Краще вам починати говорити українською. Бо військових, у нормальних підрозділах, переводять на українську. Бо в бою дуже важливі маркери "свій-чужий". І коли вони повертаються з бою до вас, ви маєте не той маркер. І це не у них з'явився ПТСР. Це у вас залишився "руzzкій мір".
Як добре те, що смерті не боюсь я... (вірш Василя Стуса) Картель, військовослужбовець ЗСУ, командир підрозділу https://www.facebook.com/dovbun/posts/pfbid02tyWc1hBZMPxcD82ktKRm6i1F72AorQXFQmGy3QF12RTrsYAGT39vhbnnL2xvyx3wl
Молодий хлопець прийшов у підрозділ. Хороші побратими та посестри але єбанутий #гівнокомандир, який іноді м'яко, а іноді жорстко змушує говорити українською.
Молодому новобранцю важко відразу перейти на іншу мову. Спочатку серед раzzійських слів іноді з'являються українські - "вітаю", "дякую". На полігоні після марш-броска у повному екіпі він сідає на фініші без сил в багнюку. Біля нього з'являється Сержант - "Я не чую твій вірш, слимак!". І молодий новобранець в голос говорить вірш українською
Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест
Що вам, богове, низько не клонюся
В передтчутті недовідомих верст.
Що жив, любив і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
І в смерті обернуся до життя
Своїм стражденним і незлим обличчам
Як син, тобі доземно поклонюсь
І чесно гляну в чесні твої вічі,
І чесними сльозами обіллюсь.
"Слимак, я не розумію, чому ти каже ці слова, сидячі в багнюці!" - голосно каже Сержант. І молодий повільно, на тримтячих від втоми ногах, підіймається.
Так хочеться пожити хоч годинку,
Коли моя розів'ється біда
Хай прийдуть в гості Леся Українка
Франко, Шевченко і Сковорода
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
Уже не ремствуй, позирай у глиб,
У суще, що розпукнеться в грядуще
І ружею заквітне коло шиб.
Молодий воїн спочатку частіше підкорюється вимозі української, а потім і сам розуміє як важливо на полі бою відрізняти свохї від чужих - по ІЧ-маркерам, по кольору ізоленти, по мові.
Воїн, що пройшов вже не через один бій, що прийняв нашу мову як рідну, може і не говорить літературно, а з суржиком, і ще багато руzzизмів. Але він вже ненавидів й любив, хвилювався й боявся, сподівався та дякував, наказував та доповідав українською.
Воїн, що отримав важке поранення повертається в комі на "велику землю". Через певний час прокидається. Лікарі, медсестри, інші пацієнти навколо говорять раzzійською. І був би бій якби не кохана поруч - "Вітаю, котик мій. Все добре. Я поруч".
Воїн виходить на перші прогулянки. Навколо цивільні, дорослі і діти, всі говорять раzzійською. Всі маркери "свій-чужий" сплутані. Лише кохана поряд - "Тримаю тебе". А потім, сидячи на ліжку в шпиталі, він розповідає про це свому #гівнокомандиру, жаліється на суспільство. "Слимак, я не чую твій вірш" - каже той і продовжує - "Як добре те, що смерті не боюсь я". "І не питаю, чи тяжкий мій хрест" - встає з ліжка та підхватує воїн. І вони вже разом продовжують - "Що вам, богове, низько не клонюся".
"Це ПТСР у нього. Нічого. Адаптується. Звикне" - каже мені один мозгоправ. "До чого звикне? До вашого "руzzкого міра"?" - запитую. А потім десь в інтернет чи на АЗС я чую від цивільних - "А пачіму ваєньіє гаварят на руzzком".
Краще вам починати говорити українською. Бо військових, у нормальних підрозділах, переводять на українську. Бо в бою дуже важливі маркери "свій-чужий". І коли вони повертаються з бою до вас, ви маєте не той маркер. І це не у них з'явився ПТСР. Це у вас залишився "руzzкій мір".
Як добре те, що смерті не боюсь я... (вірш Василя Стуса) Картель, військовослужбовець ЗСУ, командир підрозділу https://www.facebook.com/dovbun/posts/pfbid02tyWc1hBZMPxcD82ktKRm6i1F72AorQXFQmGy3QF12RTrsYAGT39vhbnnL2xvyx3wl
Facebook
Данило Картель
"А пачіму ваєньіє гаварят на руzzком" - виправдовує цивільний свою колонізованність.
Молодий хлопець прийшов у підрозділ. Хороші побратими та посестри але єбанутий #гівнокомандир, який іноді м'яко,...
Молодий хлопець прийшов у підрозділ. Хороші побратими та посестри але єбанутий #гівнокомандир, який іноді м'яко,...
У Силах безпілотних систем підтвердили інформацію про удар по російському хімзаводу в Череповці https://rubryka.com/2026/04/13/u-sylah-bezpilotnyh-system-pidtverdyly-informatsiyu-pro-udar-po-rosijskomu-himzavodu-v-cherepovtsi/
Рубрика
У Силах безпілотних систем підтвердили інформацію про удар по російському хімзаводу в Череповці
Сили безпілотних систем підтвердили, що завдали удару по російському заводу "Череповець-Азот", що виготовляє хімікати необхідні для виробництва вибухівки. Про це в Телеграмі повідомив командувач СБС Роберт "Мадяр" Бровді, пише Рубрика. "Приємного Апатиту"…
Новоросійський порт працює з обмеженнями після атак українських дронів https://www.slovoidilo.ua/2026/04/13/novyna/svit/novorosijskyj-port-pracyuye-obmezhennyamy-pislya-atak-ukrayinskyx-droniv-bloomberg
Слово і Діло
Новоросійський порт працює з обмеженнями після атак українських дронів – Bloomberg
Експорт російської нафти через найбільший порт рф на Чорному морі – Новоросійськ – залишається обмеженим після недавніх атак українських БПЛА.
Аналітики ISW зазначають, що Росія продовжує відчувати нестачу людських ресурсів для ведення повномасштабної війни проти України. За оцінками Інститут вивчення війни, темпи вербування до російської армії падають, попри фінансові стимули.
Аналіз відкритих даних, на який посилаються аналітики, свідчить, що у першому кварталі 2026 року РФ набирала близько 800–1000 військових щодня, тоді як у той самий період 2025 року цей показник становив 1000–1200 осіб. Таким чином, темпи рекрутингу скоротилися приблизно на 20%.
Економіст Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки Яніс Клюге зазначає, що навіть суттєве збільшення одноразових виплат за контракт не змогло змінити ситуацію. У березні 2026 року середній бонус досяг рекордних 1,47 млн рублів (близько 19,3 тис. доларів).
Водночас зростають і втрати російської армії. За оцінками, у першому кварталі 2026 року родинам загиблих виплатили компенсації приблизно за 25 тисяч військових, тоді як у 2025 році цей показник становив близько 20 тисяч, а у 2024-му — майже 10 тисяч.
В ISW підкреслюють, що наявні показники свідчать про системні проблеми з доукомплектуванням армії РФ. Щоденний набір у середньому близько 940 осіб (понад 80 тисяч за три місяці) не дозволяє досягти цілі у 409 тисяч контрактників і не покриває бойові втрати.
У зв’язку з цим російське командування, ймовірно, почало використовувати стратегічні резерви для утримання позицій і реагування на українські контратаки.
Також, за даними аналітиків, щонайменше 12 регіонів РФ збільшили виплати за підписання контракту на 50–80% із середини лютого, а влада активізувала приховану мобілізацію через підприємства та навчальні заклади.
Новини.LIVE інформували, що у Росії загострюється дефіцит робочої сили для оборонної промисловості та армії. Через небажання дорослих працювати в цих умовах влада почала залучати підлітків, зокрема ліцеїстів 16–17 років, до виробництва дронів. Також, за наявною інформацією, їх намагаються вербувати для укладання контрактів зі Збройними силами.
Також Новини.LIVE писали, що у березні 2026 року втрати російської армії сягнули рекордного рівня з початку повномасштабної війни. За словами Президента України Володимира Зеленського, понад 33 тисячі окупантів були вбиті або тяжко поранені внаслідок ударів українських дронів, ще більше тисячі — в результаті артилерійських та інших атак. Загальні втрати перевищили 35 тисяч осіб, і ці дані, за його словами, підтверджені відеофіксацією кожного ураження. https://news.novyny.live/isw-v-rosiyi-vinikli-problemi-z-verbuvanniam-na-viinu-321619.html
Аналіз відкритих даних, на який посилаються аналітики, свідчить, що у першому кварталі 2026 року РФ набирала близько 800–1000 військових щодня, тоді як у той самий період 2025 року цей показник становив 1000–1200 осіб. Таким чином, темпи рекрутингу скоротилися приблизно на 20%.
Економіст Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки Яніс Клюге зазначає, що навіть суттєве збільшення одноразових виплат за контракт не змогло змінити ситуацію. У березні 2026 року середній бонус досяг рекордних 1,47 млн рублів (близько 19,3 тис. доларів).
Водночас зростають і втрати російської армії. За оцінками, у першому кварталі 2026 року родинам загиблих виплатили компенсації приблизно за 25 тисяч військових, тоді як у 2025 році цей показник становив близько 20 тисяч, а у 2024-му — майже 10 тисяч.
В ISW підкреслюють, що наявні показники свідчать про системні проблеми з доукомплектуванням армії РФ. Щоденний набір у середньому близько 940 осіб (понад 80 тисяч за три місяці) не дозволяє досягти цілі у 409 тисяч контрактників і не покриває бойові втрати.
У зв’язку з цим російське командування, ймовірно, почало використовувати стратегічні резерви для утримання позицій і реагування на українські контратаки.
Також, за даними аналітиків, щонайменше 12 регіонів РФ збільшили виплати за підписання контракту на 50–80% із середини лютого, а влада активізувала приховану мобілізацію через підприємства та навчальні заклади.
Новини.LIVE інформували, що у Росії загострюється дефіцит робочої сили для оборонної промисловості та армії. Через небажання дорослих працювати в цих умовах влада почала залучати підлітків, зокрема ліцеїстів 16–17 років, до виробництва дронів. Також, за наявною інформацією, їх намагаються вербувати для укладання контрактів зі Збройними силами.
Також Новини.LIVE писали, що у березні 2026 року втрати російської армії сягнули рекордного рівня з початку повномасштабної війни. За словами Президента України Володимира Зеленського, понад 33 тисячі окупантів були вбиті або тяжко поранені внаслідок ударів українських дронів, ще більше тисячі — в результаті артилерійських та інших атак. Загальні втрати перевищили 35 тисяч осіб, і ці дані, за його словами, підтверджені відеофіксацією кожного ураження. https://news.novyny.live/isw-v-rosiyi-vinikli-problemi-z-verbuvanniam-na-viinu-321619.html
Novyny.LIVE
ISW: в Росії виникли проблеми з вербуванням на війну
За даними аналітиків Інституту вивчення війни (ISW), наразі Росія має проблеми з вербуванням на війну. Набір російських військовослужбовців продовжує скорочуватися.
Forwarded from Денис Казанський
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
У российских военных взорвался склад б/к, размещенный в одном из жилых домов частного сектора
@kazansky2017
@kazansky2017
Нафтохімзавод у російському Башкортостані "трохи попсутий" СБС - "Мадяр"
Відпрацювали по підприємству у Стерлітамаку за 1500 кілометрів від кордону. Завод виробляє авіаційне пальне та каучук для потреб армії рф.
Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт "Мадяр" Бровді підтвердив роботу по нафтохімзаводу у Стерлітамаку у російському Башкортостані, пише УНН.
Не просто подзьобати хробачий ВПК, але випалити саму ілюзію безпеки відносно глибини ворожого тилу (...). Губер Башкортостану підтвердить. 1500 км вглиб боліт - це не про захист. Про час польоту волелюбного українського Птаха. Трохи дієти для носіїв КАБів: нафтохімзавод у Стерлітамаку (Башкортостан) - виробник авіапалива, присадок для авіаційного керосину та єдиний на рф виробник неодимових синтетичних каучуків, трохи попсутий 15 квітня Птахами 1 оц Сил Безпілотних Систем. Далі буде…
- написав "Мадяр" у соцмережах. https://unn.ua/news/naftokhimzavod-u-bashkortostani-trokhy-popsutyi-sbs-madiar
Відпрацювали по підприємству у Стерлітамаку за 1500 кілометрів від кордону. Завод виробляє авіаційне пальне та каучук для потреб армії рф.
Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт "Мадяр" Бровді підтвердив роботу по нафтохімзаводу у Стерлітамаку у російському Башкортостані, пише УНН.
Не просто подзьобати хробачий ВПК, але випалити саму ілюзію безпеки відносно глибини ворожого тилу (...). Губер Башкортостану підтвердить. 1500 км вглиб боліт - це не про захист. Про час польоту волелюбного українського Птаха. Трохи дієти для носіїв КАБів: нафтохімзавод у Стерлітамаку (Башкортостан) - виробник авіапалива, присадок для авіаційного керосину та єдиний на рф виробник неодимових синтетичних каучуків, трохи попсутий 15 квітня Птахами 1 оц Сил Безпілотних Систем. Далі буде…
- написав "Мадяр" у соцмережах. https://unn.ua/news/naftokhimzavod-u-bashkortostani-trokhy-popsutyi-sbs-madiar
Українські Національні Новини (УНН)
Нафтохімзавод у російському Башкортостані "трохи попсутий" СБС - "Мадяр" | УНН
УНН Війна в Україні ✎ Відпрацювали по підприємству у Стерлітамаку за 1500 кілометрів від кордону. Завод виробляє авіаційне пальне та каучук для потреб
армії рф.
армії рф.